Орден Калатрава

У 1150 році король Альфонсо Імператор звільнив місто Калатраву, віддавши наказ архієпископові Толедо переробити головну мечеть в церкву і освятити її. Захист міста король доручив лицарям-тамплієрам. Проте після смерті Альфонсо мусульмани посилили тиск на місто. Абд аль-Мумін готувався перекинути всю християнську лінію оборони на Гвадіані. Сумніваючись в своїх можливостях утримати місто, тамплієри передають Калатраву королю Кастилії Санчо ІІІ. Ситуація складалася важка. У разі втрати Калатрави арабська загроза нависала безпосередньо над Толедо і над всіма завоюваннями Альфонсо VII. Король Санчо скликав раду дворян, серед яких знаходилися дон Раймундо, абат Санта-Марії Фітеро, і чернець з Бургоса, на ім’я Дієго Веласкес, дворянин, учасник походів короля Альфонсо. На тлі загального мовчання Веласкес виступив з палкою промовою про необхідність посилення боротьби з невірними, в кінці якої попросив короля Кастилії доручити йому захист міста від мусульман. Те, що він просив, багатьом здавалася божевіллям.

Проте, 1 січня 1158 року Божого в місті Альмасан король Санчо III, син Альфонсо VII, підписав документ вічного дарування міста і фортеці Калатрава ордену Цистерцианців, представленому в особі абата Раймундо і всіх його ченців, для того, щоб вони захищали Калатраву від ворогів Христа. Підтвердили дарування король Наварри, декілька графів, магнатів і прелати. Пізніше Санчо III, подарував Ордену Калатрава, називаючи його вже цим іменем, село Сирухалес, біля Толедо, на знак подяки за захист Калатрави.

За короткий час дон Раймундо і його капітан, дон Дієго Веласкес, сформували бойові сили ордена з численних лицарів, що стікалися зі всієї Іспанії для боротьби з арабами. Чергуючи сміливі битви з палкими молитвами, з’єднавши солдатську стійкість з чернечим духом, лицарі швидко примусили арабів зважати на них.

Душею Ордена був Дієго Веласкес. Після його смерті лицарі ухвалили рішення вибрати магістра Ордена. Першим магістром Калатрави став дон Гарсіа, що зафіксували документи в 1164 році. Він встановив правила і розпорядок життя в Ордені. Наступним магістром став дон Фернандо Ескаса, життя якого пройшло в битвах з мусульманами. При ньому Орден став значною військовою силою. Лицарі знаходяться в передових рядах християнських армій. У Кастилії вони беруть участь в завоюванні міста Куенки. У Арагоні – в узятті міста Алькан’їс. Орден викликав люту ненависть мусульман, і хоробрий арабський командир Альманзор з сильним загоном обложив Калатраву і після недовгої облоги узяв фортецю. Всі захисники були перебиті. Із залишками лицарів магістр дон Нунйо Перес атакував і захопив фортецю Сальват’єрра, перетворивши її на орденську цитадель.

Незабаром Орден зміг відновити свої сили і в 1212 році взяв участь у битві в Лас Навас де Толоса, де його магістр дон Руї Діас бився в перших рядах християнської армії і одержав важке поранення в руку.

У подальші роки Орден Калатрава відвоював у мусульман багато фортець і міст та переніс свою ставку з долини Толедо до гір С’єрра-Морена. У місті Сальват’єрра лицарі заснували новий монастир, який вони назвали Калатрава на згадку про фортецю в Гвадіані.

У 1227 році лицарі складають авангард армії Фернандо III при облозі Баєси і в 1236 при узятті Кордови.

До XIV століття орден придбав таку силу і вплив, що королі стали побоюватися його могутності і наполягли, щоб вибір магістра Ордена проходив за участю кастильського короля. Після заборони і ліквідації ордена тамплієрів папа передав все його кастильське майно Калатраві.

В день Всіх Святих в 1397 році авіньйонський папа Бенедикт XIII за пропозицією магістра дона Гонсало Нун’єса затвердив герб Ордена.

У XV столітті Орден Калатрава вже мав численних васалів по всій Іспанії і не стільки займався участю в Реконкісті, скільки втручанням в різні конфлікти між християнськими государями.

Таке положення не влаштовувало Католицьких королів і після смерті магістра дона Гарсія Лопеса де Паділ’ї Фернандо і Ізабелла заборонили лицарям вибирати нового магістра і приєднали володіння Ордена до Корони. Цікаво, що ім’я і першого і останнього магістрів було Гарсія.