Юридична підготовка

ВСТУП

Утвердження в суспільстві української національної ідеї — не забаганка фанатиків-націоналістів, а життєва необхідність.

Народ, позбавлений державницької ідеї, перетворюється в юрбу. І навпаки: окрилений благородною і натхненною ідеєю, народ перетворюється в національний моноліт, якому під силу все. Нести самим і підтримувати кожного, хто несе людям цю животворну ідею чи намагається реалізувати її — наш святий обов’язок.

Що ж до законів, то для нас тут є два аспекти:

• Ми знаємо, що ідея нації вища за закон держави. Історія вчить: біда тому суспільству, де діють закони, не співзвучні з ідеєю нації, де вдосконалення законів не йде в напрямку їх зближення з національною ідеєю; горе тій державі, яка намагається законом здолати національну ідею народу.
• Ми знаємо, що наша діяльність ближча до національної ідеї та інтересів нації, ніж нинішні українські закони.

Своє завдання ми бачимо в тому, щоб настільки поширити українську національну ідею, аби вона стала домінуючою в суспільстві і спонукала законотворців пристосовувати закони держави до ідеї та інтересів нації. А дистанція тут, на жаль, гігантська: від імперського антиукраїнського законодавства — через нинішній законодавчий космополітизм із явним проросійським душком — до завтрашнього національного законодавства. Це важкий, але правильний шлях.

Ми пропонуємо цей шлях, бо знаємо: ідея нації — категорія постійна, закони — категорія змінна.

I. СТРАХ І ПАНІКА

Ті, хто стверджують, що не мають відчуття страху, перш за все обдурюють самі себе. Відчуття страху, яке з’являється в момент небезпеки у людини — природне відчуття. Це спрацьовує інстинкт самозбереження — сигнал тривоги в небезпечній ситуації. Страх мобілізує фізичні сили, прискорює роботу мозку, концентрує увагу, допомагає виходити з тупикової ситуації.

В деяких випадках відсутність відчуття страху означає відсутність уяви і, отже, нездатність оцінити небезпеку. Навпаки, у тих, у кого палка уява, часто це відчуття є непропорційним до реальної небезпеки. На ґрунті страху з’являються неспокій, тремтіння, слабкість, безсилля, нерухомість. Цей стан супроводжується порушеннями вегетативної нервової системи або ж істеричною реакцією, яка характеризується неясністю думок і нездатністю до дій. Відсутність ясності в оцінці ситуації спричиняє стан безвиході і відмову від опору. Людина, охоплена панікою, може швидко долучити в подібний стан оточуючих.

Така поведінка позбавлена будь-якого здорового глузду. Це виключно інстинкт, що характеризується криком: “Рятуйся хто може!”

Люди, охоплені панікою, повністю втрачають індивідуальні чесноти і стають частиною руйнівної маси, нездібної контролювати свої дії. Натовп, що діє наосліп, може збільшити небезпеку. Неодноразово, відсутність уяви про реальну небезпеку приводила до необдуманих дій, таких, як стрибки з вікон верхніх поверхів. У ті моменти це здавалося менш болісним, чим чекати на допомогу або шукати інший спосіб порятунку.

Протидіяти паніці надзвичайно важко, справитися з цим може людина дуже відома і поважна, яка дотримується твердої лінії поведінки, яка вміє розмовляти з натовпом і вселяти пошану. Засоби боротьби з панікою різноманітні. Переконання (якщо є час), категоричний наказ, пояснення неістотності небезпеки або ж використання сили і навіть усунення найбільш злісних панікерів. Зупинити натовп, який впадає в паніку, значно легше, починаючи з останніх, зменшуючи групу наскільки це можливо; перегороджувати дорогу натовпу, який рухається, набагато важче, оскільки ззаду тиснуть на тих, що йдуть попереду.

Коли страх стає постійним станом, він перетворюється в підлість.

Як подолати ці труднощі? Людина повинна вірити в щось вище, або в себе самого, або в правоту того, що вона робить. Мотивація власних вчинків повинна бути сильним імпульсом, який допомагає долати труднощі. Досвід, попередні випробування, прожите життя можуть додати людині сили.

Для виживання необхідно бути завжди психологічно підготовленим. Така людина знаходиться в кращих умовах, і з нею не трапляється нічого поганого.

У надзвичайних обставинах важливо, щоб ви були в змозі:

• ухвалювати швидкі рішення;\
• вміти імпровізувати;\
• постійно і безперервно контролювати самого себе;\
• вміти розрізняти небезпеку;\
• вміти розпізнавати людей;\
• бути незалежним і самостійним;\
• при потребі, бути твердим і рішучим, але вміти підкорятися, якщо це необхідно;\
• визначати і знати свої можливості, не падати духом;\
• в будь-якій ситуації намагатися знайти вихід.

Ніколи не здавайтеся, ставка в грі дуже висока, щоб поступитися, не випробувавши всі можливі засоби.

ІІ. ПОВЕДІНКА ПРИ ЗАТРИМАННІ

1. Постарайтеся не створювати передумов до затримання:

• якщо є можливість відмовитися від нічної прогулянки по місту — відмовтеся, не роздумуючи;
• якщо, все ж таки, потрібно йти, не вживайте багато спиртного;
• якщо ви багато випили, не беріть з собою гроші і цінності;
• завжди майте з собою паспорт або документ, що підтверджує вашу особу (студентський квиток, військовий квиток, посвідчення водія тощо);
• не будьте розгубленим, це підозріло;
• будьте пристойно одягнені (костюм і краватка, наприклад), поголені і екіпіровані (наприклад, дипломат завжди створює враження солідної людини), і ніякий міліціонер вас, швидше за все, не зупинить;
• ніколи не говоріть міліціонерам, що ви кудись поспішаєте і не виявляйте ознак нетерпіння. Людина, яка поспішає, — потенційне джерело збагачення, бо може дати грошей, щоб його скоріше відпустили, тоді, як людина, що думає як би згаяти час і готова навіть проїхатися до відділення і відсидіти там години дві, тому що робити і так нічого — є нецікавою;
• у жодному випадку не носіть з собою нічого незаконного! А особливо в зовнішніх кишенях — їх обшукують в першу чергу. Якщо носите — продумайте наперед, як і що заховати так, щоб знайти було дуже важко.

2. Якщо зустріч із співробітником міліції відбулася, то ви, будучи “законослухняним громадянином” — пред’явіть документи, поясніть куди і звідки йдете, не перешкоджайте огляду особистих речей.
3. Якщо вас, не дивлячись ні на що, сажають в машину і везуть у відділення, не перешкоджайте цьому, оскільки марно.
4. Якщо ви хочете подивитися посвідчення співробітника міліції викладіть своє прохання. Не намагайтеся взяти це посвідчення в свої руки.
5. Не намагайтеся втекти, оскільки можуть просто пристрелити.
6. Не варто особливо виражати незадоволення у відділенні міліції. Цим ви тільки продовжите своє знаходження за ґратами.
7. Міліціонери якоюсь мірою — теж люди. У жодному випадку не “качайте” права, не думайте тікати, викидати (віддавати) кримінальні предмети і т.п. Постарайтеся з ними по-хорошому домовитися. Постарайтеся за всяку ціну у жодному випадку не доводити справу до відділення. Як тільки буде складений протокол — закрутиться механічна машина юридичного діловодства і тоді вам не вдасться уникнути суду.
8. Якщо співробітники міліції почали вас бити на вулиці (запихаючи в машину), не соромтеся кричати якомога голосніше, щоб привернути увагу тих, що оточують. Можливо, їх свідчення вам стануть в нагоді в суді.
9. Якщо вас побили у відділенні, марно кричати про “злочинців-ментів” в цьому ж відділенні із-за ґрат. Більш або менш спокійно дочекайтеся, поки вас відпустять. Запам’ятайте: черговий у відділенні завжди прикриватиме злочин патрульного, що вас побив (пограбував). І навпаки. Запам’ятайте: керівництво відділення міліції, співробітники якого вас побили (пограбували), майже завжди прикриватиме злочини підлеглих.
10. Сидячи за ґратами, не варто ділитися із співробітниками міліції думками про звернення до суду. Якщо ви хочете звернутися до суду, в прокуратуру, обов’язково зніміть побої в травмпункті, пройдіть тест на алкоголь і обов’язково візьміть довідки.

Після того, як ви подали офіційну заяву, пишіть як можна більше листів в самі різні інстанції з викладом вашої ситуації і вказівкою місця, куди подана заява. Не соромтеся часто цікавитися ходом справи там, куди ви подали свою заяву.

III. ВИЖИВАННЯ У В’ЯЗНИЦІ

3.1. До виклику в прокуратуру.

1. Відмовтеся від думки, що ви ніколи не будете затримані правоохоронними органами, і ніколи вас не звинуватять в здійсненні кримінального злочину.
2. Відкладіть всі розваги, перш ніж ви не придбаєте Кримінально-процесуальний кодекс, (КПК), Кримінальний кодекс (КК), і Конституцію України. Придбати ці документи досить легко, звернувшись у відповідні відділи книжних магазинів. Не жалійте грошей на вказані покупки — у в’язниці ви зрозумієте, що гроші витратили не дарма. Краще купувати ті книги, в яких містяться постатейні офіційні коментарі.
3. Вивчіть вказані документи, в першу чергу КПК, потім КК. Не лякайтеся, виявивши, що за своє життя ви багато разів здійснювали кримінальні діяння.
4. Не чекайте щохвилини арешту, але завжди будьте до нього готові.
5. Прочитавши і вивчивши КПК і КК, ви відчуєте впевненість в собі і станете розумно обережними.
6. Киньте пити і палити.

3.2. Виклик в прокуратуру.

1. Виявивши повістку в поштовій скриньці, не панікуйте. Не поспішайте згадувати свої сумнівні справи.
2. На повістку не звертайте уваги. Вважайте, що ви взагалі її не одержували (згідно із законом так воно і є). Зробити це треба для того щоб не дати переваги прокуратурі: залишаючи повістку в поштовому ящику, прокуратура принижує вас, тому що повістка згідно із законом повинна вручатися особисто, під розписку. Не дозволяйте прокуратурі поводитися по-хамськи з вами з самого початку. Тому повістку одержуйте тільки від кур’єра особисто — не від сусідів, ніяким іншим способом.
3. Не проявляйте зайвого оптимізму (він дурний в даній ситуації) і наївної віри в свою невинність (хай ви сто разів невинні насправді), тобто в тому сенсі, що ТАМ розберуться і відпустять, а наперед визначтеся з адвокатом на випадок арешту. Якщо не особисто його, то попередьте друзів, що вам прийшла повістка з прокуратури, і вам можуть знадобитись послуги адвоката.
4. Будьте готові до того, що вас можуть відвезти з роботи або з дому в наручниках, ті що приїхали з міліції дуже зухвалі хлоп’ята. Або можуть “взяти” на вулиці.
5. У жодному випадку не відчувайте себе винним.
6. Підготуйте речі на випадок арешту: предмети гігієни, зміну білизни, небагато продуктів, ручки, олівець з гумкою, більше паперу.
7. Не носіть з собою важливі документи, цінні речі, які-небудь ділові папери, особисте листування, електронні носії інформації.
8. Якщо ви одержали повістку від кур’єра і знаєте точно, коли підете в прокуратуру, відправляючись туди, звільніть всі кишені від всього. Особливо ретельно перевірте, чи виклали ви документи, мобільні телефони, візьміть з собою зубну щітку і пасту.
9. Будьте готові до того, що з допиту ви можете не повернутися — сісти за грати. До цього повинні бути готові і ваші домашні, і підлеглі, якщо ви — керівник.
10. Візьміть з собою КК і КПК, якщо вони у вас є.
11. Не панікуйте.

3.3. Перший допит.

1. У двері кабінету слідчого входьте впевнено, в душі у вас не повинно бути місця відчуттю провини. Знайте: слідчий нічим не кращий і не вищий за вас, у тому числі і в сенсі чистоти перед законом.
2. Пам’ятайте, в цьому будинку у вас друзів немає.
3. У жодному випадку ніколи не вірте слідчому. Ніколи не погоджуйтеся на його пропозиції — будь-які.
4. Коли вам скажуть навіщо вас викликали і попередять про відповідальність, зажадайте роз’яснення своїх прав. Не вірте слідчому на слово, вимагайте пред’явлення вам текстів КК, КПК всіх статей, вказаних в бланках, які вам дають підписати.
5. Ніколи нічого не підписуйте, не прочитавши. Якщо прочитали і не згодні з прочитаним — не підписуйте, поки не будуть внесені виправлення.
6. На всі питання відповідайте коротко: так, ні. У жодному випадку не пускайтеся в широкі пояснення, не приводьте доповнення, пояснення, описи подій. У випадку будь-яких сумнівів говоріть: “важко відповісти”, “не пам’ятаю”, “не знаю”, “не можу пояснити” — запам’ятайте ці золоті фрази.
7. Пам’ятайте: все, що буде сказано вами, може бути і, швидше всього, буде використано проти вас — і це не порожня фраза. Найчастіше, в звинуваченні слідчий опирається на свідчення саме першого допиту.
8. Пам’ятайте: у 99 випадках із 100 звинуваченням для слідства і підставою для звинувачувального вироку суду служать свідчення самого обвинуваченого.
9. Будьте готові до того, що з першого допиту ви вийдете не свідком, а підозрюваним, і не додому, а в ізолятор тимчасового тримання (ІТТ). Але не лякайтеся цього.
10. Завжди пам’ятайте, що слідчий зовсім не розумніший за вас і не професійніший в справі ведення допитів і слідства взагалі.
11. Якщо слідчий нервується або починає на вас кричати і лякати вас — це вірна ознака того, що нічого у нього на вас немає.
12. При першому окрику і перших погрозах відразу ж припиняйте давати свідчення і не відновлюйте їх до принесення вам вибачень. Якщо і після цього на вас накричали (або образили будь-яким іншим чином) — замовкайте назавжди для цього слідчого.
13. Якщо ви відчуваєте, що відповідь на питання буде проти вас, — не відповідайте. На це у вас є законне право дане Конституцією: нікого не можна примушувати давати свідчення проти себе.
14. Не бійтеся слідчого. Ніколи. Не бійтеся ні розсердити його, ні образити: пам’ятайте, що ніяких добрих відчуттів до вас він не має, і доля ваша залежить не від прихильності до вас слідчого.
15. Якщо вам натякатимуть або пропонуватимуть напряму відкупитися — не погоджуйтеся ніколи: по-перше, це може бути провокацією (що є маловірогідним, в переважній більшості випадків слідчі дійсно хочуть одержати хабар), по-друге, тим самим ви визнаєте свою провину і тепер слідство зможе “втопити” вас в будь-який момент.
16. Якщо вас затримують (тобто беруть під варту) негайно вимагайте адвоката.

3.4. Перша камера в ізоляторі тимчасового тримання.

1. Переступивши поріг камери, зрозумійте: ви тепер один, ніякої допомоги нізвідки вам не буде, розраховувати тепер вам треба тільки на самого себе. Це мобілізує.
2. Не лякайтеся ні виду камери, ні виду сусідів по камері — і те і інше при першому враженні може бути зловісним.
3. Не вірте тому, що вас кудись викличуть завтра або хтось прийде поцікавитися вами вранці: у перебігу найближчих трьох днів вам можуть тільки видавати малу кількість несмачної їжі і на всі ваші питання коротко відповідати: “Нічого не знаємо”. Так робиться слідством спеціально, щоб зламати вас. Знайте, що слідство про вас пам’ятає і через наглядачів, сусідів по камері уважно стежить за вами всі ці дні.
4. У камері не розпускайте язик про свою справу. Відповідайте так само коротко, як на першому допиті.
5. Будьте готовим до провокацій, як з боку тюремників, так і з боку сусідів по камері — вони (один з них практично завжди) можуть бути підіслані слідством.
6. Будьте готові до того, що раптово вас можуть етапувати в СІЗО (слідчий ізолятор), тобто у в’язницю. Сам факт етапу пригнічує, проте у в’язниці набагато легше, ніж в ІТТ. Парадокс, але це так.
7. Відмовтеся (надовго) від зітхань про смачну їжу — їжте все, що дають, не дивлячись на вигляд, смак і т.д.
8. Не думайте про сім’ю. Їм ви не допоможете. Не мучте себе переживаннями про них.
9. Будьте спокійні. Злість, ненависть, переживання забирають сили.
10. Старайтеся вночі спати, а вдень не спати.
11. Стежте за собою, дотримуйтесь особистої гігієни.
12. Витрачайте час перш за все на відпочинок: відсипайтеся, читайте, пишіть, грайте — все, що можливо. Але у жодному випадку не погоджуйтеся грати “на інтерес” (сигарети, присідання, гроші), наскільки б ви впевнено себе не відчували, або наскільки би легкими супротивниками не здавалися інші гравці.
13. Не підтримуйте пустопорожніх розмов, не піддавайтеся спокусам взяти щось у борг.
14. Майте мужність кинути палити, інакше ви ризикуєте опуститися до стану людини, що канючить цигарочку у кого завгодно і за що завгодно. Після цього свою справу ви однозначно програєте.
15. Зрозумійте: на довгі місяці у вас почалося абсолютно нове для вас життя, переважно від вас не залежне.
16. Займайтеся не самокопанням, самознищенням або покаянням, а самоаналізом. У жодному випадку не входьте в стан винності.
17. Напишіть заяву з вимогою захисника. У жодному випадку не погоджуйтеся на адвоката, запропонованого слідчим. Зробіть заяву, що відмовляєтеся брати участь в будь-яких слідчих діях без вашого адвоката.
18. У камері поводьтеся незалежно: ви всі тут в однаковому положенні.
19. Вивчайте КПК і КК, якщо вони у вас є.

3.5. Допит в якості підозрюваного.

1. На допит погоджуйтеся тільки у присутності вашого адвоката. Це передбачено законом.
2. Не забувайте, що ви не зобов’язані свідчити проти себе самого.
3. Вимагайте дотримання всіх процесуальних норм. Дрібниць в цій справі немає.
4. Не вірте слідчому ні в чому: у 99 випадках зі 100 він блефує. Не поспішайте вірити у те, що побратими на вас звели наклеп, але і не відкидайте цей варіант, будьте до нього готові.
5. Ваші союзники — час, відповідь “не пам’ятаю”, віра в побратимів.
6. Перевіряйте точність всіх записів в протоколі допиту заповнення всіх граф, зокрема часу і дати допиту.

3.6. Перший раз у в’язниці.

1. З’ясуйте для себе, що ви повністю втратили свій статус, який був у вас на волі: тепер до вас відносяться як до закінченої нікчемності всі тюремники — від рядового до начальника в’язниці. Запам’ятайте це і не ображайтеся.
2. Приготуйте себе до похмурого, абсолютно гнітючого вигляду як тюремних приміщень, так і тюремників. У комірчині (якщо вона є) візьміть матрац, подушку, ковдру, постільну білизну, ложку, кухоль — все, що запропонують.
3. Не лякайтеся, зайшовши в камеру: відчуття, що ви потрапили в пекло, в кримінальне кубло пройде. Поголені, зловісні люди через півгодини можуть викликати у вас симпатію.
4. Перша ваша камера у в’язниці — карантин. Тут все загальне, не бійтеся що-небудь брати зі столу, ніхто вас не докорить. Тут немає каверз серед арештантів. Тут вам пояснять зведення камерних правил. Але не забувайте: і тут можуть бути підсадні.
5. Не проникайтеся безмежною пошаною і довірою до сусідів по камері: цілком можливо, що ви серед них найосвіченіший, найрозумніший і найсильніший, а вони лише вдають з себе бувалих.
6. Намагайтеся знайти своє місце в камері. Зрозумійте, чим ви можете бути корисні іншим.
7. Спіть при першій-ліпшій можливості, як тільки побачите нари вільними. За речі не турбуйтеся — тут не крадуть.
8. У жодному випадку не переходіть на тюремний жаргон — залишайтеся людиною і тут.
9. Пам’ятайте: на волі про вас не забули і намагаються все зробити, щоб звільнити вас. Їм зараз може бути важче, ніж вам.

3.7. Життя в камері.

1. У камері вам потрібно мати свої: ложку, кухоль, миску, кип’ятильник, мило, зубну пасту і щітку, мочалку, рушник, постільну білизну, тапки. З продуктів: сало, цибулю, часник, згущене молоко, цукор, крупи швидкого приготування, чай. З ліків: ваші ліки; традиційні: від кашлю, простуди, шлункових і головних болів; якомога більше вітамінів, особливо вітаміну С. Можна мати телевізор. Потрібно мати ручку, зошит, шахи (нарди, доміно, шашки — за бажанням), щось освітнє.
2. У в’язниці ви нікому не потрібні, тому подумайте, куди ви будете дівати цю прірву часу.
3. Увійшовши до камери, привітайтесь, запитайте, куди можна кинути матрац. Вас можуть перевірити, вказавши місце поряд з туалетом. Посміхніться і покладіть матрац на будь-яке місце, але не поряд з туалетом.
4. Спокійно чекайте — вам скажуть, де і коли ви спатимете. Загалом, камери переповнені, тому спати можливо доведеться по черзі.
5. Коли вас запросять до розмови в куточок камери дуже загрозливого вигляду люди і запропонують поділитися або помінятися речами, не погоджуйтеся ні на те, ні на інше, навіть не пояснюючи причин: “Не хочу”. А людей цих не бійтеся — вони грізні тільки на вигляд.
6. Запам’ятайте: жодну вашу річ (включно з передачами) ніхто без вашої згоди не візьме і у вас не відніме: право власності в камері святе. Не забувайте і ви про це — не торкайтеся до чужого, не запитавши заздалегідь дозволу.
7. Не потрапляйте в залежність від чого-небудь або кого-небудь: відмовтеся від шкідливих звичок, тим більше поганих: куріння, наприклад. Залежність від куріння є чи не основною причиною падіння людини у в’язниці.
8. Ретельно стежте за собою: при першій нагоді мийтеся періть одяг, стрижіться, голіться тощо.
9. Ведіть раціональний спосіб життя: по можливості збалансовано харчуйтеся (якщо є передачі вам), регулярно споживайте вітаміни, хворобу глушіть при перших симптомах. Прагніть дотримуватися можливого режиму: спати бажано вночі. Якомога більше рухайтеся. При першій нагоді йдіть на прогулянку. Але ні в якому випадку не навантажуйте себе активними фізичними вправами — легко підхопити туберкульоз в умовах камерної системи. А недостача свіжого повітря і збалансованого харчування миттєво довершить будь-яку хвороба.
10. Пам’ятайте, що камера — ваш будинок на декілька місяців, а то і років.
11. Тому обживайтеся. Проте намагайтесь не звикати ні до камери, ні до людей, щоб перевід в іншу камеру (що практикується тюремниками часто) не став для вас трагедією.
12. Тримайтеся незалежно. Якщо ви вважаєте, що знайшли людину (дві, три…), з ким вам легше існувати, об’єднуйтеся з ним (ними). Але не дуже поспішайте з цим.
13. Не допускайте перетворення себе в рабовласника. Але не бентежтеся віддавати свій одяг для прання тим людям в камері, які не маючи духу і підтримки з волі опустилися до цього. Не забувайте тільки дякувати їм за це і обов’язково виділяти їм що-небудь з ваших передач і посилок. Ви побачите, що вони самі з радістю проситимуть вас дати їм що-небудь попрати або підремонтувати. Будьте великодушним.
14. Усвідомте: ви потрапили в жорна правоохоронної системи, вони вас перемелюють не із-за неприязні до вас особисто, а із-за своєї антигуманної, сатанинської суті — для цього вони і створені. У в’язниці ви повинні це зрозуміти.
15. Пам’ятайте: на волі вас не забувають. І якщо в тюремному інформаційному вакуумі у вас створюється враження, що ви поховані живцем, це не вірно — про вас пам’ятають і роблять все для вашого звільнення.
16. Не замикайтеся в думках на своїй справі, не концентруйте увагу на своєму нинішньому положенні, малюючи його жахливим, неможливим тощо.
17. Пам’ятайте, що б не трапилося, нехай навіть ви будете засуджені, життя на цьому не закінчується. І попереду вас чекають побачення з рідними, апеляції, амністії.
18. Пам’ятайте: всі жахи, які вам малювали про життя в “хаті” (тобто в основній камері), є насправді, але зовсім не такі жахливі, тому що ступінь їх “жахливості” залежить від вас самих.
19. Табу камерного життя, які існують, носять частіше гумористичний характер, якщо відноситися до них спокійно.
20. Реальні камерні закони прості: недоторканність особистої власності і непротивлення особистій волі. Ці принципи як захищають вас, так і є вашими ворогами.
21. Основний ваш ворог в камері: ваша слабкість перед спокусами і ваші погані звички. Не піддавайтеся новим поганим звичкам. Одна з них — пити чифір.
22. Ніколи нічим не міняйтеся (одягом, речами, продуктами…) з сусідами по камері.
23. Ніколи нічого не просіть у сусідів по камері.
24. Ніколи не вплутуйтеся в “розборки”, якщо вас не просять.
25. Не піднімайте ніяких “повстань” проти камерних порядків наскільки дикими б вони вам не здавалися, — живіть самі по собі. Бажані вам зміни наступлять самі через деякий час через те, що інші на вашому прикладі зрозуміють: і у в’язниці можна залишатися людиною.

3.8. Випробування часом.

1. Випробування часом — найбільш важке випробування для вас у в’язниці.
2. Вам здається, що всі забули про вас: і “органи”, і сім’я, і побратими. Будьте впевнені, що це не так. Атмосфера в’язниці брехлива, пам’ятайте це і якщо це вас не заспокоює, повторюйте собі самі: “Слідство навмисно робить так, щоб у мене склалося враження, що я забутий всіма”.
3. Ви повинні усвідомити, що ваша неволя може бути довгою. Прийміть цей факт, оскільки ви не в силах тут щось змінити.
4. Присвятіть “час забуття” самому собі. Озирніться на минуле.
5. Загляньте в майбутнє. Робіть це спокійно: вам поспішати нікуди.
6. Займіться самоосвітою. Цілком можливо, що цей період спокійного життя — єдиний у вас. Використовуйте його.
7. У жодному випадку не зосереджуйтесь на своїй справі: той об’єм інформації, який у вас був, ви давно вже переробили, нічого нового у вас немає — чекайте зрушень.
8. Ви будете мучитись самі і тим самим мучити ще всіх оточуючих вас людей до тих пір, поки одного разу не вирішите для себе остаточно, що минуле життя закінчилося, що б там у вас не було, які б грандіозні не були плани. Тепер починається абсолютно нове життя з чистого аркушу. Уявіть собі його як новий блокнот. І не поспішайте заповнювати цей лист всім підряд. Ретельно продумайте кожен новий свій крок. Ви зрозумієте, наскільки приємною може стати ситуація побудови нового життя з урахуванням накопиченого життєвого досвіду. Адже на волі ви ніколи не зважилися б на такий крок — дуже багато чого зв’язує людину в звичайному житті.

3.9. Боротьба з системою.

1. Пам’ятайте: ви повинні боротися з “правосуддям”, а не чекати від нього милості (її не буде). Тому дуже добре вивчіть Кримінально-процесуальний кодекс, Виправно-трудовий кодекс України і стежте, щоб їх дотримувалися і слідство, і тюремники. Відразу ж пишіть скарги прокуророві, в управління юстиції, депутатам всіх рівнів, в Генпрокуратуру — як тільки побачите будь-яке порушення закону слідством або в’язницею. Залишайте собі копію.
2. Використовуйте всі можливості, щоб самому добитися виходу на свободу: пишіть клопотання слідству, прокуророві, скарги до суду відразу ж, як з’являться до того приводи.
3. Не бійтеся Системи, не бійтеся слідства — чиніть опір. Тільки боротьба підтримає вас, не дасть вам опуститися душею і тілом. Але не перестарайтеся в цій боротьбі, щоб вона не стала самоціллю. Одна засуджена на 7 років людина написала касаційну скаргу в прокуратуру і її справу переглянули — дали 5 років. Вона знову написала скаргу — і одержала 3 роки, причому, 2 роки вона вже відсиділа, їй залишався один. Вона знову пише протест, і одержує 10 років!

3.10. Поради родичам заарештованого.

1. Перш за все — не панікуйте. І не тіште себе надією, що ТАМ розберуться і скоро випустять — це навряд чи трапиться.
2. Прийміть арешт, як чергове, але не смертельне випробування, що випало на вашу спільну долю.
3. Не добивайтеся негайного побачення — клопіт цей порожній і нічого ні вам, ні йому не дадуть, навіть якщо побачення і відбудеться.
4. Починайте відразу готувати передачу. Ось яка передача повинна бути вперше:

• зубна щітка;\
• зубна паста — 1 тюбик;\
• гребінець (не металічний);\
• одноразовий станок для гоління (надалі матимемо на увазі чоловіка);\
• рушник (невеликий);\
• мило (по шматку туалетного і господарського);\
• постільна білизна: наволочка, два простирадла;\
• тапки, які можна мочити;\
• зміну білизни;\
• кухоль (літровий і звичайний), миску, ложку (не стальну);\
• кип’ятильник;\
• костюм спортивний;\
• письмове приладдя;\
• яке-небудь читання (що любить);\
• вітаміни і “його” ліки;\
• яку-небудь гру (що любить).

Все. Не мудруйте з їжею — вона в перші дні абсолютно непотрібна. А всі речі і одяг передавайте старі: в’язниця — не місце світських прийомів. Багато їжі ніколи передавати не треба: вона просто не дійде до вашого адресата — не тому, що відберуть (і це може бути), а тому що він спочатку поводитиметься як нормальна людина і все роздасть. Вам же всю в’язницю у будь-якому випадку не нагодувати.

5. Надалі прагніть передачі збирати невеликі, але частіше. Ви повинні пам’ятати: у в’язниці головне — не скільки передають і чого, а відчуття того, що тебе не кинули, вістки з волі.
6. Шукайте адвоката і якомога частіше організовуйте зустрічі ув’язненого з адвокатом. Тоді і ви знатимете, як він і що йому потрібно, і він буде спокійний. Адвокат же при зустрічах з підзахисним необмежений ні за часом, ні по числу зустрічей. Він — порятунок не тільки тому, хто за ґратами, але і вам.

IV. КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ККУ)

4.1. Загальні поняття про ККУ.

ККУ набрав чинності з 1 вересня 2001 року. Він складається із: Загальної частини (15 розділів, 108 статей), Особливої частини (20 розділів, 339 статей) і з Прикінцевих та перехідних положень.

Ви ознайомитесь і коротко розглянете необхідні та важливі статті ККУ.

4.2. Загальна частина.

В Загальній частині ви розглянете:

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (ст.2 “Підстава кримінальної відповідальності”).

Розділ ІІІ. ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ (ст.12 “Класифікація злочинів”, ст.13 “Закінчений та незакінчений злочин”, ст.14 “Готування до злочину”, ст.15 “Замах на злочин”).

Розділ IV. ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ) (ст.21 “Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин”, ст.22 “Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність”).

Розділ VІ. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ (ст.26 “Поняття співучасті”, ст.27 “Види співучасників”, ст.28 “Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією”, ст.29 “Кримінальна відповідальність співучасників”, ст.30 “Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації”).

Розділ VІІІ. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ (ст.36 “Необхідна оборона”, ст.37 “Уявна оборона”, ст.38 “Затримання особи, що вчинила злочин”, ст.39 “Крайня необхідність”).

Розділ ІX. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (ст.49 “Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності”).

Розділ X. ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ (ст.51 “Види покарань”, ст.52 “Основні та додаткові покарання”, ст.53 “Штраф”, ст.56 “Громадські роботи”, ст.57 “Виправні роботи”, ст.59 “Конфіскація майна”, ст.60 “Арешт”, ст.61 “Обмеження волі”, ст.63 “Позбавлення волі на певний строк”, ст.64 “Довічне позбавлення волі”).

Розділ XІ. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ (ст.66 “Обставини, які пом’якшують покарання”, ст.67 “Обставини, які обтяжують покарання”).

Розділ XІІ. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ (ст.75 “Звільнення від відбування покарання з випробуванням”, ст.76 “Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням”, ст.78 “Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням”, ст.81 “Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання”, ст.82 “Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким”, ст.84 “Звільнення від покарання за хворобою”, ст.85 “Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування”, ст.86 “Амністія”, ст.87 “Помилування”).

Розділ XІІІ. СУДИМІСТЬ (ст.89 “Строки погашення судимості”, ст.90 “Обчислення строків погашення судимості”, ст.91 “Зняття судимості”).

4.3. Особлива частина.

В Особливій частині ви розглянете:

Розділ І. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (ст.109 “Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади”, ст.110 “Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України”, ст.112 “Посягання на життя державного чи громадського діяча”, ст.113 “Диверсія”).

Розділ ІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ (ст.115 “Умисне вбивство”, ст.116 “Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання”, ст.118 “Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця”, ст.119 “Вбивство через необережність”, ст.120 “Доведення до самогубства”, ст.121 “Умисне тяжке тілесне ушкодження”, ст.122 “Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”, ст.123 “Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання”, ст.124 “Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця”, ст.125 “Умисне легке тілесне ушкодження”, ст.126 “Побої і мордування”, ст.127 “Катування”, ст.128 “Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження”, ст.129 “Погроза вбивством”).

Розділ ІІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ (ст.146 “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”, ст.147 “Захоплення заручників”).

Розділ V. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА (ст.161 “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань”, ст.162 “Порушення недоторканості житла”, ст.163 “Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер”, ст.170 “Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій”, ст.171 “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”, ст.174 “Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку”, ст.178 “Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків”, ст.179 “Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь”, ст.180 “Перешкоджання здійсненню релігійного обряду”, ст.182 “Порушення недоторканості приватного життя”, ст.184 “Порушення права на безоплатну медичну допомогу”).

Розділ VІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ (ст.185 “Крадіжка”, ст.186 “Грабіж”, ст.187 “Розбій”, ст.189 “Вимагання”, ст.194 “Умисне знищення або пошкодження майна”, ст.195 “Погроза знищення майна”, ст.196 “Необережне знищення або пошкодження майна”).

Розділ VІІ. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ст.199 “Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї”).

Розділ ІХ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ (ст.255 “Створення злочинної організації”, ст.256 “Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності”, ст.257 “Бандитизм”, ст.258 “Терористичний акт”*, ст.258-1 “Втягнення у вчинення терористичного акту”, ст.258-2 “Публічні заклики до вчинення терористичного акту”, ст.258-3 “Створення терористичної групи чи терористичної організації**”, ст.258-4 “Сприяння вчиненню терористичного акту****”, ст.259 “Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності”, ст.260 “Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань*”*, ст.261 “Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення”, ст.262 “Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем”, ст.263 “Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”)**.

*Коментарі до ст.258.

Стаття 258. Терористичний акт

1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, –

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, –

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

(Стаття 258 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 170-V від 21 вересня 2006 р.)

1. Під тероризмом звичайно розуміють залякування населення і органів влади з метою досягнення злочинних намірів. Він полягає у погрозі насильством, підтриманні стану постійного страху з метою досягнути певних політичних чи інших цілей, спонукати до певних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він представляє. Заподіяння чи загроза заподіяння шкоди є своєрідним попередженням про можливість спричинення більш тяжких наслідків, якщо вимоги терористів не буде сприйнято. Характерною ознакою тероризму є його відкритість, коли про мету заподіяння шкоди чи погрози, про вимоги широко розголошується.

КК містить низку норм, які встановлюють відповідальність за різні акти тероризму (крім ст. 258, це, зокрема, статті 147, 259, 261, 266, 277, 278, 279, 444).

2. Об’єктом злочину, передбаченого ст.258, є громадська безпека від проявів тероризму.

3. Об’єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

1. застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків;\
2. погроза вчинення зазначених дій.

Під застосуванням зброї при вчиненні терористичного акту слід розуміти її використання за цільовим призначенням — здійснення вибухів, прицільних пострілів чи хаотична стрільба в місцях перебування людей, заподіяння ударів холодною зброєю.

Інші дії, які створювали небезпеку, — це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання наслідків у вигляді смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перерви руху транспортних засобів, роботи підприємств, установ, організацій. До них, зокрема, належить застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, руйнування висотних споруд, а також гребель та інших гідротехнічних споруд, поширення збудників заразних хвороб тощо.

Створення небезпеки для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 258) полягають у таких змінах у навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров’ю особи, власності, нормальному функціонуванню транспорту, зв’язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, продуктами харчування тощо. Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо.

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом і хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в диспозиції ч.1 ст.258: а) порушення громадської безпеки, залякування населення; б) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами; г) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

6. Кваліфікованими видами терористичного акту є: 1) вчинення його повторно; 2) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним значної майнової шкоди; заподіяння ним інших тяжких наслідків (ч.2 ст.258), а особливо кваліфікованим — загибель людини (ч.3 ст.258).

Повторність має місце при вчиненні терористичного акту особою, яка раніше вчинила такий самий закінчений злочин або ж перерваний на стадії готування чи замаху і знову вчинила посягання, передбачене ст.258.

Заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків наявне при настанні наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, заподіянні реальної шкоди, загроза якої передбачена ч.1 ст.258. Те, що майнова шкода є значною, а інші наслідки — тяжкими, визначається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які постраждали внаслідок акту тероризму, характеру і розміру заподіяної їм матеріальної, моральної та іншої шкоди тощо. До тяжких наслідків належить і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному потерпілому.

Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.

**Коментарі до ст.258-1.

Стаття 258-1. Втягнення у вчинення терористичного акту

1. Втягнення особи у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту з використанням обману, шантажу, уразливого стану особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, –

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

(Кодекс доповнено статтею 258-1 згідно із Законом № 170-V від 21 вересня 2006 р.)

1. За юридичною природою аналізований злочин являє собою підбурювання до вчинення посягання, передбаченого ст.258. Оскільки таке підбурювання виділене законодавцем в окрему статтю Особливої частини КК (ст.258-4), саме вона і підлягає застосуванню при вчиненні діянь, які становлять втягнення у вчинення терористичного акту, незважаючи на те, що співучасть у терористичному акті є більш небезпечним посяганням. Втягнення особи у вчинення іншого злочину терористичного характеру (зокрема передбаченого статтями 147, 259, 261, 266, 277, 278, 279, 444), слід кваліфікувати за ч.4 ст.27 і відповідною статтею, яка передбачає відповідальність за такий злочин.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням таких дій:

1. втягнення особи у вчинення терористичного акту;\
2. примушування до вчинення терористичного акту.

Втягнення особи у вчинення терористичного акту — це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до участі у терористичному акті, у такої особи виникає бажання вчинити дії, передбачені ст.258. Причому, на відміну від примушування, особа згодом вчинює бажані для винного дії за власною волею. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретної особи завдяки переконуванню в доцільності, вигідності певної поведінки. Воно може здійснюватися шляхом умовлянь, підкупу, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо.

Примушування до вчинення терористичного акту полягає у діях, унаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню повинна вчинити терористичний акт.

Способами примушування є: обман; шантаж; використання уразливого стану; фізичне насильство чи погроза його застосування.

Обман — це повідомлення завідомо неправдивих відомостей чи замовчування певних фактів. При вчиненні цього злочину він може полягати у введенні в оману щодо мети вчинення дій, які становлять терористичний акт, можливих наслідків застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу тощо.

Шантаж у даному випадку означає: а) погрозу викриттям у поведінці, яка компрометує особу, чи розголошенням відомостей, які компрометують особу; б) погрозу заподіянням іншої шкоди (знищенням майна, заподіянням шкоди рідним чи близьким тощо); в) залякування з метою створити вигідну для себе обстановку, поставити потерпілу особу в залежне становище. Шантажем є погроза розголосити як дійсні факти, так і неправдиві відомості, здійснити наклеп.

Застосування насильства означає заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв, незаконне позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, інші насильницькі дії.

Погроза застосування насильства полягає в залякуванні потерпілої особи заподіянням тілесних ушкоджень тощо. Погроза має стосуватися самого потерпілого, а не інших осіб, хоча б і близьких до нього. Погроза може бути усною, письмовою, виражена в конклюдентних діях — форма її доведення до потерпілого значення для кримінальної відповідальності не має. Важливо лише, щоб потерпілий сприйняв погрозу як реальну.

Закінченим втягнення у вчинення терористичного акту та примушування до його вчинення є з моменту виконання дій, зазначених у диспозиції ч.1 ст.258-1, незалежно від їх успішності (результативності), тобто незалежно від того, чи вчинила терористичний акт особа, яку втягували чи примушували до вчинення цього злочину.

3. Суб’єкт втягнення у вчинення терористичного акту, як і злочинів, передбачених статтями 258-2 — 258-4, — загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою добитися, щоб інша особа вчинила терористичний акт.

5. Кваліфікований вид злочину наявний, коли втягнення у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту вчинені за наявності хоча б однієї з таких ознак: 1) щодо кількох осіб, тобто, коли винний спрямовує свої дії щодо двох або більше осіб; 2) повторно, що передбачає вчинення цих дій особою, яка раніше вчинила посягання, передбачене ст.258-1, за умови, що не спливла давність притягнення до кримінальної відповідальності, а у випадку засудження — не погашена чи не знята судимість; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового становища.

***Коментарі до ст.258-2.

Стаття 258-2. Публічні заклики до вчинення терористичного акту

1. Публічні заклики до вчинення терористичного акту, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами –

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені з використанням засобів масової інформації, –

караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Кодекс доповнено статтею 258-2 згідно із Законом № 170-V від 21 вересня 2006 р.)

1. Публічні заклики до вчинення терористичного акту відрізняються від утягнення у вчинення терористичного акту (ст.258-1) тим, що відповідний вплив спрямований не на конкретну особу, а стосується невизначеного кола осіб. Винний своїми діями намагається справити відповідний вплив і добитися вчинення принаймні одного терористичного акту багатьма учасниками, пропагує тероризм як спосіб досягнення індивідуальних або колективних цілей.

2. Об’єктивна сторона злочину виражається в активній поведінці, яка може полягати у:

1. публічних закликах до вчинення терористичного акту;\
2. розповсюдженні матеріалів з такими закликами;\
3. виготовленні таких матеріалів;\
4. їх зберіганні.

Виготовлення матеріалів охоплює як авторство (створення текстів, сюжетів, виготовлення оригіналів), так і тиражування чи розмноження відповідної продукції. Зберігання означає утримання матеріалів, які згодом мають бути розповсюдженими, в цілості — недопущення пошкодження таких матеріалів унаслідок дії природних чи технічних факторів, убезпечення їх від сторонніх осіб тощо.

Закінченим злочин є з моменту проголошення закликів або ж з моменту початку розповсюдження, виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Злочин у формі виготовлення чи зберігання відповідних матеріалів характеризується прямим умислом і спеціальною метою — подальшого розповсюдження зазначених матеріалів.

4. Кваліфікований вид злочину наявний тоді, коли заклики до вчинення терористичного акту доводяться до людей з використанням засобів масової інформації — телебачення, радіо, газет чи журналів, через мережу інтернет чи інші засоби комунікації, завдяки яким відповідна інформація може бути масово поширена.

****Коментарі до ст.258-3.

Стаття 258-3. Створення терористичної групи чи терористичної організації

1. Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, особа, крім організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

(Кодекс доповнено статтею 258-3 згідно із Законом № 170-V від 21 вересня 2006 р.)

1. Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією, участь у такій групі чи організації, матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації за своїм змістом збігаються з аналогічними діями щодо організованих груп та злочинних організацій.

Відмінність терористичної групи від терористичної організації полягає в тому, що перша створюється для вчинення конкретного терористичного акту чи кількох таких актів, а друга має діяти невизначений час, займатися терористичною діяльністю постійно, до досягнення певної мети. Діяння ж, які вчинюються у зв’язку з організованою терористичною діяльністю, за своїм змістом аналогічні тим, що виконуються стосовно інших видів злочинних організацій.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене ст.258-3, можливе за певної позитивної посткримінальної поведінки. Його умовами згідно з ч.2 ст.258-3 є:

1. вчинення дій, передбачених ч.1 ст.258-3, у формі участі в терористичній групі чи терористичній організації або сприяння їх створенню або діяльності;

2. добровільне, тобто вчинене за власною волею, незалежно від мотивів, повідомлення правоохоронного органу про терористичну діяльність терористичної групи чи терористичної організації;

3. сприяння: а) припиненню діяльності терористичної групи чи терористичної організації або б) розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації;

4. відсутність у діях особи складу іншого злочину.

За наявності цих умов суд зобов’язаний звільнити відповідних осіб від кримінальної відповідальності.

*****Коментарі до ст.258-4.

Стаття 258-4. Сприяння вчиненню терористичного акту

1. Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, озброєння, навчання особи з метою вчинення терористичного акту, а так само використання особи з цією метою –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

(Кодекс доповнено статтею 258-4 згідно із Законом № 170-V від 21 вересня 2006 р.)

1. За своєю суттю посягання, передбачене ст.258-4, є собою пособництвом у злочині, передбаченому ст.258, яке виділене у спеціальній статті Особливої частини КК.

2. Об’єктивна сторона злочину включає в себе дії, спрямовані на допомогу (сприяння) у вчиненні терористичного акту, що полягають у:

1. вербуванні;\
2. фінансуванні;\
3. матеріальному забезпеченні;\
4. озброєнні;\
5. навчанні особи;\
6. використанні особи.

Вербування особи означає залучення її до вчинення терористичного акту за винагороду (на відміну від втягнення (ст.258-1), яке здійснюється шляхом використання інших засобів впливу на свідомість особи). Воно охоплює собою пошук осіб, які схильні до участі в терористичному акті з метою отримання за це оплати, перемовини з ними про умови виконання певних завдань терористичного характеру, оплату винагороди тощо.

Фінансування означає надання грошових коштів, а матеріальне забезпечення — інших матеріальних засобів (приміщень, транспорту, зв’язку), для використання в ході підготовки, проведення, убезпечення учасників терористичного акту.

Озброєння передбачає надання вогнепальної чи холодної зброї, вибухових речовин, вибухових пристроїв тощо з метою вчинення терористичного акту.

Навчання полягає у передачі знань, навичок, необхідних для використання при вчиненні терористичного акту. Воно охоплює проведення занять, підготовку посібників, інструкцій чи інших методичних матеріалів з особами, які будуть вчиняти терористичний акт (виконувати його об’єктивну сторону, допомагати у проведенні, укривати учасників після вчинення посягання тощо).

Використання особи — надання сприяння у вчиненні терористичного акту шляхом залучення іншої особи до виконання його об’єктивної сторони, або ж до вербування, фінансування, матеріального забезпечення, озброєння, навчання учасників терористичного акту. При цьому можливо, що особа, яку використовують, і не поінформована щодо призначення своїх дій — того, що її поведінка об’єктивно сприяє вчиненню терористичного акту.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Винний знає, що його дії полягають у наданні допомоги, необхідної для вчинення терористичного акту, а отже усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх діянь. Він передбачає, що такі його діяння призводять до того, що стане можливим вчинення терористичного акту іншими особами, а тим самим і заподіюється шкода громадській безпеці. Усвідомлюючи неминучість таких наслідків, винний бажає їх або ж байдуже ставиться до них.

4. Кваліфікуючі ознаки цього злочину такі самі, як і передбачені ч.2 ст.258-1 (див. коментар до цієї статті).

******Коментарі та докладне роз’яснення ст.260.

Ст.260 Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань.

1. Створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності –

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян –

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

5. Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що привело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків –

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

6. Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Примітка. 1. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

1. Об’єктом цього злочину є громадська безпека від діяльності непередбачених законами України воєнізованих або збройних формувань.

Поняття воєнізованих або збройних формувань наведено в примітках до ст.260. Однак воно не містить вказівки на всі необхідні, істотні і достатні ознаки цих злочинних організацій. Зокрема, у примітках 1 і 2 до ст.260 не зазначається ознака, вказана в назві та диспозиціях ч.1 та ч.2 цієї статті, а саме, що ці формування не передбачені законами. Крім того, неповно розкрито специфічні ознаки цих організацій, що не дає змоги відмежувати їх від інших видів злочинних організацій.

З урахуванням викладених зауважень видається, що воєнізованими формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й такі: 1) вони схожі на передбачені законами України військові формування, але їх створення не передбачене законами України. Це означає, що або взагалі відсутній закон, який передбачає створення відповідної воєнізованої організації, або ж вони не належать (не є структурним підрозділом, не перебувають у підпорядкуванні) до жодного із легально існуючих воєнізованих формувань чи груп — ЗС, СБ, ДПС, УДО, військ ЦО, внутрішніх військ МВС тощо; 2) вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. Це включає в себе: поділ формування на підрозділи з визначенням особового складу кожного із них та підпорядкованості відповідних структурних частин; встановлення військових або інших звань; дотримання субординації; використання одностроїв, знаків розрізнення; застосування засобів впливу та заохочення, характерних для війська тощо. При цьому під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних підрозділів; 3) воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою організацією, засобів, які нею використовуються. Це свідчить, що організація ставить перед собою специфічні завдання, які можуть покладатися лише на офіційно створені формування, а саме: вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій — заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур; придушення збройного чи іншого організованого або масового опору владі; депортація населення; встановлення режиму військового стану; знищення живої сили противника та його матеріальних засобів тощо.

Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю.

2. Об’єктивна сторона злочину виражається у таких формах:

1. створення непередбачених законом України воєнізованих формувань;\
2. участь у їх діяльності (ч.1 ст.260);\
3. створення непередбачених законом збройних формувань;\
4. участь у їх діяльності (ч.2 ст.260);\
5. керівництво зазначеними формуваннями;\
6. їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч.3 ст.260);\
7. участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч.4 ст.260).

3. Суб’єкт злочину загальний. За окремі злочини, вчинювані в ході нападів у складі воєнізованого чи збройного формувань у випадках, передбачених ч.2 ст.22, відповідальність настає з 14-річного віку.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Ставлення до наслідків у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч.5 ст.260) характеризується необережністю.

5. Частинами 4 та 5 ст.260 охоплюється вчинення учасниками непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань злочинів, передбачених іншими статтями Особливої частини КК, які полягають у нападі. При цьому, ч.5 ст.260 охоплюється вчинення злочинів, ознакою складу яких є необережне заподіяння смерті кількох осіб, нанесення середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження з будь-якою формою вини. Вчинення у складі передбачених ст.260 формувань більш небезпечних злочинів (зокрема, розбою, умисного вбивства за кваліфікуючих ознак) кваліфікується за сукупністю з відповідними статтями Особливої частини КК.

Частиною 4 ст.260 не охоплюється участь у нападі осіб, які не є членами непередбаченого законом воєнізованого або збройного формування, оскільки закон передбачає відповідальність за участь у нападі в складі такої організації. Із урахуванням конкретних обставин справи, участь окремих осіб разом із членами незаконного воєнізованого чи збройного формування у нападі має кваліфікуватися за статтями КК, які передбачають відповідальність за злочини, що становлять собою напад, та за співучасть у злочині, передбаченому ч.4 ст.260.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.260, є: 1) загибель людей; 2) настання інших тяжких наслідків (ч.5 ст.260).

Під загибеллю людей слід розуміти смерть двох або більше осіб. Під іншими тяжкими наслідками розуміються наслідки у вигляді смерті одного потерпілого, заподіяння хоча б одній особі тяжкого тілесного ушкодження тощо.

7. У частині 6 ст.260 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи, яка створила відповідне воєнізоване чи збройне формування або брала участь у їх діяльності. Умовами такого звільнення є: 1) добровільний вихід зі складу вказаних злочинних організацій; 2) повідомлення про існування такого формування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування (у даному випадку закон не передбачає як умову звільнення особи від кримінальної відповідальності активне сприяння розкриттю організації).

У частині 6 ст.260 не передбачено звільнення осіб, які керували воєнізованими або збройними формуваннями, займалися їх фінансуванням або постачанням зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки, а також брали участь у складі таких формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян.

Вишукуючи підстави для переслідування нашої Організації нам інкримінували юридично-безглузду 260 статтю Кримінального Кодексу. Побудована на чисто зовнішніх ознаках, ця стаття зовсім ігнорує суть, а саме: наявність мети, планів і практики використання військових методів і засобів для досягнення політичних цілей. А тому, згідно з цією статтею, до кримінальної відповідальності за творення воєнізованих формувань можна притягнути керівників і членство низки існуючих об’єднань: від піонерських організацій і “Пласту” до монастирів, — там теж є однострої, відзнаки, ієрархічна побудова, дисципліна, пересування строєм тощо. Але якщо ви побачите ватагу “козаків” з пістолями, кинджалами, шаблями, двоє з яких тягнуть позаду на мотузці гармату, то знайте: згідно з чинним законодавством, ці пістолі й гармата — не вогнепальна зброя, кинджали й шаблі — не холодна зброя, цей одяг, часто з пагонами, — не однострій, а їх організація — ніяке не воєнізоване формування. А от десяток-другий юнаків Організації, які навіть не в одностроях, але строєм ідуть на спортивний вишкіл — це воєнізоване формування, і від них треба мерщій рятувати громадян і Українську Державу. Бо в них справді є найстрашніша для всіх ворогів українського народу зброя — ідеологія українського націоналізму, і готовність жити і вмерти в ім’я свободи й незалежності, соборності і державності, добробуту і процвітання української нації.

Але комусь хочеться, щоб українська молодь спивалася, одурманювала себе наркотиками, поповнювала кримінальні структури, а не займалась справами, корисними для Церкви, громади, України.

Тільки хворий на голову або політичний провокатор може вважати загрозою для Української Держави націоналістів, які завжди боролись, гинули, карались по тюрмах і таборах польських, німецьких і московських окупантів за державну незалежність України.

Член Організації має пам’ятати і знати: стаття 260 до нас ніякого відношення не має. Ми не є воєнізованим формуванням, а згідно з приміткою, цю статтю можна використати до будь-якої громадської чи спортивної організації, спортивних команд, “Пласту”, козаків, навіть церкви, які мають вертикальні структури і тому треба вимагати більшого тлумачення під словом воєнізований — це коли є зброя, загроза суспільству чи окремій людині і наявні плани чи заклики до військового перевороту.

Розділ ХІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ (ст.279 “Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства”, ст. 280 “Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків”, ст.289 “Незаконне заволодіння транспортним засобом”).

Розділ ХІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ (ст.293 “Групове порушення громадського порядку”, ст.294 “Масові заворушення”, ст.295 “Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку”, ст.296 “Хуліганство”, ст.298 “Знищення, руйнування або пошкодження пам’яток — об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці”).

Розділ ХІV. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ (ст.335 “Ухилення від призову на строкову військову службу”, ст.336 “Ухилення від призову за мобілізацією”, ст.337 “Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів”).

Розділ ХV. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН (ст.338 “Наруга над державними символами”, ст.340 “Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій”, ст.341 “Захоплення державних або громадських будівель чи споруд”, ст.342 “Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві”, ст.344 “Втручання у діяльність державного діяча”, ст.345 “Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу”, ст.346 “Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча”, ст.347 “Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу”, ст.348 “Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця”, ст.349 “Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника”, ст.350 “Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок”, ст.351 “Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради”, ст.352 “Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок”, ст.358 “Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів”, ст.359 “Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації”).

Розділ ХVІ. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП’ЮТЕРІВ), СИСТЕМ ТА КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ І МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ (ст.361 “Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку”).

Розділ ХVІІІ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ (ст.371 “Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою”, ст.372 “Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності”, ст.373 “Примушування давати показання”, ст.374 “Порушення права на захист”, ст.375 “Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови”, ст.376 “Втручання в діяльність судових органів”, ст.377 “Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного”, ст.378 “Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного”, ст.379 “Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя”, ст.386 “Перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку”, ст.391 “Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань”, ст.392 “Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань”, ст.393 “Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти”).

Розділ ХХ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ (ст.436 “Пропаганда війни”, ст.437 “Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни”, ст.443 “Посягання на життя представника іноземної держави”, ст.447 “Найманство”).

V. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (КПКУ)

5.1. Загальні поняття про КПКУ.

КПКУ складається з восьми розділів (449 статей).

Ви ознайомитесь і коротко розглянете деякі статті КПКУ.

5.2. Розділ перший. Загальні положення.

Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ (ст.5 “Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом”, ст.14 “Недоторканість особи”, ст.15 “Здійснення правосуддя тільки судом”, ст.16 “Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом”, ст.19 “Мова, якою провадиться судочинство”, ст.20 “Гласність судового розгляду”, ст.21 “Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист”).

Глава 3. УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ (ст.43 “Обвинувачений і його права”, ст.43-1 “Підозрюваний”, ст.46 “Відмова від захисника і його заміна”).

Глава 4. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ (ст.56 “Відвід судді”, ст.58 “Відвід прокурора”, ст.60 “Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання”).

Глава 5. ДОКАЗИ (ст.68 “Показання свідків”, ст.69 “Особи, які не підлягають допиту як свідки і особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки”, ст.69-1 “Права свідка”, ст.70 “Обов’язки свідка”, ст.71 “Відповідальність свідка”, ст.73 “Показання підозрюваного”, ст.74 “Показання обвинуваченого”).

Глава 6. ПРОТОКОЛИ (ст.85 “Протокол слідчої дії”, ст.85-1 “Застосування звукозапису при провадженні досудового слідства”).

5.3. Розділ другий. Порушення кримінальної справи, дізнання і досудове слідство.

Глава 8. ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ (ст.94 “Приводи і підстави до порушення кримінальної справи”).

Глава 10. ДІЗНАННЯ (ст.106 “Затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину”, ст.107 “Допит підозрюваного у вчиненні злочину”, ст.108 “Строки провадження дізнання”, ст.110 “Оскарження дій і постанов органів дізнання”).

Глава 11. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА (ст.115 “Затримання слідчим підозрюваного у вчиненні злочину”, ст.116 “Місце провадження досудового слідства”, ст.120 “Строки досудового слідства”, ст.121 “Недопустимість розголошення даних досудового слідства”).

Глава 12. ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ І ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО (ст.131 “Притягнення як обвинуваченого”, ст.132 “Постанова про притягнення як обвинуваченого”, ст.133 “Строк пред’явлення обвинувачення”, ст. 134 “Порядок виклику обвинуваченого”, ст.135 “Обов’язковість явки обвинуваченого”, ст.138 “Оголошення розшуку обвинуваченого”, ст.139 “Розшук обвинуваченого”, ст.140 “Порядок пред’явлення обвинувачення”, ст.142 “Роз’яснення обвинуваченому його прав на слідстві”, ст.143 “Допит обвинуваченого”, ст.145 “Протокол допиту обвинуваченого”, ст.146 “Власноручний запис обвинуваченим своїх показань”).

Глава 13. ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ (ст.149 “Запобіжні заходи”, ст.151 “Підписка про невиїзд”, ст.152 “Особиста порука”, ст.154-1 “Застава”, ст.155 “Взяття під варту”, ст.156 “Строки тримання під вартою”, ст.158 “Виконання постанови про застосування як запобіжного заходу взяття під варту”, ст.161 “Повідомлення про взяття обвинуваченого під варту”, ст.162 “Побачення з заарештованим”).

Глава 14. ДОПИТ СВІДКА І ПОТЕРПІЛОГО (ст.166 “Порядок виклику свідка для допиту”,** ст.167 “Допит свідка”**, ст.170 “Протокол допиту свідка”).

Глава 16. ОБШУК І ВИЇМКА (ст.177 “Підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення”, ст.178 “Підстави для проведення виїмки та порядок надання згоди на її проведення”, ст.179 “Обов’язковість видачі предметів і документів”, ст.180 “Час проведення обшуку і виїмки”, ст.181 “Особи, в присутності яких провадяться обшук і виїмка”, ст.183 “Порядок проведення обшуку і виїмки”, ст.184 “Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів”, ст.186 “Вилучення предметів і документів”, ст.187 “Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку”, ст.187-1 “Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку”, ст.188 “Протокол обшуку і виїмки”, ст.189 “Обов’язковість вручення копії протоколу обшуку або виїмки”).

Глава 18. ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ (ст.197 “Права обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи”, ст.202 “Пред’явлення обвинуваченому матеріалів експертизи”, ст.204 “Визначення психічного стану обвинуваченого”, ст.205 “Направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу”).

Глава 20. ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА (ст.218 “Оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред’явлення йому матеріалів справи”, ст.223 “Обвинувальний висновок”).

5.4. Розділ третій. Провадження справ у суді першої інстанції.

Глава 23. ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ (ст.254 “Вручення підсудному копії обвинувального висновку і повідомлення про день розгляду справи в суді”, ст.255 “Забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи”, ст.256 “Строки призначення справи до розгляду в суді”).

Глава 24. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ (ст.262 “Участь підсудного в судовому розгляді”, ст.263 “Права підсудного під час судового розгляду”).

Глава 25. ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ (ст.288 “Наслідки неявки підсудного”).

Глава 27. СУДОВІ ДЕБАТИ І ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО (ст.319 “Останнє слово підсудного”).

5.5. Розділ четвертий. Провадження по перевірці вироків, постанов і ухвал суду.

Глава 29. ПОДАЧА АПЕЛЯЦІЙ (ст.347 “Судові рішення, на які може бути подана апеляція”, ст.348 “Особи, які мають право подати апеляцію”, ст.349 “Порядок і строки апеляційного оскарження”, ст.350 “Зміст апеляції”).

Глава 30. РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА АПЕЛЯЦІЄЮ (ст.367 “Підстави для скасування або зміни вироку чи постанови”).

Глава 31. КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ (ст.383 “Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку”, ст.384 “Особи, які мають право на касаційне оскарження або внесення касаційного подання”, ст.386 “Строки касаційного оскарження і внесення касаційного подання”, ст.398 “Підстави для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови”).

VI. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Вона складається з п’ятнадцяти розділів (161 стаття).

Ви ознайомитесь і коротко розглянете деякі статті Конституції України.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Ст.5, ч.1,2,3.
Ст.10, ч.1.
Ст.11.
Ст. 17, ч.1,4,6,7.
Ст.20.

Розділ ІІ. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Ст.27.
Ст.28.
Ст.29.
Ст.34.
Ст.35.
Ст.36.
Ст.37.
Ст.39.
Ст.40.
Ст.44.
Ст.55.
Ст.60.
Ст.61.
Ст.62.
Ст.63.
Ст.65.

Розділ ІІІ. ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ

Ст.71.
Ст.73.

Розділ ІХ. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

Ст.132.
Ст.133.

Розділ Х. АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ

Ст.134.

Розділ ХІІІ. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Ст.157.

VII. ПОРАДНИК

1. Пам’ятайте шосту точку Декалогу: “Про справу говори не з тим, з ким можна, а з ким треба.”
2. На дзвінки, усне прохання чи наказ без повістки в міліцію, прокуратуру, СБУ не реагувати.

Примітка:

а) Практикується виклик по повістці в військкомат або до директора школи, декана, ректора, якщо ви вчитеся, де вас чекає працівник спецслужб.
б) Практикується, що відповідні органи вимагають підписати дві заяви: перша, про нерозголошення про цю зустріч, бо є “державна” або “військова” таємниця, і по-друге заяву про співпрацю, в більшості це вимагається від неповнолітніх, чим порушуються закони України.
в) Запишіть прізвище, ім’я, по батькові того, хто вас викликав “таємно” і з чиєю допомогою, після чого залишіть приміщення, бо вам, як націоналісту, там нічого робити.

3. Якщо є повістка, то, прийшовши у відповідні органи, виясніть і запишіть для себе: в якій ролі ви знаходитесь (свідок, підозрюваний, обвинувачений), прізвище, ім’я, по батькові того, хто вас викликав і по якій справі.

4. Якщо справа носить політичний характер (в націоналістичному трактуванні) відмовляйтесь від дачі свідчень і показів, не пишіть власноручно й не підписуйте ніяких паперів.

5. У випадку затримання вимагайте подзвонити додому, або хай у вашій присутності повідомлять рідних, після чого вимагайте адвоката, а при ув’язненні в ізоляторі або камері попереднього ув’язнення ні перед ким не відкривайте своєї душі і не шукайте допомоги, бо в більшості соратники по камері виявляються “стукачами”.

ДРУЖЕ! ЗАПАМ’ЯТАЙ! Дізнавач, слідчий, прокурор, суддя — це не священик і ти НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ навіть по Кримінально-процесуальному кодексу відкривати перед ним душу.

ПАМ’ЯТАЙ! Кожне слово, яке ти скажеш дізнавачу, слідчому, прокурору, судді в кінцевому випадку буде використане ПРОТИ ТЕБЕ ОСОБИСТО. Така вже їхня сатанинська система, а тому в разі твого затримання в ролі підозрюваного (обвинуваченого) твої дії повинні бути однозначні; в разі, коли тобі слідчий говорить, що ти підозрюєшся у тому чи іншому злочині, ти ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ, як український націоналіст, заявити наступне:

“Пане слідчий! ПРОШУ ЗАНЕСТИ В ПРОТОКОЛ НАСТУПНЕ: Я, _______________________, на підставі статті сорок три зі значком один Кримінально-процесуального кодексу України відмовляюсь давати будь-які свідчення і відповідати на будь-які запитання. Вимагаю негайної перевірки прокурором законності притягнення мене в ролі підозрюваного і негайно сповістити моїх близьких родичів про те, що я є підозрюваним. Вимагаю забезпечити мені захисника і негайне побачення із захисником”.

В разі, коли ти притягуєшся в ролі обвинуваченого ти ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ заявити наступне:

“Пане слідчий! ПРОШУ ЗАНЕСТИ В ПРОТОКОЛ НАСТУПНЕ: Я, _______________________, на підставі статті сорок три Кримінально-процесуального кодексу України відмовляюсь давати будь-які свідчення і відповідати на будь-які запитання. Заявляю скаргу на те, що мене притягнули в ролі звинуваченого і вимагаю перевірки законності притягнення мене в якості обвинуваченого. Вимагаю забезпечити мені захисника і негайне побачення із захисником. Вимагаю негайно сповістити моїх близьких родичів про притягнення мене в ролі звинуваченого”.

ДРУЖЕ! ЗАПАМ’ЯТАЙ: Підозрюваний (обвинувачений) НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ДОВОДИТИ СВОЮ НЕВИНУВАТІСТЬ (Конституція України, ст.62 ч.2). Обов’язок доведення вини тієї чи іншої особи ЦІЛКОМ І ПОВНІСТЮ лежить на плечах слідства. Підозрюваний (обвинувачений) може говорити неправду і це не може бути покладено йому в вину, оскільки це право підозрюваного (обвинуваченого) на захист. Також не може бути поставлено в вину підозрюваного (обвинуваченого) те, що він відмовляється від дачі будь-яких свідчень і від відповіді на будь-які запитання.

ЗАПАМ’ЯТАЙ!!! Боже тебе сохрани підписувати якісь документи!!! Мається на увазі в процесі слідства. Законом НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО відповідальності за не підписання тих чи інших процесуальних документів.

Практика показує, що злочинці в міліцейських погонах дуже часто після того, як особа підписала протокол, практикують наступне: вони дописують в протокол декілька фраз (чи фразу), котрі (-ра) різко міняють суть документа.

В результаті цього виявляється, що особа, котра підписала протокол стає сліпою іграшкою в злочинних руках корумпованих міліцейсько-прокурорських структур.

VIII. З ІСТОРІЇ СУДОВИХ ПРОЦЕСІВ НАД УКРАЇНСЬКИМИ НАЦІОНАЛІСТАМИ

Німецьким катам під час слідства Провідник ОУН на ЗУЗ Іван Климів-“Легенда” заявив: “Я уже вам сказав, що називаюся Климів-“Легенда” і нічого більше не скажу. Ви, бандити, окупували Україну і грабуєте — тому з вами говорити не буду”. Після цих слів “Легенду” піддали жорстокому катуванню у наслідок якого життя українського героя обірвалося.

З судового процесу 59-ти, м. Львів 1941 рік.

Наймолодшою на процесі була Марійка Наконечна, що могла мати не більше 15-ти років, а отже, могла бути членом Юнацтва ОУН: “На закінчення її допиту прокурор поставив провокативне запитання: Що вона зробила б якби ОУН доручила убити “батька Сталіна”? І враз ми почули швидку і дзвінку відповідь Марійки: “Я виконала б наказ Організації”.

Львівський процес. 1936 рік.

“Люди, які весь час у своїй праці є свідомі, що кожної хвилини самі можуть утратити життя, такі люди, як ніхто інший, уміють цінити життя…” С.Бандера.

З протоколу допиту 3-го відділу царської поліції 05.04.1847 року:

“Тарас Шевченко поводився мужньо, нікого не видав з своїх побратимів, не відрікався від своїх поглядів.”

Грудень 1932 року. Львівський судовий процес. Дмитро Данилишин.

“Я знаю, що мене жде. Я був і є на все готовий. Тільки шкодую, що не зможу дальше працювати для нашої Неньки-України.”

IX. ДО ВАС ПРИЙШЛИ З…

Практика спілкування з правоохоронними органами показує, що досить часто взаємини з особами, які цікавлять їх, будуються на принципі “презумпції винності”.

Частими є ситуації, коли у пошуках потрібної інформації представники правоохоронних органів починають “смикати” ні в чому невинних людей:

• викликати до слідчого;\
• допитувати;\
• обшукувати.

Люди, які випадково потрапили під міліцейський прес, які не готові до цього морально і не знають своїх прав, відчувають себе в подібних ситуаціях настільки беззахисними, що готові давати будь-які, навіть самі неправдиві, а часто і абсурдні свідчення.

У зв’язку з цим розглянемо ситуації, пов’язані з міліцією, що найбільш часто зустрічаються.

Ситуація перша

ДО ВАС ДОДОМУ ПРИЙШЛИ ПРАЦІВНИКИ МІЛІЦІЇ

Сьогодні, на жаль, жодна людина не застрахована від приходу співробітника міліції до нього в дім. Як вести себе в ситуації, коли співробітники “органів” прийшли, щоб вас опитати, поговорити з вами і т.д. (тобто вчинити дії, що не входять в процесуальні рамки)? Іноді ситуація з приходом міліції має самі непередбачувані наслідки — можуть винести з дому все цінне або підкинути компромат:

наркотики,
патрони і т.д.

Тому спілкування бажано вести через двері або не вести взагалі.

Але що робити, якщо ви все ж таки відчинили двері?

Перш за все:

1. зажадайте, щоб міліціонери пред’явили посвідчення особи;\
2. запишіть номери посвідчень, прізвища і посади осіб, що їх пред’явили.

Дозволити вам це зробити — їх обов’язок, закріплений в ст.5 п.2 Закону України “Про міліцію”. Тільки після цього можете поцікавитися, що привело їх у ваш будинок і продовжувати з ними бесіду.

При цьому майте на увазі, ви можете не впускати їх в квартиру.

Якщо ж працівники міліції спробують увійти без вашого дозволу, нагадайте їм статтю 30 Конституції України про недоторканність житла і положення статті 11 п.15 Закону України “Про міліцію”, де сказано, що безперешкодний вхід в житло громадян допускається лише „…у випадку переслідування злочинця або припинення злочину, який загрожує життю мешканців, а також у разі стихійного лиха”.

Визначившись з тим, впускати чи не впускати міліціонерів в дім, можете продовжити спілкування з тими, що прийшли. Або зовсім припинити — це ваше право, і примусити вас до іншого ніхто не може.

Можете відповідати на їх запитання. Але знайте, що відповідаєте на них тільки із власної волі (ст.8 п.1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”) і кримінальної відповідальності за дачу неправдивих свідчень в цьому випадку ви не несете.

“Оперативним підрозділам… надається право опитувати громадян з їх згоди…” (ст.8 п.1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих свідчень і відмову від надання свідчень наступає для свідка тільки у випадку проведення офіційної слідчої дії — допиту свідка з письмовою фіксацією його відповідей.

І найголовніше. Якщо працівники міліції почнуть на вас тиснути, погрожуючи якимись небажаними наслідками для вас і ваших близьких у випадку відмови від співпраці, можете сказати їм, що складете скаргу районному прокурору.

Підстави для цього:

• ст.110 Кримінально-процесуального кодексу,\
• ст.12 Закону України “Про прокуратуру”.

Термін розгляду скарги — не більше 10 днів.

Можна нагадати також про кримінальну відповідальність за зловживання владою або посадовим положенням або за перевищення влади або посадових повноважень.

І ще одна порада.

Добре, якщо спілкування з міліціонерами проходить при свідках, які зможуть пізніше підтвердити зміст розмови.

Для цього подзвоніть в двері сусідам, попросіть їх бути присутніми при вашій розмові з міліціонерами.

Ситуація друга

ВАС ЗАПРОШУЮТЬ В МІЛІЦІЮ

Вже неодноразово доводилося чути страшні історії про те, як людину по телефону ввічливо викликали в міліцію “для бесіди”, після чого він раптом “загримів” на 10 — 15 діб за “опір працівникам міліції” (в оригіналі: “злісна непокора законним вимогам…”, але слово “незаконні” чомусь завжди соромливо опускається) або за дрібне хуліганство.

Після “адмін. відсидки” “співбесідник” виходить знічений, з потухлим поглядом і каменем на душі (дав свідчення проти себе або кращого друга тощо).

Що робити, якщо все ж таки запросять?

Якщо виклик не відноситься до конкретної кримінальної справи, то ви маєте право на подібний виклик не з’являтися і ніякої відповідальності за це нести не будете. Будь-які бесіди з вами працівники міліції можуть вести тільки з вашої згоди (ст.8 п.1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”).

Якщо виклик з приводу якоїсь кримінальної справи, то “виклик для бесіди”, навіть якщо він супроводжується яким-небудь папером, наприклад повісткою, де вказується мета виклику: бесіда, опитування і т.п. але не допит, не є для вас обов’язковим, і, відповідно, неявка по такому виклику не несе ніякої відповідальності (ст.8 п.1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”).

Інколи, правда, на такі виклики бажано появлятися. Це можна робити, наприклад, для вияснення обставин, які цікавлять міліцію. В цьому випадку доцільно більше слухати, ніж говорити… і робити висновки.

Якщо виклик пов’язаний якимсь чином з конкретною кримінальною справою, то необхідно з’ясувати, в якості кого вас викликають. Якщо вас хочуть допитати як свідка — вимагайте офіційну повістку, яку вам повинні вручити особисто і під розпис (ст.166 КПК).

Усні запрошення ви маєте право ігнорувати.

У тому випадку, коли вас викликають як свідка, виконуючи всі вимоги Кримінально-процесуального кодексу, то ви зобов’язані з’явитися в призначений час. У разі нез’явлення вас можуть піддати приводу в порядку, визначеному ч.2 ст.70 КПК (“якщо свідок не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ в порядку, передбаченому статтями 135 і 136 КПК”), тобто до нього застосовується той же порядок приводу, що і до обвинуваченого: привід здійснюється в денний час і лише по мотивованій ухвалі слідчого.

Ви, звичайно, можете погодитися на бесіду. В цьому випадку необхідно мати на увазі, що відповідальності за неправдиву розповідь (це ж не допит!) ви не несете.

Потрібно тільки пам’ятати істотну деталь: якщо ви звинувачуєте кого-небудь у вчиненні злочину, а злочину не було, то можлива кримінальна відповідальність за ст.383 КК “Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину”. Отже менше фантазуйте і говоріть тільки про факти, в достовірності яких не сумніваєтеся.

Якщо виклик стосується адміністративного правопорушення, то на виклик працівника міліції або судді ви з’явитися зобов’язані. У разі нез’явлення вас можуть піддати приводу (тобто насильницькому супроводженню в міліцію або суд). Але ви повинні пам’ятати, що далеко не по всіх адміністративних правопорушеннях ваша явка є обов’язковою. Вичерпний перелік подібних правопорушень приведений в ст.268 Кодексу про адміністративні правопорушення.

АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЗА ЯКІ ВАС МОЖУТЬ ПІДДАТИ НАСИЛЬНОМУ ПРИВОДУ:

• ч.1 ст.44 КпАП “Незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах”;\
• ст.51 КпАП “Дрібне викрадення чужого майна”;\
• ст.146 КпАП “Порушення правил реалізації, експлуатації радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, а також користування радіочастотним ресурсом України”;\
• ст.160 КпАП “Торгівля з рук у невстановлених місцях”;\
• ст.160-2 КпАП “Незаконна торговельна діяльність”;\
• ст.172-2 КпАП “Порушення обмежень щодо використання службового становища”;\
• ст.172-3 КпАП “Пропозиція або надання неправомірної вигоди”;\
• ст.172-4 КпАП “Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності”;\
• ст.172-5 КпАП “Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви)”;\
• ст.172-6 КпАП “Порушення вимог фінансового контролю”;\
• ст.172-7 КпАП “Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів”;\
• ст.172-8 КпАП “Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень”;\
• ст.172-9 КпАП “Невжиття заходів щодо протидії корупції”;\
• ст.173 КпАП “Дрібне хуліганство”;\
• ч.3 ст.178 КпАП “Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді)”;\
• ст.185 КпАП “Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця”;\
• ст.185-1 КпАП “Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій”;\
• ст.185-7 КпАП “Публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України”;\
• ст.187 КпАП “Порушення правил адміністративного нагляду”.

Ситуація третя

ВАС ЗАТРИМАЛИ

“Ви затримані. Пройдемо, громадянин”. Ця коронна фраза, якою звичайно завершуються старі вітчизняні кінодетективи, раптом стає для вас страшною реальністю. Вас затримали як злочинця. Подія, звичайно, не з приємних. Всі ми схильні до страху. Вам страшно, ви шоковані, а в голову лізуть жахливі думки. Насамперед, спробуйте взяти себе в руки і заспокоїтися. У цей момент корисно пригадати біблейську мудрість: “…І це теж пройде”.

Після відповідної психологічної підготовки вам необхідно пригадати Основний Закон — Конституцію України, а саме статтю 29, де закріплені основні конституційні гарантії для цього випадку.

Перш за все, пам’ятайте, що, згідно вищезазначеної статті, ваші родичі повинні бути негайно повідомлені про ваше затримання.

Якщо ті, що затримали вас “тягнуть гуму”, не відповідайте ні на які питання, не підписуйте ніяких документів і вимагайте дотримання свого конституційного права.

Цією ж статтею Конституції передбачено ваше право на отримання негайної правової допомоги — зателефонуйте своєму адвокату.

Людині, що займається будь-якою справою, слід обзавестися телефонами декількох адвокатських контор про всяк випадок (дай Бог, щоб не знадобилися).

Запам’ятайте, що ви маєте право до першого допиту побачитися зі своїм захисником і поговорити з ним віч-на-віч (ст.48 КПК).

Далі слідує вичерпний перелік, підстав для затримання (ст.106 КПК України):

коли особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі виявлено явні сліди злочину.

У решті випадків затримати можна тільки, якщо:

особа намагалася втекти;
коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано;
не встановлено особи підозрюваного.

Цей список — вичерпний, тобто по інших причинах вас затримувати не мають права!

ПАМ’ЯТАЙТЕ: з моменту затримання ви стаєте підозрюваним. Цей статус дає вам певні права.

Перш за все — право мовчати. Ніхто не може примусити вас давати свідчення (ст.63 Конституції України, ч.2 ст.43-1 КПК України).

ПАМ’ЯТАЙТЕ: якщо покарання за злочин, в здійсненні якого вас підозрюють, не передбачає позбавлення волі, то затримувати вас не мають права. Це передбачено ст.106 КПК України.

Тепер про терміни затримання.

Без ухвали суду вас мають право затримати на 72 години (три доби). Важливо знати, що відлік часу затримання ведеться з моменту складання протоколу про затримання. Вимагайте, щоб він був складений негайно.

У випадку невмотивованого затягування часу нагадайте працівникам міліції про існування ст.371 КК України що передбачає кримінальну відповідальність за завідомо незаконне затримання.

Після закінчення 72 годин вам зобов’язані вручити для ознайомлення ухвалу суду про взяття під варту або відпустити на свободу.

Окрім затримання в рамках кримінального процесу, про який йшла мова вище, існує ще один вид затримання — адміністративний.

На адміністративне затримання, згідно ст.262 КпАП України, мають право тільки:

• органи внутрішніх справ;\
• органи прикордонної служби;\
• старша у місці розташування охоронюваного об’єкту посадова особа воєнізованої охорони;\
• посадова особа Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;\
• органи Служби безпеки України;\
• посадові особи органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

Що важливо знати про цей вид затримання? Насамперед, термін, на який вас мають право затримати в адміністративному порядку: тільки на три години (ст.263 КпАП України).

Проте Законом України “Про міліцію” передбачено один вихід. У ст.11 п.5 ч.3 вказано, що у випадку необхідності встановлення особи і обставин правопорушення, вас можуть затримати на строк до трьох діб.

В цьому випадку вимагайте негайно сповістити ваших родичів. Аналіз застосування вищезгаданої норми дозволяє стверджувати, що після встановлення вашої особи затримання знову переходить в розряд 3-х годинного. Адже в нормі використаний логічний роздільник “І” ("… встановлення особи і обставин правопорушення"), а це означає, що правило діє тільки у разі істинності обох тверджень. Тобто повинна бути невідома ваша особа “І” не вияснені обставини справи одночасно.

Якщо працівникам міліції стає відома ваша особа, то логічний зв’язок обривається і підстави для затримання на три доби зникають.

Правда, подібні міркування працівники міліції залишать без уваги. Тому попросіть ваших родичів негайно скласти скаргу прокурору, проконсультувавшись заздалегідь з кваліфікованим юристом. У будь-якому випадку вимагайте негайного складання протоколу адміністративного затримання з обов’язковою вказівкою причин обмеження вашої особистої свободи.

Ситуація четверта

ВИ НА ДОПИТІ ЯК СВІДОК

Практика показує, що, “наїжджаючи” на неугодну їм людину, “правоохоронці” звичайно прикриваються кримінальною справою, заведеною по “факту”. Причому абсолютно необов’язково, що кримінальна справа стосуватиметься безпосередньо даної людини. Досить “одержати оперативні дані” (часто нічим не підтверджені) і починаються допити “свідків”, обшуки на їх квартирах.

Причому завдання не стільки “розколоти” людину, чию травлю організували (хоч і це не виключається), скільки неабияк залякати, “нагнути” того, хто не захотів підкорятися “СИСТЕМІ”.

ПОВІСТКА

Статтею 68 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що вас можуть викликати на допит як свідка, якщо дізнавач, слідчий, прокурор або суддя вирішать, що ви маєте в своєму розпорядженні яку-небудь інформацію по кримінальній справі, що знаходиться в їх виробництві.

Потрібно знати, що існує строго відрегульований порядок виклику на допит (ст.166 КПК України).

Звичайно виклик на допит здійснюється по повістці. У ній указується:

• хто викликається як свідок;\
• куди і до кого;\
• день і час явки;\
• наслідки неявки.

Повістка може бути вручена вам особисто під розпис або прислана поштою листом з повідомленням.

Якщо ви відсутні, повістка може бути вручена повнолітньому члену вашої сім’ї або адміністрації за місцем роботи.

До повістки прирівнюється телеграма і телефонограма, але ці типи повісток на практиці застосовуються рідко.

І врахуйте: якщо ви не знали про виклик, то і відповідальності за нез’явлення не несете.

ОЧІКУВАННЯ

Можлива ситуація, коли, з’явившись до місця виклику (в міліцію, прокуратуру і т. д.), ви вимушені тривалий час чекати, поки працівник “органів”, що викликав вас, зволить вас прийняти. Часто практикується такий метод психологічної дії: вам довго дошкуляють, щоб ви прийшли, але коли ви нарешті приходите, ніхто не поспішає з вами розмовляти. Ви чекаєте годину-другу в коридорі, ніхто не звертає на вас уваги, і це вас абсолютно деморалізує. І ось коли ви вже доведені до “точки кипіння”, про вас “згадує” слідчий. Робиться це з однією метою — вивести людину із стану душевної рівноваги, щоб можна було легше впливати на нього. Хтось розсердиться, а розсерджена людина не стримана в розмові і може зопалу наговорити зайвого. Хтось буде в стані пригніченості, приниженості, мовляв, його тут і за людину не вважають, і стане легкою здобиччю для слідчого: надаватиме потрібні слідству свідчення. Але це, зрозуміло, не є загальною практикою.

Що робити, якщо вам довелося простояти під кабінетом слідчого, що викликав вас, неабияку кількість часу, а вами ніхто не зацікавився: покірно чекати далі або гордо піти?

Є розумні межі очікування. Чекати більше тридцяти-сорока хвилин не варто.

Але для того щоб захистити себе від звинувачень по нез’явленню за повісткою, вам необхідно зробити деякі превентивні кроки.

Необхідно зажадати у чергового на вході зареєструвати вас в журнал відвідувачів з вказівкою точного часу, а якщо такий журнал відсутній, — написати подобу довідки про явку за повісткою і підписати її у чергового на вході працівника міліції. Але гарантувати те, що він вам не відмовить це зробити, не можна.

Тому є ще один спосіб забезпечитись від звинувачень по нез’явленню. Візьміть з собою супроводжуючого, який міг би підтвердити вашу явку в обумовлений час. Зробивши вище перелічені дії і почекавши розумний час, можете із спокійною душею покинути таких негостинних господарів.

ПЕРШ НІЖ ВІДПОВІДАТИ…

Потрапивши на допит, перед його початком не посоромтеся попросити у особи, яка збирається вас допитувати посвідчення особи і запишіть дані про нього.

Перед допитом слідчий заповнює “шапку” протоколу допиту свідка.

Прослідкуйте, щоб він заповнював всі графи протоколу (особливо ті, де вказуються дані про те, хто здійснює допит).

Це досить важливо. Приведемо приклад.

Слідчий доручає проведення допиту оперативному працівнику, а сам займається своїми справами, свідомо (або по незнанню) ігноруючи норму ч.2 ст.118 КПК України, де вказано, що “у межі міста або району… слідчий зобов’язаний особисто провадити всі слідчі дії”.

Якщо в подальшому слідство посилатиметься на ці покази, то протокол допиту може бути визнаний недійсним.

Знаючи це, оперативні працівники іноді не заповнюють в протоколі допиту свої дані для того, щоб слідчий пізніше вніс туди свої.

Вам необхідно пам’ятати, що ст.63 Конституції України гарантує вам відсутність кримінального переслідування за відмову від дачі свідчення стосовно себе особисто, членів сім’ї і близьких родичів (мати, батько, син, дочка, сестра, брат, внук, внучка, бабуся, дід).

Перед початком допиту вас повинні ознайомити із змістом ст.383 КК України, яка передбачає відповідальність за дачу свідомо неправдивого повідомлення. Будьте готові до того, що слідчий почне вас залякувати цією статтею.

Не слід боятися. Зрозуміло, потрібно бути обережним, формулюючи відповідь на кожне поставлене слідчим питання. Але якщо ви, помилково, через свої суб’єктивні уявлення про суть питання або внаслідок поганої пам’яті скажете щось не так, вас навряд чи притягатимуть до відповідальності. Адже для цього потрібно буде довести, що ви умисно ввели слідство в оману.

Обов’язково прослідкуєте, щоб слідчий заніс в протокол всіх присутніх, пошліться на ст.85 КПК України. Це потрібно по двох причинах:

По-перше, слідчі деколи проводять допит в непристосованих приміщеннях, де знаходиться багато людей, що не мають відношення до допиту, а це відволікає, розсіює увагу допитуваного. Іноді це робиться умисно, щоб під час допиту чинити на вас психологічний тиск: ви відчуваєте себе зацькованим в оточенні вороже настроєних людей, від яких в даний момент залежите. Ви маєте право зажадати у слідчого відшукати тихіше місце або внести всіх присутніх в протокол, а присутність сторонніх на допиті не схвалюється.

По-друге, тільки особа, що проводить слідчу дію, може ставити вам питання. Якщо особа не внесена в протокол і намагається ставити питання, то ви маєте повне право на ці питання не відповідати. Іноді, користуючись правовою непоінформованістю допитуваного, перед ним розігрують цілі спектаклі, щоб морально підставити його.

ПРОСЛІДКУЙТЕ!

В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз’яснення їх прав і обов’язків; зміст проведення слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії.

Ст.85 КПК України

НЕ ПОПАДІТЬСЯ НА “ПРИЙОМЧИК”

Після попередніх приготувань, описаних вище, слідчий приступає до допиту. Кожне своє питання він повинен фіксувати в протоколі.

Якщо питання не записане, то воно вважається не заданим. Вашу відповідь на поставлене питання слідчий також повинен записати. Строго слідкуйте, щоб він записував саме те, що ви сказали. Це дуже важливо! Адже одне неправильно записане слово може згодом перевести вас з категорії свідка в категорію підозрюваного.

**ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!
**

У ВАС Є ПРАВО ВИМАГАТИ У СЛІДЧОГО ВЛАСНОРУЧНОГО ЗАПИСУВАННЯ СВОЇХ СВІДЧЕНЬ.

Ст.170 КПК України

Слідчі роками розробляли різного роду тактичні прийоми для “виуджування” потрібної інформації у допитуваного. Розглянемо деякі з них.

МЕТОД “ПРИХОВУВАННЯ ДІЙСНОЇ ОБІЗНАНОСТІ”

В даному випадку слідчий має оперативну інформацію про подію, що цікавить його. Але ця інформація часто одержана незаконними способами, а значить, не може бути використана як доказ. Тому перед слідчим стоїть завдання вдягнути цю інформацію в процесуальну форму, а простіше кажучи, додати їй законність. Для цього слідчий буде постійний підводити своїми навідними питаннями вас до потрібних йому відповідей.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: постановку навідних питань забороняє ст.22 КПК України.

Якщо ви відчуваєте, що слідчий підводить вас до потрібної йому відповіді, ви, відповідаючи, повинні бути особливо уважними. Якщо ви в чомусь не впевнені, вимагайте обов’язкового внесення у протокол допиту фразу типу: “…не впевнений”, “по-моєму”, “…наскільки я пам’ятаю” і “я не пам’ятаю”. Це захистить вас від звинувачення в дачі свідомо неправдивих свідчень і обмови.

МЕТОД “ПРИХОВУВАННЯ НЕПОІНФОРМОВАНОСТІ”

Якщо у слідчого не вистачає потрібній йому інформації, він може вдавати обізнаність, згадуючи другорядні події і факти, які, на його думку, можуть бути пов’язані з основною подією. При цьому промовляються багатозначні фрази типу: “…ну, ну”, “…кажіть, кажіть”, “…дивіться, потім не пошкодуйте” і т.п. В даній ситуації важливо не втратити душевну рівновагу і, сконцентрувавшись, будувати свої відповіді тільки на фактах, в яких ви не сумніваєтеся.

Після закінчення допиту УВАЖНО прочитайте протокол. Не соромтеся указувати на неточності і вимагати внесення змін. Це той випадок, коли кожна кома відіграє роль.

СКОРИСТАЙТЕСЯ ПРАВОМ!

ЯКЩО В ХОДІ ДОПИТУ У ВАС ВИНИКЛИ ПРЕТЕНЗІЇ ДО СЛІДЧОГО, ВИМАГАЙТЕ ВНЕСЕННЯ ЇХ В ПРОТОКОЛ. ВИ МАЄТЕ НА ЦЕ ПОВНЕ ПРАВО ЗГІДНО СТ.234 КПК УКРАЇНИ. СЛІДЧІ ЦЬОГО ДУЖЕ НЕ ЛЮБЛЯТЬ, ТОМУ ЩО В ЦЬОМУ ВИПАДКУ ЇМ НЕОБХІДНО ПОВІДОМИТИ ПРО ЦЮ СКАРГУ ПРОКУРОРА ЗІ СВОЇМИ ПОЯСНЕННЯМИ. ВИКОРИСТОВУЙТЕ ЦЕЙ ВАЖІЛЬ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПРИСІКАТИ НЕЗАКОННІ ДІЇ СЛІДЧОГО.

СКАРЖТЕСЯ!

ДІЇ СЛІДЧОГО МОЖУТЬ БУТИ ОСКАРЖЕНІ ПРОКУРОРОВІ ЯК БЕЗПОСЕРЕДНЬО, ТАК І ЧЕРЕЗ СЛІДЧОГО. СКАРГИ МОЖУТЬ БУТИ ЯК ПИСЬМОВІ, ТАК І УСНІ. УСНІ СКАРГИ ПРОКУРОР АБО СЛІДЧИЙ ЗАНОСИТЬ ДО ПРОТОКОЛУ. СЛІДЧИЙ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ПРОТЯГОМ ДОБИ НАПРАВИТИ ПРОКУРОРОВІ СКАРГУ, ЩО НАДІЙШЛА ДО НЬОГО, РАЗОМ ІЗ СВОЇМИ ПОЯСНЕННЯМИ. ПОДАЧА СКАРГИ НЕ ЗУПИНЯЄ ВИКОНАННЯ ДІЇ, ЯКА ОСКАРЖУЄТЬСЯ, КОЛИ ЦЕ НЕ ВИЗНАЄ ЗА ПОТРІБНЕ СЛІДЧИЙ АБО ПРОКУРОР.

Ст.234 КПК України

І ще одна порада. Для подолання психологічного страху перед слідчим використовуйте такий прийом. Постарайтеся представити його в якій-небудь комічній ситуації, наприклад, що він не вміє кататися на ковзанах і вперше вийшов на лід. Коли ви побачите в слідчому звичайну людину, а не всезнаючого представника караючих органів, вам напевно стане легше.

Ситуація п’ята
У ВАС ПРОВОДЯТЬ ОБШУК

Необхідно відразу відзначити, що обшук — подія дуже неприємна і психологічно важка. Тому — спокій, спокій і ще раз спокій.

Тільки максимально зібрана людина може витримати таке випробування з мінімальною шкодою для себе і своїх близьких.

ЗАКОННО ЧИ НІ?

Якщо до вас прийшли з обшуком, перш за все переконайтесь в повноваженнях тих, що прийшли. Зажадайте пред’явлення посвідчень особи і запишіть всі їх дані (П. І. П., посаду, номер посвідчення і т. п.).

Зажадайте пред’явити ухвалу на обшук. Обов’язково зверніть увагу на правий верхній кут цього документу. Там повинна бути санкція суду. Якщо такої немає, то можливі наступні варіанти.

*** ОБШУК НЕЗАКОННИЙ**. Вимагайте понятих письмово засвідчити факт відсутності санкції. Висловлюйте протест, який повинен бути занесений в протокол обшуку (ч.2 ст.188 КПК України).

*** ОБШУК ЗАКОННИЙ** на підставі ч.1 ст.177 КПК України. В ній сказано, що у випадках, що не терплять зволікання, слідчий має право проводити обшук і без санкції суду, але з обов’язковим повідомленням голови суду протягом доби. В цьому випадку необхідно перевірити наявність ухвали обґрунтування невідкладності.

В Законі ці обставини прямо не передбачені, але загальні правила відносять до них:

• необхідність виявити і затримати злочинця;\
• у приміщенні продовжується злочинна діяльність;\
• зволікання з обшуком може спричинити знищення доказів у справі;\
• підозрюваний готується покінчити життя самогубством.

Якщо нічого подібного в ухвалі на обшук не записано, то його законність сумнівна. Вимагайте занесення ваших сумнівів в протокол обшуку.

Пам’ятайте також, що обшук проводиться у разі наявності у слідчого обґрунтованих даних про приховані предмети і документи, які можуть мати значення для справи. Це обґрунтування також повинно бути вказано в ухвалі на обшук. Якщо його немає, вимагайте занесення даних в протокол обшуку.

ЩОБ ВАС НЕ “ПІДСТАВИЛИ”

При проведенні обшуку обов’язково повинні бути присутні поняті (не менше двох). Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства (ч.3 ст.127 КПК України). Поняті мають право (і повинні) бути присутнім при всіх діях слідчого по проведенню обшуку (ч.3 ст.181 КПК України).

Необхідно стежити за тим, щоб всі особи, що проводять обшук, знаходилися в одній кімнаті. Не допускайте ситуацій коли оперативний працівник йде без понятих в іншу кімнату. Може трапитися, що через хвилину він вийде з неї зі словами “…а подивіться, що я знайшов!” і триматиме в руках якусь заборонену річ, яку ви вперше бачите. У цьому випадку вимагайте, щоб у протокол був занесений ваш протест. Вимагайте, щоб в протоколі було вказано, що ця річ була знайдена у відсутності понятих. Якщо ваш процесуальний статус “підозрюваний” або “звинувачений”, вимагайте присутність адвоката при проведенні обшуку. У разі відмови вимагайте занесення цього факту в протокол.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: обшук повинен проводитися в денний час за винятком випадків, що не терплять зволікання.

ОСОБИСТИЙ ОБШУК

Іноді слідчий починає обшук приміщення з особистого обшуку осіб, що знаходяться в приміщенні. Для цього також необхідна ухвала! Особистий обшук може проводитися і без ухвали, але тільки у разі затримання, взяття під варту або якщо у слідчого є достатні підстави вважати, що особа приховує при собі предмети або документи, що мають значення для справи. Загалом, якщо захочуть, то обшукають.

Тільки пам’ятайте, що особистий обшук повинен проводитися особами однієї статі з тим, хто обшукується. На понятих розповсюджується та ж вимога.

ПРИЙОМЧИКИ…

Тепер зупинимося на деяких тактичних прийомах слідчого при проведенні обшуку. Ці прийоми покликані “схилити” обшукуваного до добровільної видачі всіх предметів, що мають відношення до справи, або навіть до дачі додаткових свідчень у справі.

“НЕВІДОМИЙ ТЕХНІЧНИЙ ПРИСТРІЙ”

Слідчий приносить на обшук якийсь технічний пристрій невідомого призначення і повідомляє членам групи (так, щоб чув господар квартири), що це новітній апарат, який бачить крізь стіни, виявляє долари по запаху, а вогнепальну зброю — по розташуванню зірок. Розрахунок простий. Недостатньо технічно освічений господар, вирішивши, що “його пісня проспівана”, може добровільно видати, все, що у нього є.

“СЛОВЕСНА РОЗВІДКА”

Учасники обшуку називають вголос ті предмети обстановки, які вони збираються оглядати, а найдосвідченіший учасник обшуку (або штатний психолог) уважно стежить за реакцією господаря, намагаючись по його реакції визначити напрям пошуку.

“ПРИХОВАННЯ ДІЙСНОЇ ОБІЗНАНОСТІ”

У випадку якщо у слідчого не вистачає фактичних даних для пошуку, то він може спробувати “напустити туману”. За допомогою натяків, недомовлених фраз або інших подібних прийомів слідчий може спробувати створити у обшукуваної особи враження надмірної обізнаності. Розрахунок такий. Обшукуваний, вирішивши, що слідчий і так все знає, може добровільно видати все і навіть дати додаткові свідчення.

ВИЛУЧЕННЯ

Ви зобов’язані на вимогу слідчого відкрити всі закриті приміщення, сейфи, шафи і т.п. Інакше можуть зламати. Мають таке право.

Стежте за тим, щоб всі предмети, що вилучаються в процесі обшуку, вносилися у протокол (ст.188 КПК України).

Стаття 186 КПК України вимагає, щоб всі вилучені предмети і документи мали безпосереднє відношення до справи. Якщо вам здається, що слідчий вилучає все підряд без розбору (“може стане в нагоді”), вимагайте занесення в протокол обшуку вашого протесту проти таких його дій.

ВИМАГАЙТЕ!
ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ОБШУКУ ВАМ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ВРУЧИТИ КОПІЇ ПРОТОКОЛУ І ОПИСУ ВИЛУЧЕНОГО МАЙНА.

Ст.189 КПК України

І на кінець. Ви маєте право скласти скаргу прокурору з описом незаконних дій учасників обшуку (якщо такі, на вашу думку, були) і з вимогою притягнути винуватців до відповідальності.

Ваша скарга повинна бути розглянута протягом трьох днів, про що прокурор повинен вас повідомити. Згідно ст.235 КПК України, якщо рішення прокурора вас не влаштовує, ви можете подати скаргу вищестоящому прокурору. Окрім скарги прокурору дії посадовців можна оскаржити в суді.

X. ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ…

10.1. Кримінальний кодекс України.

ст.22 “Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність”, ст.97 “Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру”, ст.98 “Види покарань”, ст.99 “Штраф”, ст.100 “Громадські та виправні роботи”, ст.101 “Арешт”, ст.102 “Позбавлення волі на певний строк”, ст.103 “Призначення покарання”, ст.104 “Звільнення від відбування покарання з випробуванням”, ст.105 “Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру”, ст.106 “Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності”.

10.2. Кримінально-процесуальний кодекс України.

ст.434 “Затримання та взяття під варту неповнолітнього”, ст.437 “Порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого”, ст.438 “Пред’явлення обвинувачення і допит неповнолітнього обвинуваченого”, ст.439 “Виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження”.

XІ. ЛЮДИНА І НАТОВП

Психологи вважають, що натовп — особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди враховує інтереси окремих осіб, в тому числі і їх життя.

Досвід підтверджує, що досить часто натовп стає більш небезпечним ніж стихійне лихо або аварії.

11.1. Психологія натовпу.

Почуття страху, що охоплює групу людей миттєво передається іншим і переростає в некерований процес — паніку. У людей різко підвищується емоційність сприйняття того, що діється навкруги, знижується відповідальність за свої вчинки. Людина не може розумно оцінити свою поведінку і обстановку, що склалася. В такій атмосфері досить тільки одному виказати, проявити бажання втекти з небезпечного району, як людська маса починає сліпо копіювати його дії. Тому люди частіше всього гинуть не від самої небезпеки, а від страху і паніки, що виникають у натовпі. Про це треба завжди пам’ятати і передбачати можливу небезпеку.

Дослідження показують наступні характерні риси паніки:

• панічна втеча завжди направлена в бік від небезпеки (не робиться ніяких спроб протидії);\
• напрям втечі при паніці не є випадковим (вибір — за знайомою дорогою або тією, що втікають інші);\
• за своїм характером панічна втеча асоціальна (самі сильні зв’язки можуть бути перервані: мати може кинути дитину, чоловік — дружину тощо, а люди стають несподіваним джерелом небезпеки один для одного).\
• людина, охоплена панікою, завжди вірить, що обстановка дуже небезпечна (панічна втеча припиняється, коли людина усвідомлює, що знаходиться поза небезпечною зоною);\
• людина, охоплена панікою, погано міркує , хоча повністю її дії не позбавлені логіки. Проблема скоріше в тому, що вона не шукає альтернативних рішень і не бачить наслідків свого рішення, інколи — головних, як у типовому для пожеж випадку: стрибок з приречено великої висоти.

Зрозуміло, що нейтралізувати паніку може або сильне емоційне гальмо, або чудо. Але, як відомо, чудес не буває. А серед засобів нейтралізації паніки — категоричні команди, гаряче переконання у відсутності небезпеки.

11.2. Види натовпу, їх характеристика.

У межах однієї з найпоширеніших класифікацій, якими користуються соціологи і психологи, прийнято розрізняти чотири основні різновиди натовпу: випадковий, експресивний, конвенційний і діючий.

Випадковий натовп — це чималий гурт людей, чию увагу, наприклад, привернула якась надзвичайна подія, скажімо, дорожньо-транспортна пригода.

Експресивний натовп (фр. еxpressif — виразний) утворюється з людей, згуртованих прагненням спільно висловити свої почуття — радість, горе, протест, солідарність тощо. Експресивний натовп можна побачити на багатолюдному весіллі чи похороні, на мітингах і маніфестаціях.

Під конвенційним натовпом розуміють найчастіше учасників масових розваг, наприклад, глядачів на стадіоні чи в концертному залі. Їх об’єднує не тільки цікавість до масового дійства, але й готовність реагувати на нього згідно з певними ритуалами чи нормами, що не мають офіційного характеру, а виникають ніби за домовленістю-конвенцією (від лат. сonventio — договір, угода).

Діючий натовп поділяється на агресивний, панічний, корисливий та повстанський. Прикладом дій агресивного натовпу може бути, скажімо, самосуд розгніваної юрби над спійманим на гарячому злочинцем, панічного — масова втеча людей від несподіваної небезпеки.

Дії корисливого натовпу завжди спрямовані на оволодіння якимись цінностями чи благами. Це може бути штовханина за дефіцитними товарами чи просто сутичка за місце у транспорті.

Повстанським називають натовп, дії якого зумовлені справедливим обуренням проти властей, їхніх утисків, сваволі. Такий натовп здатний змести навіть організовану, озброєну силу.

11.3. Правила поведінки по збереженню власного життя у натовпі під час масових заходів.

Статистика свідчить, що у місцях, де збирається дуже багато людей, наприклад, у школі, кінотеатрі, на стадіоні тощо, некеровані панічні дії натовпу можуть викликати навіть людські жертви.

Щоб не загинути у натовпі, краще правило — не попадати в нього або обійти його. Якщо це неможливо, ні в якому разі не йти проти натовпу.

Пам’ятайте, що найнебезпечніше — бути затиснутим і затоптаним у натовпі!

Люди в паніці не помічають тих, хто знаходиться поряд. Кожен думає про особистий порятунок. Люди пориваються вперед, до виходу. Найбільша давка буває в дверях, перед сценою, біля арени тощо.

Тому, при вході в будь-яке приміщення треба звертати увагу на запасні та аварійні виходи, уявляти, як до них добратися.

Не наближайтеся до вітрин, стін, скляних дверей, до яких вас можуть притиснути і роздавити. Якщо натовп захопив вас — не чиніть йому опору. Глибоко вдихніть, зігніть руки в ліктях, підніміть їх, щоб захистити грудну клітину. Не тримайте руки в кишенях, не чіпляйтесь ні за що руками — їх можуть зламати. Якщо є можливість, застебніть одяг. Розв’язаний шнурок може коштувати вам життя. Викиньте сумку, парасольку тощо. Якщо у вас щось впало, ні в якому разі не намагайтеся підняти — життя дорожче.

Головне завдання в натовпі — не впасти. Якщо вас збили з ніг і ви впали на землю, спробуйте згорнутися клубком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. При будь-якій можливості треба спробувати встати.

З метою запобігання надзвичайним ситуаціям під час проведення масових заходів рекомендується створення так званих “груп порятунку”.

Основне їх завдання — своєчасне і оперативне реагування на раптово виникаючі запити присутніх і недопущення панічних настроїв.

11.4. Як не постраждати в натовпі.

1. Уникайте натовпу і скупчення (того, хто впав затопчуть на смерть).
2. При русі в суцільному натовпі не напирайте на тих, хто йде попереду. (Бажання прискорити рух закінчиться повним затором).
3. Старайтеся уникати затору, а головне тих місць, де просування обмежують гострі кути, перила, скляні вітрини. (Кращих умов, щоб бути притиснутим, роздавленим і серйозно травмованим важко придумати).
4. Якщо на масових заходах ви побачили багато п’яних або сильно збуджених людей — вийдіть раніше закінчення видовища або значно пізніше (потрапити в перші ряди такої публіки — самогубство).