«Пропало всьо!» А флот лишився…

«Пропало всьо!» А флот лишився…

Мілан Лєліч, Владислав Мусієнко (фото), «Главред», 27.04.10 // 17:53

Геополітичний вектор України визначили димова шашка і зрада всередині опозиції.

Своєї обіцянки провести масові акції протесту під стінами парламенту опозиція дотрималася – Маріїнський парк і довколишні вулиці були забиті мітингувальниками. До будівлі на Грушевського зігнали і кілька сотень вартових правопорядку. Цього разу міліція дійсно була з народом. Але лише з малою його частиною – кількома сотнями прихильників Партії регіонів.

Саме їх міліція безперешкодно допускала до партійних наметів, що обліпили по периметру загорожі навколо Ради, тоді як опозицію захищали від парламенту два-три міліцейські кордони.

Намагаючись пробитися крізь натовп до будівлі парламенту, кореспондент «Главреда» був кілька разів зупинений невідомими в чорних куртках. Представлятися вони геть відмовлялися, натомість самі, невідомо на яких підставах, вимагали пред’явити документи. Насилу досягнувши мети, «Главред» нарешті зміг розгледіти в обличчя прихильників ратифікації угоди по Чорноморському флоту.

Прапори «Союзу молоді регіонів України» переважною більшістю тримали дідусі й бабусі, пізня «молодість» яких закінчилася щонайкраще ще за часів Брежнєва. На відміну від прихильників опозиції, які постійно виголошували образливі кричалки, «молоді» прихильники Януковича поводилися тихо, захищені потрійним кордоном «беркутівців».

Під самим «куполом» ситуація також була напружена. Станом на дев’яту ранку диспозиція виглядала таким чином: половина залу, де сидить опозиція, була покрита величезним національним прапором, по його краях розташувалися самі опозиціонери, а трибуна і президія парламенту були під контролем коаліціантів.

Мабуть, усвідомивши, що вибити «регіналів» із зайнятих висот навряд чи вийде, опозиція розробила хитромудрий план. У отвори для депутатських карток опозиціонери напхали картону та іншого сміття, а зверху все це залили клеєм «Момент». Таким чином були «укріплені» місця біля проходів, куди потенційно могли прорватися коаліціанти. А також найслабкіша ділянка фронту – сектор «Нашої України».

Сумнівів у тому, що «щось буде», не було вже ні в кого. Обидві сторони підтягали в сесійний зал свої резерви. Ложу для гостей на третьому поверсі зайняв «фан-сектор», що складався з помічників депутатів від коаліції. «Під купол» прийшли і різноманітні ВІПи, серед яких «Главред» помітив Юрія Луценка, Ірину Ванникову і цілий ряд міністрів, серед яких вирізнявся Нестор Шуфрич.

Були і зовсім несподівані особи – наприклад, легендарний екс-майор Держохорони Микола Мельниченко.

О 10.00 настала година «Ч» - до президії увійшов спікер Володимир Литвин. Зустріли його свистом, улюлюканням і градом курячих яєць. Проте охорона спікера відреагувала швидко, закривши главу парламенту від обстрілу двома парасольками.

Розрахунок опозиціонерів на те, що коаліції просто бракуватиме голосів, спочатку виправдовувався – змогли реєструватися лише 211 нардепів. Але перешкодою до відкриття засідання це не стало – прикритий парасольками спікер запросив до складання присяги чергову порцію нардепів, які пройшли в Раду замість своїх колег, котрі пішли працювати у виконавчу владу.

Бійка в залі почалася миттєво. Позиції «нунсівців» на крайньому лівому фланзі атакували коаліціанти. Не припинявся і обстріл президії яйцями. Комуніст Євген Царьков, чомусь обмотаний прапором військово-морських сил СРСР, зібрав кілька яєць, що розбилися, і запустив їх назад у «бютівський» сектор.

На допомогу своїм соратникам, які не припиняли битву з «нунсівцями», вирушив Нестор Шуфрич – і одразу ж підтвердив старий анекдот про нього як про міністра надзвичайних ситуацій повного циклу (тобто який створює НП і сам їх ліквідує).

З-під національного прапора раптово повалив густий дим. Із залу почулися крики: «Прапор підпалили!», «Газ пустили!».

Але досить швидко з’ясувалося, що це був не підпал і не «черемшина» - один з депутатів від НУНС підпалив димову шашку. За кілька хвилин весь сесійний зал заповнився густим і їдким димом.

Спочатку на холоднокровність спікера подія не вплинула. Але як тільки він, буквально на мить, висунув голову з-під парасольок – негайно отримав в око курячим яйцем від якогось пильного опозиціонера.

«Нунсівці» виявилися не такі холоднокровні і в паніці відступили зі свого сектора. Тоді як «регіонали», попри сльози і кашель, оперативно займали їхні місця.

Мабуть, у цю мить до опозиціонерів прийшло усвідомлення того, якої стратегічної помилки вони припустилися: сподіваючись зірвати засідання, вони самі прогнали себе із зайнятих рубежів. «Нунсівці» оперативно перебудувалися і пішли в контрнаступ, але відбити вийшло лише половину свого сектора. Таким чином, під контролем коаліції опинилася достатня для голосування кількість «кнопок».

З боку сесійний зал у цей момент являв собою дивне видовище: його повністю оповив дим, опозиція не припиняла яєчне бомбардування, спікер вів засідання, ложа для гостей (де сиділи помічники «синьо-білих» нардепів) скандувала щось нерозбірливе, і весь цей час депутати не припиняли давати прочуханки один одному. Запалили другу «димовуху», яку, втім, швидко загасили.

По кулуарах носився глава МНС Нестор Шуфрич, вимагаючи знайти протигази для депутатів – але його зусилля успіхом так і не увінчалися. На межі була і охорона парламенту. Запримітивши сержанта, який надихався димом і відійшов убік випити водички, якийсь старший чин нестямно заволав: «А ну швидко в зал, стеж за ними! Якщо вони третю димовуху кинуть, я тебе розстріляю на місці!»

Розуміючи, що «обговорення» питання про ратифікацію в такій атмосфері малореальне (та, втім, і не потрібне), спікер в обхід Регламенту виніс його відразу на голосування. До цього часу коаліціанти вже встигли провести всі необхідні приготування – залиті «Моментом» отвори для карток техслужба замінила на запасні. Укупі з відбитою у «нунсівців» половиною їхнього сектора це принесло необхідний результат – «за» проголосували 236 нардепів.

Опозиціонери виходили із залу вкрай деморалізовані. Особливо глибокий смуток відображався на обличчях «нунсівців». Утім, валити провину тільки на них не варто – за інформацією «Главреда», спочатку було заготовлено вісім шашок, шість з яких за попередньою домовленістю віддали «бютівцям», але ті їх чомусь не використали. Якби «бютівці» діяли згідно з розробленим планом, засідання все ж таки було б зірвано – п’яти-шести підпалених шашок не витримав би навіть стійкий спікер.

Користуючись трансом опозиції, коаліція розвивала успіх – було прийнято держбюджет на поточний рік, причому з порушенням Бюджетного кодексу, без обговорення і відразу в цілому – 245 голосів «за». Успішно проголосувавши ще низку законопроектів, депутати вирішили закрити засідання, і на цьому тижні більше не збиратися взагалі.

У кулуарах з’явилася Юлія Тимошенко. Біля прес-пойнта її побачив син Президента Віктор Вікторович Янукович. Окинувши головного недруга свого батька побіжним поглядом, Віктор Вікторович загадково посміхнувся і пішов у своїх справах.

Юлія Тимошенко на брифінгу була як завжди категорична: за її словами, подію в Раді варто розцінювати не інакше, як «державний переворот». Тимошенко напророкувала близький розпад країни і пообіцяла, що опозиція блокуватиме Раду до денонсації угоди по ЧФ РФ або до дострокових виборів. Втім, і те і те видається малоймовірним – нинішня Рада ратифікацію точно не скасує, а шлях до дострокових виборів може відкрити лише Президент.

Після цього центр подій перенісся під стіни парламенту. Хоча там було спекотно впродовж всього дня – опозиціонери кілька разів проривали кордони міліції, і «Беркут» уберігав Раду від штурму лише в останню мить. Особливою активністю вирізнялося ВО «Свобода» і ультраправе угруповання «Тризуб». Члени останнього майже пробилися до будівлі парламенту, але були зупинені сльозогінним газом.

Мітинг «об’єднаної опозиції» залишив по собі не дуже приємне враження. По-перше, захід був організований у вигляді звичайного шоу: ведучий перед виходом Тимошенко розігрівав публіку, як перед боксерським поєдинком («А зараз та, яку ви так довго чекали! Перед вами виступить Юууулія Тимошееееенко!»). По-друге, навіть на одній сцені в опозиціонерів не відчувалося єдності: здавалося, що боротьба за право очолити боротьбу з ЧФ для них набагато важливіша за сам ЧФ.

Не було єдності і серед прихильників опозиції, яких, на око, було не менше семи-десяти тисяч. Одні скандували «Юля!», інші – «Тягнибок!», треті – прізвище якогось іншого вождя. «Главред» почув чиюсь репліку: «Тягнибок ваш – (нецензурне слово)», чому частина натовпу активно зааплодувала.

У результаті Тимошенко закликала всіх прихильників опозиції зібратися під стінами Ради 11 травня – коли відбудеться наступне пленарне засідання. Втім, навряд чи ця акція буде такою ж самою численною – травневі свята і садово-городні роботи, що припадають на них, напевно відіб’ють у більшості українців думки про російський флот у далекому Севастополі.

Та вже за двадцять хвилин по закінченні мітингу про нього нагадували лише обривки з партійною символікою, залишені на асфальті.