"Бандерштат" проти "антифашистів"

“Бандерштат” проти “антифашистів”

Нелюбов влади в особі однієї відомої об’єднаної партії до “Нашої України” переросла в боротьбу з усією країною. Роздування “фашизму” чи “нашизму” переростає за своїми масштабами найчорніші PR-технологїї виборчої кампанії і здатна повернути країну в 1993-94 роки.

Кампанія проти оаного з політичних блоків уже вийшла за межі з’ясування взаємин і зараз стосується усіх нас

Андріан СМИК

На вулицях галицьких міст — танки та “бетеери”. Силовики вдень і вночі забезпечують, порядок, контролюючи кожан квадратний сантиметр. За найменшою підозрою, людей обшукують прямо на вулиці — від цих “бандерівців” усілякого можна чекати. На стовпах та ще вцілілих вітринах — жодних зайвих агітплакатів, тільки потрібні. Потрібні — це з іменами нових ідолів", чиї “світлі” образи можна кільканадцять разів побачити у теленовинах. У місті — цілковитий спокій і тиша, місто готується до президентських виборів…

Маячня божевільного, скажете ви, прочитавши вступний абзац? Цілком можливо. Втім, сьогодні дедалі більше фактів підтверджують невтішні прогнози про втілення сценарію дестабілізації на західноукраїнських теренах. Мета прозаїчна: програма-мінімум полягає у дискредитації західноукраїнського електорату, а відтак і політиків, яким він симпатизує; програма-максимум — зрив виборів та компрометація національної карти у цій кампанії. Прикметник “національний” деякі технологи намагаються урівняти у значенні з прикметником “націоналістичний”, а націоналізм подається за НКВСькою технологією — винятково у контексті “гітлерівських посіпак”.

Ще місяців зо три тому в Тернополі, з ініціативи низки громадських організацій, сесія міської ради вулицю Довгу перейменувала на честь вояків дивізії “Галичина”. Спершу міська еліта гордилася своїм патріотичним досягненням і йшлося про перейменування ще декількох вулиць. Але реальна оцінка власної політичної мудрості відбулася лише після подій в Донецьку та Сумах. Саме там з Віктора Ющенка та “Нашої України” вперше почали ліпити образи “передових фашистів”, а відтак із закріпленням цього іміджу “нашоукраїнців тема перейменування тернопільської вулиці стала напрочуд актуальною. її обсмоктують не лише на провладному телебаченні, але й у провладних газетах та інтернет-виданнях.

До Тернополя поспішили .телевізійники. Спочатку — з російського каналу РТР. Звісно ж, знімати матеріал про вулицю Вояків дивізії “Галичина”. По тому сюжет показало і ГРТ. Не треба бути великим оракулом, аби передбачити, які сюжети з’явилися на екранах. “Смерть неграм!”, “Київ проти Москви”, “Збережемо білу Україну”, “Слава Україні! Стань і борись!” — ці написи, які вже з місяць красуються на парканах та стінах будинків по цілому місту, прекрасно доповнюватимуть образ “Бан-дерштату”, на який раптово перетворився “вкрай націоналістичний” Тернопіль. Дивує не тільки поява цих написів, але й спокійне замилування ними з боку місцевої адміністрації. Уже понад місяць ці написи нікому не спало на думку зафарбувати. Тоді як “інтимна лексика” з трьох літер зафароовується миттю. Міліція розводить руками, і не може пояснити, хто є автором політичних графіті. Відомо лише, що цього точно не робили громадські організації патріотичного спрямування, бо вони самі засудили ці провокації.

Тим часом у Львові теж нагнітаються емоції. Йдеться навіть не про чергове псевдопобиття вітрин у “Відкритому кафе”, що належить особі, близькій до пропагандивної машини політичного ордену лицарів червоної троянди. І навіть не про графіті з вимогами депортації росіян (“Геть москалів!”) на стінах Російського дому. У місті Лева зайшли значно далі. Там одна за одною з’являються книги, фотовиставки та інші продукти сучасної творчості, покликані посіяти розкол у Греко-Католицькій Церкві. Розгорілося задавнене протистояння між отцем Кавацівим та кардиналом Любомиром Гузаром, яке “потрібні ЗМІ” навіть встигли наректи розколом в УГКЦ. Хто зацікавлений у компрометації Церкви та зниженні її авторитету на західних теренах напередодні президентських виборів, пояснювати, вочевидь, нема потреби.

Але після Нового року може виявитись, що все це були “підтанцьовування”, які працювали лише на розігрів публіки. А справжні номери тільки починаються. Недаремно саме на Західній Україні “робітники і селяни” почали активно проводити свої комуністичні з’їзди, обіцяючи пройтися своїм хресним ходом через всі обласні центри краю. Крім того, за деякими відомостями, до Тернополя запланований вояж кількох автобусів із так званими запорізькими козаками, які після розколу Українського козацтва отримали підтримку в Росії. Є ймовірність, що невдовзі у містах Західної України проводитимуть свої з’їзди інші антиукраїнські об’єднання чи партії на кшталт “Русского блока”.

У таборі опозиції не виключають, що провокатори приїжджатимуть не самі, а з “бригадами”, які їх одразу ж і битимуть, щоправда, під прапорами “Нашої України”. Зокрема в Тернополі свою “кулачну” роль може відіграти організація “Тризуб”, яка підтримує Богдана Бойка, нині такого близького до СДПУ(о). Ці хлопці із задоволенням натовчуть пики своїм “червоним” колегам, про що потім залюбки тиражуватимуть кишенькові ЗМІ.

Якщо ця кампанія вдасться, то незабаром Україна, окрім Кличків. корупції та Чорнобиля, славитиметься своїм штучно культивованим ксенофобством, зокрема москвофобіею та антисемітизмом.

І даремно, що ці “фобії” існуватимуть лише в головах кількох техно лопв та діях декількох сот виконавців Бо цо справа техніки — підказати спраглим за сенсацією західним та російським телевізійникам, що в Тернополі почалися погроми. Мало того, не так уже й дорого у потрібний час і в потрібному місці попрацювати на камери статисти знайдуться.

Свого часу “фашистський” коник проти України добре проробили російські спецслужби, на початку 90-х створивши УНА-УНСО. Тоді українці сміялися з цієї діяльності, а західні компанії розповідали про войовничих українських націоналістів, “правнуків Птлера”. Потрібно було декілька років, аби українська влада та політична еліта відмили державу від псевдо-фашизму. Нині ситуація може повторитися. Але цього разу “послугу” країні роблять не закордонні спеццентри, а “свої”, “рідні”. Схоже на те, що за “фашизмом” стоять російські піарники вже згадуваного нами політичного ордену. Саме тому керівник “Русского блока” Олександр Свистунов звинуватив владу у тому, що вона штовхає проросійські сили на акції проти НУ.

Безумовно, у блоці Ющенка є декілька “експонатів”, котрі добре підходять під описання есдепеуш-них технологів, а лідер практично нічого не робить, аби нейтралізувати тих панів. Але йдеться не про Ющенка, йдеться про те, що нелюбов влади в особі однієї відомої об’єднаної партії до “Нашої України” переросла в боротьбу з усією країною. Роздування “фашизму” чи “нашизму” переростає за своїми масштабами найчорніші РН-технології виборчої кампанії і здатне повернути країну в 1993-94 роки, коли всі юдофільські організації напосілися на Україну, наче організатори Нюрнберзького процесу на гітлерівську верхівку. Пропагандистська кампанія проти одного з блоків уже вийшла за межі з’ясування взаємин і зараз стосується усіх нас.

Р.S. Найогидніше те, що ці нинішні “антифашисти” недалекого 2001 року їздили рідними краями Коновальця і вишукували свої національні корені.