Команда для Моськи
ГОЛОС ОПОЗИЦІЇ 11/06/03
Команда для Моськи
«Вони нас просто панічно бояться. Адже проходження виборчого блоку «Народний рух України» у Верховну Раду остаточно ставить на них крапку не тільки в очах народу, айв очах Віктора Ющенка». «Вони» — це НРУпід керівництвом Геннадія Удовенка і тоді ще УНР на чолі з Юрієм Костенком. А цитата, взята з газети «Столичньїе новости», належить Богданові Бойку зразка лютого 2000 року, який у паралельних інтерв’ю виливав цілі діжки помиїв на лідерів «Нашої України». Деякий час пана Бойка чутно не було. Та на порозі нові вибори і влада, схоже, знову хоче прибігти до його послуг…
“Україна молода”, 11 червня 2003 року
Влада знову випускає на передвиборчу арену «рухівський» блок Богдана Бойка
Боятися Богдана Федоровича разом з його могутнім військом належало не тільки «удовенківцям» та «костенківцям», а й усім «нашим» загалом, адже лідер блоку партії «Народний рух України» вів до влади потужну силу: «Проходження нашої коаліції закріплює її на перспективу, тобто на найближчі 4-8 років. Адже проходить не тільки верхівка блоку «НРУ» у вигляді парламентської фракції. Проходить уся піраміда, а це — 6 тисяч кандидатів у депутати місцевих, районних та обласних рад по всій Україні. Тобто якщо ми прийдемо, то надовго».
Як, ви не пам’ятаєте, хто такий Богдан Бойко? Ви не бачите його «потужної сили»? Такого просто бути не може! Його ж навіть у НАТО пам’ятають! Ще б пак, адже якби не пан Бойко, у Північноатлантичному альянсі ніколи б не знали, що ця структура має якісь бази на території чи то Бельгії, чи то якоїсь із сусідніх країн, де сидить і хапає дрижаки від страху перед праведним судом Президента Кучми зрадник і наклепник майор Мельниченко. Щоправда, ні натовських баз, ні опального президентського охоронця, який на них переховувався, так ніхто й не знайшов, зате ім’я Богдана Бойка, котрий на цю тему давав гучні прес-конференції, прогриміло на увесь світ. Тихенько так прогриміло, але всі українські телеканали чомусь помітили. І дали у головних випусках новин розгорнуті репортажі про брифінги «єдиного справжнього рухівця». Як потім з’ясувалося, у сумновідомих «темниках» персонаж під кодовою назвою «лідер Народного руху за єдність» був вельми бажаним поряд з ремаркою «новина важлива й актуальна, широко висвітлювати». То му й інформацію про альтернативний «тимошенківсько-пинзениківському» референдум, який пан Богдан разом зі своїм «Народним рухом України за єдність» (на базі якого згодом і був створений блок«НРУ»), телевізійники теж висвітлювали «широко».
Референдум, щоправда, так і не відбувся. Але, вочевидь, винен у цьому не діяльно-опозиційний (по-справжньому, а не так, як «підлі зрадники» народних інтересів—Мороз, Тимошенко й іже з ними) Богдан Федорович, а самі ж опозиціонери, яким їхній антикучмівський референдум провести також не дозволили. А плани у лідера НРУ(є) були солідні: «виходячи з існування реальної загрози з боку кримінально-більшовицьких сил збереженню державної незалежності України шляхом ліквідації інституту президентства в державі і перетворення України на комуно-радянського сателіта Москви» народові пропонувалося відповісти на запитання на зразок «Чи хочете Ви, щоб Україна стала сильною президентською республікою зі встановленням порядку і законності, забезпеченням людей працею та соціальним захистом? Чи підтверджуєте Ви у зв’язку з цим скасування у Конституції України права Верховної Ради України на надання згоди Президенту на призначення Прем’єр-міністра держави?» тощо.
Власне, перераховувати «подвиги» Богдана Бойка й компанії можна довго. Та не варто — шкода паперу й друкарської фарби. Адже після «тріумфального» виступу блоку НРУ на виборах, де цій «силі» вдалося набрати від 0,02 до 1 «з копійками» відсотка народних симпатій, пан Бойко десь безслідно зник. І не чути його було, і не видно. Можливо, сидів і рахував зароблені вірною службою своїм хазяям гроші. А може, чекав наступної можливості вислужитися. І нарешті дочекався: вочевидь, хазяї вирішили, що час випускати свого Бойка на арену—вибори вже зовсім скоро. Отож сьогодні лідер НРУ(є) (ця структура, виявляється, теж іще існує) проводить прес-конференцію на тему: «Декларація та програма дій національно-патріотичного блоку «Народний рух України — Державницька опозиція» (у блоці, як видно з присутності на заході такого собі Євгена Філя —також сумної пам’яті ВО «Тризуб» ім. С. Бандери, об’єднання, відоме спробами зірвати акції «антикучмістів» у 2000 році).
Знову починається. А ще ж треба буде якось пережити 2004-й… Може, Богдана Федоровича ще й у президенти попхають. Як єдиного істинного опозиціонера. «Державницького».
Зоряна КРІТ.