Третій шлях тернопільського «Тризубу»

Третій шлях тернопільського «ТРИЗУБУ»

Під час бурхливих акцій протесту на вулицях Києва 6 лютого про себе на повну силу заявило ВО «Тризуб» імені С. Бандери. Українські та п зарубіжні канали ще й досі крутять відеокадри справжнього побоїща, коли міцної статури хлопці у камуфляжній формі, лаючись, гамселять якогось прапороносця, що продемонстрував свою вірність червоному кольору. Відеокамера зафіксувала лежачого в снігу чоловіка і налитих люттю молодиків, яким, схоже, биття принесло справжнє задоволення. Та й їх лідер, якому на одному з телеканалів надали слово, не приховував, що так тризубівці чинитимуть з кожним, хто посміє демонструвати своє «комуністичне лице». Згадані кадри з певним острахом дивились у Тернополі. І не лише тому, що впізнали у «героях» побоїща знайомі обличчя. Серед місцевого політикуму давно викликає стурбованість те, що громадське об’єднання «Тризуб», яке носить ім’я націоналіста номер один, виконує досить специфічну роль в місцевих політрозкладах.

Як все починалось

Місцеві літописці-краю твердять, що молодики у плямистому однострої лід червоно-чорними прапорами на вулицях Тернополя з’явились п’ять років тому. Тоді вони іменувались громадським спортивно-патріотичним об’єднанням «Тризуб» імені Степана Бандери. Хоча «хрещеним» батьком нового об’єднання вважалось ОУН, у Тернополі воно асоціювалось з місцевим КУНом, під крилом якого, власне, тризубівці «звили» собі гніздо. Спроби зареєструвати обласний осередок «Тризубу» вилились у серйозне протистояння з владою. Почалось з того, що управління юстиції облдержадміністрації відмовилось реєструвати об’єднання. Рішення мотивувалось тим, що деякі статутні положення містили ознаки того, що тернопільські тризубівці планують створювати воєнізоване об’єднання, що заборонено законом. Протистояння підсилилось й тим, що Тернопільська міська рада легалізувала діяльність міської організації «Тризубу». Як і належало, своє слово сказала обласна прокуратура. Вона зажадала від міської влади відмінити рішення. Питанням про зняття з реєстрації міського «Тризубу» зайнявся міський суд. Але кілька спроб розпочати слухання справи зазнали фіаско. На кожне засідання приходило стільки прихильників КУНу та «Тризубу», що вони не могли вміститись в залі, і скандуваннями та вигуками зривали розгляд справи. Врешті-решт судове засідання перенесли в сусідню область, але й туди добралися поборники націоналістичної ідеї. Засідання також відмінили. Про організовані поїздки на згадані суди в супроводі міліцейського ескорту ходили легенди.

Невдачі з легалізацією активізували діяльність «Тризубу» на ниві наведення порядку у районах, де, за переконанням ура-націоналістів, при владі перебували непатріоти. Найбільшого розголосу на Тернопільщині набуло захоплення тризубівцями Чортківської райдержадміністрації. За цим фактом було порушено кримінальну справу. Один з лідерів «Тризубу» Євген Поважний, який звинувачувався в організації нападу, спішно втік, а кількох його підручних притягнули до адмінвідповідальності.

Піку «діяльність» «Тризубу» досягла влітку 1997-го. Це був час, коли відбулось «друге пришестя» на тернопільський владний олімп чільного рухівця нардепа Богдана Бойка. Якраз тоді правоохоронцям вдалося заарештувати Євгена Поважного, і тризубівці плекали надію, що «рідний» націонал-патріот Бойко допоможе у його звільненні.

У розпал протистояння підійшла чергоЕіа річниця незалежності. За традицією урочистості з нагоди свята проходили в головному палаці культури краю «Березіль». Тризубівці скористались нагодою, що там зібралось багато народу, і перенесли під «Березіль» акцію протесту. Нечисленний міліцейський кордон не зміг стримати нападу войовничих молодиків. Очевидці цього видовища згадують, що ідейні бандерівці увірвались в приміщення якраз, коли із зали вийшли Богдан Бойко та голова облради Іван Бойчук. Останній не зорієнтувався в ситуації, замешкався у коридорі і добряче дістав. Окрилені «перемогою» тризубівці маршем пройшлися центральною магістраллю Тернополя, паралізувавши надовго роботу громадського транспорту. Згодом в «Березолі» на вимогу патріотів відбувся суд над Євгеном Поважним. Щоб зняти напругу та інтерес до в’язня «сумління» і «Тризубу» загалом, Поважного визнали винним, але підвели під амністію.

Від протистояння до обіймів

Політичні пристрасті навколо «Тризубу» і його зростаючий авторитет, бо галичани подекуди його молодиків під червоно-чорними прапорами сприймали як справжніх захисників національно-патріотичних інтересів, серйозно турбували владу. Передусім тому, що наближались парламентські вибори, і місцева партія влади — Рух — відчувала серйозну конкуренцію з боку КУНу, який міг відтягнути багато голосів. Та й серед тернопільського загалу вже формувалась певна апатія до Руху, зневіра в його політичних можливостях. «Тризубівці» відчуваючи це, на усяких зібраннях не упускали нагоди, щоб не звинуватити представників Руху в запроданстві, непатріотизмі. торгівлі національною ідеєю.

Керівництво Руху розуміло, яку загрозу становлять для виборчої кампанії ці некеровані хлопці у камуфляжах і почало шукати з ними порозуміння. На яких умовах це було зроблено, місцеві літописці замовчують, але саме на минулих парламентських виборах тернопільський «Тризуб», який нібито діяв під крилом КУНу, заявив про себе, як самостійна політична сила, що переслідує власні цілі і самостійно вирішує питання щодо вибору шляхів П досягнення. Хто сприяв «Тризубу» у цьому становленні можна судити хоча б по тому, як розгорталась передвиборна боротьба на Чортківському окрузі. Тут фаворитом був кунівець Сергій Жижко, який мав найсильнішу підтримку населення. Виставивши на противагу Жижку Івана Драча, керівництво Руху розуміло, що суперники представляють різні політвагові категорії. Допомогти Драчу могло лише диво. І таким «дивом» став гонимий патріот, в’язень «сумління», один з лідерів «Тризубу» Євген Поважний. Його висунення було, що називається, «ножем у спину Жижка». Кажуть, що він відмовлявся від будь-яких переговорів з кунівцями, не сприймав їх доводів, слухати не хотів про обов’язок перед побратимами. На виборах Поважний відтягнув понад 10 тисяч голосів, які могли забезпечити перемогу Жижкові, а депутатський мандат при мінімальних зусиллях і задіянні адмінресурсу дістався Івану Драчу. Злі язики стверджують, що саме після минулих парламентських виборів їх лідери почали частіше навідуватись у місцевий білий дім, а об’єднання потрапило до числа тих громадських організацій, статутна діяльність яких підтримується нібито за рахунок обласного бюджету.

Напередодні президентських виборів тризубівці були першими, хто вголос заговорив про загрозу «червоного реваншу» і клялись, що не допустять на Тернопільщину вояжів жодного з кандидатів комуно-соціалістичного табору. Першим, в область прибув Олександр Мороз. Буйні націоналісти зі своїми прихильниками біля місця зустрічі лідера, соціалістів з виборцями, організували такий “редут”, що той мусив до зали добиратись чорним ходом. Поки Мороз спілкувався з тернополянами, на сходах палацу культури «Березіль» мітингували мобілізовані «Тризубом» патріоти і по закінченні зустрічі піддали абструкції кожного, хто побував у залі.

Але найвидовищніший прийом провідники націоналістичної ідеї організували тодішньому голові Верховної Ради Олександру Ткаченку. Побоюючись, що тризубівці можуть вдатись до насильства, правоохоронці вже згадуваний «Березіль» обгородили турнікетами, а запрошених на зустріч проводипи через спеціальний коридор.

Згодом автору цих рядків довелось переглядати зроблені за «спецзавданням» відеозйомки цього видовища, Вони добре зафіксували, як здійснювалась режисура акції протесту. З побаченого вимальовувалось, що це безумне дійство відбувалось під керівництвом одного з заступників глави облдержадміністрації і начальника управління інформації та преси. Саме до їх авто, яке регулярно під’їжджало до місця акції, підходили лідери «Тризубу» і КУНу, отримували інструкції, як діяти, щоб зірвати зустріч Ткаченка з керівниками рад усіх рівнів та політбомондом. Розголос про акції націоналістів у Тернополі мав ефект. Наталя Вітренко взагалі відмовилась проводити у нас передвиборні зустрічі. Зате Леоніда Кучму та Євгена Марчука у Тернополі приймали, як рідних.

Громадське спортивно-патріотичне об’єднання «Тризуб» у ході президентської кампанії, за висловом деяких місцевих спостерігачів, виконувало роль такого собі «талібану» місцевого штибу. Декларуючи на словах свою неприхильність до всіх кандидатів, хлопці у плямистій формі розгорнули шалену атаку виключно на лівих кандидатів. За тривалий час психологічної обробки з боку новітніх рятівників України пересічні тернополяни «дозріли» до усвідомлення того, що кращого Президента за Леоніда Кучму годі для України сподіватися. І в дружньому пориві віддали свої голоси за «справжнього державника».

Невдовзі «Тризуб» обзавівся офісом в центрі Тернополя. Заручившись підтримкою впливових місцевих владоможців, націоналісти «від плоті» перебрали на себе багато функцій дещо несумісних із статусом громадської організації. Тернопільські літописці фіксують, що з часу появи хлопців в одностроях їх об’єднання демонструє явно воєнізовані методи діяльності.

Серед місцевого політикуму не залишилось непоміченим, як за останній час зміцніла матеріальна база ультра-націоналістичної організації, котра постійно декларує примат ідейності над земними благами.

Речники третього «табору»

Особлива роль «Тризубу» у місцевому громадсько-політичному житті і широкий діапазон його суспільного маневру давно сформували на Тернопільщині думку, що молодики у камуфляжах поводяться так вільно тому, бо їм багато дозволено. Перебуваючи під контролем влади, тризубівці не забувають про свою націоналістичну «вибраність» і час від часу демонструють вірність проголошеній меті.

З початку політичної кризи, спровокованої зникненням журналіста Георгія Гонгадзе і «касетним» скандалом громадське спортивно-патріотичне об’єднання, яке тепер іменується просто всеукраїнським, тримало нейтралітет. Але на січневому мітингу на підтримку Леоніда Кучми лідери тернопільського «Тризубу» у спілці із місцевими осередками пропрезидентських партій заявили про свою підтримку гаранта і знову нагадали про можливість комуно-соціалістичного реваншу. Об’єднання, яке нібито перебуває поза політикою, відкрито виступило у фарватері влади і закликало до боротьби з тими, хто під маркою демократії розхитує основи державності. Поява тризубівців в ролі захисників існуючого режиму для тернопільського політикуму не стала архівідкриттям. Хлопці у камуфляжах просто зняли маски і показали своє «справжнє» націоналістичне лице. Це була їх чи не перша самостійна політична «партія» після того, як у серпні минулого року від «Тризубу» офіційно «відхрестився» КУН.

Як стверджують поінформовані джерела, загострення політичної кризи в Україні у високих кабінетах породило ідею «підключити» до київських акцій опозиції хлопців з галицьким менталітетом «вроджених патріотів». їх спішно відправили до столиці двома автобусами. Як показали події 6 лютого, вони у Києві були на авангардних ролях, серйозно бралися за наведення порядку на вулицях столиці. Заяви і заклики тризубівців до національно-свідомих людей «згуртуватися під прапором української національної ідеї» на Тернопільщині не підтримала жодна політична сила. Навпаки, у місцевій незалежній газеті з’явилась публікація одного з членів громадянського комітету краю «За Україну без Кучми», в якій націоналістичний «Тризуб» звинувачувався у служінні владі. Реакція не забарилась. Наступного дня п’ятеро озброєних міліцейським кийком молодиків напали на приміщення Комітету захисту УГКЦ і жорстоко побили автора статті місцевого публіциста Ярослава Демидася. До речі, побиття відбувалось у той момент, коли поблизу згаданого офісу місцеві телевізійники записували думки місцевих політиків на підтримку «заяви трьох». Камера встигла зафіксувати закривавленого Демидася, що втікав від нападників. За фактом побиття правоохоронці проводять розслідування, але багато хто сумнівається, чи матиме воно якийсь результат. Як стало відомо з кіл телевізійників, по дзвінку «зверху» касету з компрометуючим тризубців матеріалом було вилучено. Правда, на захист Демидася одразу виступили 13 партій та громадських організацій Тернопільщини, які підтримали акцію «Україна без Кучми». За їх твердженням, провокаційні дії «Тризубу» засвідчують, що саме він «має замінити «спецзагони» Кравченка в боротьбі проти власного народу». Бо після побиття Демидася тризубівці навідувалися в офіси деяких політструктур і погрожували кожному, хто зачепить їх організацію, «всипати по десять буків». Якщо вірити нинішньому лідеру «Тризубу» В. Іванишину, моральним принципом його організації є переконання, що участь у «зміцненні існуючого антинародного режиму є гріхом перед народом». Діяльність його тернопільських підопічних, як видно з усього, випадає з цього контексту.

Євгенія Бридун