Тризубівський бойовик очима журналістів

Бандерівець. Інформаційний бюлетень, №1 (21) Наша боротьба

Тризубівський бойовик очима журналістів

Учасники акції “Україна без Кучми” одностайні принаймні в одному. Традиційна землеробська культура українців смачно синтезувалася з модерним електронним цивілізаційним віянням Заходу. Черговий хід апринципового постмодернізму. Він здатний розмити чіткий життєвий політичний спектр людства в антиполітичний авангард. Але стригти політичну капусту на безкучмів-ському асфальті – справа, щонайменше, непроста. Адже в якості політичного добрива використовуються неорганічні сполуки: комуністи, соціалісти, теж-націоналісти, унсовці…

Поза тим дії ‘Тризуба" загрожують викриттям багатьох злісних політичних проституток. Тут стає очевидною і егоїстично виправданою злоба певних політиканів на Організацію. Болить інше: деякі хороші люди, далекі від базарних інтриг, дозволяють себе використовувати. Найбільше лякає подібна “саможертовність” серед тих, хто життя працював на добро нації. Проте усім, хто хоче бути з нацією, а не з кучмами (в образі Мороза, Медведчука тощо) варто облишити неорганічні політичні творива й творити “Україну з українцями”.

Дієвість роботи “Тризуба” імені Степана Бандери 5-6 лютого 2001 року в Києві засвідчила навіть політично заангажована преса нашої столиці та так звані СНД-кі Internet-видання. Факти, як кажуть, - річ уперта. Прикро хіба що за непрофесіоналізм окремих журналістів, котрі, очевидно, не наважились чи не захотіли писати з місця подій, а обмежились плагіатом або чутками. Аби не розводоти пустопорожньої балаканини, як то вміють деякі видатні “протестні” політики, подаємо нижче факти “третього шляху” нашої Організації очима різнополітичних найбільш поширених видань України та Internet-у. Варто застерегти тільки від убогих розумових і політичних висмоктувань подій на Хрещатику. Безглуздо будь-кому, хто не належить до каральників (зокрема і журналістові) входити у роль прокурора, слідчого чи просто базарної чи панельної дівки. З етичних міркувань не називаючи прізвищ, означимо лише найбільш суттєві казуси окремих видань перед поданням їх “автентичних” текстів. Журналіст “Київських відомостей” у виданні за 7 лютого робить нас “підрозділом УНА-УНСО”. Журналіст газети “Експрес” у номері за 8- 14 лютого (і такого ж формату “Фактів” за 8 лютого) взагалі авторитетно стверджує, що члени “Тризуба” імені Степана Бандери “недалеко від наметового містечка спробували зупинити колону демонстрантів, що прямувала пікетувати Адміністрацію Президента і Верховну Раду”. Натомість, як не дивно, на ту мить усі тризубівці, котрі знаходилися у центральних районах міста, були задіяні в пропагандивній націоналістичній акції і не розбивали ще табора на Хрещатику. Даруємо перо-писцю з “Комсомольської правди”, який у номері за 8 лютого назвав нас “напіввійськовою націоналістичною організацією”, як і “Комуністу”, що того ж дня звинуватив нас у бандитизмі. Цікавим є “фільм тризубівських жахів” київських кореспондентів російської ліворадикальної Internet-газети “Ліва Росія”. Вдячні щиро пані Ларисі Скорик на пару з “Високим Замком”, які 9-15 лютого (“Голос України”, щоправда, був оперативніший на 2 дні) знайшли нам ідейного батька і патрона в особі Леоніда Даниловича Кучми. Пані Лариса, до того ж, зріднила нас із Наталкою Вітренко й вивела історію нашої організації як невмирущого КДБ. Найголовніше ж - забезпечила світле майбутнє, поставивши усіх членів “Тризуба” на ставку працівників даної структури в нашій державі. Зрештою, читайте, аналізуйте і робіть висновки.

Internet-сайт “PART.ORG.UA”

/Політичне мережове видання/

Партійні новини

06.02.2001

13:55

Всеукраїнська організація “Тризуб” імені Степана Бандери вважає, що неможливо вирішити політичну кризу в Україні лише механічною зміною влади

Центральний провід ВО “Тризуб” імені Степана Бандери звернувся до лідерів “державницьких”, як зазначено у зверненні, партій з ініціативою переглянути свою політичну практику і не обдурювати себе в тому, що вирішити політичну кризу і змінити стан справ у державі на краще можна через механічну зміну влади - без істотних змін системи.

Також всеукраїнська організація закликала бути уважнішим у виборі політичних партнерів, підняти прапор української національної ідеї, вимагати від влади ідейно-програмної визначеності у питаннях державного будівництва, а також вимагати від своїх депутатів ВР і майбутніх кандидатів у депутати національно-захисної практики формування законодавчої бази, котра зупинила б перетворення України у беззахисну державу.

“Сьогодні”, 8.02.2001 р. Рубрика “Увага!”

“Тризуб” дивиться косо на… лівих

Якщо уважно подивитися на табір пікєтувальників “Україна без Кучми”, котрий розмістився на столичному Хрещатику, то від глядачів не вислизне один пікантний момент: над наметами зникли червоні прапори з символікою колишнього СРСР. Учасникам акції довелося їх ліквідувати в терміновому порядку, тому що на вулицях Києва з’явилося більше трьох сотень “бойовиків” із Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери, на яких червоний “імперський” колір діє, як плащ матадора на бика.

Зі слів лідера “тризубівців” полковника Василя Іванишина, організація з’явилася в столиці як “третя сила”: “Касетний скандал перетворився на перетягування політичного канату, суто кон’юнктурну боротьбу, боротьбу винятково за владу, котра не має перспектив”.

Однак голова Центрального Проводу ВО “Тризуб” Євген Філь в інтерв’ю кореспонденту “Сьогодні” зізнався, що приїзд молодих хлопців у камуфляжах -не політична, а… націозихисна акція: “Ліві для нас - це не опозиція, а вороги. Тому ні один червоний прапор не з’явиться на вулицях Києва”. Чи дійде справа до рукопашної? Полковник Філь відповів: “Бійки - це наша буденна справа”.

“Київські відомості”, 7.02.2001 р.

…На Хрещатику поблизу метро вишикувалось біля сотні молодчиків у камуфляжних одностроях. Допіру невідомі столичному обивателю члени Всеукраїнської організацїї “Тризуб” імені Степана Бандери (підрозділу УНА-УНСО) вирішили заявити про себе в цьому скандалі, що виник після нашумілої “касетної справи”.

Заступник голови центрального проводу “Тризуба” заявив журналістам, які зібралися в метро “Хрещатик”, що його організація не займає жодну із сторін. Так би мовити, вони хочуть, щоби “в державі був політикум з конкретними ідеями”.

Біля 10.00 від формування стали відбруньковуватися групки по 10 чоловік і розходитися в напрямку згаданих станцій. Вони пропонували листівки, де пропагувалася “ідеологія українського націоналізму”.

“Тризубівці” були готові до бійки. І коли в Івана Сути спитали, чи стануть його соратники виривати червоні прапори в учасників колони, жодних гарантій він не дав. А голова секретаріату “Тризуба” Юрко Сиротюк додав, що “колоністів” (представників табору соціалістів - Авт.) попередили не піднімати “дратуючі” прапори.

“Київські відомості”, 8.02.2001 р.

…На Хрещатику під засніженими каштанами вишикувались одягнені у “камуфляж” прихильники Степана Бандери - націоналістична організація ‘Тризуб".

Пройшовши вздовж Хрещатика і зібравши всіх святково швендяючих пенсіонерів з Майдану Незалежності, ми повертаємо до Верховної Ради. Колона “розпухла”. Недовго поскандувавши біля парламенту, вирушаємо до кінцевої точки паломництва - до приміщення адміністрації Президента. Але, підійшовши до Банкової з боку Лютеранської, стикаємося із щільним міліцейським кордоном, що наглухо перегородив вулицю.

• Солдати і сержанти - рветься з мегафону голос колишнього лідера УНА-УНСО Дмитра Корчинського. - Хто принесе в містечко зв’язаного міліцейського полковника, отримає звання “Героя України”!

Що робити далі - невідомо. У натовпі зростає напруга. Жінок відштовхують назад. Охриплі і якісь взмилені унсовські командири вишиковують чоловіків у бойові порядки.

Ну, брати, не видаймо один одного!

Так їх, хлопці, не боятися! -заохочують нас пенсіонери з Майдану.

Розбігшись, натовп таранить міліцейську стіну. Пищать фотокореспонденти, благим матом кричить якийсь телеоператор. Бідолазі, напевно, розбили камеру. Ще один штурм. Наступний. Сторожі порядку стоять як вкопані. Вони вишикувались безпосередньо за чавунною перешкодою, що перекрила вулицю. Прорвати заслон можна лише через неї перескочивши. Хтось із “галицьких студентів” уже знімає з древків стяги. Отримують списи.

І тут проноситься чутка: на Хрещатику йдуть наметові бої. Біжимо туди. І дійсно, палатки знесені, порвані, уся наочна агітація розтоптана, на землі валяються зламані фанерні щити. Очевидці діляться свіжими враженнями.

• Було їх чоловік п’ятсот. Усі в чорному, в основному молодняк. Хто такі, не зрозуміло, але кажуть, анархісти. Вискочили з боку Пасажу, налетіли й нумо все трощити. Дякувати “тризубівцям”, хлопці міцні, нас відстояли…

“Комсомольска правда”, 8.02.2001 р.

…Дивитися було на що - народ заповнив центральну вулицю столиці від виходу зі станції “Хрещатик” до площі Незалежності.

Приблизно на початку другої на намети налетіли невідомо звідки люди під чорними прапорами. Нападникам (кількістю біля сотні) було від двадцяти до тридцяти років. Свої обличчя вони ховали під масками і косинками. Ті, що йшли на штурм наметового містечка кричали щось про анархію, у деяких були навіть пов’язки з написами “Синдикат анархістів”. Вони кидали в наметників поліетиленовими пакетами з безбарвною речовиною, яка згодом сильно тхнула хлором. Від цієї хімічної атаки, однак, ніхто не постраждав. Під час нападу декілька наметів були зірвані й порізані ножами.

Проте була у них не тільки холодна зброя. Як розповіли кореспонденту “КП” очевидці, якийсь анархіст показав маніфестантам з пазухи своєї куртки пістолет. У одного із захисників табору опинилось до крові розбите обличчя. За інформацією міліції, легко постраждав і співробітник органів, в якого учасник антипрезидентської акції пирснув з газового балончика. На допомогу до жителів наметового містечка прийшли члени “Тризуба” - напіввійськової націоналістичної організації, котрі прибули у Київ напередодні подій. Разом з ними намети захищала УНА-УНСО. Після п’ятнадцятихвилинної бійки, в якій ніхто серйозно не постраждав, анархісти ретирувалися.

Як розповідають усі, хто був у таборі під час нападу, перед анархістським штурмом кількість міліціонерів різко зменшилась. Очевидці зазначають також, що ті, які атакували, отримували накази по рації, а серед деяких “анархістів”, не дивлячись на маски, впізнали студентів київської академії МВС.

“Факти”, 8.02.2001 р.

…А “на місці” допомогу могли надавати учасникам акції з колони комуністів. Їм дісталося від бійців організації “Тризуб” імені Степана Бандери. У бійку між ними довелося втрутитися міліції. До речі, дана організація трималася на Хрещатику “особняком”, агресивно реагували на появу червоних прапорів у центрі столиці. Так, народний депутат Наталка Вітренко жалілася у Верховній Раді, що “тризубівці” 5 лютого побили пікету-вальників від прогресивних соціалістів і порвали червоні прапори. Ті ж “тризубівці” намагалися насильно зупинити колону учасників акції “Україна без Кучми”, коли демонстранти йшли по Хрещатику.

Тим не менше бійці “Тризуба” стали на захист наметового містечка, коли на нього напали такі собі “анархісти”. Вони озброїлись вражаючих розмірів металевими прутами, обтянутими ізострічкою.

У той час як демонстранти намагалися прорвати міліцейські загородження біля Адміністріції Президента, група молодих людей з чорними знаменами і пов’язками з написом “Синдикат анархістів” напала на напівпорожній наметовий табір на Хрещатику. Розгромивши низку наметів і побивши людей, які там знаходилися, анархісти відійшли до Пасажу. Віддихавшись, вони знову “пройшлися” по наметах, встановлених на Хрещатику. Під час нападу нальотники кидали в учасників акції пакети з невідомою хімічною речовиною. Подібні “бомби” потрапляли також в машини, які проїжджали поблизу. Пізніше з’ясувалося, що пакети були наповнені хлоркою. Цікаво, що древки від чорних прапорів більше нагадували дубці, які, ймовірно, і були виготовлені спеціально для кривавої бійні. Анархісти, помітивши “тризубівців”, котрі бігли на допомогу табору, і унсовців, ретирувалися і поспіхом почали позбавлятися прапорів і пов’язок. Окрім відмінної обізнаності в ненормативній лексиці з’ясувати щось в молодих людей не вдалося. У наметовому містечку впевнені, що роль самих активних анархістів зіграли студенти.

“Правда України”, 7.02.2001 р.

…Виступаючи з трибуни парламенту, Наталя Вітренко заявила, що “молодчики” з організації “Тризуб” імені Степана Бандери вирвали прапор, порвали гасла їх партії і спецвипуск газети. Цього їм видалося замало, і тризубівці “побили ногами і древком знамена” членів ПСПУ, котрі проводили пікетування на майдані Незалежності 5 лютого. До речі, згідно з інформацією електронних ЗМІ, у той же день за підозрою в побитті члена ПСПУ були затримані два члени вищезгаданого “Тризуба”…

“Комуніст”, 8.02.2001 р.

“Чергова бандитська вилазка”

У Києві 5 лютого о 8.10 група молодчиків у камуфляжній формі підійшла до приміщення, де знаходиться Центральний Комітет Компартії України. Використовуючи балончик з фарбою, вони вивели на фасаді заклик до фізичного насильства над комуністами. За сигналом охоронців будівлі ЦК до місця події оперативно прибули працівники міліції. Провокатори були затримані. Вони належать до відомих своїм печерним антикомунізмом Всеукраїнському братству вояків ОУН-УПА ім. Р. Шухевича і Всеукраїнської організації “Тризуб імені Степана Бан-дери”. Вилазка камуфляжників не дивує: така їх природа. Дивує інше. Як можуть брататися з подібними ті, хто у ці дні закликає боротися з бандитизмом під гаслом “Україна без Кучми”?

“Хрещатик”, 8.02.2001 р.

…У масових заворушеннях також беруть участь представники всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери, які позавчора влаштували бійку на майдані Незалежності. “Тризубівці” і сьогодні активно готуються до рішучих дій проти “ворогів народу”. Таке враження, ніби події на Хрещатику відбуваються за чітко зре-жисованим сценарієм, а виступи “не-задоволених режимом” перетворюється в масове шоу…

“Україна Молода”, 8.02.2001 р.

…О 16-й годині спалахнули перші вогники. У повітрі до запаху дешевих цигарок приєднався їдкий запах палених газет. Перед натовпом виступали аж у два мікрофони - власне “антикучмісти” й комуністи-ортодокси, які, побачивши велике скупчення народу, вийшли “на барикади” зі своїм мегафоном. Вони були | на своїй хвилі - “Україна без Кучми та Ющенка, але з комунізмом”. Така риторика й не сподобалася радикалам з “Тризуба” та УНА-УНСО, які не дали літнім людям спокійно погратися чи то в мітинг чи то в предтечу революції…

“Голос України”, 7.02.2001 р.

…Окремо на Хрещатику проводила свою “пропагандивну акцію” всеукраїнська організація “Тризуб” імені Степана Бандери. Цікавимося у керівника західноукраїнського коша Зіновія Багрія, чим викликана окрема дислокація тризубівців. За його словами, вони не погоджуються на блокування з лівими, які на відміну від правих сподіваються поділити плоди перемоги, якщо вдасться повалити Кучму. Тому для них ключовою є відповідь на запитання що далі? А що, на вашу думку, має бути далі? - перепитуємо. “Згуртування під прапором національної ідеї, яку червоні ніколи не підтримували і не підтримують. Просто Морозу нині це вигідно”. Однак на наше запитання, яким кольором вони охарактеризували б Президента, пан-друг Багрій чесно відповів: червоним на 90 відсотків.

• Шикуйсь! Струнко!

Понад півтори сотні юнаків і дівчат, одягнуті у “камуфляж”, високі армійські черевики та чорні берети, чітко виконували команди. Для повної схожості з військовиками не вистачало хіба що армійського плацу. Замість нього використовувався Хрещатик.

Це, шокуючи киян своїм виглядом, готувалися до акції “Україна без Кучми” представники Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери. На відміну від мешканців наметового містечка, противників Президента, який розмістився за кілька десятків метрів, вони виступають за гаранта Конституції. Але проти олігархів, корупції та “червоних”. Згодом, розмістившись в автобусах, вони поїхали відпочивати…

“Час”, 9.02.2001 р.

“На Хрещатику невідомі розгромили ряд наметів акції “Україна без Кучми”

Невідомі молоді люди під чорними прапорами, які називали себе “анархістами”, розгромили ряд наметів акції “Україна без Кучми”. Вони напали несподівано. За допомогою членів організації “Тризуб” імені Степана Бандери їх удалося відтіснити. Учасники акції стверджують, що це була явна провокація і вже другий напад. Нападниками керували особи в цивільному по рації, які перебували в пасажі біля Хрещатика. Нападники кидали на учасників акції пакети з невідомою хімічною речовиною. Як заявляють учасники акції, під час нападу міліції поблизу не було.

Internet-газета “Left.ru / Левая Россия” (http://left.ru/2001/2/index.html) 11 лютого 2001 р.

Зараз штурмується приміщення адмін.президента, тут поряд. Воно обнесене подвійним цинковим парканом, котрий намагаються зламати, але судячи з кількості ОМОНу, який стоїть тут, нічого не вийде. Ми вже відійшли.

Удень Тризуб, як і обіцяв, нападав на райкоми КПУ, у нас є серйозно по-страждалі люди. Було декілька великих сутичок. За даними міліції, Тризубів у Києві уже біля 500, вони використовують кастети і газові пістолети.

Усі чекають результату візиту Путіна в Дніпропетровськ. Від цього залежить, чи спробує Кучма придушити протест силою за підтримки РФ. Штаб правої опозиції перемістився у посольство США. Вчора Кучма зняв голову СБУ Деркача-старшого, свого близького друга, а також начальника особистої охорони…

“Українське слово”, 8-14.02.2001 р.

“Кров на Хрещатику”

…Події розгорталися блискавично. Ще не встигли перші колони демонстрантів наблизитися до центру Києва, як група невідомих, але добре тренованих молодиків увірвалася на територію наметового містечка й розпочала справжній погром. Рвали і різали намети, жорстоко били усіх, хто стояв на дорозі. На кров і крики людей ніхто не зважав.

Незабаром погромники зникли. Натомість на Хрещатику з’явилася чимала колона “анархістів”. Сотні людей тримали в руках чорні прапори й добивали те, що вціліло. Знову крики й благання про допомогу. Ще мить - і від наметового містечка нічого б не залишилося.

Несподівано у натовп увірвалися націоналістичні загони “Тризуба” й члени ОУН. Десятки бойовиків вишикувалися між оборонцями наметового містечка й анархістами. Тризубівець Дмитро Ярош віддає наказ відтіснити нападників. Останні у паніці відступають, їх б’ють доти, доки не з’являється..: міліція.

Близько шістнадцятої години на центральну магістраль міста виходить колона демонстрантів. Лунають анти-кучмівські гасла. Люди йдуть на мітинг. На їхніх очах націоналісти підпалюють червоний прапор. Якийсь дивак пробує рятувати “святиню”. Його б’ють до крові. З’являється міліція і відтісняє… націоналістів.

…

Інфомаційну добірку не в хорошому стилі завершувати кров’ю - навіть, якщо кров погана (ворожа), а в сполуці навіть дає непоганий чорно-червоний ефект. На жаль, об’єднання анархістів і комуністів у житті не зробить їх націоналістами. Тож доведеться, мабуть, єднати їх поза світом. Як добре було б у житті й стильно в тексті завершити цей “ковбойський вестерн” звичайним хепі ендом. Як гарно, що перший крок у цьому напрямку зробив гарний і порядний Олександр Олександрович Мороз вустами своїх “Граней”. Мир і вічна злагода між тризубівцями-націоналістами, комуністами й ліво - чи то, перепрошую, правоохоронними органами є уже принаймні на папері.