Гвалт, бандерівці ідуть

15 квітня 1997 р.

Волинь, 3 березня 1997 року

ГВАЛТ, БАНДЕРІВЦІ ІДУТЬ

Недавно в Горохові було розповсюджено листівку під заголовком “Ми бандерівці, ми йдемо”. Всього шість речень тексту, якщо не брати до уваги самого заголовку та заключного гасла “Радуйтеся, українці, ми йдемо!”. А ще - значок громадської спортивно-патріотичної організації “Тризуб” імені Степана Бандери, надрукований поряд із заголовком. Та фотографія членів “Тризуба”, котрі проходять строєм, вочевидь, на якомусь із свят. Ото, власне, і все. Тому наважусь припустити, що про листівку горохів чани вже давно забули б, а в більшості то й взагалі не знали б, аби не штучно підтримуваний ажіотаж довкруг. Через це, зрештою, і звернувся я з кількома запитаннями до виконуючого обов’язки керівника осередку ГСПО “Тризуб” в Горохові Анатолія Сойка.

Я не знаю,- сказав він,- хто писав і редагував ту листівку, де її видано, яким чином і звідки потрапила в Горохів та ким тут була розповсюджена. Але клопотів мені особисто завдала досить. Вже через днів два-три мене викликали в районний відділ внутрішніх справ, де змушений був відповісти на цілий ряд запитань. Незадовго - в обласну прокуратуру, потім ще раз у райвідділ міліції на зустріч із відповідальним працівником обласного управління внутрішніх справ, котрий зумисне приїздив задля цього в Горохів.

Під час останньої зустрічі я зрозумів, що мене у щось вплутують, і заявив, що без адвоката, вищих керівників “Тризуба” та представників незалежної преси жодних свідчень давати не буду. На тому все закінчилось. Хоч не думаю, що остаточно, бо декому, як видно, наша організація стала скалкою в оці. Мені погрожують, що я можу бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Кажуть, що ГСПО “Тризуб” є антиконституційною воєнізованою організацією, хоч насправді це не так.

Приводом до таких звинувачень стали слова з листівки “… йдемо.., з Богом у серці та мечем при боці” і “є хвилі, коли… рало не в землю, а в тіло ворогові встромити треба”. А ще те, що використовуємо форму військового зразка. Оскільки “з мечем” - значить із зброєю. Оскільки у формі, хоч: камуфляжами хизуються сьогодні і торговці на ярмарках, і мисливці та рибалки, навіть і подібний робітничий спецодяг є,- значить воєнізовані. Оскільки “є хвилі, коли… рало не в землю, а в тіло ворогові встромити треба”, то це вже не просто так.

В цілому “співбесіда”, велася так, ніби “Тризуб” організовує якусь розправну акцію. Але скільки існує наша організація, я не чув і не знаю жодного випадку, коли нас можна було б цілком обґрунтовано, а не з допомогою надуманих звинувачень чи політичних інсинуацій, звинуватити в антиконституційності чи анти-державності. Ми не є ні воєнізованою, ні політичною, а виключно громадською спортивно-патріотичною організацією. Що ж до самої листівки, то ким би вона на була видана, від подібних проявів “патріотизму” більше зла, ніж користі. І я такі дії не схвалюю.

Але певні політичні сили якусь користь від згадуваної листівки хочуть видобути. Дивна річ, вже зниклу з небагатьох стовпів і стін в Горохові листівку було розтиражовано на ксероксі і роздано 19 серпня “для обговорення” учасникам сесії районної Ради. Таким чином і забезпечено їй шлях у найвіддаленіші від райцентру села. В цьому зв’язку мимоволі виникає запитання: коли листівка і справді є ворожою для нашої держави і державності, то хто і з якою метою зініціював цю акцію? Хто і з якою метою, замість того, щоб вилучити листівку, благословив подальше її розповсюдження вже із стін райдержадмінїстрації? На деякі здогади наштовхує стаття першого секретаря горохівського райкому КПУ Святослава Литвинюка “Рало не в землю, а в тіло” з підзаголовком “У такий спосіб обіцяють розправлятися з своїми противниками нові бандерівці”. Опубліковано її в одному із серпневих номерів газети “Сільські вісті”. Щоправда, читачам цього видання, щоб не викликати у них якихось зайвих думок у своїй компартійності Литвинюк не признався. Для них він - тільки голова спілки сільськогосподарських виробників району. А статтю написав, “щоб… Україна дізналася, як поводять себе спадкоємці Степана Бандери на Волині”. Поводять завдяки тому, що “їм потурає влада”. Остання, на жаль, виявилася не такою прозірливою, як Литвинюк, а тому і не чує, і не бачить, що від ГСПО “Тризуб”, як він. стверджує, - “пахне… зовсім не спортом, адже йдеться про підготовку молоді до повторення того, що творили свого часу під проводом Степана Бандери та інших духовних отців українського націоналізму вояки ОУН-УПА”. Звісно ж - “перейнявши досвід німецько-фашистських зайд”.

Втім, коли говорити про досвід, то хіба тільки Литвинюк і не знає, як гітлерівці переймали його у Сталінщини ще, задовго до Другої світової війни. І ще далеко було Гітлерові до влади, коли в СРСР вже на всю потужність працювала нещадна машина нищення інакомислячих та діяли ленінські вказівки типу “повісити сотню-другу” ні в чому не винних людей, щоб потім списати цей злочин на супротивників більшовизму. Приблизно так, як було списано на гітлерівців енкаведистські розстріли по тюрмах західних областей України, в тому числі і Волинської, в червні 1941 року. Мали, отже, бандерівці у кого вчитися відповідати жорстокістю на жорстокість і без “німецьких зайд”.

Голова горохівської організації Конгресу українських націоналістів депутат районної Ради Галина Дідковська сказала:

Мене обурила та неправда, до якої вдався Литвинюк у статті в “Сільських вістях”, щоби ввести в оману щонайбільшу кількісно населення України. Пишучи “ось вони… під червоно-чорними прапорами”, він зумисне не помічає, що і над однією, і над другою колонами “тризубівців” на фотознімку в листівці першими майорять синьо-жовті державні прапори України. Зате угледів кийки, якими начебто оснащені, члени ГСПО, хоч у жодного із тих, хто на фотокартці, кийків, як не придивляйся, нема. А нагнавши страху на читачів тим, що завтра оті вигадані кийки “можуть замінити пістолети, гвинтівки, автомати…” приліпив до “Тризуба” і КУН, і УНА-УНСО. А це - абсолютно різні організації. І коли в “Тризубі”, скажімо, є окремі члени КУНу, які УРП та НРУ, хоч біпьшість тут не належить до жодних партій, то УНА-УНСО взагалі притягнуто до нього, як то кажуть, за вуха. І зрозуміло з яким наміром.

А щодо листівки “Ми бандерівці, ми йдемо”, то багато хто в Горохові вважає її звичайнісінькою провокацією. Зрештою, нема в ній і жодного натяку на підбурювання до антиконституційних дій чи соціального неспокою та антидержавних виступів.

А ось газета “Гірка правда”, яку поширюють під, керівництвом Лигвинюка горохівські компартійці серед населення району, це проповідує, причому відверто і цинічно. Подивіться хоча б її останній п’ятий номер. Але на це чомусь ніхто не звертає уваги. Газета “Гірка правда” видається фондом соціально-економічних та гуманітарних досліджень “Альтернатива”. Але більшість матеріалів, які публікує, є далекими під будь-яких досліджень. Тим паче, матеріали названого Галиною Дідковською 5-го номера. Набраний та зверстаний комп’ютерним центром газети “Комуніст” в Києві і виданий загальним тиражем 600000 (!) примірників, у Горохівському районі, зокрема у райцентрі та Берестечку, він з’явився приблизно у ті ж дні, що й листівка. Оскільки ж, як сказали мені у горохівському відділенні “Укрдруку”, “Гірка правда” в передплату не йде і на продаж в “укрдруківські” кіоски теж не надходить, то про шляхи, якими цей номер сюди потрапив, можна тільки здогадуватись. Напередодні Дня незалежності України на “стенді гласності” горохівського РК КПУ було вивішено третю сторінку цього номера. І не випадково. Адже саме на ній карикатурний робітник красномовним уркагано-батярським, вибачте, компартійно-пролетарським жестом відповідає і Конституції України, і її державній незалежності. Поки що? тільки жестом. Бо потім, як у текстівці говориться!- “подивимось, хто кого!”. Нижче - своєрідна заява: “Впевнені, що наближається час, коли трудовий народ України разом із своїм авангардом - Комуністичною партією, мирним, законним шляхом (ідучи услід за Литвинюком, можна сказати, що законність тут “тільки для годиться”, бо “потім подивимось”. -, П. Б.) скине ярмо… створить і втілить в життя власну Конституцію. Саме тоді прийде свято… соколиного племені, який звільниться від щурячого роду. Хай прийде буря загальнонародного гніву!..”

Думаю, від останніх слів мирним, законним шляхом не віє. Адже щурів, як відомо, знищують. Байдуже, яким рабом, але без жодного жалю чи співчуття. Та й інакше, як відвертим закликом до соціального вибуху, назвати ці слова важко. Але на стенді горохівських компартійців третя сторінка “Гіркої правди” цинічно красувалася і в День незалежності України. Хоч, як трапилося почути, звертався до когось голова Горохівської міської Ради Василь Грибок з тим, щоб зняли, не псували людям свято. Надто делікатно, мабуть, звертався. Тим чином дванадцята сторінка п’ятого номера тієї ж газети, роз’яснюючи, як від соціального вибуху перейти до народного повстання, відтак до соціалістичної революції, відверто говорить і про те, на що слід очікувати, коли “свято соколиного племені” відбудеться. Про законність тут вже взагалі не згадується, оскільки “.:. будет сама Справедливость вершить зтот праведный суд”. А в результаті - “мы нашу землю, святую очистим, от антилюдей!”. Пригадуєте незагайні, без суда і слідства розстріли “їм’ям революції!? Пригадуєте ревтрибунали, голодомори, “трійки” і “двійки”, концтабори ГУЛАГу, депортації та методичне винищування цілих народів? Можете не, сумніватись,- тоді теж “праведний суд” вершила “сама Справедливость”. А щоб і не здумали сумніватися, віршованими словами анонімного автора “Гірка правда” насамкінець заявляє: “Мы всех паразитов достанем и ясно поймет каждый гад, сколь добрым когдато был Сталин…”. Далі вже нікуди. Бо вже й маску фальшивого відмежування “оновлених” компартійців” від злочинів сталінщини відверто скинуто. Тиша у відповідь. І на сесії районної Ради, ніхто анічичирк, і в “кабінетах охоронців законності, правопорядку та соціального спокою ніхто, здається, жодного слова. Воювати з “Тризубом”, відволікаючи на нього увагу широкого загалу населення України, мабуть, і легше, і звичніше.

Петро БОЯРЧУК, влас. кор. “Волині”.