Грудень 1996
Незримий бій майора Тихонова
Незримий бій майора Тихонова Зеки сиділи за столами, незважаючи на чітко окреслений час сніданку, до їжі не доторкнулися 150 чоловік. Здавалося, повітря над табором засуджених згущувалося, насичуючись вибухонебезпечними зарядами. В будь-яку мить це могло зірватися, як бувало до цього не раз. В обід вже не доторкнулося до хліба 550 чоловік. Саме хліб було обрано приводом. Хліб, який випікався тут же, ними, в Рязанськім Міщері, що в Мордовії, — колишніх сталінських таборах, і який, дійсно, залишав бажати кращого. Було зрозуміло, що зріюча гроза комусь вигідна, і що готуються чиїсь втечі, за що ставитимуться на карту життя інших. «Розрядити обстановку, будь-що розрядити». Тоді вперше пробував себе нині майор міліції О. Д. Тихонов як дипломат. Це саме там, де існувала зеківська адміністрація з усіма відповідними службами — розвідкою, контррозвідкою і т.д., він зрозумів, що робота міліціонера — це набагато тонше… Як потім знадобиться це в його подальшій роботі.
31 грудня 1996 р.
Хворим на голову у «Тризубі» нічого робити
Хворим на голову у «Тризубі» нічого робити Минулої суботи у Народному домі від булася своєрідна презентація громадсько спортивної організації «Тризуб» ім. Степана Бандери. Щоб показати “товар обличчям”, спочатку перед представника ми ЗМІ та іншими запрошеними «тризубівці» виступили з показовими виступами, під час яких вони демонстрували навички володіння прийомами з різних видів єдиноборств, а також вміння розбивати дошки, цеглу, пляшки тощо як руками так і головою. А після того, як один «брат» розбив на животі іншого «брата» кувалдою шлакоблок провідник “Тризубу” Василь Іванишин напівжартома звернувся до присутньої молоді зі словами: “У кого хворі жирвіт і голова, у «Тризубі» робити нічого”.
10 грудня 1996 р.