"Ви полюбилися нам до болю сердечного..."

Стрілки Старосамбірського району, Львівщина

“Ви полюбилися нам до болю сердечного…”

“Навздогін вам надсилаємо цього листа, щоб ще раз висловити глибоку вдячність вам ї вашому колективу, який відвідав нашу Краснопавлівку. Ваш приїзд маз величезне значення для нас. Надіємося, що коли зустрінемося -вдруге, то все буде по-іншому. Нам в душі було важко розлузатися з вами. Вірте на слово - ви полюбилися нам до болю сердечного…”

Такого зворушливого і щирого листа ботримали стрілківчани відразу ж після повернення, Стріл-ківчани - це учасники народно го хору “бойківщина” місцевого будинків культури “Просвіта”, що на Старосамбрщині. Репертуар цього колективу багатий на бой-ківські пісні, пісні усусусів, вояків УПА та релігійлі (керівник колективу- Микола Савчак).

• Позаду нелегка, але така потрібна подорож на Слобожан-щину. Основним її лейтмотивом стала пісня “Україно, вставай з колін”, - розповідає один з організаторів, він же й учасник Іван Лопушанський. Перекинуто міст з Старосамбір-щини у Лозове, районний центр, що на Харківщині.

Краснопавлівка, селище з 12 тисячами мешканців, зустрічало нас похмуро, зачинені двері місцевого буднику культури. Насторожувала якась дивовижна безлюдність. Згодом з’ясувалося, що місцева влада по-печерному залякувала “кіровожерними бандерівцями”, а якщо хтось відважиться на якісь контакти - не отримає навіть продуктів харчування. Більш як трьохсотлітнє чужоземне засилля таки далося взнаки - люди бояться. Нам нічого не залишалося, як вдатися до відчайдушного кроку - пройти з розгорнутими фанами і співом центральними вулицями селища. До нас приєдналися місцеві рухівці. Їх сьогодні лише декілька. Це відчайдушні борці Петро Рубан, Анатолій Філіпас та Володимир Кантимиров. Спочатку було все, як у кіно: зачинялися вікна, двері, балкони. А відтак з’явилися перші сміливці, які з острахом, упередженням брали нашу літературу і ніяково озира пись навкіл. Але згодом ціка-вість взяла верх і “контакт” вдалося встановити. Все закінчилося щирими розмовами, побажаннями.

Особливо надовго запам’ята-лась зустріч з місцевими снумів-цями. Одинадцятикласники Сергій Мороз, Роман Авраменко та інші - великі ентузіасти української справи. Їх ще не багато, вони ніби полум’я свічки в темному царстві, однак воно невдовзі розвіє пітьму, і це не патетика. Дасть Бог, посіяне прекрасне, вічне проросте колись на спраглій землі.

Лариса ГУСАЧЕНКО.