Умер главный идеолог Всеукраинской Организации «Трызуб» имени С. Бандеры Васыль Иванышын

Время публикации: 8 мая 2007 г., 20:27

Из Украины пришло печальное известие. Умер один из лидеров Всеукраинской Организации «Трызуб» имени Степана Бандеры, главный идеолог этой организации полковник Васыль Иванышын.

Как сообщают соратники В. Иванышына, накануне с сердечным приступом он был доставлен в больницу.

Васыль Иванышын скончался 8 мая около 18 часов 30 минут часов по местному времени от повторного сердечного приступа.

Как стало известно «КЦ» Национальная Служба Информации ЧРИ, Движение за Деколонизацию Кавказа выразили соболезнование родным, близким и соратникам Васыля Иванышына в связи с его скоропостижной кончиной.

Кавказ Центр

Українські націоналісти Луганщини висловлюють свої співчуття рідним та близьким через передчасну смерть чоловіка, батька, Провідника ВО Тризуб імені Степана Бандери Василя Іванишина. Провідника, який виховав багато молоді, по всій території України.

Клянемося продовжити справу боротьби за Українську Соборну Самостійну Державу і передавати її нашим нащадкам.

Луганські обласні організації
Конґресу Українських Націоналістів
ВО “Тризуб” імені Степана Бандери
УНА-УНСО

Трагічная вестка прыйшла з Украіны. Памёр Праваднік “Трызуба” імя Сьцяпана Бандэры Васіль Іванішын. Імя гэтага чалавека, яго ідэалягічныя і публіцыстычныя творы добра вядомыя і ў Беларусі.

Пражыўшы жыцьцё сапраўднага нацыяналіста, які прысьвяціў яго паважнай справе змаганьня за Ўкраіну, Васіль Пятровіч шмат у чым паспрыяў выхаваньню і маладых беларускіх патрыётаў. Усе мы, хто прайшоў праз “трызубаўскія” вышкалы, з цеплынёй узгадваем сустрэчы з гэтым сапраўдным Волатам Духу, які сваёй мудрасьцю і аптымізмам, натхніў на барацьбу за Волю Нацыяй тысячы маладых сэрцаў.

Беларуская Арганізацыя “КРАЙ” ад імя ўсіх беларускіх нацыяналістаў выказвае глыбокае спачуваньне сям’і Васіля Іванішына, яго пабрацімам-нацыяналістам і ўсяму ўкраінскаму народу, якія заўчасна страцілі бацьку і сапраўднага Правадніка.

Мы будзем памятаць яго заўсёды!

Вечная слава і памяць героям!

ПРИМИТЕ САМЫЕ ИСКРЕННИЕ СОБОЛЕЗНОВАНИЯ. А. БОЖКО

Щирі співчуття рідному “Тризубу” з приводу трагічної смерті Провідника.

Земля йому пухом.

Пам’ять про цього справжнього Українця, котрий стояв біля витоків створення

ВО “Тризуб”, організації, завдяки якій я став чоловіком, завжди житиме в моєму серці та в серцях українців. Полеглому герою Слава!

А тому хто заповнив його місце в строю “Не ридать, а здобувать!”.

ussd@xbtf.ntu-kpi.kiev.ua

Висловлюємо співчуття родині, друзям та вихованцям з приводу смерті батька, брата, чоловіка, друга та борця за УССД, що до останніх днів займав посаду провідника «Тризубу».

Воротиленко Микола Я. (друг сірий Вовк)
м.Едмотон, Західна Канада

Віримо в невмирущість ідей Твоїх

Пам’яті Василя Іванишина

Прощання і Вічність, Сум і Надія – ці знакові категорії людського буття ніколи так щемко не протинають душу і серце, як в момент втрати дорогої людини.

8 травня 2007 року відійшов у Вічність наш колега, доцент кафедри теорії та історії української літератури, прекрасний педагог і самобутній вчений, великий Громадянин і Майстер Слова, життєлюб і оптиміст – Василь Іванишин. Відхід цієї людини для усіх нас – викладачів-науковців, студентів, патріотичної громадськості Дрогобича і всієї України – позначив віху періоду, коли ми відчували і по-різному переживали радість і піднесення, захоплення і натхнення від Його дум і писань, Його дій і змагань. За останнє двадцятиліття, відколи в країні запанувала свобода слова, жоден інший науковець Дрогобицького педуніверситету і мешканець нашого міста так не зацікавлював громадськість України своїми ідеями і полум’яним словом, гостротою наукової та політичної аналітики, високим патріотизмом, як Василь Іванишин. Його чудові книжки – «Українська Церква і процес національного відродження», «Мова і нація» (у співавторстві з Ярославом Радевичем-Винницьким), «Нація. Державність. Націоналізм», «Непрочитаний Шевченко», політологічні брошури – ставали подіями всеукраїнського значення і популярності. Жоден мислячий українець, націоналіст не пропускав блискучих думкою і стилем статей Василя Іванишина.

Від першого дня послаблення тоталітаризму в СРСР, відколи в Україні завирувало громадянське життя, Василь Іванишин неодмінно перебував на вістрі ідейної боротьби, у буремних потоках національного і культурного піднесення: переконував і вболівав, діяв і організовував, застерігав від хибних кроків і мобілізовував на кардинальні, ефективні прориви. Він був з українською творчою інтелігенцією, коли та будила пригасле в умовах несвободи національне сумління, він був з Українською Церквою, коли та воскрешала національну душу і виводила народ на шлях до Бога, він був з українською молоддю, коли та бунтувалася проти деспотії і неправди, він був з новоствореними українськими політичними силами, що руйнували імперію і боролися за національну свободу, – і всюди залишив щирість своїх переконань, вкарбував мудрість стратегічних порад, життєствердну вольовитість свого характеру.

У 1991 р. разом з побратимом Петром Бобиком Василь Іванишин заснував перше незалежне патріотичне видавництво – фірму «Відродження». Плоди цієї діяльності – це мільйонні наклади ідейних книжок, це якісне ширення українського слова і культури, це творче об’ єднання цілої групи українських інтелектуалів. Видавнича фірма «Відродження» назавжди увійшла в історію України як незнищенне середовище утвердження свободи і гідності українця.

Найважливішим дітищем своєї діяльності Покійний уважав створену, виховану й натхнену ним молодіжну націоналістичну Всеукраїнську організацію «Тризуб» ім.Степана Бандери. Тут гартувалася молодь з усіх регіонів України, тут вона піднімалася до висот справжнього національного служіння і жертовності. Сьогодні ця організація, через виховання в якій пройшли тисячі молодих людей, зайняла своє важливе місце в українському націоналістичному русі і надійно стоїть на варті України.

Понад 10 років систематичний роз’їздів Україною, постійна участь у різноманітних політичних акціях, полеміки, зіткнення з політичними опонентами, недоспані ночі і надмірні морально-психологічні напруження виснажували нервову систему і підривали здоров’я. А він був таким, що не вмів віддавати себе справі тільки наполовину, тільки частково. Він горів нею, безмежно любив своїх побратимів і жертвував заради Ідеї усім – родинним затишком, кар’єрою, часом, творчим потенціалом і, найстрашніше, - здоров’ям. Мужньо йшов крізь павутиння і бруд обмов, підступів, ницості і заздрості, які щедро дарували йому сіренькі люди. Йшов, як личить іти Націоналістові.

Син селянина із Самбірщини, інтелігент у першому поколінні, Василь Іванишин був справжнім втіленням шляхетності духу та інтелектуального горіння. Пройшовши складний шлях юнацьких шукань, він закінчив Дрогобицький державний педагогічний інститут імені Івана Франка вже у віці зрілої людини. Спочатку утверджував себе як публіцист і літературний критик. Саме у цій сфері здобув собі ім’я як майстер слова і тонкий аналітик, проникливий інтерпретатор красного письменства. Виховав плеяду молодих талантів і відкрив перед ними дорогу для творчих звершень. Мріяв викладати українську літературу, але з різних причин довго довелося чекати на можливість говорити з молоддю про найулюбленіше, про найсакраментальніше в українській культурі. Мав блискучий талант риторики, логічності викладу, глибини і широти узагальнення. І тому його лекції так заворожували, давали стільки насолоди, образності мислення, дотепу, здорового критицизму. А головне, чарували дивовижним умінням формувати в студентстві національний світогляд, будити національну гідність, оцінювати світ і прекрасне в культурі крізь призму національного зростання. У цьому плані Василь Іванишин, можливо, справді залишиться незамінним в нашому університеті.

У ці дні, коли над світом лунає благодать Христового Воскресіння, громада Дрогобича і колектив Дрогобицького педагогічного університету прощаються з Великою Людиною, прощаються і вірять що її думи і заповіти, її натхнення і мрії ще роки і роки служитимуть Україні, українській науці і культурі.

У ці дні ми щиро співчуваємо родині Покійного, його сім’ї – дружині, дітям, онукам – зразковій сім’ї християнського благочестя і громадянського служіння.

Мир душі Твоїй, Колего, Друже, Патріоте!

Друзі і колеги з філологічного факультету Дрогобицького державного педуніверситету ім.І.Франка.

Прощальне слово

У вівторок, 8 травня, автор цих рядків і тисячі наших співвітчизників, які усвідомили свою національну приналежність і прониклися почуттям обов’язку перед пам’яттю мертвих, сутністю живих і за майбутнє ненароджених українців, стали сиротами. Несподівано обірвалася нитка життя нашого ідейного лідера, Великого Українця Василя Петровича Іванишина.

На жаль, приголомшлива звістка, пекельний біль від незміренної втрати, що спаралізовує серце і розум, не дають змоги опанувати почуття і думки, щоби, прощаючись з Тобою, дорогий Учителю, сказати нашим читачам те, що передусім належить сказати.

Твоя присутність у цьому світі зробила нас сильнішими, зміцнила нашу віру в досягнення Великої Української Мети. Але, на жаль, нам сьогодні не вистачає сили духу і волі, щоби зібратися з думками. Нам нелегко пережити цю катастрофу. Саме так – катастрофу.

Один із вірних твоїх учнів, сповіщаючи нам сумну звістку, так і сказав: «Катастрофа». Не горе, не біда, а катастрофа.

І це, направду, не перебільшення. Бо на небосхилі згасла не просто зірка. Згасло світило, яке осявало в своїй хаті шлях до своєї правди і сили, і волі.

Осучаснивши непересічну спадщину Степана Бандери, інших теоретиків національно-визвольних змагань, Ти вручив нам зброю, за допомогою якої можна збудувати українську Україну, зберегти велику націю у просторі й часі.

Ти був не просто творцем націорятівних ідей. Створивши Всеукраїнську організацію «Тризуб» імені Степана Бандери, Ти став плугатарем і сіячем, який невтомно борознив і засівав плодотворними ідеями Велику Україну.

Твої праці з теорії національно-визвольних змагань викликали щораз більше зацікавлення не тільки в співвітчизників, які усвідомили свою національну приналежність, але й в інших підневільних народів. Твої гостро-публіцистичні, глибоко аналітичні розвідки перекладалися російською, білоруською, англійською і навіть арабською мовами, а відтак допомагали і допомагатимуть поневоленим націям у боротьбі за свободу.

Для Тебе не існувало численних земних богів і божків, яких свідомо чи несвідомо повсякчас плодив інфантильний чи меркантильний український політикум. Відтак Тебе поспішили зарахувати до ворогів українського народу і навіть, що називається, піддати анафемі.

Тобі вистачило сили і мужності пройти крізь ці випробування. Ти розумів, що разом із тобою проходить випробування і багатомільйонна нація, яка за декілька століть втратила імунітет державності.

Божий млин перемолов ці сум’яття. Сьогодні ті, хто готовий був почепити на твою світлу голову терновий вінок, називають Тебе Пророком. Бо Твої невтішні прогнози, на жаль, справдилися один до одного.

Ти великодушно пробачив своїм кривдникам, бо усвідомлював, що не відають, що творять.

Учора Всевишній випробував Тебе, а сьогодні, забравши Тебе в кращий світ, випробовує нас, Твоїх учнів.

Ти щиро радів кожній нагоді, яка дарувала Тобі можливість вивести на ту високу дзвіницю, з якої Ти дивився на український світ, хоч одне Боже створіння. Тих Божих створінь сьогодні – легіони.

Кожен, кому завдяки Тобі пощастило запізнати істину національного буття, уже не зверне з того твердого шляху, який веде до правди і справедливості, який уможливлює людині стати Людиною, українцеві Українцем (великим, а не малим), грішнику Праведником.

Серце терзає несамовита біль. Єдиним, що зігріває заскочену катастрофою душу, є те, що кожен із Твоїх учнів підготовлений іти Твоїми слідами.

Спи спокійно, дорогий Провіднику, Учителю, Друже. Прапор української національної ідеї, який ти підняв і мужньо ніс крізь роки українського лихоліття, у надійних руках.

Петро МАЦАН,
головний редактор газети “Галицька Зоря”.

Ідея і чин Василя Іванишина

Буття Нації зароджується в глибинах праісторії і променіє в майбуття людського всесвіту. Кожен період її історії покликає до звершень, страждань і боротьби нових робітників і героїв. В епіцентрі і серцевині цього буття й історії в новітні часи був і є організований націоналістичний рух. Від його якості, ідейних імпульсів, духовної наснаги і характеру залежить внутрішня вітальна сила Нації. Серед цього руху незаперечно виділялася постать Василя Іванишина – органічного теоретика нації, мудрого ідеолога і стратега, дивовижно працелюбного і жертовного організатора націоналістичної справи.

Коли похитнулася імперія і перед українським народом відкрилася Надія і широка дорога до національної Свободи і державницького Самоствердження, саме перші статті і книжки Василя Іванишина означили цю надію і цю дорогу світоглядними принципами та ідеалами націоналізму. Всупереч наївним, але тоді популярним, програмам по-народницьки виховної української націонал-демократії, всупереч колосальній привабливості і нав’язливості західного космополітичного лібералізму, всупереч спокусливо-прагматичним програмам доморощених соціалістів і соціал-демократів, Він вперто вірив у містику націоналізму і розумно креслив стратегію націоналістичної боротьби. У по-своєму складний і небезпечний період демократичної демагогії і соціального популізму Він несхитно формував молодий націоналістичний рух на засадах філософії християнського ідеалізму, національного традиціоналізму і волюнтаризму як єдину запоруку збереження в Нації високого рівня духовності і характерності, політичної відповідальності.

Шляхетність і щирість натури, могутній інтелект, велика здібність до діалогу і спільного пошуку істини зробили Василя Іванишина «людиною-ядром», «людиною-порадником», «людиною-принципом» для тисяч і тисяч українських патріотів і націоналістів – представників інших народів. Протягом 1990-х років Він безнастанно зустрічався з різними політичними діячами й активістами, дебатував і переконував, запалював і надихав на Дію. З усієї сили прагнув відродити націоналістичний рух у таких формах і на такій морально-ідейній основі, яким його створила героїчна ОУН у славні і жертовні 1930-40-і роки. Не все вдалося здійснити, не всіх вдалося переконати…

Здобувши собі авторитет як практичний теоретик сучасного українського націоналізму книжками «Українська церква і процес національного відродження», «Нація. Державність. Націоналізм», численними статтями і брошурами, відродивши ідейно-духовні традиції Дмитра Донцова, Степана Бандери, Ярослава Стецька та інших визначних ідеологів націоналізму в сучасній публіцистиці, Василь Іванишин у 1993 р. почав творити націоналістичну організацію орденського типу. Так постала Всеукраїнська організація «Тризуб» ім. Степана Бандери. Незмінним Провідником нашої організації був і залишиться друг Василь назавжди.

За довгі роки спільної боротьби і випробувань Покійний став для нас, сотень молодих націоналістів, справжнім Батьком: мудрий, співчутливий, розрадливий і водночас безмежно заряджений на високе, на героїку і національне самоствердження! Усе це формувало і виховувало нас щодень – у спілкуванні з ним чи при роздумах над його порадами та ідеями. Людина великого серця, Він грів нас своєю любов’ю до нації і вірою в її величне майбутнє.

За неповні 14 років «Тризуб» ім. Степана Бандери разом з Василем Іванишиним пройшов різноманітні шляхи гарту і ширення національної гідності. У цих змаганнях збраталися тисячі сердець молодих українських націоналістів. Сьогодні ми з безмежною вдячністю і відданістю клянемося завжди і всюди служити Твоїй Ідеї, Друже Провіднику! Клянемося нести прапор боротьби крізь всі випробування і бурі, які ще можуть захлиснути нашу землю і охопити українську націю. Твоя смерть ніколи не стане для нас сумнівом чи ваганням, ні, вона вже стала для нас новим закликом і спонукою до Чину!

Якраз напередодні Твоєї смерті відбулася спеціальна міжнародна політична конференція, результатом якої стало утворення Міжнародного антиімперського фронту, що об’єднав націоналістичні сили різних народів – від Кавказу до країн Балтії. Нехай це останнє Твоє дітище буде тим заповітом, що назавжди увічнить Твою Справу, якою Ти горів і згорів до кінця!

Головна Рада ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери

Помер керівник організації імені Бандери Керівник і ідеолог Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. Степана Бандери Василь Іванишин помер 8 травня в Дрогобичі (Львівська область) через повторний серцевий напад.

Про це сказано в повідомленні ВО “Тризуб”.

“Ця непересічна людина поклала своє життя на вівтар боротьби за національну державність українців, за українську самостійну соборну державу. Кожний свій крок і кожну частку своєї душі й серця він присвячував справі, яку здійснювали його славні попередники з ОУН-УПА”, - сказано в повідомленні.

Василь Іванишин умер у віці 63 років.

Смерть наступила 8 травня близько 18:00 у міській лікарні Дрогобича, у якому жив і працював покійний. Похорони відбудуться сьогодні в Дрогобичі.

ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери було засновано 14 жовтня 1993 року як національно-патріотичну, суспільно-спортивну організацію орденського типу. Діяльність організації поширюється на всю територію України.

Дійсними членами організації є близько 1,5 тис. осіб, пишуть Українські Новини.

Василь Іванишин заснував “Тризуб”

Доцент кафедри теорії та історії української літератури Дрогобицького педуніверситету Василь Іванишин помер від аневризми аорти на 63-му році життя. Дванадцять років тому Василь Іванишин заснував Всеукраїнську націоналістичну організацію “Тризуб” ім. Степана Бандери.

— Батька не стало у вівторок перед шостою вечора, — розповідає син Василя Іванишина Петро, 31 рік. — У суботу йому погіршало. Боялися, що запалення. А то аневризма аорти, товкло його із середини. Останні роки батько на атеросклероз судин страждав. Часто ноги боліли.

Василь Іванишин написав монографії “Українська Церква і процес національного відродження”, “Українська ідея і перспективи націоналістичного руху”. Кілька тижнів тому вийшов його словник літературознавчих термінів, всього 100 примірників. Син Петро планує перевидати батькову працю.

Поховали Василя Іванишина на міському кладовищі в Дрогобичі. У нього лишилася 53-річна дружина Світлана та троє дітей.

Панахида по славної пам’яті полковнику Василю Іванишину

По полях каменистих, по дорогах тернистих,
Нам ще довго орати і йти,
Коли хмари нависли –
спопелій, але зблисни,
Щоби інші зробили хоч крок до мети.
Василь Іванишин

У суботу 12 травня, о 18-00 у церкві святого Миколая на Аскольдовій могилі у Києві відбулася панахида по славної пам’яті засновнику, ідеологу, першому Головному Командиру, Провіднику Всеукраїнської Організації «Тризуб» ім. С. Бандери Полковнику Василю Петровичу Іванишину.

8 травня 2007 року Божого помер Провідник ВО «Тризуб» імені Степана Бандери Полковник Василь Петрович Іванишин.

Ця непересічна Людина поклала своє життя на вівтар боротьби за національну державність українців, за Українську Самостійну Соборну Державу. Кожен свій крок та кожну частинку своєї душі та серця Полковник присвячував Справі, яку провадили Його славні попередники з ОУН-УПА.

Герої не вмирають, вони просто переходять у Вічність!

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Василь Іванишин, доцент Дрогобицького державного педагогічного університету. Літератор, політолог, автор таких резонансних праць, як “Українська Церква і процес національного відродження” (1990), “Мова і нація” у співавторстві з Я.Радевичем-Винницьким (1990, 1991, 1992, 1994, 2004), “Нація. Державність. Націоналізм” (1992), “Українська ідея і перспективи націоналістичного руху” (2000), “Непрочитаний Шевченко” (2001), “Вибір нації-2002” (2002), “На розпутті велелюднім” (2003), “Жерці імпрези” (2003), цілої низки статей національно-суспільної тематики – відповідей на гостро актуальні ідеологічні, політичні та державотворчі проблеми нашого часу. Націологія завдячує В.Іванишину випрацюванням національно-екзистенційної методології гуманітарних досліджень.

Однією з найбільших його заслуг є створення “Тризуба” імені Степана Бандери – дієвої всеукраїнської націоналістичної організації з орденським типом мислення і чину, яка в умовах повної ідейної дезорієнтації суспільства взялася за продовження незавершеної справи української нації – довершення української національної революції для здобуття Української Соборної Самостійної Держави. Ним закладено основні принципи цієї організації – не на основі чиїхось особистих прагнень, не на власному баченні проблеми будь-ким із її керівництва, а на рятівній для української нації основі – ідеології українського націоналізму з його християнським принципом вищості духовного над тлінним. Враховуючи досвід своїх попередників, В.Іванишин у щоденній боротьбі навчив своїх соратників практичного сприйняття й осмислення будь-якої події, явища чи особи в політиці виключно з позицій добра чи шкоди для української нації, а не за допомогою мірила приватних уподобань та антипатій. Тому створена ним організація вже дванадцять років живе і діє, незважаючи на жодні матеріальні труднощі та політичні перешкоди. В.Іванишину належить авторство “Програми реалізації української національної ідеї у процесі державотворення” (2003). Усі його праці й практична діяльність витримані в рамках однієї генеральної лінії: “Без вирішення головного політичного питання – створення української національної держави (УССД) – жодна інша (соціальна, економічна, політична, освітня, культурна, релігійна тощо) проблема ніколи не буде вирішуватися на користь народу”.

14.05.2007
РУХ ПРЕС
Василь Іванишин, залишився у спогадах, творах, серцях побратимів та учнів

Вільне слово
Написав Іван ШВЕД

Сьогодні ми святкуємо одне із найвеличніших християнських свят – Вознесіння Христове і в той же час відзначаємо дев’ятий день, відколи перестало битися серце відомого дрогобичанина, доцента кафедри теорії та історії української літератури Василя Іванишина. Мабуть, ці дати на календарі співпали не випадково. В цей день рідні, друзі та сподвижники моляться за те, щоб його душа вознеслася у найвищі сфери Господніх блаженств.  

Пам’яті Василя Іванишина

«Там втрат не буває, де жертва –
Здобутий в огні бастіон»
О. Ольжич

Сучасний націоналістичний рух, який розвивається у складних умовах демо-лібералістичної хаотизованости і морально-духовної розбалансованости українського суспільства, поніс ще одну втрату: 8-го травня ц.р. відійшов у Вічність блискучий теоретик націоналізму і політичний публіцист, самобутній вчений-літературознавець, організатор і Провідник ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери Василь Іванишин.

Ця Постать позначила своєю дивовижною енерґійністю і яскравою творчістю цілий етап визвольної боротьби українців, попри те, що мешкав Покійний у провінції, в м. Дрогобичі. Вже в перші роки надлому тоталітаризму в СРСР, володіючи добротним науково-методологічним багажем і майстерністю красномовства, В. Іванишин активно включився в українське культурне відродження: безнастанно виступав із лекціями на різноманітну тематику, брав участь у круглих столах і диспутах, які тоді, коли кожне вільне слово бралося на вагу золота, важили дуже багато. Результатом цих ідейно-культурних змагань стали дві надвпливові книжки Василя Іванишина: «Українська церква і процес національного відродження» і «Мова і нація» (остання написана у співавторстві із давнім другом і побратимом Ярославом Радевичем-Винницьким). Обидві з’явилися у 1990 р. Мабуть, не було у 1990-і роки жодного свідомого українця, який би не прочитав цих двох навдивовижу націотворчих книжок. Це були перші книжки в тодішній Україні, написані з чітких позицій націозахисної дії, ідеї та з позицій націоцентричного світогляду.

Майже одночасно В. Іванишин ініціював створення у 1991 р. першого незалежного українського видавництва – Видавничої фірми «Відродження», яка існує до сьогодні. Ще раніше майбутні «відродженці» нелеґально налагодили видання ідейних книжок у Литві, в друкарні «Саюдісу». Там з’явилася «Історія України» Д. Дорошенка, «Дух нашої давнини» Д. Донцова та інші цінні видання. Загалом фірма «Відродження» видала вже на середину 1990-х рр. до 1 млн. примірників. Це був подиву гідний успіх україномовної книжки, і успіх цей реалізовувався майже на аматорських засадах.

Як син члена ОУН, Василь Іванишин вважав своїм священним обов’язком відродити дух та ідею українського націоналізму 1930-40-х рр. на розбудову цієї справи він поклав зусилля усіх наступних років свого життя. Першим каменем тут стала книжка «Нація. Державність. Націоналізм» (Дрогобич, 1992), в якій доводилося неуникненність опертя на ідейні принципи націоналізму при розбудові нової української держави. Особлива сила арґументації, проникливо-точне розуміння новітньої української історії та політичних ідеологій, глибока націософська аналітика характеризують цю жагучу книжку, яка розірвалася справжньою бомбою високої ідейности і загостреної проблематики серед млявости і рутинности тодішньої української політичної публіцистики. Книжка витримала два видання і стала першим українським політологічним бестселером.

У 1993 р. Василь Іванишин узявся за формування молодіжної націоналістичної організації орденського типу, вірячи, що тільки таким чином можна відродити й утвердити справжнє націоналістичне світовідчуття і нову програму і стратегію розвитку націоналістичного руху, руху базованого на філософії християнського ідеалізму, національного традиціоналізму і волюнтаризму. Так з’явився «Тризуб» ім. Степана Бандери, організація, через виховання в якій пройшли вже тисячі українських юнаків і юначок, яка надійно зайняла своє важливе місце в сучасному політичному бутті Нації.

Праці з розбудови «Тризуба» Покійний віддавав себе до останку, жертвував задля неї своїм літературним та аналітичним талантом природженого теоретика та ідеолога. Саме в «Тризубі» сформувалися молоді, талановиті і віддані ідеологи та практики націоналізму, для яких він був Наставником і Батьком. І це була найбільша радість і моральна вдяка В. Іванишину. Він помер з вірою, що той бастіон української Ідеї, який він створив, не впаде ніколи.

Віддаючи багато часу організаційній роботі, зустрічам із громадськістю Василь Іванишин, долаючи втому і виснаженість, тішив українського читача своїми науковими, політологічними і публіцистичними книжками і брошурами – “Українська ідея і перспективи націоналістичного руху”, “Непрочитаний Шевченко”, “2002: нація перед вибором”, “Жерці імпрези. Майже науковий трактат зі сфери політичної патології”, “На розпутті велелюднім”: Вибори 2004", “Майдан-2, чи Плацдарм української свободи?”, “Кримський вузол”, “Тезаурус до курсу «Теорія літератури»” та ін.

Сьогодні, коли Ти, Друже і Побратиме, відійшов від нас, ми з шаною згадуємо щирість Твоєї натури, жертовність Твоєї праці і щедрість Твого таланту. Ми віримо, що наснага Твоїх ідей і моральний гарт Твоїх учнів вічно вартуватимуть Українську Самостійну Соборну Державу, боротьбі за яку Ти присвятив усе своє життя.

Редакція журналу «Визвольний шлях»

Ne je w zmozi powiryty (z Japonii)

Slava Ukraini, Gerojam Slawa!

Druzi “Tryzuba” i Druzhe Vasyliu Iwanyshyn,

Siogodni chytal ja sait Kavkaz Center w ukrainskij mowi: interview z komandyrom “Tryzuba” Dmytrom Jaroshom. Ce dalo meni nagodu pereity na sait “Tryzuba”. I ne bul w zmozi powiryty shcho Vasyla Iwanyshyna wzhe ne ma na cim switi… Ja nikoly cej prekrasnoj ljudyny ne zabudu. Djakuju Gospodiu shcho dal meni nagodu osobysto zustrityty Vasylia Iwanyshyna w moim zhyttiu.

Nikoly ne zabudu ciogo wsiogo shcho pokijnyj Vasyl i organizacja"Tryzub" i todi shche Drogobyckij Instytut zdijsnyly dla prekrasnogo upamjatnenia w Drohobychi kapelana UPA “KADYLA”…. Ne zabudu nikoly ciogo prekrasnogo Wechira Pamiajati dla"Kadyla" w zali todi shche Pedinstytutu, prekrasnoj Sluzhby Bozhoj w kafedri w Drohobychi, prekrasnogo peremarshu wid kafedry do miscia upamijatnenia (Pedinstytutu) viddilu “Tryzuba”, prekrasnoj ceremonii upamijatnenia “Kadyla” tam i tak dali, i tak dali…..

Djakuju Wam shche raz wsim za wse todi.

A Tobi pokijnyj Wasyliu Iwanyshyn, djakuju shche raz jak profesor profesoru za wse shcho Ty zdijsnyl dla dobra Ukrainy i dla dobra molodi na Ukraini. Geroi ne wmyrajut, wony dali zhywut w w patriotychnyh serciah swogo naroda. I Ty Vasyliu Iwanyshyn takozh zhywesh w nashyh patriotychnyh ukrainskih serciah de by my ne prozhywaly rozkineni po cim switi.

Inicjator upamijatnenia kapelana UPA “Kadyla” w Drohobychi.
Stefan Kostyk

Колектив кафедри української літератури Львівського університету глибоко сумує з приводу передчасної смерті відомого вченого-філолога, великого патріота України і невтомного борця за її незалежність, прекрасної, доброї, чуйної людини Василя Іванишина. Спи спокійно, дорогий брате, ми молимось за твоє Царство Небесне і пам’ятаємо Твій кожен крок на землі.

Тарас Салига.

Глибоко сумуємо

Провід ОУН ділиться сумною звісткою, що 8 травня 2007 року в Дрогобичі помер член ОУН

Василь Іванишин – “Столяр”.

Василь Петрович Іванишин – доцент Дрогобицького державного педагогічного університету, літературознавець, політолог. Василь Іванишин був одним з творців та першим Головою ВГСПО “Тризуб” ім.. С. Бандери, на IX Великому Зборі ОУН (1996 р.) обирався до Головного Проводу ОУН, брав активну участь в організації і проведенні національно-патріотичних заходів у різник регіонах України.

Василь Іванишин був також засновником і президентом видавничої фірми “Відродження”, яка видала і поширила цілу низку патріотичної літератури, зокрема творів Дмитра Донцова, Степана Бандери, досліджень з історії ОУН, УПА, української церкви. Сл. пам. В. Іванишин – автор таких праць, як “Українська церква і процес національного відродження” (1990), “Мова і нація” у співавторстві з Ярославом Радевичем-Винницьким (1990, 1991, 1992, 1994, 2004), “Нація. Державність. Націоналізм” (1992), “Українська ідея і перспективи націоналістичного руху” (2000), “Непрочитаний Шевченко” (2001) та інші, а також цілої низки статей у засобах масової інформації.

Провід та членство ОУН глибоко сумує з приводу важкої втрати і висловлює щирі співчуття рідним та близьким покійного.

Нехай Йому пухом буде рідна земля.

Вічная пам’ять.