Повідомлення про відбуття VII Великого Збору Всеукраїнскої Організації “Ттризуб" ім. С.Бандери

13 жовтня 2012 року Божого у м. Зборові, що на Тернопільщині, відбувся VII Великий Збір Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. С. Бандери. У своїх доповідях делегати Великого Збору проаналізували шлях, котрий пройшов “Тризуб”, охарактеризували новітній період національно-визвольної боротьби, визначили пріоритети подальшої націоналістичної діяльності. Провідник Організації полковник Дмитро Ярош наголосив, що “Тризуб” має йти тим шляхом, котрим йшов від самих початків свого існування – шляхом послідовної революційної боротьби.

На Зборі одноголосно було обрано Голову Центрального Проводу. Ним став Андрій Стемпіцький, котрий до цього був виконуючим обов’язків Голови Центрального Проводу (також Андрію Стемпіцькому було присвоєно організаційне звання “полковник”).

Проведення Великого Збору викликало серйозне занепокоєння у представників режиму внутрішньої окупації. Через кілька годин роботи Великого Збору до будівлі, у якій той проходив, почали стягуватися сили МВС. Декілька міліціянтів навіть спробували зайти до будівлі, у якій проходили наради. Щоправда, зробити це зі зрозумілих причин їм не вдалося. Згодом для “вшанування” націоналістичного заходу прибуло три автобуси зі співробітниками “Беркуту”, котрі, нібито, мали штурмувати будівлю. Співробітникам внутрішньо-окупаційного МВС довелося добряче понервувати, позаяк учасники Збору не надто квапилися і спокійно вирішували поставлені перед ними завдання.

Подібна увага до “Тризубу” виразно демонструє страх нинішнього режиму перед організованим націоналістичними рухом, про що зазначив один із делегатів Збору – Головний капелан Організації отець Петро Бурак.

Після вирішення головних питань “тризубівці” вирушили до могили полеглим у Зборівській битві козакам, де відбулося складання присяги новообраним Головою Центрального Проводу.

Вічна пам’ять

Головний капелан Організації о. Петро БУРАК відкрив Великий Збір молитвою та запропонував делегатам Збору вшанувати хвилиною мовчання світлу пам’ять побратимів, які відійшли у вічність:

  1. Богдан Климчук. Псевдо “Залізний”. 20 червня 1997 р.Б. загинув, будучи підступно отруєним ворогами української нації. Посмертно присвоєне організаційне звання – підполковник.

  2. В’ячеслав Овсянніков. Псевда “Сова”, “Гонта”. 6 червня 2001 р.Б. трагічно загинув. Організаційне звання – хорунжий.

  3. Петро Бобик. 9 жовтня 2002 р.Б. помер після важкої хвороби. Організаційне звання – сотник.

  4. Євген Гнатик. Помер 14 жовтня 2002 р.Б.

  5. Володимир Лящик. Псевдо “Крук”. 28липня 2005 р.Б. трагічно загинув. Організаційне звання – хорунжий.

  6. Василь Іванишин. Провідник ВО “Тризуб” ім. С.Бандери. 8 травня 2007 р.Б. помер після важкої хвороби. Організаційне – звання полковник.

  7. Антон Ніконенко. Псевдо “Вусатий”. 25 вересня 2008 р.Б. загинув від вибуху при нез’ясованих обставинах.

  8. Мирослав Шаламага. Псевдо “Смерічка”. 17 лютого 2009 р.Б. загинув в автокатастрофі при нез’ясованих обставинах.

  9. Денис Титенок. Псевдо “Капкан”. 12 серпня 2010 р.Б. трагічно загинув.

  10. Тарас Луцак. 18 січня 2011 р.Б. помер після важкої хвороби.

  11. Яків Зінченко. Псевдо “Зореслав”. 2011 р.Б. раптово помер.

  12. Андрій Рябий. Псевдо “Буревій”. 31 липня 2011 р.Б. трагічно загинув.

  13. Ігор Карабан. Псевдо “Навігатор”. 14 серпня 2011 р.Б. трагічно загинув в наслідок автокатастрофи.

  14. Степан Бичек. Псевдо “Вовк”. 22 жовтня 2011 р.Б. помер після важкої хвороби. Організаційне звання – підполковник.

  15. Іван Васюта. Псевдо “Західний”. 15 березня 2012 р.Б. помер після тривалої хвороби.

Також делегати Великого Збору вшанували хвилиною мовчання всіх Борців-Героїв, відомих і невідомих, які полягли в боротьбі за Українську Соборну Самостійну Державу і все своє життя присвятили українській визвольній справі.

Хай вічною і славною буде їхня пам’ять!

Вступне слово Д.Яроша

Полковник Дмитро Ярош

Українець, християнин.
Народився 30.09.1971 р. в м. Кам’янському (окупаційна назва – Дніпродзержинськ) Січеславського краю.
З листопада 1988 р. включився у національно-визвольну боротьбу. Член НРУ з лютого 1989 р., член УГС з червня 1989 р.
З жовтня 1989 р. по листопад 1991 р. проходив службу в армії. Після закінчення служби продовжив боротьбу за Україну.
З червня 1994 р. став членом-засновником Всеукраїнської Організації “Тризуб” імені Степана Бандери. Керував Кам’янською чотою, Січеславським обласним загоном, Дніпровським куренем, Наддніпрянським кошем. З 1996 по 1999 рр. Голова Центрального Проводу Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. Степана Бандери.
З серпня 1999 по 2002 рік член Центрального Проводу, відповідальний за діяльність організаційних структур на Наддніпрянщині, та куратор зовнішньо-політичного відтинку діяльності Організації.
З 2002 р. Головний інспектор ВО “Тризуб” ім. С. Бандери, член Центрального Проводу. З січня 2005 р. виконував обов’язки Голови Центрального Проводу. У серпні 2005 р. на V Великому Зборі затверджений Головою Центрального Проводу. 14 серпня 2007 р. VI Надзвичайний Великий Збір ВО “Тризуб” ім. С. Бандери одноголосно продовжив повноваження Голови Центрального Проводу.
У 2007 р. ініціатор створення та керівник Міжнародного Антиімперського Фронту.
14 жовтня 2010 р. на розширеній нараді Центрального Проводу склав повноваження Голови Центрального Проводу ВО “Тризуб” ім. С. Бандери.
З жовтня 2010 р. ініціатор створення та координатор єдиного Націоналістичного руху.
15 липня 2012 р. рішенням старшинської наради Організації проголошений Провідником “Тризубу”.
Один з лідерів українського націоналістичного руху. Автор багатьох статей, книжок, організаційних, пропагандивних та агітаційних матеріалів.
Освіта вища. Закінчив філологічний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.
Одружений, разом з дружиною Ольгою виховує трьох дітей Анастасію, Ірину та Дмитра.

Вступне слово Провідника Організації полковника Дмитра ЯРОША

Друзі, прошу підняти руки тих, хто був на першому установчому Великому Зборі “Тризуба” імені Степана Бандери. Один, два, три, чотири… А установчий Збір у нас відбувався на початках вересня 1995 року. Дивіться, скільки минуло часу, діти повиростали за цей час, а при тому всьому “Тризуб” був, є і, переконаний, буде.

Так, “Тризуб” помітно змінився за цей час. Ви могли спостерігати “Тризуб” на початках: це величезні колони, це курені по декілька сотень, а то й як у друга Олексія Щерби на Франківщині – майже тисяча осіб у підпорядкуванні! Тоді, у дев’яностих, ми мали кількатисячну націоналістичну структуру, яка, маючи велику кількість особового складу, все ж таки якісно дуже поступається тій структурі, яка існує та діє сьогодні. Тому з впевненістю повторюю фразу нашого Провідника полковника Василя Іванишина: “Тризуб” ще ніколи не був таким сильним як зараз”, незважаючи на те, що здавалось би тоді була маса людей, а тепер маємо не так багато членства, як хотілося б.

У нас вже проходить VII Великий Збір, минуло багато часу, тисячі людей пройшли через Організацію, хтось пішов, бо перегорів – “ефект сірника” зіграв, хтось горить до цих пір, як смолоскип, і від першого до сьомого Зборів все життя своє присвятив боротьбі. А це додає впевненості, що наші Збори ще будуть відбуватися і “Тризуб” зможе діяти в таких умовах, які зараз є, і які будуть. І це добре. Добре, бо “Тризуб” за цей час із факту став фактором українського суспільно-політичного життя.

Згадую, як ми у 1995 році провели Хрещатиком чотири сотні тризубівців, і тодішній голова Верхової Ради Мороз кричав: “До чого ми дожилися, бандерівці повзводно Хрещатиком ходять, куди ж це годиться!” Так, тоді такі акції мали величезний пропагандивний ефект! І тому вони не могли не спричинити активної протидії кучмівського режиму. Після масових націоналістичних акцій розпочалися репресії проти “Тризуба”, і багато хлопців, колишніх військових, офіцерів, “афганців” порозбігалися, при перших ударах не витримали всього того, що відбувалося, осіли і почали жити спокійним людським життям, як усі…

А членство в “Тризубі” не передбачає спокійного життя ніколи, ніде, у жодній ситуації. Членство в “Тризубі” передбачає лише негаразди, проблеми: і в сім’ї, хто сімейний, і в навчанні, і в роботі, і так далі, і, звичайно ж, з так званими правоохоронними органами. Але при цьому хочу зазначити, що “Тризуб” – та Організація, яка цей дев’ятнадцятирічний шлях пройшла з честю, завжди протидіючи ворогам України, захищаючи національну безпеку держави, гуртуючи і гартуючи українську молодь.

І ті люди, які зараз присутні у цьому залі, у своїй переважній більшості теж пройшли певну школи гарту. Я от деколи задумуюсь над тим, що для мене друг Андрій Тарасенко, перший заступник Голови Організації, представник молодого покоління тризубівців. Але насправді вже минуло одинадцять років. У нього вже в “Тризубі” діти народилися. І таких прикладів дуже багато…

Ми, хлопці та дівчата, все-таки сотворили щось таке, що вартує всіх тих жертв, які приносяться нами на вівтар національної Свободи, бо йдемо таким шляхом, який дає нашій Нації життєву перспективу. Я навмисне не готував ніяких виступів і буду говорити на цьому Зборі дуже мало, бо хочу, щоб говорили молоді.

Ми маємо таку Організацію, яку не можна не помічати, вона не досконала і ми з вами всі не досконалі, ангелів ніколи не збирали, маємо багато недоліків. Але при тому така організація потрібна, потрібна і тим хлопцям з ОУН, потрібна і тим хлопцям з КУНу, потрібна вона тій же “Свободі”, хоча вони, можливо, не всі ще це усвідомлюють, потрібна демократам, будь-яким державникам у цій державі, будь-якого кольору і відтінку. Бо “Тризуб” робить ті речі, які ніхто інший не робить.

Я часто думаю про те, що було б дуже добре, якби ми мали якусь конкуренцію, щоб була якась структура, подібна до нашої. Конкуренція пришвидшує певні процеси, і політичні в тому числі, тож і мети своєї може б ми досягли раніше. Та такої немає і ніхто її не може сотворити. Були спроби творити “Патріот України”, і ви можете спостерігати, чим це все завершилося. Теж репресії і теж потрапили під удар. Але яке різне ставлення до того ж “Патріоту” і до тих відповідно людей, які там працювали, боролись за деякі свої певні ідеали. Впевнений, що вони не на тих підвалинах будували. А ми будували “Тризуб” не на піску, ми будували на камені, який називається українське християнство і український націоналізм – це речі нероздільні, і тому маємо той результат, який маємо сьогодні. Маємо Організацію, хоч недосконалу, але дієву та перспективну, і, що найголовніше, – справжню націоналістичну.

Нещодавно в Слав’ятині на невеличкому вишколі, куди приїхали наші соратники по боротьбі Володимир Петровський і Андрій Левус, почув від них цікаву думку. Вони дуже правильно зауважили, що “Тризуб” імені Степана Бандери відіграє ту роль, яку свого часу відігравали запорізькі козаки. Тобто, ми перетворилися на ту силу, на яку люди ще можуть сподіватися: тризубівці прийдуть і допоможуть їм вирішити якісь їхні проблеми. І це знаменно…

Для “Тризубу” цей VII Збір має стати етапним. Ми вчора з Головою Центрального Проводу багато спілкувалися, розробляючи певні документи та обговорюючи структурні зміни, і я побачив, що Командир наш, який сьогодні буде вже затверджений на своїй посаді, має абсолютно чіткий план дій, чітку структуру, чітке бачення кадрової основи організації, як її розвинути, як Організація може отримати друге дихання.

Також нам йдеться про створення політичної крила єдиного націоналістичного “птаха”. Зауважте, що навіть не маючи якихось фінансових ресурсів, вже певною мірою починаємо досягати якихось маленьких, але результатів. Самі розумієте, що і висування друга “Пилипася” кандидатом у Народні депутати не було викликане тільки потребою “зрубати бабло” або ще щось зробити для вирішення тих чи інших тризубівських питань, це для нас певний полігон для випробування наших політичних революційних концепцій. І, відповідно, для нас дуже важливо зараз буде паралельно з розбудовою “Тризуба” розбудовувати і весь єдиний націоналістичний Рух.

Не все буде відразу зроблено, на це піде не один рік, повірте, хіба що революційні події пришвидшать цей процес, бо вони завжди пришвидшують творення власне революційних організацій. інакше на те підуть, ще раз наголошую, роки і роки. Але це не лякає, головне, щоб був рух, щоб не було застою і болота, смердючого болота, в якому відсутній націоналізм, в якому гинуть добрі почуття, добрі ідеали. Буде рух – буде націоналізм – буде Революція. Рано чи пізно буде! А буде Революція, буде реалізована та Ідея, за яку ми з вами ведемо безкомпромісну боротьбу. Іншого шляху нема.

Тому для нас дуже суттєво зробити так, щоб після VII Великого Збору “Тризуба” Головний Командир Андрій Стемпіцький отой свій план реалізував. А реалізувати він його може тільки в одному випадку: коли ви всі разом йому в цьому допоможете. І, звичайно ж, я працюватиму, як і працював на цю справу.

Також важливо, щоб ви, послухавши якісь розумні речі, не просто роз’їхались зі Збору, а щоб для себе зробили висновки, щоб розробили такі напрямні, які дозволять українським націоналістам зробити впевнені кроки до Перемоги. Ви маєте обговорити визначені питання, подискутувати, бо Провідник полковник Іванишин перед установчим Великим Збором сказав: “Тризуб” – організація авторитарна, недемократична, але один момент демократії ми допускаємо – це Великий Збір Всеукраїнської Організації. От коли можна подискутувати, щось обговорити, обрати Командира, затвердити якісь певні статутні речі і так далі. Тому мені б дуже хотілося, щоб цей Збір був живим.

Дякую за увагу!

Виступ А.Стемпіцького

Полковник Андрій Стемпіцький

Українець, християнин.
Народився 04.12.1974 р. у м. Борислав Львівської області.
Підлітком, у 1989 році включився у національно-визвольну боротьбу. Брав участь у різноманітних акціях національного відродження на Івано-Франківщині.
У 1992 р. закінчив Задністрянську середню школу Галицького району Івано-Франківської області.
З 1992 р. навчався в Харківському Вищому Військовому Авіаційному Училищі Льотчиків, фах – льотчик-штурман.
З 1992 р. брав активну участь у націоналістичному русі на Слобожанщині, член Спілки Української Молоді “Харківщина”.
З 1995 р. член ВО “Тризуб” ім. С.Бандери.
З 1996 р. по 2001 р. знаходився в місцях позбавлення волі за участь в акції по силовому взятті під контроль військового аеродрому та нейтралізації охорони. Ця подія підтвердила повну небоєздатність ЗСУ та призвела до масових відставок вищих чинів міністерства оборони України.
З 2007 р. – заступник Організаційно-кадрового референта, з 2009 р. – командир Оперативної округи “Захід”, з жовтня 2010 р. – виконуючий обов’язки Головного командира ВО “Тризуб” ім. С.Бандери. Провів десятки пропагандивних, національно-захисних, вишкільних акцій.
У 2011 р. від внутрішнього окупанта отримав 4 місяці арешту по надуманих причинах за нібито незаконне володіння зброєю, які відбув у Івано-Франківському СІЗО.
14 жовтня 2012 року на Сьомому Великому Зборі ВО “Тризуб” ім. С.Бандери одноголосно обраний Головним командиром.
Одружений. Разом з дружиною Жанною має шістьох синів.
Мешкає в Івано-Франківській області.

Шлях до Перемоги!

(Виступ в.о. Головного командира Андрія СТЕМПІЦЬКОГО)

Друже Провідник “Тризуба”, шановні Друзі та Подруги по боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу!

Рівно 2 роки тому, 14 жовтня 2010 р.Б., на розширеній нараді провідного активу Організації в Дрогобичі полковник Дмитро Ярош передав мені керівництво Всеукраїнською Організацією “Тризуб” ім. С.Бандери. Це був рік, коли режим внутрішньої окупації отримав друге дихання – Янукович шляхом брехні, фальсифікацій, підкупу частини виборців захопив найвищу державну посаду Президента України.

Проти нашої нації почала працювати добре злагоджена антиукраїнська бандитська система. Яскравими представниками влади окупанта стала тріада московських холуїв Януковича-Азарова-Литвина та велика кількість яничарів-прислужників, котрі самовіддано обслуговують господарів, допомагаючи поневолювати своїх земляків. Московська імперія в своїй загарбницькій політиці перейшла у рішучий наступ.

У такій ситуації перед нами, націоналістами, постало завдання протиставитися всіма засобами на всіх ділянках боротьби цій сатанинській машині.

Вже у лютому 2010 року, відразу після виборів, вийшла заява-звернення Голови ЦП “Тризуба” ім. С.Бандери полковника Дмитра Яроша, в якій українцям пропонувався план антирежимних дій, у березні відбулась організаційна Конференція, на якій було передбачено можливі провокації та, як наслідок, репресії проти Організації. Одночасно відбувались вишколи, які мали на меті максимально підготувати членство Організації до дій в екстремальних умовах, розширити поле діяльності “Тризуба”. За цей час була створена і почала діяти “Жіноча січ” як референтурний підрозділ Організації. Була проведена ґрунтовна підготовка до створення якісно нового всеохопного націоналістичного громадсько-політичного об’єднання.

Закономірно виникло запитання: яка перспектива діяльності “Тризубу” як легальної структури в умовах режиму внутрішньої окупації?

Насамперед було чітко визначено: Організація “Тризуб” ім. С.Бандери за жодних обставин не визнає промосковського ставленика Януковича Президентом України. Щодо цього питання наша позиція є незмінною і надалі. З цього і випливає наша подальша тактика боротьби. Нелегітимний президент, нелегітимна коаліція з “тушками”, нелегітимний уряд, повзучий державний переворот, здача національних інтересів, здача держави… Перелік довгий.

Після наради в Дрогобичі восени 2010 р.Б. було виголошено основні напрямки діяльності нашої Організації, які й сьогодні не втратили своєї актуальності та є вказівкою до дій всьому членству “Тризуба”:

  1. Ми посилимо нашу пропагандивну діяльність з метою роз’яснення широким масам, що тільки Національна Революція під проводом Національного Ордену – це шлях до свободи, а чергові безперспективні вибори без вибору не є панацеєю для українців. “Національна революція – це не бунт, не заколот і не різня. Це системні радикальні зміни в житті нації, здійснені її провідною верствою за всебічного сприяння народних мас. Національна революція в Україні ставить собі за мету ліквідувати режим внутрішньої окупації та передати всю повноту влади у руки національно пробудженого народу” (Українська революція: ХХІ століття. Д.Ярош).
  2. Ми продовжимо роз’яснювати безперспективність партійщини, яка є шкідливою в час боротьби за національну державу. Працювати в рамках тих правил (законів), які нав’язав ворог, – означає підтримувати антиукраїнську систему і підігрувати окупанту. Майбутнє нації – тільки в об’єднаному націоналістичному русі.
  3. Ми будемо долучати до націоналістичної діяльності та вишколювати ідеологічно, духовно й фізично нові кадри для боротьби з режимом внутрішньої окупації задля досягнення кінцевої мети – здобуття Української Самостійної Соборної Держави.
  4. Ми будемо всебічно допомагати організовувати народ для відстоювання своїх інтересів, адже ніхто не ощасливить народ без його участі. Самоорганізація громад є першим кроком до скоординованої відсічі промосковській банді.
  5. Керуючись сьомою точкою Декалогу українського націоналіста “Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи”, ми будемо і надалі здійснювати націозахисні акції. Захист честі і гідності України та кожного українця зокрема – першочергове наше завдання. Якщо зло не карається, воно поширюється. Ми як християни не маємо права цього допустити!
  6. Ми знаємо, що наші недруги знову будуть шипіти про нашу “продажність” всім і вся, теревенити про те, “що ми граємо на руку ворога”, що ми, врешті-решт, є “провокаторами”, які “хочуть дестабілізувати ситуацію в країні і тим самим знищити демократичні завоювання”. Нехай!.. Ми ніколи не мали і не маємо наміру подобатися всім, як і дослухатися до скавуління різних політичних імпотентів та ворогів українського націоналізму. Наші дії будуть оцінені наступними поколіннями, адже нація – це не тільки сучасне покоління, але “мертві, живі й ненароджені”, в ім’я яких і ведемо безкомпромісну боротьбу за право бути господарями на своїй землі, за вільне й гідне майбутнє наступних поколінь.

Отже, погляньмо на зроблене за останні роки…

Діючи згідно випрацюваної тактики, перебуваючи в повній інформаційній блокаді, наші хлопці з перших днів Податкового майдану приєдналися до лав протестуючих підприємців. У листопаді-грудні 2010 року ми єдині з представників націоналістичних організацій підтримували безпеку як наметового містечка, так і акції загалом, розповсюджували націоналістичні матеріали та переконували протестуючих у необхідності Національної Революції як єдиного шляху вирішення усіх питань, у тому числі соціальних та економічних. Наш тризубівський стяг гордо майорів над наметами впродовж усієї акції.

Наступною резонансною акцією став символічний відпил голови боввану Сталіна, здійснений мобільною групою “Тризуба” під керівництвом Романа Хмари 28 грудня 2010 року в місті Запоріжжі. Ця акція набула неймовірного резонансу і, нарешті, прорвала інформаційну блокаду навколо Організації. Мільйони українців побачили приклад того, як не язиком, а ділом можна захищати честь Нації.

Не пройшла ця націозахисна акція й поза увагою ворогів. У новорічну ніч невідомі підірвали вже пошкоджений так званий “пам’ятник” Сталіну, чим дали поштовх до початку широкомасштабної спецоперації ліквідації “Тризуба”.

Ворожа внутрішньо-окупаційна репресивна машина задіяла всі свої традиційні засоби і методи, добре відпрацьовані ще в часи ЧК-НКВД-КГБ. Арсенал їхній незмінний:

  1. Провокація, яка дає підстави до репресії (вибух у Запоріжжі в ніч на 1 січня 2011 року біля комуністичного кубла, внаслідок чого був знищений бовван збоченцю-сатаністу Сталіну, і поява в Інтернеті заяви нікому не відомого “Руху Першого Січня”, на основі якої вибух був перекваліфікований у терористичний акт).
  2. Хвиля арештів та затримань по всій Україні як активістів “Тризуба”, так і прихильників нашої Організації (Д.Ярош, А.Стемпіцький, С.Бичек, Р.Винар, А.Тарасенко, Р.Хмара, А.Онуфрійчук, С.Борисенко, І.Загребельний, В.Лабайчук, П.Таран, Ю.Пономаренко, Е.Андрющенко, В.Абрамів, О.Зануда, В.Вишнюк, М.Кушнір, М.Сушельницький, В.Давиденко).
  3. Брутальні обшуки помешкань тризубівців, залякування членів родин та цілодобове стеження за ними, виклики на допити всіх, хто хоч якось є чи був пов’язаний з “Тризубом” або симпатизує йому, нагнітання ситуації навколо затриманих.
  4. Звинувачення тризубівців у тероризмі, вбивствах, замаху на президента, всіх можливих і неможливих підпалах офісів комуняк та регіоналів, збереженні величезних арсеналів зброї, створенні незаконних воєнізованих формувань та підготовці майбутніх терористів ледь не на рівні “Аль-Каїди” тощо.
  5. Вибивання з молодих українців потрібних для владного режиму показів для занесення в протоколи та примушування підписуватися під ними; перевезення затриманих з мішками на головах; постійна зміна місця утримання; свідоме приховування від родичів інформації про затримання та місце перебування ув’язнених; недопущення адвокатів до затриманих; постійні катування та побиття; ненадання необхідної медичної допомоги; недопущення священиків для прийняття Святих Тайн; безперервні допити без їжі та сну; взяття під варту з безглуздих та надуманих причин; погрози; підрив довіри до керівництва Організації та один до одного за допомогою заїжджених схем “вже всі зізналися у всьому, а ти, дурний, мовчиш”, “ваше керівництво вас здало”, “ви – гарматне м’ясо”, “вас використали керівники для своєї політичної кар’єри”, “за проведені акції всі отримали гроші, тільки ти один не отримав”, “вас підставили” і т.д. Все це – мала частина того, через що пройшли хлопці.
  6. Фабрикування справ на замовлення (постійна перекваліфікація статей, відкриття по-новому вже закритих справ, навішування “висяків” (як от вбивство бізнесмена Брагінського в Дніпропетровську в 2009 році нібито Р.Винарем – хірургом вищої категорії з 26-річним стажем роботи; підпал виборчого штабу Януковича в Галичі Івано-Франківської області в 2009 році нібито В.Абрамівим та інше).
  7. Судові вироки та судові процеси, що тривають й донині над українськими націоналістами та патріотами в різних областях України.

Все це наша Організація вже проходила за часів правління Кучми (у 1996 році “Тризубу” був нанесений важкий удар “п’ятою колоною”: два роки проти Організації застосовувалися провокації, арешти за сфабрикованими справами (судові процеси в Донецьку, Харкові, Дніпродзержинську); удари ворожої агентури, які проявились у спробах розколоти Організацію, сильний морально-психологічний тиск на членство, “загадкові” смерті та “випадкові” автомобільні аварії провідних членів Організації. Влітку 1997 року в Тернополі відбулось політичне судилище над членом Центрального Проводу “Тризубу” І.Сутою, а восени 1998 року у Львові відбулось аналогічне політичне судилище над членом Центрального проводу Є.Філем).

Але за своїм цинізмом, брутальністю та ненавистю до всього українського нинішній режим на чолі з Януковичем перейшов всі межі. “Якщо ти свідомий українець і прагнеш жити гідно – значить, ти злочинець!”, “Якщо ти український націоналіст і прагнеш добра для своєї нації – отже, ти терорист!”, “Якщо ти захищаєш честь і гідність “мертвих, живих і ненароджених” українців – ти повинен сидіти в тюрмі!” Так коротко можна сформулювати політичне кредо сучасних “власть імущих”. Відчуваючи себе вершителями доль мільйонів українців, насолоджуючись своєю безкарністю і вседозволеністю, відчуваючи патологічну ненависть до української землі, вони забувають, що є суд Божий і кара Божа…

Коли антиукраїнська ворожа система намагається нищити націоналістичну Організацію – нічого дивного в цьому немає. Якщо Організацію не розпрацьовують – значить, вона або нічого не робить, або діє на руку окупаційній владі. Це логічно. Але в складні часи, коли репресивна машина набирає обертів, з’являються з небуття персонажі, які, як стерв’ятники, чекали свого часу. Це так звані “рятівники” Організації та “всезнаючі” особи. Будучи на узбіччі творення історії, але маючи свої примітивні амбіції та образи, вони спробували (і пробують надалі) миттєво використати нагоду для власного утвердження та реалізації своїх антиорганізаційних планів.

Під час репресій в інтернет-просторі з’явилися відеозвернення з надзвичайно “серйозними” звинуваченнями на адресу керівництва “Тризубу” про масові зради та співпрацю з силовими структурами. Почались кухонні дискусії про те, хто винен і чому так сталося. (Взагалі, практика “кухонної боротьби” і “боротьби” в Інтернеті на форумах та в соціальних мережах є доволі потужною, адже для цього і часу небагато потрібно, і з задоволенням цей час минає та й, врешті-решт, безпечно).

Крім того, можна поради давати, показувати своє “знання і розуміння ситуації”, робити таємничий вигляд і розповідати про “істинні” причини затримань та арештів, про зрадників, агентів та провокаторів. Смішно на це дивитись, якби це не впливало на психологічний стан тих, хто реально, а не за клавіатурою чи чаркою, бореться за свою Націю.

У зв’язку з цим пригадалась цитата з “Жерців імпрези” Провідника “Тризубу” полковника Василя Іванишина про так званих “ябунів” і “ябистів”: “Самі, звичайно, нічого не роблять, зате завжди незадоволені всім і всіма і час від часу голосно кричать: ябуни – “Як буде необхідність, то я й автомат візьму!”; ябисти – “Я би стріляв всіх підряд!” Вся ця деструктивна “мишача вовтузня” як навколо “Тризубу”, так і серед деяких “членів” нашої Організації дуже добре відділяє “кукіль від пшениці”. Тому звертаюсь до всіх, хто свідомо чи несвідомо працює на боці ворога: об’єднуйтесь десь там, на стороні, в “Клуби взаємного вшанування”, в гуртки “Кухонних борців за кращу долю України” або “Шанувальників Зеленого Змія” і не лізьте до Організації, бо вона має націоналістичний імунітет… Та й не місце вам у “Тризубі”.

Окрему увагу хочу зосередити на постаті полковника Дмитра Яроша. Він один з тих, на кому був сконцентрований шквал інтриг, провокацій, зміїних шепотінь та безглуздих звинувачень. Один із засновників Організації, який повністю віддається організаційному життю (на відміну від багатьох “правдолюбців”), двічі керував “Тризубом” і раптом став “зрадником” і “агентом СБУ”. Воістину, чим нахабніша брехня, тим охочіше в неї вірять люди.

Звичайно ж, не антиукраїнський режим зі своїми псами запроторив за націоналістичну діяльність актив “Тризуба” до тюрем, а всіх “здав” Ярош. Той Ярош, який сам творив і розбудовував нашу Організацію, витворював провідну команду і жив “Тризубом”. І нікому не було цікаво, що відразу після виходу на волю Дмитро Ярош приклав максимум зусиль, щоб стабілізувати ситуацію навколо “Тризуба” та вивести Організацію з-під удару, не чекаючи похвал і не б’ючи себе в груди, а діючи як справжній націоналіст. Але “плюй дурному в очі, а він каже, що то Божа роса” – те саме і з “всезнаючими правдолюбцями”, які є звичайними інтриганами та дрібними (і головне, нікому не потрібними) провокаторами. Тому користуймось мудрістю: “Собака гавкає, а караван іде”.

Вже після піку репресій, у другій половині 2011 року, поновилися чергові спроби підставити Організацію під удар, посіяти недовіру до керівництва, активізувалися деструктивні та розкладові дії зовнішніх та внутрішніх ворогів, з’явилися спроби шляхом інтриг та нашіптувань посіяти зневіру та підірвати організаційну дисципліну… Справились і з цим! І, як завжди, після кожного випробування “Тризуб” став сильнішим! На цей час, після складного процесу очищення від шумовиння (слабодухих, інтриганів, кар’єристів) і набуття неоціненного революційного досвіду, наше тризубівське Братство з новими силами рушило до славних звитяг у боротьбі за свою Націю.

Чого вдалось досягнути за останній рік?

Велику увагу приділено кадровій базі Організації. В нелегкі часи кожен проявив себе, свої вміння, ініціативу, характер. Врахувавши як негативні, так і позитивні якості людей, проведено ряд кадрових змін, які вже дають свої позитивні плоди. Організація розпрощалась з тими, хто вносив дисбаланс та деструктив у наші структури. Це теж добре, адже показує, що “Тризуб” має імунітет і вміє захищати себе від внутрішніх та зовнішніх чинників.

Проведено ретельний аналіз ситуації в кожному загоні і, враховуючи результати, відбулась реорганізація певних організаційних структур та підрозділів.

Великим позитивом стало відродження “Тризубу” в тих областях, де довгі роки ми не мали наших структур. Подяка за це нашим молодим командирам!

Врахувавши певні структурні недоліки в Організації, які виявилися в ході репресій, ми попрацювали над їх усуненням: оновили склад Центрального Проводу Організації, ліквідували недієві референтури, створили нові, які відповідають сучасним викликам часу тощо.

Змогли вирішити болючу для нас проблему – налагодили регулярний випуск організаційного бюлетеня “Бандерівець” і системно його розповсюджуємо на всіх теренах України.

Провели десятки пропагандивних акцій та заходів у багатьох областях України, випустивши при цьому десятки, якщо не сотні тисяч листівок, тисячі плакатів, буклетів та інших агітаційних матеріалів.

Було надруковано тисячі примірників брошури Провідника Організації Дмитра Яроша “Слово до побратимів…” та книги “Нація і Революція”.

Оновили організаційний сайт “Бандерівець”, хоча роботи з ним ще предостатньо. Незабаром запрацюють нові націоналістичні інтернет-ресурси. Охопили, завдяки системній діяльності нашого членства, соціальні мережі.

Змогли повністю виплатити всі організаційні борги перед адвокатами, які захищали наших хлопців у всіх судових процесах, а це для нас було справою честі!

У 2011 та 2012 рр. на високому рівні взяли участь у Всеукраїнських прощах до Зарваниці, цього року взяли активну участь у Патріаршій прощі до Крилоса, постійно наші хлопці здійснюють охорону піших прощ до Унева.

Провели традиційний зимовий всеукраїнський вишкіл у Слав’ятині та ряд регіональних вишколів. На даний час працюємо над вдосконаленням вишкільної багаторівневої системи.

Вишукуємо можливості допомагати матеріально та інформаційно в’язням режиму з інших структур та організацій.

Беремо активну участь у виборчій кампанії на Тернопільщині. Це робимо з метою революціонізації широких мас населення та використовуємо виборчий процес як полігон для майбутньої діяльності Української Політичної Організації “Тризуб”.

Впродовж року мали десятки зустрічей з відомими та авторитетними політиками, громадськими діячами, представниками силових структур та бізнесменами, що свідчить про ріст авторитету нашої Організації та зацікавлення широких кіл нашими ідеями.

До того ж провідний актив Організації залучається до процесу відродження єдиного націоналістичного руху та українського Національного Ордену.

15 липня цього року сталась важлива подія в житті нашої Організації. Під час Всеукраїнської Прощі в с. Зарваниця, за рішенням старшинської наради, полковника Дмитра Яроша було проголошено Провідником ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери. Ця подія надала додаткової сили “Тризубу” і віддала ідейно-політичне провідництво Організації в надійні та досвідчені руки нашого побратима – полковника “Яструба”.

Про націозахисну діяльність багато говорити не буду, бо більшість із присутніх тут або самі здійснювали її, або були поінформовані про неї.

Зроблено багато, але враховуючи підневільний стан української нації, треба зробити востократ більше.

Ми – націоналісти, а тому – відповідальні за долю нації. Цим “Тризуб” завжди керувався, цим і будемо керуватися надалі!

Ми хочемо перемогти! Ми можемо перемогти! Ми переможемо!

Слава Україні! Героям слава!

І хай допоможе нам Бог!