Кодекс старшинської честі – це сукупність морально-етичних норм, які ґрунтуються на українських християнських цінностях, ідеалах, націоналістичному світогляді і регламентують життя старшини, стосунки з оточуючими, організаційну та громадську діяльність. Старшина зобов’язаний не лише сумлінно виконувати свої безпосередні обов’язки, він повинен бути прикладом шляхетності та націоналістичного способу життя для навколишніх. Основу Кодексу старшинської честі становлять вимоги Внутрішнього правильника, організаційної присяги, Декалогу, 12 прикмет характеру та 44 правил життя Українського Націоналіста, моральні традиції української нації, її національно-визвольних і державницьких формувань, зокрема Організації Українських Націоналістів.
1. Основні моральні засади Кодексу старшинської честі
1.1. Служіння українській нації
Старшина є представником української нації, який стоїть на сторожі її інтересів. У житті старшини Бог, Україна, Свобода – понад усе. Тому він зобов’язаний чітко відокремити себе від тих, хто стоїть осторонь від націоналістичного шляху боротьби. Він зобов’язаний твердою вірою в перемогу надихати тих, хто зневірився, хто є боязким та легкодухим. Це потребує найвищого рівня особистої поведінки та організаційної діяльності. Кожен старшина – це український націоналіст, який ставить безпеку та добробут української нації вище власних інтересів і робить усе можливе для захисту своєї Батьківщини. Він повинен подбати, щоб і його близькі дотримувались тих же переконань, що і він. Старшина служить цілій українській нації, а не окремій її частині.
1.2. Вірність
Старшина – взірець вірності українській нації та шанобливого ставлення до її цінностей. Шлях жертовності, відданості національній справі – добровільний вибір кожного старшини. При потребі покласти власне життя заради перемоги над ворогом чи за свого побратима – це справа честі старшини. Вірність – це виконання свого обов’язку до кінця. Вірність – це турбота про підлеглих. Той, хто насамперед піклується про власні зручності і про власний достаток, хто не допомагає своїм підлеглим ділом і порадою в їх негараздах і повсякденних турботах, хто жадає від них непохитно переносити труднощі, але сам уникає їх, той порушує принцип вірності своєму обов’язку. Вірність – це почуття побратимства. Побратимство – це не лише весела компанія, це вірність один одному в час лиха та небезпеки. Побратимство – це самовідданість і жертовна готовність прийти на допомогу один одному як у час бою, так і в повсякденному житті. Вірність – це повага до нашої великої історії. Судити про минуле личить лише тому, хто своїми досягненнями і справами завоював таке право.
1.3. Обов’язок
Виконувати свій обов’язок – означає самовіддано служити своїй нації. Бездоганне виконання обов’язку – найкраща ознака поведінки старшини. Накази виконуються сумлінно, точно та у встановлений термін. Старшина як зразковий представник провідної верстви української нації повинен усвідомлювати, що загибель на “полі битви” є для нього виконанням святого обов’язку. Але і повсякденні обов’язки часто вимагають хоробрості. Інколи військовику, що виявив стійкість у боях з ворогом, бракує саме цивільної мужності. Не боятися відповідальності за свої помилки і прорахунки, обговорювати неприємні або навіть ганебні для себе теми і робити належні висновки, відстоювати, зрозуміло, у поважній формі, свої думки перед командиром, переборювати всі перешкоди, домагаючись виконання рішення, визнаного правильним, вести боротьбу з власними слабостями і недоліками – це також вимагає стійкості і мужності.
1.4. Честь
Вищою моральною нормою для українця є честь. Тому зберігати її – обов’язок старшини. Рівень його самоповаги та ступінь поваги до нього визначаються тим, наскільки розвинуте в нього почуття честі. Честь – провідна ознака старшинської поведінки. Старшина веде спосіб життя порядної людини: не порушує норм християнської моралі, ніколи не вдається до інтриг, несправедливих дій, шахрайства тощо.
1.5. Чесність
Суттєвою рисою старшини є чесність – безкорисливе виконання всіх обов’язків заради забезпечення інтересів української нації у мирний та військовий час. Він несе відповідальність перед Богом і людьми за рішення, що їх приймає, результатом яких може бути перемога або поразка, життя або смерть. Люди довіряють старшині, сподіваючись на те, що він чесна людина.
1.6. Честь однострою
Правила Кодексу старшинської честі однакові для всіх старшин, незалежно від звання, посади та віку. Ставлення до виконання завдань жодною мірою не повинно залежати від того, чи це молодий старшина, щойно призначений на посаду, чи більш досвідчений. Взірець чесної поведінки та діяльності має демонструвати вище керівництво. Старші командири та керівники повинні показувати приклад молодшим та менш досвідченим. Є різниця між поняттями “честь” і “поводження, гідне старшини”. Під останнім слід розуміти поводження старшини в громадських місцях (наприклад, манера тримати себе, зовнішній вигляд, дисциплінованість, форма одягу). До однострою в жодному випадку не можна ставитися, як до чогось другорядного. Старшина зобов’язаний постійно стежити за ним.
2. Військові традиції
2.1. Місце в суспільстві
Старшинський корпус – це не замкнута каста обраних, а кров від крові, плоть від плоті, невід’ємна частина української нації. Саме в цьому полягає шляхетність нашого старшинства.
2.2. Духовні засади
Духовною основою для старшинства є християнське вчення, традиції ратників Київської Русі, українського козацтва, старшин попередніх поколінь боротьби. Старшинами не народжуються – ними стають один раз і на все життя. Скромність, висока вимогливість до себе і постійна готовність жертвувати собою – ось найкращі чесноти старшини. Будь-яка війна небезпечна вже тим, що слабохарактерна людина може на ній певною мірою перетворитися на ландскнехта. З’являються такі якості, як невміння стримувати себе, егоїзм, хизування і марнославство. Той, хто не може взяти себе в руки і стримати себе, хто хизується своїми подвигами і прагне принизити заслуги інших, чиїми вчинками керує винятково бажання похвали і нагород, хто розпускає плітки, бажаючи похвалитися “впливовими зв’язками”, той втрачає повагу побратимів та оточуючих. Шляхетність душі передбачає лицарство у думках і справах, тобто скромність, стриманість, мужність, відсутність кар’єризму і заздрощів. Кодекс честі жадає від старшини свято зберігати в собі ці якості, особливо в умовах війни.
2.3. Готовність та надійність
Старшина готовий до виконання свого обов’язку за будь-яких обставин і умов. Ворога перемагають розумом, умінням, волею та мужністю. Вміння виграти війну, навіть програвши бій – ось риса справжнього старшини. Надійність – провідна особиста чеснота старшини. Він уміє не квапитися і не запізнюватися. Він завжди там, де потрібно. Єдність слова і діла, особистий приклад – це важливі складові успіху старшини у навчанні та вихованні підлеглих. Здібність старшини доводиться не словами, а діями.
2.4. Дисциплінованість та ініціатива
Завзятість, хоробрість та непереборна воля до досягнення поставленої мети або виконання повсякденних завдань – головні вимоги до старшини. Він виконує завдання сумлінно та вчасно, попри всі перешкоди, труднощі та негаразди, що виникають. Мужність старшини – це його сміливі рішення, здатність взяти на себе відповідальність.
2.5. Слово старшини є законом
Старшина повинен завжди дотримуватися свого слова. Він зобов’язаний бути господарем власного слова. Ніхто не сміє засумніватися в його слові честі. Вірність слову – незаперечна чеснота старшини. Все, що він говорить, виходить із націоналістичного світогляду та духовної цілісності. Чесне, відверте і послідовне слово старшини стає для підлеглих законом поведінки. Нещирість є ознакою браку мужності, і тому вона торкається честі старшини. Неправда заради особистої вигоди є ганьбою для старшини.
2.6. Вести за собою підлеглих
На старшину покладається особиста відповідальність за підлеглих, бо їх життя довірили старшині Бог і українська нація. Командир гартує їх дух, моральні якості, веде за собою до здобуття перемоги. Справжній старшина завжди поважає людську гідність і честь підлеглих. Він уміє підпорядковуватися, не принижуючи себе, командувати, не принижуючи підлеглих.
2.7. Піклування про підлеглих
Старшина завжди стоїть на сторожі святого скарбу – духу побратимства, який є запорукою успіху та перемоги. Організація складається з побратимів, тому виконання завдання з найменшими втратами є ознакою доброго старшини.
2.8. Лицарський дух
Ніхто й ніщо не може примусити старшину змінити власні переконання, віру, зрадити організаційній присязі. Старшина – взірець лицарської поведінки.
2.9. Старшина – взірець для підлеглих
Старшина – взірець як у дотриманні моральних норм поведінки, зовнішньому вигляді, так і у виконанні організаційних завдань. Він уникає вульгарності, розбещеності, надмірного вживання алкоголю. Старшина сумлінно і наполегливо удосконалює свої професійні якості.
2.10. Старшина – взірець революційної пильності
Щоб твердо й успішно боротися з агентурою ворога, провокаторами та деструктивними елементами, старшина сам повинен бути прикладом революційної пильності. Того ж він повинен вимагати і від своїх підлеглих. Старшина суворо зберігає організаційну та військову таємницю і вимагає цього від своїх підлеглих. Командири, що не вміють тримати язика за зубами, піддають небезпеці себе та своїх побратимів.
2.11. Старшина в ув’язненні чи в полоні
Якщо старшину в мирний час за виконання своїх обов’язків ув’язнили чи у військовий час, вичерпавши усі засоби і способи опору або ж знаходячись у безпорадному стані внаслідок важкого поранення, старшина потрапив у полон, то він зобов’язаний до кінця виконувати свої обов’язки. Старшина повинен шукати і використовувати будь-яку можливість для звільнення себе і своїх побратимів з полону. Він зобов’язаний підтримувати старшинську гідність, свято зберігати організаційну та військову таємницю, проявляти стійкість і мужність, допомагати іншим побратимам, що знаходяться в полоні чи в ув’язненні, утримувати їх від співпраці з ворогом та підтримувати їхній моральний стан. Бути прикладом незламності, мужності та врівноваженості за будь-яких обставин.
2.12. Взаємини з жінками
Будь-яка жінка має право вимагати від чоловіка шанобливого ставлення до своєї честі, за винятком тих випадків, коли вона через свою ганебну поведінку, злочини та інші аморальні вчинки сама втратила це право. Повага до честі жінки несумісна з розпитуваннями про її особисте, приватне і, зокрема, сімейне життя. Шлюб є основою родини, продовженням життя і майбутнього народу. Збереження в чистоті його підвалин є моральним обов’язком. Старшина, що вже в силу свого звання і становища є представником провідної верстви, через бездоганне поводження зобов’язаний стати еталоном моральності і прагнути запровадити в життя цей принцип у своїй родині. Перелюбство і руйнування чужої родини є опоганенням честі, а зраду власній дружині треба кваліфікувати як блюзнірство.
2.13. Захист честі
Честь часто піддається випробовуванням. Будь-яка образа чи сумнів у шляхетності старшини заторкують його честь, за винятком тих випадків, коли кривдником виступає людина, не відповідальна за свої вчинки або ж визнана неповносправною. На образу дією старшина зобов’язаний відповісти негайно і тим самим запобігти всім спробам повторно образити його.
3. Взаємини старшини з побратимами
3.1. Взаємини між старшинами
Старшини завжди зберігають честь і традицію старшинського корпусу, члени якого підтримують один одного та допомагають один одному. Між ними існує безумовна довіра один до одного. Тих, хто досягає найвищих результатів та успіху, чекає пошана старшинського товариства. Якщо ж старшина має недоліки і не працює над їх усуненням, то це має бути засуджено побратимами. Старшина повинен самокритично оцінювати свою діяльність, правильно реагувати на критику побратимів.
3.2. Взаємини з підлеглими
Стосунки між командирами та підлеглими повинні зумовлювати готовність останніх беззаперечно підпорядковуватися наказам зверхників. Це відповідальність, яка потребує надзвичайно високих норм поведінки та діяльності і передбачає створення атмосфери абсолютної довіри і взаємоповаги. Кожен підлеглий хоче чесного і щирого ставлення до себе з боку старшини. Авторитет старшини серед підлеглих – це результат його лідерських якостей, людської гідності, знань та виваженості рішень.
4. Відповідальність за порушення Кодексу старшинської честі
Порушення норм Кодексу старшинської честі одним старшиною ганьбить гідність усього старшинського братерства, честь українського націоналістичного руху загалом. Тому кожен старшина має право порушити питання щодо побратимського розгляду моральної провини іншого старшини. Випадки грубого порушення Кодексу старшинської честі обов’язково розглядаються на загальних зборах старшин. Старшина, який порушив Кодекс старшинської честі чи навмисно уникає виконання його вимог, може бути попереджений, а в особливих випадках його дії розглядає Суд старшинської честі.