(17.05.1960 – 19.03.2019)
Леонід Підлипчук народився 17 травня 1960 року в м. Дніпро (окупаційна назва Дніпропетровськ) в робітничій родині, батьки Дмитро Петрович і Марія Харитонівна.
Навчався в школі № 92 міста Дніпро, закінчив 10 класів в 1977 році, з 1978 року навчався в ГПТУ № 18 міста Дніпро за спеціальністю «автокранівник». Після служби (21.11.1978 – 10.11.1980) в радянській армії працював за спеціальністю.
З початком процесів Національного Відродження активно включився в суспільно-політичну діяльність, член УГС, НРУ, «Просвіти», УРП, обирався депутатом Дніпродзержинської міської ради від демократичних сил в 1990-94 роки. Член Спілки Офіцерів України, один із засновників СОУ міста Кам’янське (окупаційна назва Дніпродзержинськ).
В Організацію вступає влітку 1994 року і одразу стає ініціативним її членом. Він був одним з творців «Тризуба» на Сході і Півдні України. Пройшов усі організаційні щаблі від ройового 1-го рою Кам’янського «Тризубу» до командира Правобережного Куреня (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська області).
Організаційне звання – майор.
Був організатором і учасником майже всіх акцій прямої дії (Прощі в Зарваниці, розгони комуністичних шабашів, знищення символів тоталітаризму, керівництво підрозділом на акції «Україна без Кучми», «Помаранчевій революції»), вишколів, як регіональних так і всеукраїнських. Брав участь в багатьох закритих акціях. Неодноразово затримувався міліцією, але і сам її неодноразово блокував, був «головним болем» силових та владних структур.
Чесний, безкомпромісний, товариський, прямий у висловлюваннях, практикуючий християнин (друзі жартома називали «дядя Льоня Панадол – лагідний до дітей і нещадний до ворогів»).
Завдяки своїй впертості та наполегливості в 1995 році зміг зареєструвати Кам’янську міську Організацію. Це була одна з трьох офіційно зареєстрованих Організацій в Україні і єдина на Сході. Як жартували про нього побратими: «Лісник бачить мету і не бачить перешкод».
У 1998 році заприсяжений в ОУН. За домовленістю із капеланом «Тризуба» о. «Кропилом» використовував його службовий автомобіль (єдину транспортну одиницю від Сходу до Збруча) для потреб Організації. Тому в організаційній потребі об’їздив всю Україну від Ужгорода до Севастополя, поєднуючи розбудову Організації з розбудовою релігійних громад УГКЦ на Сході і Півдні.
Особисто знав всіх єпископів УГКЦ, що неодноразово допомагало в складних для Організації моментах. 2003-2008 рр. навчався в Українському Католицькому Університеті на факультеті Богослов’я, та отримав диплом катехита, готував подружні пари до шлюбу.
Був для багатьох, тоді ще молодих хлопців, особистим вчителем. Багато читав, не маючи чисельної бібліотеки, бо всі книжки роздаровував. Практично не вживав алкоголю, єдиною слабкістю були цигарки, кава і мед. Після тяжкої хвороби декілька років активної участі в діяльності Організації не брав, перенісши свою боротьбу в Інтернет. Вів декілька сайтів та блогів, наповнював новинами сайт «Бандерівець», продовжуючи вчити та передавати свій досвід.
Помер 19 березня 2019 року від тяжкої недуги.