(15.05.1982 - 29.12.2021)
Народився 15.05.1982 року в селі Пряжів, у Житомирській області. 1997 року закінчив в пряжівській школі 9 класів і того ж року поступив до Житомирського агротехнічного коледжу. У вересні 2000 року кинув навчання.
З ранніх років був активним учасником “Пласту”, потім “УНСО”. На початку 2000-х років вступив до “Тризуба”.
Був заступником курінного у курені “Русичі”, командиром Житомирської сотні. Мав організаційне звання хорунжий.
Брав безпосередню участь у всіх визначних силових націозахисних акціях “Тризуба”, а також у вишкільних та пропагандивних акціях як на території своїх сотні і куреня, так і по всій Україні. Зокрема, активно діяв під час Помаранчевої революції, багато років брав участь в охороні прощ у Зарваниці.
Любив авто та дороги, працював далекобійником, займався ремонтом фур.
2014 року вирушив на війну на Донбасі з самого її початку, сказавши дружині “Я краще піду туди, щоб вони не прийшли у мій дім…”
Воював у складі ДУК ПС. Саме завдяки його винахідливості добровольчій стрілецькій підрозділ тоді отримав свій танк.
Влітку 2014 року потрапив у полон. 11 серпня 2014 року його дружині, повідомили, що “Тезка”, начебто, розстріляний. Втім, насправді він лишився живим і не просто повернувся, а і вивів декількох інших полонених.
Після повернення з полону далі успішно воював у складі 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу “Правий Сектор” до 2016 року. По тому і до своєї трагічної смерті в 2021 році займався волонтерською допомогою фронту.
Останній з чотирьох дітей Вадим ніколи не побачить батька, адже народився за півроку по його смерті.