(06.03.1986 – 26.07.2014)
Народився 06.03.1986 в м. Чернігів. Українець.
У 2003 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 21.
В 2008 закінчив Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка та здобув кваліфікацію вчителя історії, практичного психолога у закладах освіти.
З жовтня 2008 р. по липень 2009 р. проходив строкову службу в 95-й аеромобільній бригаді (Житомир). Тим, що є десантником дуже пишався.
З 2009 р. до 2014 р. працював інспектором охорони в м. Київ. Проживав в Чернігові. Продовжував займатися громадською роботою.
Ще з університетських років був активістом Чернігівського осередку ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, де мав псевдо «Клин». З товаришами брав участь у відновленні українських традицій, таких як різдвяний вертеп, в організації у Чернігові Дня пам’яті жертв Голодоморів у 2013 р., у зустрічах з вояками УПА, вишколах, громадських акціях. Для вишколів готував лекції з історії, любив заняття з орієнтування на місцевості та заняття з виживання в екстремальних умовах. Збирав літературу з військової справи, з історії, цікавився як середньовічною історією так і історією ХХ століття. Брав активну участь в відстоюванні повернення Катерининської церкви в Чернігові віруючим Української Православної Церкви Київського Патріархату (зараз Православна Церква України).
Учасник подій на Майдані 2013-2014 рр., як у Чернігові, так і в Києві, де допомагав побратимам з Правого сектору.
19 березня 2014 року був мобілізований до Збройних Сил України. Старший солдат, проходив службу на посаді гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ої механізованої роти механізованого батальйону 1-ої окремої гвардійської танкової бригади (зараз – 1-ша окрема танкова Сіверська бригада), смт. Гончарівське.
Перебуваючи в Городнянському і Ріпкинському районах Микола уже почав шкодувати, що не пішов одразу в Добровольчий Український Корпус «Правий сектор», оскільки в червні були уже запеклі бої і він казав, що йому соромно знаходитись в безпеці, коли його близькі друзі ризикують життям. В зону бойових дій був відправлений 5 липня 2014 року.
Всім вдома сказав, що не знає в яку саме область їде, але потім друзі сказали, що перед від’їздом брав у них карти Луганської області. Коли був у Луганській області – телефонував щодня. Спочатку перебував в Станично-Луганському районі, потрапляв під обстріл у 20-х числах липня з боку РФ.
25 липня дзвонив рідним, розказував, що з прикордонної території, де перебували з початку липня, переводять в Луганський аеропорт. Після прибуття до аеропорту 26 липня бійці отримали наказ зайняти блокпост в районі аеропорту «Луганськ». Під час бою Микола загинув – 26 липня 2014 року поблизу села Красне Краснодонського району (зараз – Сорокинський район) Луганської області. Микола виконував обов’язки командира відділення, хоча офіційно це так і не провели, а посмертно зробити це неможливо. Товариш Миколи – Костя – був тяжко поранений і він повернувся за ним, встиг перебинтувати голову та ногу, але зависоко піднявся і був смертельно поранений. Це зі слів його бойових товаришів, котрі відвідали родину Миколи в день поминання (на рік) по Миколі.
Похований 4 серпня 2014 року в Чернігові. Відспівували Миколу в козацькій Катерининській церкві в Чернігові, яку він свого часу допомагав відстояти для віруючих. Ім’я Миколи внесене до Синодика козацької православної громади Катерининської церкви і щодня згадується в молитві.
Організаційне звання – стрілець.
Нагороди та пам’ять:
- 16 серпня 2008 року Єпископом Чернігівським і Ніжинським Іларіоном нагороджений Грамотою «за відбудову християнських святинь Чернігівської єпархії та відродження духовності во славу Української Православної Церкви Київського Патріархату».
- 24 жовтня 2013 року Архієпископом Чернігівським і Ніжинським Євстратієм нагороджений Грамотою «На знак Благословення за щиру працю на користь Святої Церкви Христової та собору Св. Катерини м. Чернігова».
- Чернігівська обласна рада прийняла рішення про клопотання про присвоєння Миколі Брую звання «Герой України» (посмертно). На даний час уже кілька років це питання перебуває на розгляді в Адміністрації Президента України.
- Указом Президента України №270/2015 від 15 травня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
- Нагороджений нагрудним знаком 1 окремої гвардійської танкової бригади (посмертно) за мужність та героїзм проявлені при виконанні військового обов’язку по захисту незалежності та територіальної цілісності України під час проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.
- У 2015 році нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно) Української Православної Церкви Київського Патріархату.
- Ще у 2014 році Чернігівська обласна рада прийняла рішення про клопотання про присвоєння Миколі звання «Герой України». Всі бюрократичні процедури було пройдено, хоч і дуже важно. Тим не менше, на сьогодні, хоч і є всі погодження, відповідного Указу Президента України ще немає.
На будинку ЗОШ №21 м. Чернігова, де навчався Микола, була встановлена пам’ятна дошка.
**Інтереси: **цікавився історією як України, так і всесвітньою. Багато читав – наукова історична та науково-популярна література (історія Української Держави та історія великих битв, історія Французького Легіону, біографії політичних діячів), художні твори (особливо любив книги С.Кінга), збирав книги про зброю, виживання в екстремальних умовах, читав також такі книги як «Коротка історія часу» С.Хокінга. Дуже любив «Енеїду» Котляревського, читав твори В.Шкляра. Настільною книгою Миколи був «Кобзар» Тараса Шевченка. На тризубівських вишколах читав лекції з історії та орієнтування на місцевості. Музикою, яку слухав, був переважно рок. Любив зустрічатися з друзями.