Ярослав Горошко

(4.10.1957 - 8.6.1994)

Народився 4 квітня 1957 року в селі Борщівка, Ланівецького району, Тернопільської області в родині національно свідомих українців.

Військовий. Офіцер. Герой Радянського Союзу, нагороджений орденом Леніна і медаллю “Золота Зірка” (№ 11572), двома орденами “Червоної Зірки”, медалями українським “Золотим хрестом” 1-го ступеня “За особливі заслуги”. Був в радянських окупаційних військах в Афганістані. Входив до числа найбільш відомих спецназівців свого часу у світі.

Під час “ГКЧП”, будучи командиром елітарної Ізяславської бригади спецназу “ГРУ” – відмовився виконувати накази спрямовані проти українського народу. За що був переслідуваний проросійською п’ятою колоною вже у незалежній Україні.

Звільнений з рядів Збройних сил, але завдяки втручанню низки відомих політиків, генералів та депутатів ВРУ поновлений на службі.

Розробляв та брав участь у низці націозахисний військових операцій по видворенню ворожих російських частин з території України.

Був одним з творців військової розвідки та контрозвідки збройних сил України. Служив у 1464-му полку спеіального призначення чорноморського флоту України.

Брав активну участь у громадському та політичному житті.

Член СОУ.

Літом 1993 року прийнятий в члени ОУН.

Одружений. Разом з дружиною виховував двох синів.

Знайдений мертвим, з ознаками насильницької смерті, під час військових навчань на Дніпрі 10 червня 1994 р.

Під час похорону до труни „люди в цивільному” не допускали навіть Народних депутатів України.

Похований в рідному селі.