Василь Охримович

(24.5.1914 – 19.5.1954)

Діяч українського національно-визвольного руху. Народився у Львові. Член УВО і ОУН. Навчався у Тернопільській гімназії. У жовтні 1931 заарештований польською поліцією. Після другого арешту у жовтні 1933 йому заборонили навчатися у гімназії, після яких можна було навчатися в університеті. Продовжив освіту у Львові в «Малій семінарії» при духовній семінарії. 1935 знову заарештований, перебував у концтаборі Береза Картузька. 1937 під час проведення кампанії проти ОУН заарештований. 11.3.1938 засуджений до 8-ми років ув’язнення. На початок ІІ-ї світової війни втік із в’язниці. У конфлікті між Мельником і Бандерою став на бік останнього. Член Українського Центрального Комітету у Кракові. В літку 1941 - староста Тернопільської області. З початком нацистських репресій проти українських націоналістів перейшов у підпілля. Учасник І-ї, ІІ-ї (квітень 1942) та ІІІ-ї (лютий 1943) конференції ОУН. З 1943 – Крайовий Провідник ОУН на ЗУЗ. Учасник ІІІ-го Надзвичайного збору ОУН (серпень 1943), член проводу ОУН. Відіграв велику роль у створенні Української Головної Визвольної Ради, був її членом. 1946-51 – в еміграції в західній Німеччині, провідний член Закордонного Представництва УГВР (1946-51), член ЗЧ ОУН (до 1948). 19.5.1951 десантувався з американського літака для організації підпільної роботи. Очолював ОУН Карпатського краю. Одержав військовий ступінь майора політвиховника УПА. 6.10.1952 захоплений і пізніше страчений за вироком військового трибуналу Київського військового округу.