Степан Охримович

(18.9.1905 – 10.4.1931)

Український політичний діяч, член ОУН (з 1929). Народився у місті Сколе на Львівщині. Навчався в академічній гімназії у Львові. 1923-24 у Львівському (таємному) українському університеті. Згодом закінчив філософський факультет Львівського університету. У студентські роки брав активну участь у створенні нелегальних молодіжних організацій – Української Державницької Молоді, 1926 – Союзу Української Націоналістичної Молоді. 1927-28 – учасник конференції українських націоналістів у Берліні та Празі, на яких вироблялися засади об’єднання всіх націоналістичних сил, що діяли на українських землях і за кордоном в єдину організацію. В січні-лютому 1929 Охримович був учасником І-го конгресу українських націоналістів на якому утворено ОУН. Охрімович зробив значний внесок у теоретичне обґрунтування теоретичних засад українського націоналізму. З 1928 – редактор першого нелегального молодіжного журналу «Юнак», 1929-31 співробітничав в українському тижневику «Український голос» у Перемишлі і редагував місячник «Студентський шлях» у Львові. Ініціатор видання і перший редактор «Бюлетня КЕ ОУН на ЗУЗ». У лютому 1930 Охримович затверджений Є. Коновальцем організаційним референтом КЕ ОУН на ЗУЗ. Наприкінці 1930 Охримович після смерті Ю. Головінського призначений Крайовим провідником ОУН на ЗУЗ. На весні 1931 заарештований польською поліцією. Звинувачений у державній зраді, Охрімович під час допитів був підданий жорстоким тортурам. Польська поліція не спромоглася добитися зізнань і не знайшовши доказів про приналежність Охрімовича до діяльності ОУН, змушена була його відпустити. Проте катування у слідчій тюрмі підірвала здоров’я Охрімовича і 10.4.1931 від помер у Завадові (біля Стрия). Похорон, який відбувався на Великдень і у якому взяли участь тисячі селян з навколишніх сіл перетворився на масову анти польську демонстрацію.