Іван Ґабрусевич

(1902 – 16.5.1944)

Псевда «Іртен», «Джон», «Северко». Відомий український політичний діяч. Народився на Галичині в родин священика. Навчаючись на філ.факультеті Львівського університету (закінчив 1931), став одним з організаторів молодіжного націоналістичного руху на Львівщині. З початку 1920-х належав до провідних членів «Групи української державницької молоді», згодом – «Союзу української націоналістичної молоді». З лютого 1929 – член ОУН, керівник підреферентури юнацтва Крайової екзикутиви ОУН на ЗУЗ. Габрусевич за дорученням Проводу українських націоналістів розгорнув широку діяльність із створенням підпільної сітки молодіжних націоналістичних груп та організації акцій непокори польській окупаційній владі. Деякий час редагував часопис для молоді – «Юнак». 1930 за рекомендацією голови ПУН Є. Коновальця, Габрусевича призначено заступником, а з липня 19.1931 Крайовим Провідником ОУН на ЗУЗ. Кілька разів був заарештований польською поліцією. 1934-го Габрусевич увійшов до складу ПУН, де очолив референтуру теологічного вишколу. Співпрацював в Українській пресовій службі (УПС) у Берліні, пізніше – у Відні. 1941-го активно сприяв проголошенню 30.6.1941 відновлення української державності та створенню Українського державного правління. 15.9.1941 заарештований гестапо і ув’язнений у концтаборі Саксенгаузен. Помер у концтаборі 16.5.1944.