Йосип Позиченюк

(1911 – 21.12(22.12.)1944)

Псевда «Шаблюк», «Шугай». Відомий український військовий і політичний діяч, письменник. Народився у селі Дашеві Липовецького пов. Київської губ. (тепер Іллінецький р-н. Вінницької обл.). навчався на літературно-мовному факультеті Ніженського інституту соцвиховання. 1939 року Позиченюк був скерований ЦК ЛКСМУ на редакційну роботу у Львів. Обіймав посаду секретаря літературного місячника «Література і мистецтво», співпрацював з журналом «Наші дні». На сторінках Львівської преси опублікував оповідання «Різьбар», «З дороги», «На рідній землі», «Карпатський етюд», які репрезентували автора як представника західноукраїнської новелістичної школи. Став одним з визначних членів національно-визвольного руху 40-х років. У серпні 1941 входив до складу північної похідної групи ОУН під керівництвом Д. Мирона-Орлика, яка мала проголосити акт відновлення української держави в Києві (майже вся заарештована гітлерівцями). 1943-44 – організатор підрозділів УПА на центрально-українських землях. З осені 1943 політкерівник УПА. У липні 1944 брав участь у роботі Великого збору Української головної Визвольної Ради. 15.7.1944 обраний членом президії УГВР, керівником осередку інформації і пропаганди УГВР. Видавав повстанські газети «За Україну» і «За українську державу». У підпільній періодиці та еміграційних виданнях публікувалися новели і мініатюри Позиченюка з повстанського життя і боротьбі (зокрема «Гуляйпільські хлопці», «В житті», «Зелений шум» та ін.). Сильні постаті, зображені у його новелах, відповідали неоромантичному образу героя і героїчній реальності національно-визвольної боротьби. Елементи поетики експресіонізму, застосовані із романтичними, у творах Позиченюка були спровоковані реаліями війни. Загинув у грудні 1944 року в бою з радянськими військовими підрозділами біля села Дев’ятників (тепер Жидачівський р-н. Львівської області).