Ярослав Старух

(17.11.1910-20.09.1947)

Народився в с. Золота Слобода Козівського району Тернопільської області. Закінчив гімназію в Бережанах, член ОУН, організатор освітніх курсів для молоді при читальнях “Просвіти ”, політичний в’язень польського концтабору “Береза Картузька” в 1934; заступник крайового провідника й політичний референт КЕ ПЗУЗ (1935-37), ред. львівського тижневика “Нове село”, кількаразово заарештований польською поліцією (1929,1937,1939), остаточно засуджений в Рівному на 13 років тюрми, визволився у вересні 1939. Секретар УЦК в Кракові (1939-41), учасник 2-го ВЗ ОУН у Кракові, учасник проголошення Акту 30-го червня 1941 року, державний секретар Міністерства інформації і пропаганди УДП, член Організаційної референтури Проводу ОУН (1941-42), заарештований Гестапом у Львові, тортурований (1942-1943), визволений з тюрми заходами СБ у вересні 1943; член Референтури пропаганди Проводу ОУН, керівник підпільної радіовисильні “Афродіта”, редактор гумористичного журналу “Український перець” (1943-44), член

Проводу ОУН і провідник Закерзонського краю на українських землях під Польщею (1945-47). Нагороджений УГВР Золотим Хрестом заслуги в 1946. Автор праці “Упир Фашизму” (1946), низки брошур і статтів до історії визвольної боротьби. Загинув геройською смертю в своїй лісовій криївці в бою з спецвідділом польської Служби Безпеки (УБП).