Дмитро Андрієвський

(27.09.1892 - 30.08.1976)

Народився у с. Бодаква Полтавської губернії. Відомий український політичний діяч і публіцист, член Організації Українських Націоналістів (з 1929). За фахом інженер. Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917-21 емігрував до Бельгії. У листопаді 1927 на Першій конференції українських націоналістів (3-7.11.1927) у Берліні разом з Є. Коновальцем, М. Сціборським, В. Мартинцем обраний до складу Проводу українських націоналістів. Співпрацював у часописі “Національна думка”, який видавала Група української національної молоді. Очолював Українську Національну Раду у Брюсселі. 28.1. - 3.2.1929 брав участь у роботі Першого конгресу українських націоналістів у Відні, після завершення якого за дорученням Проводу очолив політичну референтуру ПУН. Публікував чисельні статті у журналі «Розбудова нації». У 1930-х референт зовнішньої політики ОУН. З 1940 Андрійєвський один із лідерів ОУН під проводом А. Мельника. 1944-го заарештований гестапо і ув’язнений у концтаборі у Бреці. З 1948 – член Української Національної Ради. Автор ряду публіцистичних статей, у яких викладено основні засади ідеології націоналізму «Наша позиція», «Шлях розбудови», «Обставини 30-х років» і «Провід українських націоналістів» та інших. Помер Андрієвський у м. Дорнштадт, Німеччина 30 серпня 1976 року, поxований у Мюнxені.