Августин Волошин

(18.3.1874-19.7.1945)

Видатний український педагог, науковець і політичний діяч, президент Карпатської України. Народився у селі Киличині (тепер Між гірський район Закарпатської області) у сім’ї греко-католицького священика. 1883-92 навчався в Ужгородській гімназії. 1893-96 – на теологічному факультеті Ужгородського університету. У березні 1897 був висвячений і почав лужити капеланом у Ужгороді. 1899-1900 закінчив Вищу педагогічну школу в Будапешті й одержав диплом викладача математики і фізики. З 1900-го Волошин почав працювати викладачем Ужгородської вчительської семінарії. В 1912-38 був директором цього закладу, 1899 видав перший підручник українською мовою. За своє життя написав і видав за власний кошт 42 книги, здебільшого підручники і посібники для народних шкіл, праці з педагогіки, соціального виховання, дидактики, психології, логіки, історії педагогіки. Книги були написані доступною мовою і користувалися широким попитом, на них виховувалось кільк поколінь закарпатців. 1899 Волошин та його однодумці очолили засноване О. Духновичем «Ошество св. Василія Великого», придбали друкарню і почали видавати художні твори, молитовники та іншу богословську літературу. Ініціатива священиків українського спрямування викликала роздратування у місцевих угорських властей і русофілів. Тоді 1902 Волошин і його колеги перетворили просвітницьку організацію на акціонерне товариство «УНІО», яке мало захищені законом статутні права. На чолі «УНІО» Волошин розвинув велику культурницьку діяльність: видавав газету «Наука», «Село», масову серію дешевих книжок з настановами щодо створення кооперативів, читалень. Перед війною в краї діяло близько 420 кооперативів та близьких їм за напрямками роботи товариств. Включення Закарпаття до складу Чехо-Словаччини після Першої світової війни 1914-18 додало до наукової та культурницької діяльності Волошина ще один аспект – політичний. Логіка історичних подій зробила цей аспект головним у багатогранній діяльності Волошина, а його самого висунула на короткий час на авансцену європейської політики. У травні 1920 під безпосереднім впливом Волошина утворюється товариство «Просвіта», яке відіграло велику роль у формуванні національної свідомості століттями відірваного від українських земель населення краю. У жовтні 1938 політичні діячі Підкарпатської Русі добилися від чехо-словацького уряду надання краю автономних прав, як це було передбачено конституцією. Мандат на формування уряду Прага віддала представникові русофільського напряму А. Бордію. Однак незабаром служба безпеки виявила докази дій Бордія на користь приєднання Закарпаття до Угорщини. 26.10 мандат на формування уряду перейшов до лідера українського напряму – Волошина. У ситуації що склалася поміркований і не завжди жорсткий у політиці Волошин почав діяти інакше. Він сформував уряд виключно з представників українського напряму, в січні 1939 розпустив усі політичні партії і створив проурядове Українське національне об’єднання. З допомогою старшин ОУН у краї почали формуватися збройні сили – «Карпатська Січ». Під час приєднання Чехії до гітлерівського рейху і оголошення незалежності Словаччини Волошин теж проголосив незалежність Карпатської України (14.3.1939), а наступного дня провів шість засідань новообраного парламенту (Сойм Карпатської України). На яких стояли питання державотворення. На одному з них його одноголосно обрали таємним голосуванням президентом Карпатської України. Того ж дня вся територія Закарпаття була окупована Угорщиною, а Волошин був змушений емігрувати. З 1939 по 1945 жив у Празі, працював в Українському вільному університеті, був обраний його ректором. У травні 1945 року радянські спецслужби заарештували 71-річного Волошина і привезли його до Москви. Почалися допити з початку у Лефортовській, а потім у Бутирській тюрмах. Помер у тюрмі.