ІІІ. КНИГИ НАВЧАЛЬНІ ПОЕТИЧНІ

1. Книга Йова

Йов 1

¹ Був чоловік у країні Уц, на ім’я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.
² І народилися йому семеро синів та три дочки.
³ А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п’ять сотень пар худоби великої, і п’ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.
⁴ А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними.
⁵ І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.
⁶ І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.
⁷ І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
⁸ І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає.
⁹ І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога?
¹⁰ Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.
¹¹ Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
¹² І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.
¹³ І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,
¹⁴ то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.
¹⁵ Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
¹⁶ Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх… А втік тільки я сам, щоб донести тобі…
¹⁷ Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча… І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
¹⁸ Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.
¹⁹ Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали… І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
²⁰ І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,
²¹ та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!
²² При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

Йов 2

¹ І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.
² І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
³ І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати…
⁴ І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
⁵ Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
⁶ І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!
⁷ І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа…
⁸ А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу…
⁹ І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!…
¹⁰ А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!… Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами…
¹¹ І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух’янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.
¹² І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його… І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба…
¹³ І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий…

Йов 3

¹ По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.
² І Йов заговорив та й сказав:
³ Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!
⁴ Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!…
⁵ Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!…
⁶ Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!…
⁷ Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!
⁸ Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
⁹ Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,
¹⁰ бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!…
¹¹ Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
¹² Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?
¹³ Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
¹⁴ з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
¹⁵ або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!…
¹⁶ Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
¹⁷ Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
¹⁸ разом з тим мають спокій ув’язнені, вони не почують вже крику гнобителя!…
¹⁹ Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого…
²⁰ І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
²¹ що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,
²² тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,
²³ мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?…
²⁴ Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,
²⁵ бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені…
²⁶ Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!…

Йов 4

¹ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
² Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
³ Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
⁴ того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
⁵ А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався…
⁶ Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
⁷ Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
⁸ Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
⁹ вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
¹⁰ Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
¹¹ Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
¹² І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
¹³ у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
¹⁴ спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
¹⁵ і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм…
¹⁶ Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
¹⁷ Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
¹⁸ Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
¹⁹ Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
²⁰ Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди…
²¹ Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!…

Йов 5

¹ Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
² Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
³ Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла…
⁴ Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
⁵ Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
⁶ Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
⁷ бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти…
⁸ А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
⁹ Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
¹⁰ бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
¹¹ щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
¹² Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
¹³ Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
¹⁴ вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!…
¹⁵ І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
¹⁶ і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
¹⁷ Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
¹⁸ Бо Він рану завдасть і перев’яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
¹⁹ В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
²⁰ Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
²¹ Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
²² З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
²³ Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
²⁴ І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
²⁵ І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
²⁶ І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
²⁷ Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

Йов 6

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
³ то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!…
⁴ Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п’є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене…
⁵ Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
⁶ Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
⁷ Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі…
⁸ О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
⁹ О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
¹⁰ то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!…
¹¹ Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
¹² Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
¹³ Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
¹⁴ Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього…
¹⁵ Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
¹⁶ темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
¹⁷ Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
¹⁸ Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
¹⁹ Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
²⁰ І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
²¹ Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
²² Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
²³ і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
²⁴ Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені…
²⁵ Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
²⁶ Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
²⁷ і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!…
²⁸ Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
²⁹ Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
³⁰ Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Йов 7

¹ Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!…
² Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
³ так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили…
⁴ Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку…
⁵ Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка…
⁶ А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони…
⁷ Пам’ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра…
⁸ Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене…
⁹ Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
¹⁰ не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його…
¹¹ Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:
¹² Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?
¹³ Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
¹⁴ то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене…
¹⁵ І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
¹⁶ Я обридив життям… Не повіки ж я житиму!… Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!…
¹⁷ Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
¹⁸ Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш…
¹⁹ Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?
²⁰ Я згрішив… Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?
²¹ І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене…

Йов 8

¹ І заговорив шух’янин Білдад та й сказав:
² Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?
³ Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?
⁴ Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!
⁵ Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,
⁶ якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,
⁷ і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!
⁸ Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,
⁹ бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,
¹⁰ отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:
¹¹ Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?
¹² Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:
¹³ отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,
¹⁴ бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність…
¹⁵ На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він…
¹⁶ Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,
¹⁷ на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:
¹⁸ Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!…
¹⁹ Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.
²⁰ Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,
²¹ аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости…
²² Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Йов 9

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Справді пізнав я, що так… Та як оправдатись людині земній перед Богом?
³ Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень…
⁴ Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
⁵ Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
⁶ Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
⁷ Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
⁸ Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
⁹ Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
¹⁰ Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!…
¹¹ Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього…
¹² Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
¹³ Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
¹⁴ що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
¹⁵ я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
¹⁶ Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
¹⁷ Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно…
¹⁸ Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
¹⁹ Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
²⁰ Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим…
²¹ Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я…
²² Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє…
²³ Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється…
²⁴ У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває… Як не Він, тоді хто?
²⁵ А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
²⁶ проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич…
²⁷ Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
²⁸ то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене…
²⁹ Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
³⁰ Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
³¹ то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя…
³² Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
³³ поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку…
³⁴ Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
³⁵ тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!…

Йов 10

¹ Життя моє стало бридке для моєї душі… Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
² Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
³ Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
⁴ Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?
⁵ Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,
⁶ що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
⁷ хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
⁸ Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене…
⁹ Пам’ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
¹⁰ Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
¹¹ Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
¹² Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
¹³ А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:
¹⁴ якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш…
¹⁵ Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!…
¹⁶ А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
¹⁷ поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш…
¹⁸ І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,
¹⁹ як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу…
²⁰ Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
²¹ поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
²² до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява…

Йов 11

¹ І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:
² Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?
³ Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?
⁴ Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!
⁵ О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,
⁶ і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
⁷ Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?
⁸ Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?
⁹ °ї міра довша за землю, і ширша за море вона!
¹⁰ Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?
¹¹ Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?
¹² Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!
¹³ Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,
¹⁴ якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,
¹⁵ тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!
¹⁶ Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла…
¹⁷ Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.
¹⁸ І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,
¹⁹ і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого…
²⁰ А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Йов 12

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!…
³ Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?
⁴ Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний…
⁵ Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!
⁶ Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.
⁷ Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.
⁸ Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.
⁹ Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?
¹⁰ Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?
¹¹ Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?
¹² Мудрість у старших, бо довгість днів розум.
¹³ Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.
¹⁴ Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.
¹⁵ Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.
¹⁶ В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.
¹⁷ Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,
¹⁸ Він розв’язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.
¹⁹ Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
²⁰ Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.
²¹ На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
²² Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.
²³ Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.
²⁴ Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,
²⁵ вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п’яного!

Йов 13

¹ Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило…
² Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
³ і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
⁴ Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
⁵ О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!…
⁶ Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
⁷ Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
⁸ Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
⁹ Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
¹⁰ Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
¹¹ Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
¹² Ваші нагадування це прислів’я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
¹³ Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
¹⁴ Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
¹⁵ Ось Він мене вб’є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
¹⁶ І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
¹⁷ Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
¹⁸ Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
¹⁹ Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би…
²⁰ Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
²¹ віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!…
²² Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
²³ Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
²⁴ Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
²⁵ Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
²⁶ Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
²⁷ і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
²⁸ і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з’їла!…

Йов 14

¹ Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:
² вона виходить, як квітка й зів’яне, і втікає, мов тінь, і не зостається…
³ І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!
⁴ Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!
⁵ Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,
⁶ відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит…
⁷ Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;
⁸ якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,
⁹ то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!
¹⁰ А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?…
¹¹ Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,
¹² так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого…
¹³ О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!
¹⁴ Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!
¹⁵ Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
¹⁶ бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,
¹⁷ провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня…
¹⁸ Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,
¹⁹ каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш…
²⁰ Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його…
²¹ Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає…
²² Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Йов 15

¹ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
² Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
³ Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
⁴ Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
⁵ бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
⁶ Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
⁷ Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір’я, ти створений?
⁸ Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
⁹ Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
¹⁰ Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
¹¹ Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
¹² Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
¹³ що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
¹⁴ Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
¹⁵ Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
¹⁶ що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п’є кривду, як воду?
¹⁷ Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
¹⁸ про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
¹⁹ їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
²⁰ Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
²¹ Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
²² Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
²³ Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти…
²⁴ Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
²⁵ бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
²⁶ проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
²⁷ Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
²⁸ і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
²⁹ Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
³⁰ Не вступиться з темности він, полум’я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
³¹ Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
³² вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
³³ Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
³⁴ бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
³⁵ він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його…

Йов 16

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!
³ Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?
⁴ І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,
⁵ устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
⁶ Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?
⁷ Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,
⁸ і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
⁹ Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене…
¹⁰ Вони пащі свої роззявляють на мене, б’ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:
¹¹ Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене…
¹² Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив… І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
¹³ Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю…
¹⁴ Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач…
¹⁵ Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову…
¹⁶ Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
¹⁷ хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
¹⁸ Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,
¹⁹ бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті…
²⁰ Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,
²¹ і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,
²² бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь…

Йов 17

¹ Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!…
² Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує…
³ Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб’є по руках?
⁴ Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.
⁵ Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,
⁶ Він поставив мене за прислів’я в народів, і став я таким, на якого плюють…
⁷ З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь…
⁸ Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.
⁹ І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.
¹⁰ Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного…
¹¹ Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
¹² вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
¹³ Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе…
¹⁴ До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!…
¹⁵ Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?
¹⁶ До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху…

Йов 18

¹ І заговорив шух’янин Білдад та й сказав:
² Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!
³ Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?
⁴ О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?
⁵ Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:
⁶ його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,
⁷ стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!…
⁸ Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
⁹ пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,
¹⁰ на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці…
¹¹ Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.
¹² Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.
¹³ Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.
¹⁴ Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш…
¹⁵ Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.
¹⁶ Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів’яне.
¹⁷ Його пам’ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.
¹⁸ Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.
¹⁹ У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.
²⁰ На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші…
²¹ Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

Йов 19

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?
³ Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!…
⁴ Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.
⁵ Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?
⁶ Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!
⁷ Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!…
⁸ Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!
⁹ Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!
¹⁰ Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він…
¹¹ І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:
¹² полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого…
¹³ Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,
¹⁴ мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої…
¹⁵ Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах…
¹⁶ Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його…
¹⁷ Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби…
¹⁸ Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене…
¹⁹ Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене…
²⁰ До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя…
²¹ Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!…
²² Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?
²³ О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,
²⁴ коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!
²⁵ Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху
²⁶ цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
²⁷ сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі… Тануть нирки мої в моїм нутрі!…
²⁸ Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!
²⁹ то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!…

Йов 20

¹ І відповів нааматянин Цофар та й сказав:
² Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!
³ Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
⁴ Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,
⁵ то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?
⁶ Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,
⁷ проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
⁸ Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:
⁹ його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце…
¹⁰ Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його…
¹¹ Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!
¹² Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,
¹³ над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,
¹⁴ то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!…
¹⁵ Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його…
¹⁶ Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб’є!
¹⁷ Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.
¹⁸ Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде…
¹⁹ Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
²⁰ Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
²¹ Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:
²² за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!
²³ Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його…
²⁴ Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук…
²⁵ Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!
²⁶ При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене…
²⁷ Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,
²⁸ урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його…
²⁹ Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Йов 21

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!
³ Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.
⁴ Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
⁵ Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть…
⁶ І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє…
⁷ Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
⁸ Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах…
⁹ Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.
¹⁰ Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.
¹¹ Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.
¹² Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
¹³ Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.
¹⁴ А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!
¹⁵ Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?
¹⁶ Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних…
¹⁷ Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!
¹⁸ Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
¹⁹ Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!
²⁰ Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
²¹ Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
²² Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?
²³ Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,
²⁴ діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.
²⁵ А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,
²⁶ та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє…
²⁷ Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.
²⁸ Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?
²⁹ Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:
³⁰ що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!
³¹ Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?
³² І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають…
³³ Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа…
³⁴ І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?…

Йов 22

¹ І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:
² Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!
³ Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
⁴ Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?
⁵ Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!
⁶ Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!
⁷ Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб…
⁸ А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.
⁹ Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,
¹⁰ тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,
¹¹ твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе…
¹² Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!
¹³ А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?
¹⁴ Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.
¹⁵ Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,
¹⁶ що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,
¹⁷ що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?
¹⁸ А Він доми їхні наповнив добром!… Але віддалилась від мене порада безбожних!
¹⁹ Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:
²⁰ Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!
²¹ Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.
²² Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
²³ Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.
²⁴ І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,
²⁵ і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!
²⁶ Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,
²⁷ будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.
²⁸ А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.
²⁹ Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.
³⁰ Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.

Йов 23

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої…
³ О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
⁴ Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
⁵ розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
⁶ Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
⁷ Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
⁸ Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
⁹ на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю…
¹⁰ А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
¹¹ Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
¹² Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
¹³ Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
¹⁴ бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
¹⁵ Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його…
¹⁶ А Бог пом’якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
¹⁷ бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

Йов 24

¹ Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
² Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
³ займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
⁴ вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю…
⁵ Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей…
⁶ На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
⁷ наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
⁸ мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають…
⁹ Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого…
¹⁰ Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
¹¹ Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
¹² Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги…
¹³ Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
¹⁴ На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій…
¹⁵ А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя…
¹⁶ Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
¹⁷ бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви…
¹⁸ Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів…
¹⁹ Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
²⁰ Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!…
²¹ Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
²² А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
²³ Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
²⁴ підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені… Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка…
²⁵ Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Йов 25

¹ І заговорив шух’янин Білдад та й сказав:
² Панування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир.
³ Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить?
⁴ І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?
⁵ Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!
⁶ Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?…

Йов 26

¹ А Йов відповів та й сказав:
² Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?
³ Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
⁴ Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?
⁵ Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.
⁶ Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.
⁷ Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.
⁸ Він зав’язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними.
⁹ Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
¹⁰ На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою.
¹¹ Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його.
¹² Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава.
¹³ Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.
¹⁴ Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?…

Йов 27

¹ І Йов далі вів мову свою та й казав:
² Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
³ і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
⁴ неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
⁵ Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
⁶ за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
⁷ нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!
⁸ Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
⁹ Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
¹⁰ Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
¹¹ Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,
¹² таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?
¹³ Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:
¹⁴ Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!
¹⁵ Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть…
¹⁶ Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,
¹⁷ то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить…
¹⁸ Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,
¹⁹ він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його…
²⁰ Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,
²¹ східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця…
²² Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
²³ Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця…

Йов 28

¹ Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,
² залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.
³ Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:
⁴ ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.
⁵ Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,
⁶ місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.
⁷ Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,
⁸ не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.
⁹ Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,
¹⁰ пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!
¹¹ Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.
¹² Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?
¹³ Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.
¹⁴ Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!
¹⁵ Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.
¹⁶ Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.
¹⁷ Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.
¹⁸ Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!
¹⁹ Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.
²⁰ А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?
²¹ Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.
²² Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
²³ Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
²⁴ Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.
²⁵ Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,
²⁶ коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,
²⁷ тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
²⁸ І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

Йов 29

¹ І Йов далі вів мову свою та й сказав:
² О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
³ коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
⁴ як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
⁵ коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
⁶ коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!…
⁷ Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
⁸ як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
⁹ зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
¹⁰ ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння…
¹¹ Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
¹² бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
¹³ Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
¹⁴ Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
¹⁵ Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
¹⁶ Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
¹⁷ Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
¹⁸ І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
¹⁹ для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй…
²⁰ Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
²¹ Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
²² По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
²³ І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик…
²⁴ Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
²⁵ Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Йов 30

¹ А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї…
² Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
³ Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
⁴ рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом…
⁵ Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
⁶ так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
⁷ ревіли вони між кущами, збирались під терням,
⁸ сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
⁹ А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором…
¹⁰ Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
¹¹ бо Він розв’язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм…
¹² По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого…
¹³ Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
¹⁴ немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем…
¹⁵ Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє…
¹⁶ А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
¹⁷ Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються…
¹⁸ З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
¹⁹ Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
²⁰ Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся…
²¹ Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки…
²² На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
²³ Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого…
²⁴ Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
²⁵ Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
²⁶ Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла…
²⁷ Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
²⁸ ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу…
²⁹ Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
³⁰ моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої…
³¹ І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим…

Йов 31

¹ Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
² І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
³ Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
⁴ Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
⁵ Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
⁶ то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
⁷ Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
⁸ то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
⁹ Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
¹⁰ то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
¹¹ Бо гидота оце, й це провина підсудна,
¹² бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!…
¹³ Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
¹⁴ то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
¹⁵ Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
¹⁶ Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
¹⁷ Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
¹⁸ Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
¹⁹ Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
²⁰ чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
²¹ Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
²² хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
²³ Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти…
²⁴ Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
²⁵ Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
²⁶ Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
²⁷ то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
²⁸ це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
²⁹ Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
³⁰ Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
³¹ Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м’яса його не наситився?
³² Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
³³ Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
³⁴ Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив…
³⁵ О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник…
³⁶ Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
³⁷ Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
³⁸ Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
³⁹ якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
⁴⁰ то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!… Слова Йова скінчилися.

Йов 32

¹ І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
² І запалився гнів Елігу, сина Барах’їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
³ Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
⁴ А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
⁵ І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
⁶ І відповів бузянин Елігу, син Барах’їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
⁷ Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
⁸ Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
⁹ Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
¹⁰ Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
¹¹ Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
¹² І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
¹³ Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
¹⁴ Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
¹⁵ Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів…
¹⁶ Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
¹⁷ Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
¹⁸ Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені…
¹⁹ Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
²⁰ Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
²¹ На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
²² бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

Йов 33

¹ Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.
² Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.
³ Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.
⁴ Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
⁵ Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!
⁶ Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!
⁷ Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.
⁸ Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
⁹ Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
¹⁰ Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.
¹¹ У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже…
¹² Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!
¹³ Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
¹⁴ Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:
¹⁵ у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,
¹⁶ тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,
¹⁷ щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,
¹⁸ щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.
¹⁹ І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.
²⁰ І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.
²¹ Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.
²² І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.
²³ Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,
²⁴ то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.
²⁵ Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.
²⁶ Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
²⁷ Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
²⁸ Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.
²⁹ Бог робить це все двічі-тричі з людиною,
³⁰ щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.
³¹ Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!
³² Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.
³³ Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!

Йов 34

¹ І говорив Елігу та й сказав:
² Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!
³ Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.
⁴ Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.
⁵ Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
⁶ Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя…
⁷ Чи є такий муж, як цей Йов, що п’є глузування, як воду,
⁸ і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?
⁹ Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.
¹⁰ Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
¹¹ Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!
¹² Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.
¹³ Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?
¹⁴ Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,
¹⁵ всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!…
¹⁶ Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
¹⁷ Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?
¹⁸ Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?
¹⁹ Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,
²⁰ за хвилину вони помирають, опівночі… Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.
²¹ Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,
²² немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.
²³ Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.
²⁴ Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.
²⁵ Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!
²⁶ Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,
²⁷ за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
²⁸ щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.
²⁹ Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,
³⁰ щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.
³¹ Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!
³² Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!
³³ Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
³⁴ Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
³⁵ Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.
³⁶ О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
³⁷ бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої…

Йов 35

¹ І говорив Елігу та й сказав:
² Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?
³ Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?
⁴ Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
⁵ Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе.
⁶ Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому?
⁷ Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки?
⁸ Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!…
⁹ Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох…
¹⁰ Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
¹¹ що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
¹² Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає.
¹³ Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.
¹⁴ Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його!
¹⁵ А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту,
¹⁶ то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання…

Йов 36

¹ І далі Елігу казав:
² Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.
³ Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.
⁴ Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.
⁵ Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.
⁶ Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
⁷ Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.
⁸ А як тільки вони ланцюгами пов’язані, і тримаються в путах біди,
⁹ то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
¹⁰ Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.
¹¹ Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.
¹² Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.
¹³ А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в’яже Він їх.
¹⁴ У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.
¹⁵ Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.
¹⁶ Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.
¹⁷ Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.
¹⁸ Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.
¹⁹ Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?
²⁰ Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.
²¹ Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.
²² Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?
²³ Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?
²⁴ Пам’ятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
²⁵ що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека.
²⁶ Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ!
²⁷ Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його,
²⁸ що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.
²⁹ Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його?
³⁰ Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває,
³¹ бо ними Він судить народи, багато поживи дає.
³² Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі.
³³ °ї гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.

Йов 37

¹ Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.
² Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,
³ його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.
⁴ За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.
⁵ Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
⁶ До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
⁷ Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
⁸ І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
⁹ Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
¹⁰ Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
¹¹ Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
¹² і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
¹³ він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
¹⁴ Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
¹⁵ Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
¹⁶ Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
¹⁷ ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
¹⁸ Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
¹⁹ Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
²⁰ Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
²¹ І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
²² Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
²³ Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
²⁴ Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Йов 38

¹ Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
² Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
³ Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
⁴ Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
⁵ Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
⁶ У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
⁷ коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
⁸ І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
⁹ коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
¹⁰ і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
¹¹ і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
¹² Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
¹³ щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
¹⁴ Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
¹⁵ І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
¹⁶ Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
¹⁷ Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
¹⁸ Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
¹⁹ Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,
²⁰ щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?
²¹ Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
²² Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,
²³ які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?
²⁴ Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?
²⁵ Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,
²⁶ щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
²⁷ щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?
²⁸ Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?
²⁹ Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?
³⁰ Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.
³¹ Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона?
³² Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?
³³ Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?
³⁴ Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?
³⁵ Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?
³⁶ Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?
³⁷ Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,
³⁸ коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?
³⁹ Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,
⁴⁰ як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?
⁴¹ Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?

Йов 39

¹ Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
² Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
³ коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
⁴ Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
⁵ Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв’язав ослу дикому пута,
⁶ якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?
⁷ Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
⁸ Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
⁹ Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
¹⁰ Чи ти однорога прив’яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
¹¹ Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?
¹² Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
¹³ Крило струсеве радісно б’ється, чи ж крило це й пір’їна лелеки?
¹⁴ Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
¹⁵ і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
¹⁶ Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
¹⁷ бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
¹⁸ А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!
¹⁹ Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
²⁰ Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
²¹ Б’є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
²² сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
²³ хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
²⁴ Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
²⁵ При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
²⁶ Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
²⁷ Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
²⁸ На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,
²⁹ ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
³⁰ а його пташенята п’ють кров. Де ж забиті, там він.

Йов 40

¹ І говорив Господь Йову й сказав:
² Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!
³ І Йов відповів Господеві й сказав:
⁴ Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої…
⁵ Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге і більш не додам!…
⁶ І відповів Господь Йову із бурі й сказав:
⁷ Підпережи но ти стегна свої, як мужчина: Я буду питати тебе, ти ж пояснюй Мені!
⁸ Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути?
⁹ Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він,
¹⁰ то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу!
¹¹ Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його!
¹² Поглянь на все горде й його впокори, поспихай нечестивих на їхньому місці,
¹³ поховай їх у поросі разом, а їхні обличчя обвий в укритті.
¹⁴ Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
¹⁵ А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть.
¹⁶ Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у м’язах його живота.
¹⁷ Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались.
¹⁸ Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні.
¹⁹ Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча…
²⁰ Бо гори приносять поживу йому, і там грається вся звірина польова.
²¹ Під лотосами він вилежується, в укритті очерету й болота.
²² Лотоси тінню своєю вкривають його, тополі поточні його обгортають.
²³ Ось підіймається річка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йордан йому в пащу впливав!
²⁴ Хто може схопити його в його очах, гаками ніздрю продіравити?
²⁵ Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?
²⁶ Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?
²⁷ Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?
²⁸ Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?
²⁹ Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив’яжеш його для дівчаток своїх?
³⁰ Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?
³¹ Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб’ячою його голову?
³² Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

Йов 41

¹ Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.
² Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
³ Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!
⁴ Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
⁵ Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?
⁶ Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!
⁷ Його спина канали щитів, поєднання їх крем’яная печать.
⁸ Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
⁹ Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
¹⁰ Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
¹¹ Бухає полум’я з пащі його, вириваються іскри огненні!
¹² Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
¹³ Його подих розпалює вугіль, і бухає полум’я з пащі його.
¹⁴ Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
¹⁵ М’ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
¹⁶ Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
¹⁷ Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
¹⁸ Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
¹⁹ За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
²⁰ Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
²¹ Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
²² Під ним гостре череп’я, лягає на гостре, немов у болото.
²³ Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
²⁴ Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
²⁵ Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
²⁶ він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір’ям!

Йов 42

¹ А Йов відповів Господеві й сказав:
² Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!
³ Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів… Це чудніше від мене, й не знаю його:
⁴ Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни…
⁵ Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе…
⁶ Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!…
⁷ І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
⁸ А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
⁹ І пішли теманянин Еліфаз, і шух’янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.
¹⁰ І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.
¹¹ І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.
¹² А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.
¹³ І було в нього семеро синів та три дочки.
¹⁴ І назвав він ім’я першій: Єміма, і ім’я другій: Кеція, а ім’я третій: Керен-Гаппух.
¹⁵ І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.
¹⁶ А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.
¹⁷ І впокоївся Йов старим та насиченим днями.

2. Книга Псалмів

Псалми 1

¹ Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,
² та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!
³ І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в’яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!
⁴ Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває!
⁵ Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних,
⁶ дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!

Псалми 2

¹ Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
² Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
³ Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!
⁴ Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!
⁵ Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
⁶ Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
⁷ Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
⁸ Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!
⁹ Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський…
¹⁰ А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:
¹¹ Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!
¹² Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Псалми 3

¹ Псалом Давидів, як він утікав був пред Авессаломом, своїм сином.
² Господи, як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене!
³ Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння нема! Села.
⁴ Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш!
⁵ Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори. Села.
⁶ Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене,
⁷ і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились!
⁸ Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш!
⁹ Спасіння від Господа, і над народом Твоїм Твоє благословення! Села.

Псалми 4

¹ Для дириґента хору. На струнних знаряддях. Псалом Давидів.
² Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті… Помилуй мене, і почуй молитву мою!
³ Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Села.
⁴ І знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!
⁵ Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть! Села.
⁶ Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа.
⁷ Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!
⁸ Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.
⁹ У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!

Псалми 5

¹ Для дириґента хору. До флейти. Псалом Давидів.
² Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій.
³ Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!
⁴ Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати,
⁵ бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати!
⁶ Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти.
⁷ Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.
⁸ А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм.
⁹ Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою,
¹⁰ бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким!
¹¹ Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!
¹² А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить Ім’я Твоє!
¹³ Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!

Псалми 6

¹ Для дириґента хору. На струнних знаряддях. На октаву. Псалом Давидів.
² Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдавай мені кари в Своїм пересерді!
³ Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, уздоров мене, Господи, бо тремтять мої кості,
⁴ і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки?
⁵ Вернися, о Господи, визволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене!
⁶ Бож у смерті нема пам’ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе?
⁷ Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!…
⁸ Моє око зів’яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх…
⁹ Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу!
¹⁰ Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме,
¹¹ усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз!

Псалми 7

¹ Жалобна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніяминівця Куша.
² Господи, Боже мій, я до Тебе вдаюся: спаси Ти мене від усіх моїх напасників, і визволь мене,
³ щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!
⁴ Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,
⁵ коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,
⁶ ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села.
⁷ Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів!
⁸ І громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту!
⁹ Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю.
¹⁰ Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!
¹¹ Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.
¹² Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,
¹³ коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його,
¹⁴ і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої.
¹⁵ Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ’ям, і породить неправду.
¹⁶ Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив,
¹⁷ обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня!
¹⁸ Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!

Псалми 8

¹ Для дириґента хору. На інструменті ґатійськім. Псалом Давидів.
² Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!
³ З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.
⁴ Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,
⁵ то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?
⁶ А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!
⁷ Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив:
⁸ худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких,
⁹ птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить!
¹⁰ Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!

Псалми 9

¹ Для дириґента хору. На спів: “На смерть сина”. Псалом Давидів.
² Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
³ Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
⁴ Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!
⁵ Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!
⁶ Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім’я їхнє Ти витер на вічні віки!
⁷ О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам’ять!
⁸ Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,
⁹ і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.
¹⁰ І твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.
¹¹ І на Тебе надіятись будуть усі, що Ім’я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
¹² Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,
¹³ бо карає Він вчинки криваві, про них пам’ятає, і не забуває Він зойку убогих!
¹⁴ Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,
¹⁵ щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!
¹⁶ Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.
¹⁷ Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села.
¹⁸ Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,
¹⁹ бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!
²⁰ Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!
²¹ Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.
²² Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?
²³ Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!
²⁴ Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.
²⁵ У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!…
²⁶ Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх…
²⁷ Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені…
²⁸ Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.
²⁹ Причаївшись, сидить на подвір’ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим…
³⁰ В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку…
³¹ Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті…
³² Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.
³³ Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
³⁴ Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
³⁵ Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
³⁶ Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!
³⁷ Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!
³⁸ Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,
³⁹ щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

Псалми 10

¹ Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?
² Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти…
³ Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?
⁴ Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!
⁵ Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його!
⁶ Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.
⁷ Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

Псалми 11

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів.
² Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!
³ Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять…
⁴ Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого
⁵ тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?
⁶ Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!
⁷ Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!
⁸ Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!
⁹ Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.

Псалми 12

¹ Для дириґента хору. На октаву. Псалом Давидів.
² Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?
³ Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене?
⁴ Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!
⁵ Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь!
⁶ Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм! Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив…

Псалми 13

¹ Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!…
² Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
³ Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!…
⁴ Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ’я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його…
⁵ Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.
⁶ Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.
⁷ Аби то Він дав із Сіону спасіння Ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде Ізраїль!

Псалми 14

¹ Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі?
² Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,
³ хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!
⁴ Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує;
⁵ не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, ніколи той не захитається!

Псалми 15

¹ Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся!
² Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі!
³ До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє!
⁴ Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх!
⁵ Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!
⁶ Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!
⁷ Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.
⁸ Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!
⁹ Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!
¹⁰ Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!
¹¹ Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!

Псалми 16

¹ Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!
² Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
³ Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. І роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
⁴ а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
⁵ Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
⁶ Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
⁷ покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
⁸ Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
⁹ від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!
¹⁰ Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.
¹¹ Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю…
¹² Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті…
¹³ Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
¹⁴ від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
¹⁵ А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

Псалми 17

¹ Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула,
² то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,
³ Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!
⁴ Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!
⁵ Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!
⁶ Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.
⁷ В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!
⁸ Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:
⁹ із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!
¹⁰ Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.
¹¹ Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся…
¹² Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!
¹³ Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його…
¹⁴ І Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!
¹⁵ Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.
¹⁶ Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх…
¹⁷ Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,
¹⁸ він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!
¹⁹ Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,
²⁰ і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!
²¹ Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,
²² бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
²³ бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!
²⁴ І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
²⁵ і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
²⁶ Із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,
²⁷ із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,
²⁸ бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,
²⁹ бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!
³⁰ Бо з Тобою поб’ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
³¹ Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
³² Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
³³ Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,
³⁴ Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,
³⁵ мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
³⁶ І дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
³⁷ Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.
³⁸ Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,
³⁹ я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
⁴⁰ Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.
⁴¹ Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!
⁴² Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.
⁴³ І я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!
⁴⁴ Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!
⁴⁵ На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,
⁴⁶ в’януть чужинці і тремтять у твердинях своїх…
⁴⁷ Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,
⁴⁸ Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,
⁴⁹ що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
⁵⁰ Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!
⁵¹ Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.

Псалми 18

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів.
² Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.
³ Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,
⁴ без мови й без слів, не чутний їхній голос,
⁵ та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них,
⁶ а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!
⁷ Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.
⁸ Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.
⁹ Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює.
¹⁰ Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,
¹¹ дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий,
¹² і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.
¹³ А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,
¹⁴ і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений.
¹⁵ Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!

Псалми 19

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів.
² В день недолі озветься до тебе Господь, Ім’я Бога Якового зробить сильним тебе!
³ Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!
⁴ Усі жертви твої пам’ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села.
⁵ Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум!
⁶ Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в Ім’я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!
⁷ Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї.
⁸ Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись Ім’ям Господа, нашого Бога:
⁹ вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах!
¹⁰ Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!

Псалми 20

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів.
² Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!
³ Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.
⁴ Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.
⁵ Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!
⁶ Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,
⁷ бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!
⁸ Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.
⁹ Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.
¹⁰ На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.
¹¹ Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.
¹² Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,
¹³ бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.
¹⁴ Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!

Псалми 21

¹ Для дириґента хору. На спів: “Ланя зорі досвітньої”. Псалом Давидів.
² Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!…
³ Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!
⁴ Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах Ізраїлевих!
⁵ На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.
⁶ До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.
⁷ А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.
⁸ Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!
⁹ Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!
¹⁰ Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!
¹¹ На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!
¹² Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!
¹³ Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,
¹⁴ на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!
¹⁵ Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.
¹⁶ Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.
¹⁷ Бо пси оточили мене… обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої…
¹⁸ Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!
¹⁹ Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають…
²⁰ А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!
²¹ Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!
²² Спаси мене від пащі лев’ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.
²³ Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!
²⁴ Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
²⁵ бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!
²⁶ Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,
²⁷ будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
²⁸ Усі кінці землі спам’ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,
²⁹ бо царство Господнє, і Він Пан над народами!
³⁰ Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!
³¹ Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.
³² Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!

Псалми 22

¹ Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду,
² на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!
³ Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.
⁴ Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!
⁵ Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!
⁶ Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

Псалми 23

¹ Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,
² бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.
³ Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?
⁴ У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,
⁵ нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого!
⁶ Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села.
⁷ Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
⁸ Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою!
⁹ Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
¹⁰ Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села.

Псалми 24

¹ До Тебе підношу я, Господи, душу свою,
² Боже мій, я на Тебе надіюсь, нехай же я не засоромлюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!
³ Не будуть також посоромлені всі, хто на Тебе надіється, та нехай посоромляться ті, хто на Тебе встає надаремно!
⁴ Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь,
⁵ провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь!
⁶ Пам’ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!
⁷ Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй, пам’ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!
⁸ Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі,
⁹ Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї!
¹⁰ Всі Господні стежки милосердя та правда для тих, хто Його заповіта й свідоцтва додержує.
¹¹ Ради Ймення Свого, о Господи, прости мені прогріх, великий бо він!
¹² Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати:
¹³ душа його житиме в щасті, і насіння його вспадку землю!
¹⁴ Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм.
¹⁵ Мої очі постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої.
¹⁶ Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний!
¹⁷ Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків!
¹⁸ Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої!
¹⁹ Подивись на моїх ворогів, як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненавидять мене!…
²⁰ Пильнуй же моєї душі та мене хорони, щоб не бути мені засоромленим, бо надіюсь на Тебе!
²¹ Невинність та правда нехай оточають мене, бо надіюсь на Тебе!
²² Визволи, Боже, Ізраїля від усіх його утисків!

Псалми 25

¹ Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непорочності, і надіявсь на Господа, тому не спіткнуся!
² Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє,
³ бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив.
⁴ Не сидів я з людьми неправдивими, і не буду ходити з лукавими,
⁵ я громаду злочинців зненавидів, і з грішниками я сидіти не буду.
⁶ Умию в невинності руки свої, й обійду Твого, Господи, жертівника,
⁷ щоб хвалу Тобі голосно виголосити, та звістити про всі чуда Твої.
⁸ Господи, полюбив я оселю дому Твого, і місце перебування слави Твоєї.
⁹ Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровожерами,
¹⁰ що в руках їх злодійство, що їхня правиця наповнена підкупом.
¹¹ А я буду ходити в своїй непорочності, визволь мене та помилуй мене!
¹² Нога моя стала на рівному місці, на зборах я благословлятиму Господа!

Псалми 26

¹ Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?
² Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!…
³ коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!
⁴ Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!
⁵ бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе!
⁶ А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві!
⁷ Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене!
⁸ За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого:
⁹ не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого,
¹⁰ бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!
¹¹ Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів!
¹² Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці,
¹³ немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро!
¹⁴ Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!

Псалми 27

¹ До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу…
² Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого!
³ Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безправство, хто плете своїм ближнім про мир, але зло в їхнім серці!
⁴ Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай, верни їм заслужене ними,
⁵ бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!
⁶ Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого!
⁷ Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!
⁸ Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!
⁹ Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!

Псалми 28

¹ Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!
² Дайте Господу славу Імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом!
³ Голос Господній над водами, Бог слави гримить, Господь над великими водами!
⁴ Голос Господній із силою, голос Господній з величністю.
⁵ Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедрини ливанські.
⁶ Він примусить скакати Ливан як теля, та Сиріон, мов молоду антилопу.
⁷ Голос Господній викрешує полум’я огняне,
⁸ голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою.
⁹ Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава!
¹⁰ Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем!
¹¹ Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій!

Псалми 29

¹ Псалом Давидів. Пісня освячення дому.
² Буду тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини мене витяг, і не потішив моїх ворогів ради мене!
³ Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, і мене вздоровив Ти.
⁴ Господи, вивів Ти душу мою із шеолу, Ти мене оживив, щоб в могилу не сходити мені!
⁵ Співайте Господеві, святії Його, й славте пам’ять святині Його!
⁶ Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок!
⁷ А я говорив був у мирі своєму: Я не захитаюсь навіки!
⁸ Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі моїх сил. Як лице Своє Ти заховав, то збентежився я.
⁹ До Тебе я кличу, о Господи, і благаю я Господа:
¹⁰ Яка користь із крови моєї, коли я до гробу зійду? Чи хвалити Тебе буде порох? Чи він виявить правду Твою?
¹¹ Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, будь мені помічником!
¹² Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв’язав, і підперезав мене радістю,
¹³ щоб славу співала людина Тобі й не замовкла! Господи, Боже мій, повік славити буду Тебе!

Псалми 30

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів.
² На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді!
³ Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!
⁴ Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!
⁵ Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!
⁶ У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!
⁷ Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.
⁸ Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,
⁹ і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!
¹⁰ Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,
¹¹ бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!
¹² Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!
¹³ Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина…
¹⁴ Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,
¹⁵ а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!
¹⁶ В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!
¹⁷ Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
¹⁸ Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,
¹⁹ нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!
²⁰ Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!
²¹ Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
²² Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!
²³ А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав…
²⁴ Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
²⁵ Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!

Псалми 31

¹ Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито,
² блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!
³ Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму,
⁴ бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села.
⁵ Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: Признаюся в проступках своїх перед Господом! і провину мого гріха Ти простив. Села.
⁶ Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!
⁷ Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села.
⁸ Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!
⁹ Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються.
¹⁰ Багато хворіб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа того милість оточує!
¹¹ Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!

Псалми 32

¹ Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала!
² Хваліть Господа гуслами, співайте Йому з десятиструнною арфою,
³ заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком сурем,
⁴ бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!
⁵ Правду та суд Він кохає, і Господньої милости повна земля!
⁶ Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо.
⁷ Воду морську збирає Він, мов би до міху, безодні складає в коморах.
⁸ Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його,
⁹ бо сказав Він і сталось, наказав і з’явилось.
¹⁰ Господь раду поганів понищить, понівечить мислі народів,
¹¹ а задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця на вічні віки!
¹² Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!
¹³ Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських,
¹⁴ приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:
¹⁵ Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!
¹⁶ Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили,
¹⁷ для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже,
¹⁸ ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає,
¹⁹ щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти!
²⁰ Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш,
²¹ бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо!
²² Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!

Псалми 33

¹ Давидів, коли він удавав був причинного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов.
² Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх!
³ Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться!
⁴ Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте Ім’я Його разом!
⁵ Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив.
⁶ Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя!
⁷ Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив.
⁸ Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх.
⁹ Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!
¹⁰ Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
¹¹ Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі.
¹² Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу!
¹³ Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро?
¹⁴ Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу.
¹⁵ Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
¹⁶ Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк,
¹⁷ Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам’ять з землі.
¹⁸ Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх.
¹⁹ Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає.
²⁰ Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх:
²¹ Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається!
²² Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного.
²³ Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!

Псалми 34

¹ Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,
² візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!
³ Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!
⁴ Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.
⁵ Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
⁶ нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,
⁷ бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
⁸ Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!
⁹ А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
¹⁰ Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.
¹¹ Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,
¹² віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!
¹³ А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє…
¹⁴ Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений…
¹⁵ А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,
¹⁶ з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами…
¹⁷ Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!
¹⁸ Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!
¹⁹ Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,
²⁰ бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,
²¹ свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!
²² Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!
²³ Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,
²⁴ розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
²⁵ нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули…
²⁶ Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!
²⁷ Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!
²⁸ А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

Псалми 35

¹ Для дириґента хору. Раба Господнього Давида.
² Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його,
³ бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти.
⁴ Слова його уст то марнота й обмана, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро.
⁵ Беззаконство задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
⁶ Господи, аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,
⁷ Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди безодня велика, людину й худобу спасаєш Ти, Господи!
⁸ Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил:
⁹ вони з ситости дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів,
¹⁰ бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!
¹¹ Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою на людей щиросердих!
¹² Нога пишних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!
¹³ Попадали там беззаконники, повалено їх і встати не зможуть.

Псалми 36

¹ Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,
² бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов’януть!
³ Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!
⁴ Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!
⁵ На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
⁶ і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.
⁷ Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.
⁸ Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,
⁹ бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!
¹⁰ А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,
¹¹ а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!
¹² Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,
¹³ та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!
¹⁴ Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,
¹⁵ та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!
¹⁶ Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
¹⁷ бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!
¹⁸ Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,
¹⁹ за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.
²⁰ Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!
²¹ Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,
²² бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!
²³ Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
²⁴ коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.
²⁵ Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
²⁶ Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.
²⁷ Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
²⁸ Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!
²⁹ Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.
³⁰ Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
³¹ Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.
³² А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,
³³ та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.
³⁴ Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.
³⁵ Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,
³⁶ та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!
³⁷ Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,
³⁸ переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!
³⁹ А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,
⁴⁰ і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!

Псалми 37

¹ Псалом Давидів. На пам’ятку.
² Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,
³ бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене…
⁴ Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,
⁵ бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,
⁶ смердять та гниють мої рани з глупоти моєї…
⁷ Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,
⁸ бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця…
⁹ Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого…
¹⁰ Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.
¹¹ Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною…
¹² Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль…
¹³ Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!
¹⁴ А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває…
¹⁵ І я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,
¹⁶ бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!
¹⁷ Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!
¹⁸ Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
¹⁹ бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!
²⁰ А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги…
²¹ Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром…
²² Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
²³ поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

Псалми 38

¹ Для дириґента хору. Єдутуна. Псалом Давидів.
² Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.
³ Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.
⁴ Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування… Я став говорити своїм язиком:
⁵ Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!
⁶ Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.
⁷ У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!
⁸ А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!
⁹ Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!
¹⁰ Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,
¹¹ забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь…
¹² Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.
¹³ Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!
¹⁴ Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

Псалми 39

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів.
² Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.
³ Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,
⁴ і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!
⁵ Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!
⁶ Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.
⁷ Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
⁸ Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.
⁹ Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.
¹⁰ Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув’язнюю я, Господи, знаєш Ти,
¹¹ справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.
¹² Тому, Господи, не ув’язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,
¹³ бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене…
¹⁴ Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,
¹⁵ нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!
¹⁶ Бодай скам’яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!
¹⁷ Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!
¹⁸ А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

Псалми 40

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів.
² Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!
³ Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам!
⁴ На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його.
⁵ Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!
⁶ Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?
⁷ А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те…
⁸ Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:
⁹ Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!…
¹⁰ Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п’яту!
¹¹ Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу,
¹² із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог.
¹³ А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене!
¹⁴ Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь!

Псалми 41

¹ Для дириґента хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих.
² Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,
³ душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?
⁴ Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?
⁵ Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу…
⁶ Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!
⁷ Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам’ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц’ар.
⁸ Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.
⁹ Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!
¹⁰ Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?
¹¹ Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?
¹² Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

Псалми 42

¹ Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди!
² Бож Бог Ти моєї твердині, чого ж Ти покинув мене? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?
³ Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть провадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого.
⁴ І нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій!
⁵ Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

Псалми 43

¹ Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.
² Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:
³ Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!
⁴ Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!
⁵ Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:
⁶ Тобою поб’ємо своїх ворогів, Ім’ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,
⁷ бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,
⁸ але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!
⁹ Ми хвалимось Богом щодня, і повіки Ім’я Твоє славимо, Села,
¹⁰ та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:
¹¹ Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток…
¹² Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
¹³ Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
¹⁴ Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
¹⁵ Ти нас учинив за прислів’я поганам, і головою хитають народи на нас…
¹⁶ Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
¹⁷ через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника…
¹⁸ Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
¹⁹ не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
²⁰ Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
²¹ чи й тоді ми забули Ім’я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
²² Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
²³ що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних…
²⁴ Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
²⁵ Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
²⁶ Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі…
²⁷ Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!

Псалми 44

¹ Для дириґента хору. На “Лілеї”. Синів Кореєвих. Псалом навчальний. Пісня любові.
² Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця!
³ Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе.
⁴ Прив’яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою,
⁵ і в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідности та справедливости, і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя!
⁶ Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів.
⁷ Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого.
⁸ Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.
⁹ Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили.
¹⁰ Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.
¹¹ Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого!
¹² А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся.
¹³ А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу.
¹⁴ Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом.
¹⁵ У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені.
¹⁶ Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть.
¹⁷ Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями.
¹⁸ Я буду Ім’я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть!

Псалми 45

¹ Для дириґента хору. Синів Кореєвих. На спів “Аламот”. Пісня.
² Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються,
³ тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів!
⁴ Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори. Села.
⁵ Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього.
⁶ Бог серед нього, нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане.
⁷ Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася.
⁸ З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів. Села.
⁹ Ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі!
¹⁰ Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!
¹¹ Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!
¹² З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів! Села.

Псалми 46

¹ Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом.
² Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости,
³ грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!
⁴ Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги,
⁵ Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив. Села.
⁶ Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога.
⁷ Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте,
⁸ бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом!
⁹ Бог зацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі!
¹⁰ Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений!

Псалми 47

¹ Пісня. Псалом синів Кореєвих.
² Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі!
³ Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного!
⁴ Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний.
⁵ Бо царі ось зібрались, ішли вони разом,
⁶ але, як побачили, то здивувались, полякалися та й розпорошились…
⁷ Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю;
⁸ Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські.
⁹ Як ми чули, так бачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить навіки його! Села.
¹⁰ Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого.
¹¹ Як Ім’я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, справедливости повна правиця Твоя!
¹² Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя.
¹³ Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти,
¹⁴ зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному,
¹⁵ бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!

Псалми 48

¹ Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом.
² Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,
³ і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,
⁴ мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,
⁵ нахилю своє ухо до приказки, розв’яжу свою загадку лірою!
⁶ Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,
⁷ які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?
⁸ Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,
⁹ бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,
¹⁰ щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!
¹¹ Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє…
¹² Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,
¹³ та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!
¹⁴ Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.
¹⁵ Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них…
¹⁶ Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.
¹⁷ Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,
¹⁸ бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!
¹⁹ Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,
²⁰ вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
²¹ Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

Псалми 49

¹ Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.
² Із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!
³ Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!
⁴ Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:
⁵ Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.
⁶ І небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села.
⁷ Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, Ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
⁸ Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення,
⁹ не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,
¹⁰ бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,
¹¹ Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!
¹² Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!
¹³ Чи Я м’ясо бичків споживаю, і чи п’ю кров козлів?
¹⁴ Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,
¹⁵ і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!
¹⁶ А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?
¹⁷ Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.
¹⁸ Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.
¹⁹ Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.
²⁰ Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері…
²¹ Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!
²² Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!
²³ Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!

Псалми 50

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів,
² коли до нього прийшов пророк Натан, як Давид увійшов був до Вірсавії.
³ Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!
⁴ Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,
⁵ бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.
⁶ Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.
⁷ Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.
⁸ Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.
⁹ Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу.
¹⁰ Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив.
¹¹ Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй.
¹² Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.
¹³ Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.
¹⁴ Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене.
¹⁵ Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.
¹⁶ Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!
¹⁷ Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,
¹⁸ бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде.
¹⁹ Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!
²⁰ Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму,
²¹ тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

Псалми 51

¹ Для дириґента хору. Псалом навчальний Давидів,
² як прийшов був ідумеянин Доег та й Саулові був оповідав, і до нього сказав: “Давид увійшов до дому Авімелеха”.
³ Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною.
⁴ Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману!
⁵ Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,
⁶ ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!
⁷ Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.
⁸ І побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:
⁹ Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого…
¹⁰ А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки!
¹¹ Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!

Псалми 52

¹ Для дириґента хору. На “Махалат”. Навчальний псалом. Давидів.
² Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і несправедливість обридливу чинять, нема доброчинця!…
³ Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
⁴ Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!…
⁵ Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!
⁶ Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог!
⁷ Аби то Він дав із Сіону спасіння Ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде Ізраїль!

Псалми 53

¹ Для дириґента хору. На негінах, Псалом навчальний Давидів,
² як зіфеяни прийшли були та сказали Саулові: “Ось Давид поміж нами ховається!”
³ Спаси мене, Боже, Іменням Своїм, і міццю Своєю мене оправдай!
⁴ Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст,
⁵ бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою. Села.
⁶ Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою.
⁷ Хай повернеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх.
⁸ В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, Ім’я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно,
⁹ бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу занепад моїх ворогів!

Псалми 54

¹ Для дириґента хору. На негінах. Навчальний Давидів псалом.
² Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!
³ Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,
⁴ від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують…
⁵ Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,
⁶ страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула…
⁷ казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!
⁸ Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.
⁹ Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею…
¹⁰ Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,
¹¹ вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,
¹² нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,
¹³ бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,
¹⁴ але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,
¹⁵ з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу…
¹⁶ Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!
¹⁷ Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:
¹⁸ увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!
¹⁹ У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!
²⁰ Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,
²¹ ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,
²² його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м’якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!…
²³ Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!
²⁴ А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

Псалми 55

¹ Для дириґента хору. На “Німа голубка вдалечині”. Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Гаті.
² Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене!
³ Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене!
⁴ Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу,
⁵ я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?
⁶ Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:
⁷ слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи… Як чатують на душу мою,
⁸ так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
⁹ Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?
¹⁰ Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
¹¹ і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!
¹² На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені?
¹³ На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали.
¹⁴ Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

Псалми 56

¹ Для дириґента хору. На спів: “Не вигуби”. Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру.
² Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!
³ Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.
⁴ Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою
⁵ на душу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч.
⁶ Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!
⁷ Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села.
⁸ Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе!
⁹ Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!
¹⁰ Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами,
¹¹ бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар!
¹² Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

Псалми 57

¹ Для дириґента хору. На спів: “не вигуби”. Золотий псалом Давидів.
² Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?
³ Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.
⁴ Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,
⁵ їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,
⁶ що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!
⁷ Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,
⁸ нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов’януть вони, як трава по дорозі,
⁹ бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!
¹⁰ Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!
¹¹ А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!
¹² І скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

Псалми 58

¹ Для дириґента хору. На спів: “Не вигуби”. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім, щоб убити його.
² Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене!
³ Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,
⁴ бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
⁵ Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач!
⁶ І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села.
⁷ Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту,
⁸ й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує…
⁹ Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш!
¹⁰ Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя!
¹¹ Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів!
¹² Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
¹³ Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть!
¹⁴ У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села.
¹⁵ А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.
¹⁶ Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть.
¹⁷ А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!
¹⁸ Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!

Псалми 59

¹ Для дириґента хору. На спів: “Лілея свідчення”. Золотий псалом Давидів для навчання,
² коли він підпалив був Арам двох річок і Арам Цови, і коли вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч.
³ Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас!
⁴ Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась!
⁵ Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином…
⁶ Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села.
⁷ Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!
⁸ У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю!
⁹ Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє.
¹⁰ Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю!
¹¹ Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить?
¹² Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?
¹³ Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!
¹⁴ Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!

Псалми 60

¹ Для дириґента хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів.
² Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою,
³ я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь,
⁴ бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога!
⁵ Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села,
⁶ бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться!
⁷ Цареві примнож дні до днів, продовж роки йому немов вічні віки,
⁸ нехай він перед Божим лицем пробуває навіки, хай милість та правда його стережуть!
⁹ Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!

Псалми 61

¹ Для дириґента хору. Для Єдутуна. Псалом Давидів.
² Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє!
³ Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже!
⁴ Доки будете ви нападати на людину? Усі хочете ви розтрощити її, немов мур той похилений, мов би паркан той валющий!
⁵ Вони тільки й думають, як би зіпхнути її з висоти, вони полюбили неправду: благословляють своїми устами, в своєму ж нутрі проклинають!… Села.
⁶ Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя!
⁷ Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюсь!
⁸ У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі!
⁹ Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище! Села.
¹⁰ Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом!
¹¹ Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!
¹² Один раз Бог сказав, а двічі я чув, що сила у Бога!
¹³ І в Тебе, о Господи, милість, бо відплачуєш кожному згідно з ділами його!

Псалми 62

¹ Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській.
² Боже Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води…
³ Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу,
⁴ ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють!
⁵ Так я буду в житті своїм благословляти Тебе, ради Ймення Твого буду руки свої підіймати!
⁶ Насичується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста мої хвалять губами співними.
⁷ Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних:
⁸ що став Ти на поміч для мене, в тіні ж Твоїх крил я співатиму!
⁹ Пригорнулась до Тебе душа моя, правиця Твоя підпирає мене.
¹⁰ Вороги ж мою душу шукають для згуби, нехай западуться до споду землі,
¹¹ нехай помордовані будуть мечем, бодай стали шакалам поживою!
¹² А цар звеселиться у Бозі, буде хвалений кожен, хто йому присягає, будуть бо замкнені уста лжемовцям!

Псалми 63

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів.
² Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони!
³ Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців,
⁴ які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким,
⁵ щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!…
⁶ У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити?
⁷ Вони кривди ховають… Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке!
⁸ Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть,
⁹ і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!…
¹⁰ І всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють!
¹¹ І праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді!

Псалми 64

¹ Уся земле, покликуйте Богові:
² Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі має відданий бути обіт!
³ Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить!
⁴ Справи грішні зробились сильніші від нас, Ти наші гріхи пробачаєш!
⁵ Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде! наситимось ми добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого!
⁶ Грізні речі Ти відповідаєш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та сущих далеко на морі,
⁷ що гори ставиш Своєю силою, підперезаний міццю,
⁸ що втихомирюєш гуркіт морів, їхніх хвиль та галас народів…
⁹ І будуть боятись ознак Твоїх мешканці кінців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід поранку й де вечір.
¹⁰ Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її!
¹¹ Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її!
¹² Ти добром Своїм рік вкороновуєш, і стежки Твої краплями товщу течуть!
¹³ Пасовиська пустині спливаються краплями, і радістю підперезались узгір’я!
¹⁴ Луги зодягнулись отарами, а долини покрилися збіжжям, гукають вони та співають!

Псалми 65

¹ Уся земле, покликуйте Богові,
² виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!
³ Скажіть Богу: Які Твої вчинки грізні! Через силу велику Твою Твої вороги піддадуться Тобі,
⁴ вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє! Села.
⁵ Ідіть і погляньте на Божі діла, Він грізний у ділах проти людських синів!
⁶ Він на суходіл змінив море, й переходили річку ногою, там раділи ми в Ньому!
⁷ Він царює навіки Своєю могутністю, очі Його між народами зорять, нехай не несуться відступники! Села.
⁸ Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголошуйте,
⁹ що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткнутись,
¹⁰ бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється…
¹¹ Ти нас до в’язниці впровадив, Ти пута поклав нам на стегна,
¹² Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів!
¹³ Увійду я до дому Твого з цілопаленнями, обіти свої Тобі виплачу ті,
¹⁴ що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй!
¹⁵ Цілопалення ситих тельців піднесу Тобі з димом кадильним баранячим, приготую биків із козлами. Села.
¹⁶ Ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі:
¹⁷ До Нього я кликав устами своїми, і хвали Йому під моїм язиком!
¹⁸ Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене,
¹⁹ але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви!
²⁰ Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене!

Псалми 66

¹ Для дириґента хору. На струнних знаряддях. Псалом. Пісня.
² Нехай Бог помилує нас, і хай поблагословить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Села,
³ щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред народів усіх спасіння Твоє!
⁴ Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!
⁵ Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі! Села.
⁶ Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!
⁷ Земля врожай свій дала, Бог поблагословив нас, наш Бог!
⁸ Нехай благословляє нас Бог, і всі кінці землі хай бояться Його!

Псалми 67

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів. Пісня.
² Нехай воскресне Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники!
³ Як дим розвівається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем!
⁴ А праведні будуть радіти, і будуть тішитися перед Богом, і веселитися в радості будуть!
⁵ Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, Господь Йому Ймення, та перед Ним веселіться!
⁶ Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм!
⁷ Бог самітних уводить до дому, витягує в’язнів з кайданів, тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі!
⁸ Боже, коли перед народом Своїм Ти виходив, коли йшов Ти пустинею, Села,
⁹ то тряслася земля, також капало небо було перед Богом, Сінай затремтів перед Богом, Богом Ізраїля!
¹⁰ Дощ добродійний спускаєш Ти краплями, Боже, на спадок Свій перемучений міцно поставив його.
¹¹ У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже!
¹² Господь дає слово; провісниць велика многота:
¹³ Царі військ утікають, утікають, пані ж дому розділює здобич.
¹⁴ Коли ви спочиваєте між обійстями то крила голубки покриті сріблом, а пера її зеленкавістю золота.
¹⁵ Коли Всемогутній царів розпорошував в Краї, то сніг Ти спускав на Цалмоні.
¹⁶ Гора Божа Башанська гора, гора верхогір’я гора та Башанська.
¹⁷ Верхогір’я, чого заздрісно дивитеся на ту гору, що Бог зажадав на мешкання Своє, і Господь буде мешкати там завжди?
¹⁸ Колесниць Божих дві десятьтисячки, тисячі багатократні, Господь із Сінаю прибув до святині.
¹⁹ Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, і відступники мешкати будуть у Господа Бога також.
²⁰ Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння! Села.
²¹ Бог для нас Бог спасіння, і в Господа Владики виходи смерти!
²² Але розторощить Бог голову Своїх ворогів, маківку, вкриту волоссям, того, хто в гріхах своїх ходить!
²³ Промовив Господь: Я спроваджу з Башану тебе, з глибин моря спроваджу,
²⁴ щоб ти ногу свою мив у крові, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!
²⁵ Походи Твої, Боже, бачено, походи Бога мого у святині мого Царя:
²⁶ Попереду йшли співаки, потому грачі, посеред дівчат, що бряжчали на бубнах:
²⁷ Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел Ізраїля!
²⁸ Там Веніямин молодий, їхній володар, князі Юди, їхні полки, князі Завулона, князі Нефталима.
²⁹ Твій Бог наказав тобі силу, будь силою, Боже, того, кого нам учинив!
³⁰ Із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.
³¹ Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами людськими, понищ тих, хто кавалками срібла милується, розпорош ті народи, що воєн бажають!
³² Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.
³³ Царства землі, співайте Богові, виспівуйте Господа, Села,
³⁴ що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним.
³⁵ Визнайте Богові силу, величність Його над Ізраїлем, а в хмарах потуга Його!
³⁶ Бог грізний у святинях Своїх, Бог Ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний!

Псалми 68

¹ Для дириґента хору. На спів “Лілеї”. Давидів.
² Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!
³ Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!
⁴ Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!…
⁵ Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!
⁶ Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!
⁷ Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів,
⁸ бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!…
⁹ Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,
¹⁰ бо ревність до дому Твойого з’їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,
¹¹ і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу…
¹² За одежу надів я верету, і за приказку став я для них:
¹³ про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п’янке попиває…
¹⁴ А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,
¹⁵ визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!
¹⁶ Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!
¹⁷ Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,
¹⁸ і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,
¹⁹ наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!…
²⁰ Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!
²¹ Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!
²² І жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували…
²³ Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,
²⁴ бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!
²⁵ Вилий на них Свою ревність, а полум’я гніву Твого нехай їх доганяє!
²⁶ Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!
²⁷ Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою…
²⁸ Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
²⁹ нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!…
³⁰ А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,
³¹ і я піснею буду хвалити Ім’я Боже, співом вдячним Його величатиму!
³² І буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.
³³ Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце,
³⁴ бо до вбогих Господь прислухається, і в’язнями Своїми не гордує Він!
³⁵ Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається,
³⁶ бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його,
³⁷ і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить Ім’я Його, житимуть в нім!

Псалми 69

¹ Для дириґента хору. Давидів. На пам’ятку.
² Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені!
³ Нехай посоромлені будуть, і хай застидаються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть усі, хто бажає для мене лихого!
⁴ Бодай повернулися з соромом ті, хто говорить на мене: Ага! Ага!
⁵ Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять: Хай буде великий Господь!
⁶ А я вбогий та бідний, поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!

Псалми 70

¹ До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений!
² визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене,
³ стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!
⁴ Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене,
⁵ Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого!
⁶ На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно!
⁷ Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона!
⁸ Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности!
⁹ Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене,
¹⁰ бо мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом,
¹¹ говорячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!…
¹² Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені!
¹³ Нехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого!
¹⁴ А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!
¹⁵ Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю,
¹⁶ буду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою!
¹⁷ Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої.
¹⁸ А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!
¹⁹ Бо Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі?
²⁰ Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш,
²¹ Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене!
²² А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти Ізраїлів!
²³ Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував!
²⁴ Шепоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене!

Псалми 71

¹ Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,
² хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю!
³ Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду.
⁴ Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя!
⁵ Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду!
⁶ Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю!
⁷ Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць,
⁸ і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі!
⁹ Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати…
¹⁰ Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!
¹¹ І впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи,
¹² бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги!
¹³ Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних,
¹⁴ від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!
¹⁵ І буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день!
¹⁶ На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі!
¹⁷ Хай ім’я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!
¹⁸ Благословен Господь Бог, Бог Ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє,
¹⁹ і благословенне навіки Ім’я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь!
²⁰ Скінчились молитви Давида, сина Єссея.

Псалми 72

¹ Поправді Бог добрий Ізраїлеві, Бог для щиросердих!
² А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,
³ бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,
⁴ бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
⁵ на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
⁶ Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
⁷ вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
⁸ сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
⁹ свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!…
¹⁰ Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
¹¹ та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
¹² як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?
¹³ Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
¹⁴ і ввесь день я побитий, і щоранку покараний…
¹⁵ Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
¹⁶ І роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,
¹⁷ аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:
¹⁸ направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!
¹⁹ Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!
²⁰ Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!
²¹ Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,
²² а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!…
²³ Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,
²⁴ Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!
²⁵ Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!
²⁶ Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,
²⁷ бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!
²⁸ А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

Псалми 73

¹ Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
² Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,
³ підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!…
⁴ Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
⁵ виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева…
⁶ А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
⁷ Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили…
⁸ Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів…
⁹ Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде…
¹⁰ Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки Ім’я Твоє?
¹¹ Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
¹² А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
¹³ Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
¹⁴ Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
¹⁵ Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
¹⁶ Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
¹⁷ всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
¹⁸ Пам’ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
¹⁹ Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
²⁰ Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
²¹ Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють Імення Твоє!
²² Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам’ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
²³ Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Псалми 74

¹ Для дириґента хору. “Не вигуби!”. Псалом Асафів. Пісня.
² Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке Твоє Ймення! Оповідають про чуда Твої.
³ Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо.
⁴ Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я. Села.
⁵ Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога!
⁶ Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно,
⁷ бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення,
⁸ але судить Бог: того Він понижує, а того повищує,
⁹ бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип’ють лиш дріжджі її!
¹⁰ А я буду звіщати навіки, співатиму Богові Якова,
¹¹ відрубаю всі роги безбожних, роги праведного піднесуться!

Псалми 75

¹ Для дириґента хору. На негінах. Псалом Асафів. Пісня.
² Бог знаний у Юді, Його Ймення велике в Ізраїлі!
³ У Салимі намет Його, а мешкання Його на Сіоні,
⁴ Він там поламав стріли луку, щита та меча, та війну! Села.
⁵ Ти осяйний, потужніший за гори відвічні.
⁶ Обдерто людей сильносердих, задрімали вони своїм сном, і не знайшли своїх рук усі мужі військові…
⁷ Від сваріння Твого, Боже Яковів, оглушується колесниця та кінь:
⁸ Ти Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть часу гніву Твого?…
⁹ Як звіщаєш Ти суд із небес, то боїться й стихає земля,
¹⁰ як встає Бог на суд, щоб спасти всіх покірних землі! Села.
¹¹ Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в’яжеш.
¹² Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточає, хай приносять дарунка Грізному:
¹³ Він духа вельмож впокоряє, страшний Він для земних царів!

Псалми 76

¹ Для дириґента хору. Для Єдутуна. Псалом Асафів.
² Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!
³ В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
⁴ згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.
⁵ Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю…
⁶ Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
⁷ свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
⁸ Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
⁹ Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
¹⁰ Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.
¹¹ І промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
¹² Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
¹³ і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
¹⁴ Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
¹⁵ Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
¹⁶ Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.
¹⁷ Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
¹⁸ Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
¹⁹ Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
²⁰ Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.
²¹ Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Псалми 77

¹ Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
² нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів’я я висловлю!
³ Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
⁴ того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
⁵ Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
⁶ щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
⁷ І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
⁸ І не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
⁹ Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
¹⁰ вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
¹¹ і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
¹² Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
¹³ Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
¹⁴ і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
¹⁵ на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
¹⁶ Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
¹⁷ Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
¹⁸ і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
¹⁹ І вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
²⁰ Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м’ясива народові Своєму?
²¹ Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
²² бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
²³ А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
²⁴ і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
²⁵ Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
²⁶ Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
²⁷ і дощем на них м’ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
²⁸ і спустив його серед табору його, коло наметів його.
²⁹ І їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
³⁰ Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
³¹ а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців Ізраїлевих повалив…
³² Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
³³ і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
³⁴ Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
³⁵ і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
³⁶ І своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
³⁷ бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті…
³⁸ Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
³⁹ і Він пам’ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
⁴⁰ Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
⁴¹ І все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого,
⁴² вони не пам’ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
⁴³ як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
⁴⁴ і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили…
⁴⁵ Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
⁴⁶ А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
⁴⁷ Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
⁴⁸ І Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
⁴⁹ Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
⁵⁰ Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
⁵¹ І побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
⁵² І повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
⁵³ І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
⁵⁴ І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
⁵⁵ І народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена Ізраїлеві оселив.
⁵⁶ Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
⁵⁷ і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
⁵⁸ І жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
⁵⁹ Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь Ізраїлем,
⁶⁰ і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
⁶¹ і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога…
⁶² І віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
⁶³ його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
⁶⁴ його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
⁶⁵ Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
⁶⁶ і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
⁶⁷ Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
⁶⁸ а вибрав Собі плем’я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
⁶⁹ І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
⁷⁰ І вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
⁷¹ від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спадок Свій,
⁷² і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Псалми 78

¹ Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!
² Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній…
³ Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!…
⁴ Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць…
⁵ Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
⁶ Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть,
⁷ бо вони з’їли Якова, а мешкання його опустошили!
⁸ Не пам’ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!…
⁹ Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого!
¹⁰ Чого будуть казати погани: Де їхній Бог? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів,
¹¹ нехай перед лице Твоє дійде стогін в’язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих!
¹² А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи!
¹³ А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід!

Псалми 79

¹ Для дириґента хору. На “Лілеї”. Свідоцтво. Псалом Асафів.
² Пастирю Ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися
³ перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
⁴ Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
⁵ Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?
⁶ Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри…
⁷ Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші…
⁸ Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
⁹ Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив,
¹⁰ Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край,
¹¹ гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри,
¹² аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки!
¹³ Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?
¹⁴ Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її!
¹⁵ Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,
¹⁶ і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!
¹⁷ В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого,
¹⁸ нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі!
¹⁹ А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо Ім’я Твоє кликати!
²⁰ Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

Псалми 80

¹ Для дириґента хору. На гітійськім знарядді. Асафів.
² Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова,
³ заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами,
⁴ засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята,
⁵ бо це право Ізраїлеві, Закон Бога Якова!
⁶ На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
⁷ Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились.
⁸ Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села.
⁹ Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о Ізраїлю, коли б ти послухав Мене:
¹⁰ нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
¹¹ Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню!
¹² Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Ізраїль,
¹³ і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами!
¹⁴ Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був Ізраїль ходив по дорогах Моїх,
¹⁵ ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх!
¹⁶ Ненависники Господа йому б покорились, і був би навіки їхній час,
¹⁷ і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!

Псалми 81

¹ Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить:
² Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? Села.
³ Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря,
⁴ порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих!
⁵ Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони… Всі основи землі захитались…
⁶ Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі,
⁷ та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож.
⁸ Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи!

Псалми 82

¹ Пісня. Псалом Асафів.
² Боже, не будь мовчазним, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже,
³ бо ось зашуміли Твої вороги, а Твої ненависники голови попідіймали!
⁴ Вони проти народу Твого хитрий задум видумують, і нараджуються проти тих, кого Ти бережеш!
⁵ Вони кажуть: Ходіть но, та знищимо їх з-між народів, і згадуватись більш не буде імення Ізраїля!
⁶ Бо вони однодушно нарадилися, проти Тебе умови складають,
⁷ намети Едома й ізмаїльтян, Моав та агаряни,
⁸ Ґевал і Аммон, і Амалик, Филистея з мешканцями Тиру.
⁹ І Ашшур поєднався був з ними, вони синам Лотовим стали раменом. Села.
¹⁰ Зроби їм, як Мідіянові, як Сісері, як Явінові в долині Кішон,
¹¹ при Ен-Дорі вони були знищені, стали погноєм землі!
¹² Поклади їх та їхніх вельмож, як Орева, й як Зеева, й як Зеваха, й як Цалмунну, усіх їхніх князів,
¹³ що казали були: Візьмімо на спадок для себе помешкання Боже!
¹⁴ Боже мій, бодай стали вони, немов порох у вихрі, як солома на вітрі!
¹⁵ Як огонь палить ліс, й як запалює полум’я гори,
¹⁶ так Ти їх пожени Своїм вихром, і настраш Своєю бурею!
¹⁷ Наповни обличчя їхнє соромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!
¹⁸ Нехай будуть вони засоромлені, й завжди хай будуть настрашені, і хай застидаються, й хай вони згинуть!
¹⁹ І нехай вони знають, що Ти, Твоє Ймення Господь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!

Псалми 83

¹ Для дириґента хору. На гітійськім знарядді. Синів Кореєвих. Псалом.
² Які любі оселі Твої, Господи Саваоте!
³ Затужена та омліває душа моя за подвір’ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого!
⁴ І пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій!
⁵ Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе! Села.
⁶ Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе,
⁷ ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!
⁸ Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.
⁹ Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Села.
¹⁰ Щите наш, поглянь же, о Боже, і придивись до обличчя Свого помазанця!
¹¹ Ліпший бо день на подвір’ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности!
¹² Бо сонце та щит Господь, Бог! Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить.
¹³ Господи Саваоте, блаженна людина, що на Тебе надіється!

Псалми 84

¹ Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом.
² Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув,
³ Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив! Села.
⁴ Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости!
⁵ Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощ!
⁶ Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід?
⁷ Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою!
⁸ Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє,
⁹ нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир! народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються!
¹⁰ Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі.
¹¹ Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються,
¹² правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає.
¹³ І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій.
¹⁴ Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить.

Псалми 85

¹ Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий!
² Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію кладе!
³ Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день,
⁴ потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою,
⁵ бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!
⁶ Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого,
⁷ в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!
⁸ Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої!
⁹ Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та Ім’я Твоє славити будуть,
¹⁰ великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти Бог єдиний!
¹¹ Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого!
¹² Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і славити буду повіки Ім’я Твоє,
¹³ велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого!
¹⁴ Боже, злочинці повстали на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе…
¹⁵ А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий,
¹⁶ зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї невільниці!
¹⁷ Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив!

Псалми 86

¹ Основа його на горах святих,
² Господь любить брами Сіону понад усі селища Яковові.
³ Славне розповідають про тебе, місто Боже! Села.
⁴ Тим, хто знає мене, нагадаю про Рагав та про Вавилон; ось Филистея та Тир з Кушем кажуть: Отой народився був там.
⁵ І про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його!
⁶ Господь буде лічити у книзі народів: Оцей народився був там! Села.
⁷ І співають у танку вони: У Тобі всі джерела мої!

Псалми 87

¹ Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На “Махалат леаннот”. Пісня навчальна Гемана езрахеянина.
² Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:
³ хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,
⁴ душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!
⁵ Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий…
⁶ Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки…
⁷ Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.
⁸ На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене… Села.
⁹ Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них… Я замкнений і не виходжу,
¹⁰ стемніло з біди моє око… Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!…
¹¹ Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.
¹² Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?
¹³ Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?
¹⁴ Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує…
¹⁵ Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
¹⁶ Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став…
¹⁷ Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,
¹⁸ вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають…
¹⁹ друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!…

Псалми 88

¹ Навчальна пісня Етана езрахеянина.
² Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!
³ Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім.
⁴ Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:
⁵ Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки! Села.
⁶ І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,
⁷ бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
⁸ Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!
⁹ Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!
¹⁰ Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.
¹¹ Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.
¹² Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!
¹³ Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє.
¹⁴ Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя!
¹⁵ Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!
¹⁶ Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
¹⁷ Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю,
¹⁸ бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься,
¹⁹ бо щит наш Господній, а цар наш від Святого Ізраїлевого!
²⁰ Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об’явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:
²¹ знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,
²² щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!
²³ Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,
²⁴ його ворогів поб’ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!
²⁵ Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,
²⁶ і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.
²⁷ Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!
²⁸ Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.
²⁹ Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,
³⁰ і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!
³¹ Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,
³² коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,
³³ тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!
³⁴ А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності,
³⁵ не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!
³⁶ Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:
³⁷ повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,
³⁸ як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий… Села.
³⁹ А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,
⁴⁰ Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,
⁴¹ всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!…
⁴² Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем…
⁴³ Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,
⁴⁴ і Ти відвернув вістря шаблі його… у війні ж не підтримав його…
⁴⁵ Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
⁴⁶ скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села.
⁴⁷ Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
⁴⁸ Пам’ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?
⁴⁹ Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села.
⁵⁰ Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
⁵¹ Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,
⁵² якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!
⁵³ Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь!

Псалми 89

¹ Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!
² Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!
³ Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!
⁴ Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна…
⁵ Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:
⁶ уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів’яне та сохне!
⁷ Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
⁸ Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!
⁹ Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання…
¹⁰ Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо…
¹¹ Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!
¹² Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!
¹³ Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів!
¹⁴ Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!
¹⁵ Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!
¹⁶ Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,
¹⁷ і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!

Псалми 90

¹ Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,
² той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!
³ Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,
⁴ Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда.
⁵ Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,
⁶ ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні,
⁷ впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!…
⁸ Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш,
⁹ бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище!
¹⁰ Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться,
¹¹ бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх,
¹² на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
¹³ На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати!
¹⁴ Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає Ім’я Моє він;
¹⁵ як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його,
¹⁶ і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!

Псалми 91

¹ Псалом. Пісня на день суботній.
² То добре, щоб дякувати Господеві й виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній,
³ вранці розповідати про милість Твою, а ночами про правду Твою
⁴ на десятиструнній й на арфі, на лютні та гуслах,
⁵ бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, про діла Твоїх рук я співаю!
⁶ Які то величні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки Твої,
⁷ нерозумна людина не знає, а недоумок не зрозуміє того!
⁸ Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочинці, то на те, щоб навіки були вони знищені,
⁹ а Ти, Господи, на висоті повік-віку!
¹⁰ Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпорошаться всі беззаконники!
¹¹ І Ти рога мого підніс немов в однорожця, мене намастив Ти оливою свіжою.
¹² І дивилося око моє на занепад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, почують про це мої уші!
¹³ Зацвіте справедливий, як пальма, і виженеться, немов кедр на Ливані,
¹⁴ посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір’ях нашого Бога,
¹⁵ іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі,
¹⁶ щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!

Псалми 92

¹ Царює Господь, зодягнувся у велич, зодягнувся Господь, оперезався Він силою, і міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався!
² Престол Твій поставлений міцно спрадавна, від вічности Ти!
³ Ріки піднесли, о Господи, ріки піднесли свій гуркіт, ріки будуть підносити шум від удару їхніх хвиль,
⁴ та над гуркіт великих тих вод, над морські потужнії хвилі, могутніший Господь у висоті!
⁵ Свідоцтва Твої дуже певні, а дому Твоєму належиться святість, о Господи, на довгії дні!

Псалми 93

¹ Бог помсти Господь, Бог помсти з’явився,
² піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!
³ Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?
⁴ Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?
⁵ Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать…
⁶ Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт
⁷ та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів…
⁸ Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?
⁹ Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?
¹⁰ Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
¹¹ Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
¹² Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
¹³ щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
¹⁴ бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
¹⁵ бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!
¹⁶ Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
¹⁷ Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!…
¹⁸ Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
¹⁹ Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
²⁰ Чи престол беззаконня з Тобою з’єднається, той, що гріх учиняє над право?
²¹ Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
²² І Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
²³ і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!

Псалми 94

¹ Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого,
² хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні,
³ бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма,
⁴ що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір’я гірські,
⁵ що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували!
⁶ Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!
⁷ Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,
⁸ не робіте твердим серця вашого, мов при Мериві, немов на пустині в день спроби,
⁹ коли ваші батьки Мене брали на спробу, Мене випробовували, також бачили діло Моє.
¹⁰ Сорок літ був огидним Мені оцей рід, й Я сказав: Цей народ блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,
¹¹ тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони!

Псалми 95

¹ Співайте для Господа пісню нову, уся земле, співайте для Господа!
² Співайте для Господа, благословляйте Ім’я Його, з дня на день сповіщайте спасіння Його!
³ Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіми народами,
⁴ бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх!
⁵ Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса,
⁶ перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його!
⁷ Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу,
⁸ дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір’я Його!
⁹ Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле,
¹⁰ сповістіть між народами: Царює Господь! Він вселенну зміцнив, щоб не захиталась, Він буде судити людей справедливо!
¹¹ Хай небо радіє, і хай веселиться земля, нехай гримить море й усе, що у нім,
¹² нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дерева лісні,
¹³ перед Господнім лицем, бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй!

Псалми 96

¹ Царює Господь: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови!
² Хмара та морок круг Нього, справедливість та право підстава престолу Його.
³ Огонь іде перед лицем Його, і ворогів Його палить навколо.
⁴ Освітили вселенну Його блискавиці, те бачить земля та тремтить!
⁵ Гори, як віск, розтопилися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі.
⁶ Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі народи.
⁷ Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками вихвалюється! Додолу впадіть перед Ним, усі боги!
⁸ Почув і звеселився Сіон, і потішились Юдині дочки через Твої присуди, Господи,
⁹ бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно!
¹⁰ Хто Господа любить, ненавидьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той визволить їх із руки несправедливих.
¹¹ Світло сіється для справедливого, а для простосердих розрада.
¹² Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу пам’ять!

Псалми 97

¹ Співайте для Господа пісню нову, бо Він чуда вчинив! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його.
² Спасіння Своє Господь виявив, перед очима народів відкрив Свою правду.
³ Пам’ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому Ізраїля. Бачать всі кінці землі те спасіння, що чинить наш Бог.
⁴ Уся земле, викликуйте Господу, покликуйте радісно, і співайте та грайте!
⁵ Грайте Господеві на гуслах, на гуслах і піснопінням,
⁶ на сурмах і голосом рогу викликуйте перед обличчям Царя Цього й Господа!
⁷ Нехай шумить море й усе, що у ньому, вселенна й мешканці її,
⁸ ріки хай плещуть в долоні, разом радіють хай гори
⁹ перед обличчям Господнім, бо Він землю судити гряде: Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді!

Псалми 98

¹ Царює Господь, і народи тремтять, сидить на Херувимах, і трясеться земля!
² Великий Господь на Сіоні, і піднесений Він над усіма народами!
³ Хай Ім’я Твоє славлять, велике й грізне воно!
⁴ А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив, Ти Якову право та правду вчинив!
⁵ Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий!
⁶ Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть Імення Його. Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх,
⁷ у стовпі хмари до них говорив. Вони зберігали свідоцтва Його й постанови, що Він дав був для них.
⁸ Господи, Боже наш, Ти вислуховував їх, Ти був для них Богом вибачливим, але мстився за їхні діла.
⁹ Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш!

Псалми 99

¹ Уся земле, покликуйте Господу!
² Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!
³ Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська.
⁴ Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір’я Його з похвалою! Виславляйте Його, Ім’я Його благословляйте,
⁵ бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!

Псалми 100

¹ Я виспівувати буду про милість та суд, я буду співати до Тебе, о Господи,
² придивлятимуся до дороги невинного. Коли прийдеш до мене? Я буду ходити в невинності серця свого серед дому мого,
³ не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної, діло відступства ненавиджу, не приляже до мене воно,
⁴ перекірливе серце відходить від мене, лихого не знаю!
⁵ Хто таємно обчорнює ближнього свого, я знищу того, високоокого й гордосердого, його не стерплю!
⁶ Мої очі на вірних землі, щоб сиділи зо мною. Хто ходить дорогою невинного, той буде служити мені.
⁷ Обманець не сяде в середині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець!
⁸ Всіх безбожних землі буду нищити кожного ранку, щоб з міста Господнього вигубити всіх злочинців!

Псалми 101

¹ Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
² Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
³ Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
⁴ Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі…
⁵ Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій…
⁶ Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості…
⁷ Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
⁸ Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі…
⁹ Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
¹⁰ І попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
¹¹ через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене…
¹² Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
¹³ А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам’ять Твоя з роду в рід.
¹⁴ Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
¹⁵ бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
¹⁶ І будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
¹⁷ Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
¹⁸ До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
¹⁹ Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
²⁰ бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
²¹ щоб почути зідхання ув’язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
²² щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
²³ коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
²⁴ Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив…
²⁵ Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.
²⁶ Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
²⁷ позникають вони, а Ти будеш стояти… І всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони…
²⁸ Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!
²⁹ Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

Псалми 102

¹ Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!
² Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!
³ Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє.
⁴ Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує.
⁵ Він бажання твоє насичає добром, відновиться, мов той орел, твоя юність!
⁶ Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних.
⁷ Він дороги Свої об’явив був Мойсеєві, діла Свої дітям Ізраїлевим.
⁸ Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
⁹ Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів.
¹⁰ Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими.
¹¹ Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його,
¹² як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!
¹³ Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його,
¹⁴ бо знає Він створення наше, пам’ятає, що ми порох:
¹⁵ чоловік як трава дні його, немов цвіт польовий так цвіте він,
¹⁶ та вітер перейде над ним і немає його, і вже місце його не пізнає його…
¹⁷ А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його над синами синів,
¹⁸ що Його заповіта додержують, і що пам’ятають накази Його, щоб виконувати їх!
¹⁹ Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє.
²⁰ Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!
²¹ Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його!
²² Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його! Благослови, душе моя, Господа!

Псалми 103

¹ Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
² Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
³ Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
⁴ Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
⁵ Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
⁶ безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
⁷ від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
⁸ виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
⁹ Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
¹⁰ Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
¹¹ напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
¹² Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
¹³ Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
¹⁴ Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
¹⁵ і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
¹⁶ Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
¹⁷ що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
¹⁸ Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
¹⁹ І місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
²⁰ Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
²¹ ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
²² Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
²³ Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
²⁴ Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
²⁵ Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
²⁶ Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
²⁷ Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
²⁸ Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
²⁹ Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
³⁰ Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
³¹ Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
³² Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
³³ Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
³⁴ Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
³⁵ Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Псалми 104

¹ Дякуйте Господу, кличте Ім’я Його, серед народів звіщайте про чини Його!
² Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!
³ Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!
⁴ Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!
⁵ Пам’ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його,
⁶ ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!
⁷ Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!
⁸ Він пам’ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
⁹ що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для Ісака.
¹⁰ Він поставив її за Закона для Якова, Ізраїлеві заповітом навіки,
¹¹ говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас!
¹² Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,
¹³ і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.
¹⁴ Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:
¹⁵ Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!
¹⁶ І покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав.
¹⁷ Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був.
¹⁸ Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло,
¹⁹ аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило.
²⁰ Цар послав і його розв’язав, володар народів і його був звільнив.
²¹ Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм,
²² щоб в’язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв.
²³ І Ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї.
²⁴ А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів.
²⁵ Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його.
²⁶ Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
²⁷ вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї.
²⁸ Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його.
²⁹ Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу.
³⁰ °хній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх.
³¹ Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому.
³² Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю.
³³ І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював.
³⁴ Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку,
³⁵ усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з’їла.
³⁶ І Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили.
³⁷ І Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся.
³⁸ Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них.
³⁹ Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі.
⁴⁰ Зажадав був Ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував.
⁴¹ Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях,
⁴² бо Він пам’ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
⁴³ І Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх,
⁴⁴ І їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів,
⁴⁵ щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли! Алілуя!

Псалми 105

¹ Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
² Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?
³ Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!
⁴ Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,
⁵ щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!
⁶ Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили…
⁷ Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.
⁸ Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
⁹ Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!…
¹⁰ І Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,
¹¹ і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!
¹² Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.
¹³ Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,
¹⁴ і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,
¹⁵ і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу…
¹⁶ Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.
¹⁷ Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,
¹⁸ і огонь запалав на їхніх зборах, і полум’я те попалило безбожних…
¹⁹ Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,
²⁰ і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,
²¹ забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
²² у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним…
²³ І сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!
²⁴ Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,
²⁵ і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.
²⁶ І Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,
²⁷ і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!
²⁸ І служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,
²⁹ і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!
³⁰ І встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,
³¹ і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
³² І розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,
³³ бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми…
³⁴ Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,
³⁵ і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.
³⁶ І божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них…
³⁷ І приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,
³⁸ і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. І через кривавий переступ земля посквернилась,
³⁹ і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми…
⁴⁰ І проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,
⁴¹ і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними,
⁴² і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку…
⁴³ Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину!
⁴⁴ Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,
⁴⁵ і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
⁴⁶ і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!
⁴⁷ Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!
⁴⁸ Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й навіки! І ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!

Псалми 106

¹ Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
² хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,
³ і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!
⁴ Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,
⁵ голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала…
⁶ І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
⁷ І Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.
⁸ Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
⁹ бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!
¹⁰ Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в’язні біди та заліза,
¹¹ бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього.
¹² Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг,
¹³ і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
¹⁴ І Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив.
¹⁵ Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,
¹⁶ бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!
¹⁷ Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
¹⁸ Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти,
¹⁹ і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх,
²⁰ Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!
²¹ Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським,
²² і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!
²³ Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді,
²⁴ вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!
²⁵ Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,
²⁶ до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється!
²⁷ Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п’яний, і вся їхня мудрість бентежиться!
²⁸ Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
²⁹ Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,
³⁰ і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.
³¹ Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!
³² Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!
³³ Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,
³⁴ плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.
³⁵ Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,
³⁶ і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,
³⁷ і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!
³⁸ І благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!
³⁹ Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.
⁴⁰ Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині,
⁴¹ а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.
⁴² Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ’я.
⁴³ Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!

Псалми 107

¹ Пісня. Псалом Давидів.
² Моє серце зміцнилося, Боже, я буду співати та славити разом з своєю хвалою!
³ Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!
⁴ Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами,
⁵ бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар!
⁶ Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею!
⁷ Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас!
⁸ У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю.
⁹ Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє.
¹⁰ Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати!
¹¹ Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе?
¹² Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?
¹³ Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!
¹⁴ Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших!

Псалми 108

¹ Боже слави моєї, не будь мовчазливий,
² бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!
³ І вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,
⁴ обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,
⁵ вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!
⁶ Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!
⁷ Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
⁸ Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!
⁹ Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!
¹⁰ І хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
¹¹ Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!
¹² Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!
¹³ Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім’я їхнє!
¹⁴ Беззаконня батьків його хай пам’ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
¹⁵ Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам’ять,
¹⁶ ворог бо не пам’ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!
¹⁷ Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!
¹⁸ Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!
¹⁹ Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!
²⁰ Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!
²¹ А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,
²² бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!…
²³ Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!
²⁴ Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,
²⁵ і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають…
²⁶ Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
²⁷ І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!
²⁸ Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!
²⁹ Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
³⁰ Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,
³¹ бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!

Псалми 109

¹ Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!
² Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, пануй Ти поміж ворогами Своїми!
³ Народ Твій готовий у день військового побору Твого, в оздобах святині із лоня зірниці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість.
⁴ Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим.
⁵ По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого,
⁶ Він буде судити між народами, землю виповнить трупами, розторощить Він голову в краї великім…
⁷ Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову!

Псалми 110

¹ Буду славити Господа з повного серця, в колі праведних та на згромадженні!
² Великі Господні діла, вони пожадані для всіх, хто їх любить!
³ Його діло краса та величність, а правда Його пробуває навіки!
⁴ Він пам’ятку чудам Своїм учинив, милостивий та щедрий Господь!
⁵ Поживу дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам’ятає повік!
⁶ Силу чинів Своїх об’явив Він народові Своєму, щоб спадщину народів їм дати.
⁷ Діла рук Його правда та право, всі накази Його справедливі,
⁸ вони кріпкі на вічні віки, вони зроблені вірністю і правотою!
⁹ Послав Він Своєму народові визволення, заповіта Свого поставив навіки, святе та грізне Його Ймення!
¹⁰ Початок премудрости страх перед Господом, добрий розум у тих, хто виконує це, Його слава навіки стоїть!

Псалми 111

¹ Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!
² Буде сильним насіння його на землі, буде поблагословлений рід безневинних!
³ Багатство й достаток у домі його, а правда його пробуває навіки!
⁴ Світло сходить у темряві для справедливих, Він ласкавий, і милостивий, і праведний!
⁵ Добрий муж милостивий та позичає, удержує справи свої справедливістю,
⁶ і навіки він не захитається, у вічній пам’яті праведний буде!
⁷ Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!
⁸ Уміцнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворогами своїми!
⁹ Він щедро убогим дає, його правда навіки стоїть, його ріг підіймається в славі!
¹⁰ Це бачить безбожний та гнівається, скрегоче зубами своїми та тане… Бажання безбожних загине!

Псалми 112

¹ Хваліте, Господні раби, хваліть Ім’я Господа!
² Нехай буде благословенне Господнє Ім’я відтепер і навіки!
³ Від сходу сонця аж до заходу його прославляйте Господнє Ім’я!
⁴ Господь підіймається над усі народи, Його слава понад небеса!
⁵ Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті,
⁶ та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі?
⁷ Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного,
⁸ щоб його посадити з вельможними, з вельможними люду Його!
⁹ Він неплідну в домі садовить за радісну матір дітей! Алілуя!

Псалми 113

¹ Як виходив Ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів,
² Юда став за святиню Йому, а Ізраїль Його пануванням!
³ Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад!
⁴ Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята!
⁵ Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся назад?
⁶ Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята?
⁷ Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,
⁸ що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело!
⁹ Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!
¹⁰ Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог?
¹¹ А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив.
¹² °хні божки срібло й золото, діло рук людських:
¹³ вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,
¹⁴ мають уші й не чують, мають носа й без нюху,
¹⁵ мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!
¹⁶ Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
¹⁷ Ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!
¹⁸ Аароновий доме, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
¹⁹ Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
²⁰ Господь пам’ятає про нас, нехай поблагословить! Нехай поблагословить Ізраїлів дім, нехай поблагословить Він дім Ааронів!
²¹ Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих!
²² Нехай вас розмножить Господь, вас і ваших дітей!
²³ Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!
²⁴ Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським!
²⁵ Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання,
²⁶ а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки! Алілуя!

Псалми 114

¹ Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх,
² бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні!
³ Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я!
⁴ А я в Ім’я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою!
⁵ Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний!
⁶ Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені!
⁷ Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі,
⁸ бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози моє око, ногу мою від спотикання.
⁹ Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!

Псалми 115

¹ Я вірив, коли говорив: Я сильно пригнічений!
² Я сказав був у поспіху: Кожна людина говорить неправду!
³ Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?
⁴ Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє Ім’я!
⁵ Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його!
⁶ Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!
⁷ О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї невільниці, Ти кайдани мої розв’язав!
⁸ Я жертву подяки Тобі принесу, і Господнім Ім’ям буду кликати!
⁹ Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його,
¹⁰ на подвір’ях Господнього дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілуя!

Псалми 116

¹ Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи,
² бо зміцнилось Його милосердя над нами, а правда Господня навіки! Алілуя!

Псалми 117

¹ Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
² Нехай скаже Ізраїль, бо навіки Його милосердя!
³ Нехай скаже дім Ааронів, бо навіки Його милосердя!
⁴ Нехай скажуть ті, хто боїться Господа, бо навіки Його милосердя!
⁵ У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь!
⁶ Зо мною Господь не боюся нікого, що зробить людина мені?
⁷ Господь серед тих, що мені помагають, і побачу загибіль своїх ненависників.
⁸ Краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на людину,
⁹ краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на вельможних!
¹⁰ Всі народи мене оточили, я ж Господнім Ім’ям їх понищив!
¹¹ Оточили мене й обступили мене, я ж Господнім Ім’ям їх понищив!
¹² Оточили мене немов бджоли, та погасли вони, як терновий огонь, я бо Господнім Ім’ям їх понищив!
¹³ Дошкульно попхнув ти мене на падіння, та Господь спас мене!
¹⁴ Господь моя сила та пісня, і став Він спасінням мені!
¹⁵ Голос співу й спасіння в наметах між праведників: Господня правиця виконує чуда!
¹⁶ Правиця Господня підноситься, правиця Господня виконує чуда!
¹⁷ Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні!
¹⁸ Покарати мене покарав був Господь, та смерти мені не завдав.
¹⁹ Відчиніте мені брами правди, я ними ввійду, буду славити Господа!
²⁰ Це брама Господня, праведники в неї входять.
²¹ Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасінням мені!
²² Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем,
²³ від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!
²⁴ Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім!
²⁵ Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти!
²⁶ Благословен, хто гряде у Господнє Ім’я! Благословляємо вас із Господнього дому!
²⁷ Господь Бог, і засяяв Він нам. Прив’яжіте святковую жертву шнурами аж до наріжників жертівника!
²⁸ Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти, мій Боже, я буду Тебе величати!
²⁹ Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

Псалми 118

¹ Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!
² Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,
³ і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
⁴ Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
⁵ Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,
⁶ не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
⁷ Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.
⁸ Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!
⁹ Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!
¹⁰ Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!
¹¹ Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.
¹² Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!
¹³ Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.
¹⁴ З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.
¹⁵ Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.
¹⁶ Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!
¹⁷ Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!
¹⁸ Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
¹⁹ На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
²⁰ Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу…
²¹ Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.
²² Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!
²³ Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,
²⁴ і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!
²⁵ Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!
²⁶ Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!
²⁷ Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.
²⁸ Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
²⁹ Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!
³⁰ Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.
³¹ До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!
³² Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.
³³ Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!
³⁴ Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!
³⁵ Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.
³⁶ Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.
³⁷ Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!
³⁸ Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
³⁹ Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.
⁴⁰ Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!
⁴¹ І хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,
⁴² і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!
⁴³ І не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!
⁴⁴ А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!
⁴⁵ І буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.
⁴⁶ І буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!
⁴⁷ І буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
⁴⁸ і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!
⁴⁹ Пам’ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.
⁵⁰ Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.
⁵¹ Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!
⁵² Твої присуди я пам’ятаю відвіку, о Господи, і радію!
⁵³ Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!
⁵⁴ Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.
⁵⁵ Я вночі пам’ятаю Ім’я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!
⁵⁶ Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.
⁵⁷ Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.
⁵⁸ Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
⁵⁹ Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.
⁶⁰ Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.
⁶¹ Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.
⁶² Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.
⁶³ Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!
⁶⁴ Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
⁶⁵ Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
⁶⁶ Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!
⁶⁷ Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
⁶⁸ Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!
⁶⁹ Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.
⁷⁰ Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.
⁷¹ Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!
⁷² Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
⁷³ Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
⁷⁴ Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
⁷⁵ Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
⁷⁶ Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
⁷⁷ Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
⁷⁸ Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
⁷⁹ До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
⁸⁰ Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
⁸¹ Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
⁸² За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?…
⁸³ Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
⁸⁴ Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
⁸⁵ Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
⁸⁶ Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
⁸⁷ Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
⁸⁸ Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
⁸⁹ Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
⁹⁰ З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,
⁹¹ усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
⁹² Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
⁹³ Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
⁹⁴ Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
⁹⁵ Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
⁹⁶ Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
⁹⁷ Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
⁹⁸ Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
⁹⁹ Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
¹⁰⁰ Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
¹⁰¹ Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
¹⁰² Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
¹⁰³ Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
¹⁰⁴ Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
¹⁰⁵ Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
¹⁰⁶ Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
¹⁰⁷ Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
¹⁰⁸ Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
¹⁰⁹ У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
¹¹⁰ Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
¹¹¹ Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
¹¹² Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
¹¹³ Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
¹¹⁴ Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
¹¹⁵ Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
¹¹⁶ За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
¹¹⁷ Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
¹¹⁸ Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
¹¹⁹ Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
¹²⁰ Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
¹²¹ Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
¹²² Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
¹²³ Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
¹²⁴ Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
¹²⁵ Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
¹²⁶ Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
¹²⁷ Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
¹²⁸ Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
¹²⁹ Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.
¹³⁰ Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.
¹³¹ Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
¹³² Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає Імення Твоє.
¹³³ Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.
¹³⁴ Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
¹³⁵ Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
¹³⁶ Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують…
¹³⁷ Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
¹³⁸ бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
¹³⁹ Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
¹⁴⁰ Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
¹⁴¹ Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
¹⁴² Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
¹⁴³ Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
¹⁴⁴ Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
¹⁴⁵ Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
¹⁴⁶ Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
¹⁴⁷ Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
¹⁴⁸ Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
¹⁴⁹ Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
¹⁵⁰ Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
¹⁵¹ та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
¹⁵² Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
¹⁵³ Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
¹⁵⁴ Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
¹⁵⁵ Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
¹⁵⁶ Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
¹⁵⁷ Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
¹⁵⁸ Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
¹⁵⁹ Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
¹⁶⁰ Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
¹⁶¹ Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
¹⁶² Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
¹⁶³ Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
¹⁶⁴ Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
¹⁶⁵ Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
¹⁶⁶ На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
¹⁶⁷ Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
¹⁶⁸ Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
¹⁶⁹ Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
¹⁷⁰ Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
¹⁷¹ Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
¹⁷² Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
¹⁷³ Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
¹⁷⁴ Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
¹⁷⁵ Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
¹⁷⁶ Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!…

Псалми 119

¹ Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,
² Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!
³ Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?
⁴ Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!
⁵ Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару!
⁶ Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир:
⁷ я за мир, та коли говорю, то вони за війну!

Псалми 120

¹ Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога,
² мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!
³ Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож:
⁴ оце не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів!
⁵ Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй,
⁶ удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі!
⁷ Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою,
⁸ Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!

Псалми 121

¹ Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього!
² Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме.
³ Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом,
⁴ куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити Ізраїлеві, щоб Іменню Господньому дякувати!
⁵ Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового.
⁶ Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе!
⁷ Нехай буде мир у твоїх передмур’ях, безпека в палатах твоїх!
⁸ Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі!
⁹ Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!

Псалми 122

¹ Свої очі я зводжу до Тебе, що на небесах пробуваєш!
² Ото бо, як очі рабів до руки їх панів, як очі невільниці до руки її пані, отак наші очі до Господа, нашого Бога, аж поки не змилується Він над нами!
³ Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо погорди ми досить наситились!
⁴ Душа наша наситилась досить собі: від безпечних наруги, від пишних погорди!…

Псалми 123

¹ Коли б не Господь, що був з нами нехай но Ізраїль повість!
² коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина,
³ то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,
⁴ то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,
⁵ душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!
⁶ Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!
⁷ Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!
⁸ Наша поміч ув Імені Господа, що вчинив небо й землю!

Псалми 124

¹ Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік!
² Єрусалим, гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки!
³ Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди.
⁴ Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для простосердих!
⁵ Тих же, що збочують на свої манівці, нехай їх провадить Господь разом із беззаконцями! Мир на Ізраїля!

Псалми 125

¹ Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні…
² Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!
³ Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!
⁴ Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!
⁵ Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:
⁶ все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!

Псалми 126

¹ Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!
² Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!
³ Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!
⁴ Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді:
⁵ блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!

Псалми 127

¹ Блажен кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його!
² Коли труд своїх рук будеш їсти, блажен ти, і добре тобі!
³ Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові!
⁴ Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!
⁵ Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя,
⁶ і побачиш онуків своїх! Мир на Ізраїля!

Псалми 128

¹ Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но Ізраїль повість!
² Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!
³ Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,
⁴ та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!
⁵ Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!
⁶ Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,
⁷ що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в’язальник,
⁸ і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас Ім’ям Господа!

Псалми 129

¹ З глибини я взиваю до Тебе, о Господи:
² Господи, почуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого!
³ Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?
⁴ Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе…
⁵ Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю.
⁶ Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.
⁷ Хай надію складає Ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним,
⁸ і Ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів!

Псалми 130

¹ Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене!
² Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя!
³ Хай надію складає Ізраїль на Господа відтепер аж навіки!

Псалми 131

¹ Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,
² що клявсь Господеві, присягався був Сильному Якова:
³ Не ввійду я в намет свого дому, не зійду я на ложе постелі своєї,
⁴ не дам сну своїм очам, дрімання повікам своїм,
⁵ аж поки не знайду я для Господа місця, місця перебування для Сильного Якова!
⁶ Ось ми чули про Нього в Ефрафі, на Яарських полях ми знайшли Його.
⁷ Увійдім же в мешкання Його, поклонімось підніжкові ніг Його!
⁸ Встань же Господи, йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї!
⁹ Священики Твої хай зодягнуться в правду, і будуть співати Твої богобійні!
¹⁰ Ради Давида, Свого раба, не відвертай лиця від Свого помазанця.
¹¹ Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!
¹² Якщо будуть синове твої пильнувати Мого заповіта й свідоцтва Мого, що його Я навчатиму їх, то й сини їхні на вічні віки будуть сидіти на троні твоїм!
¹³ Бо вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі:
¹⁴ То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав,
¹⁵ поживу його щедро благословлю, і хлібом убогих його нагодую!
¹⁶ Священиків його зодягну у спасіння, а його богобійні співатимуть радісно.
¹⁷ Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця вготую світильника,
¹⁸ ворогів його соромом позодягаю, а на ньому корона його буде сяяти!

Псалми 132

¹ Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!
² Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його!
³ Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!

Псалми 133

¹ Поблагословіть оце Господа, всі раби Господні, що по ночах у домі Господньому ви стоїте!
² Ваші руки здійміть до святині, і Господа благословіть!
³ Нехай поблагословить тебе із Сіону Господь, що вчинив небо й землю!

Псалми 134

¹ Хваліте Господнє Ім’я, хваліте, Господні раби,
² що стоїте в домі Господньому, на подвір’ях дому нашого Бога!
³ Хваліть Господа, бо добрий Господь, співайте Іменню Його, бо приємне воно,
⁴ бо вибрав Господь собі Якова, Ізраїля на власність Свою!
⁵ Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!
⁶ Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!
⁷ Підіймає Він хмари від краю землі, блискавиці вчинив для дощу, випроваджує вітер з запасів Своїх.
⁸ Він позабивав перворідних Єгипту, від людини аж до скотини.
⁹ Він послав між Єгипет ознаки та чуда, на фараона і на рабів всіх його.
¹⁰ Він уразив багато народів, і потужних царів повбивав:
¹¹ Сигона, царя амореян, і Оґа, Башану царя, та всіх ханаанських царів.
¹² І Він дав їхню землю спадщиною, на спадок Ізраїлеві, Своєму народові.
¹³ Господи, Ймення Твоє віковічне, Господи, пам’ять Твоя з роду в рід!
¹⁴ Бо буде судити Господь Свій народ, та змилосердиться Він над Своїми рабами.
¹⁵ Божки людів то срібло та золото, діло рук людських:
¹⁶ вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,
¹⁷ мають уші й не чують, в їхніх устах нема віддиху!
¹⁸ Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
¹⁹ Доме Ізраїлів, благословіть Господа! Аароновий доме, благословіть Господа!
²⁰ Доме Левіїв, благословіть Господа! Хто боїться Господа, благословіть Господа!
²¹ Благословенний Господь від Сіону, що мешкає в Єрусалимі! Алілуя!

Псалми 135

¹ Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
² Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя!
³ Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!
⁴ Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя!
⁵ Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!
⁶ Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя!
⁷ Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя!
⁸ сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя!
⁹ місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя!
¹⁰ Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя!
¹¹ і Ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!
¹² рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя!
¹³ Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя!
¹⁴ і серед нього Ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя!
¹⁵ і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!
¹⁶ Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!
¹⁷ Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя!
¹⁸ і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя!
¹⁹ Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя!
²⁰ і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя!
²¹ і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя!
²² на спадок Ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!
²³ Хто про нас пам’ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя!
²⁴ і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя!
²⁵ Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!
²⁶ Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!

Псалми 136

¹ Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!
² На вербах у ньому повісили ми свої арфи,
³ співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!
⁴ Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?
⁵ Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!
⁶ Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам’ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!…
⁷ Пам’ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!…
⁸ Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!
⁹ Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!…

Псалми 137

¹ Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!
² Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю Імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!
³ Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!
⁴ Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх,
⁵ і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,
⁶ бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!
⁷ Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені,
⁸ для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!

Псалми 138

¹ Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
² Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.
³ Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,
⁴ бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!
⁵ Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.
⁶ Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!
⁷ Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?
⁸ Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!
⁹ Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
¹⁰ то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!
¹¹ Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,
¹² то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!
¹³ Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
¹⁴ Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
¹⁵ І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
¹⁶ Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…
¹⁷ Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,
¹⁸ перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.
¹⁹ Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
²⁰ Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
²¹ Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
²² повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!…
²³ Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
²⁴ і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

Псалми 139

¹ Для дириґента хору. Псалом Давидів.
² Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника,
³ що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають!
⁴ Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села.
⁵ Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати…
⁶ Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене! Села.
⁷ Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого!
⁸ Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову,
⁹ не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села.
¹⁰ Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило!
¹¹ Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!…
¹² Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль!
¹³ Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних,
¹⁴ тільки праведні дякувати будуть Іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!

Псалми 140

¹ Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!
² Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!
³ Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!
⁴ Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!
⁵ Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
⁶ °хні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони…
⁷ Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу.
⁸ Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь не зруйновуй мого життя!
⁹ Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників!
¹⁰ Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!

Псалми 141

¹ Псалом навчальний. Давида, коли він був у печері. Молитва.
² Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!
³ Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,
⁴ коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!
⁵ Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою…
⁶ Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!
⁷ Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!
⁸ Виведи душу мою із в’язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!

Псалми 142

¹ Господи, вислухай молитву мою, почуй благання моє в Своїй вірності, у правді Своїй обізвися до мене!
² І на суд не вступай із рабом Своїм, бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде!
³ Бо неприятель переслідує душу мою, топче живую мою до землі… Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!
⁴ Омліває мій дух у мені, кам’яніє в нутрі моїм серце моє…
⁵ Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук.
⁶ Я руки свої простягаю до Тебе, душа моя прагне Тебе, як води пересохла земля! Села.
⁷ Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!
⁸ Об’яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою!
⁹ Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся!
¹⁰ Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій, добрий Дух Твій нехай попровадить мене по рівній землі!
¹¹ Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі!
¹² А в Своїм милосерді понищ моїх ворогів, і вигуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій!

Псалми 143

¹ Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!
² Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!
³ Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?
⁴ Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!
⁵ Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!
⁶ Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!
⁷ Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,
⁸ що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!
⁹ Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,
¹⁰ що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!
¹¹ Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,
¹² щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!
¹³ Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір’ях розплоджуються!
¹⁴ Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!
¹⁵ Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Псалми 144

¹ Я буду Тебе величати, о Боже мій, Царю, і благословлятиму Ймення Твоє повік-віку!
² Я кожного дня Тебе благословлятиму, і хвалитиму Ймення Твоє повік-віку!
³ Великий Господь і прославлений вельми, і недослідиме величчя Його!
⁴ Рід родові буде хвалити діла Твої, і будуть могутність Твою виявляти!
⁵ Про пишну славу величчя Твого, про справи чудовні Твої розповім!
⁶ Будуть казати про силу грізних Твоїх чинів, а про велич Твою розповім я про неї.
⁷ Пам’ять про добрість велику Твою сповіщатимуть, і будуть співати про правду Твою!
⁸ Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий й многомилостивий,
⁹ Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!
¹⁰ Тебе, Господи, славити будуть усі Твої творива, а святі Твої Тебе благословлятимуть,
¹¹ про славу Царства Твого звіщатимуть, про могутність Твою говоритимуть,
¹² щоб людським синам об’явити про могутність Його та про славу величчя Царства Його!
¹³ Царство Твоє царство всіх віків, а влада Твоя по всі роди!
¹⁴ Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує!
¹⁵ Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно,
¹⁶ Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш!
¹⁷ Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках,
¹⁸ Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його!
¹⁹ Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє, і благання їх чує та їм помагає,
²⁰ Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!
²¹ Славу Господню уста мої будуть звіщати, і благословлятиме кожне тіло святе Його Ймення на віки віків!

Псалми 145

¹ Хвали, душе моя, Господа,
² хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую!
³ Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема:
⁴ вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!
⁵ Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його,
⁶ що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки,
⁷ правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає! Господь в’язнів розв’язує,
⁸ Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних!
⁹ Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює!
¹⁰ Хай царює навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілуя!

Псалми 146

¹ Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала!
² Господь Єрусалима будує, збирає вигнанців Ізраїлевих.
³ Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв’язує,
⁴ вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення.
⁵ Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
⁶ Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі.
⁷ Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах:
⁸ Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою,
⁹ худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть!
¹⁰ Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закохання,
¹¹ Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!

Псалми 147

¹ Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
² бо зміцняє Він засуви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
³ чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
⁴ посилає на землю наказа Свого, дуже швидко летить Його Слово!
⁵ Дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, буцім то порох,
⁶ Він кидає лід Свій, немов ті кришки, і перед морозом Його хто устоїть?
⁷ Та Він пошле Своє слово, та й розтопить його, Своїм вітром повіє, вода потече!
⁸ Своє слово звіщає Він Якову, постанови Свої та Свої правосуддя Ізраїлю:
⁹ для жодного люду Він так не зробив, той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!

Псалми 148

¹ Хваліте Господа з небес, хваліте Його в висоті!
² Хваліте Його, всі Його Анголи, хваліте Його, усі війська Його:
³ Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні!
⁴ Хваліте Його, небеса із небес, та води, що над небесами!
⁵ Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, і створились вони,
⁶ Він їх поставив на вічні віки, дав наказа, і не переступлять його!
⁷ Хваліть Господа також з землі: риби великі й безодні усі,
⁸ огонь та град, сніг та туман, вітер бурхливий, що виконує слово Його,
⁹ гори та пагірки всі, плідне дерево та всі кедрини,
¹⁰ звірина й вся худоба, все плазуюче та птаство крилате,
¹¹ земні царі й всі народи, князі та всі судді землі,
¹² юнаки та дівиці, старі разом із дітьми,
¹³ нехай усі хвалять Господнє Ім’я, бо Його тільки Ймення звеличилось, величність Його на землі й небесах!
¹⁴ Він рога народу Своєму підніс! Слава всім богобійним Його, дітям Ізраїлевим, народові, що до Нього близький! Алілуя!

Псалми 149

¹ Заспівайте для Господа пісню нову, Йому слава на зборах святих!
² Хай Ізраїль радіє Творцем своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону!
³ Нехай славлять Ім’я Його танцем, нехай вигравають для Нього на бубні та гуслах,
⁴ бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм, прикрашає покірних спасінням!
⁵ Хай радіють у славі святі, хай співають на ложах своїх,
⁶ прославлення Бога на їхніх устах, а меч обосічний ув їхніх руках,
⁷ щоб чинити між племенами помсту, між народами кари,
⁸ щоб їхніх царів пов’язати кайданами, а їхніх вельмож ланцюгами,
⁹ щоб між ними чинити суд написаний! Він величність для всіх богобійних! Алілуя!

Псалми 150

¹ Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могутнім Його небозводі!
² Хваліте Його за чини могутні Його, хваліте Його за могутню величність Його!
³ Хваліте Його звуком трубним, хваліте Його на арфі та гуслах!
⁴ Хваліте Його на бубні та танцем, хваліте Його на струнах та флейті!
⁵ Хваліте Його на цимбалах дзвінких, хваліте Його на цимбалах гучних!
⁶ Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя!

3. Книга Приповістей Соломонових

Приповiстi 1

¹ Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
² щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
³ щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,
⁴ щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.
⁵ Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
⁶ щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
⁷ Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
⁸ Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,
⁹ вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
¹⁰ Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!
¹¹ Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,
¹² живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!
¹³ Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.
¹⁴ Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,
¹⁵ сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,
¹⁶ бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
¹⁷ Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
¹⁸ то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
¹⁹ Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
²⁰ Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
²¹ на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
²² Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
²³ Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
²⁴ Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
²⁵ І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
²⁶ Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
²⁷ Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
²⁸ тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,
²⁹ за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
³⁰ не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
³¹ І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,
³² бо відступство безумних заб’є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
³³ А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!

Приповiстi 2

¹ Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш,
² щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,
³ якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
⁴ якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,
⁵ тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,
⁶ бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!
⁷ Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
⁸ щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних!
⁹ Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра,
¹⁰ бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!
¹¹ розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,
¹² щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве,
¹³ від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви,
¹⁴ що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого,
¹⁵ що стежки їхні круті, і відходять своїми путями,
¹⁶ щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м’якенькі слова,
¹⁷ що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,
¹⁸ вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих,
¹⁹ ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне,
²⁰ щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!
²¹ Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній,
²² а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!

Приповiстi 3

¹ Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце,
² бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою!
³ Милість та правда нехай не залишать тебе, прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого,
⁴ і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини!
⁵ Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
⁶ Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.
⁷ Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого!
⁸ Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх.
⁹ Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх,
¹⁰ і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим!
¹¹ Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем,
¹² бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!
¹³ Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала,
¹⁴ бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її,
¹⁵ дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею.
¹⁶ Довгість днів у правиці її, багатство та слава в лівиці її.
¹⁷ Дороги її то дороги приємности, всі стежки її мир.
¹⁸ Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто держить її!
¹⁹ Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
²⁰ Знанням Його порозкривались безодні, і кроплять росою ті хмари.
²¹ Мій сину, нехай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважність,
²² і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї,
²³ Тоді підеш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикнеться!
²⁴ Якщо покладешся не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.
²⁵ Не будеш боятися наглого страху, ні бурі безбожних, як прийде,
²⁶ бо твоєю надією буде Господь, і Він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не зловилась у пастку!
²⁷ Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити,
²⁸ не кажи своїм ближнім: Іди, і знову прийди, а взавтра я дам, коли маєш з собою.
²⁹ Не виорюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
³⁰ Не сварися з людиною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.
³¹ Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай,
³² бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба.
³³ Прокляття Господнє на домі безбожного, а мешкання праведних Він благословить,
³⁴ з насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає.
³⁵ Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором.

Приповiстi 4

¹ Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
² бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте,
³ бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї.
⁴ І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!
⁵ Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,
⁶ не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!
⁷ Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
⁸ Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:
⁹ вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
¹⁰ Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,
¹¹ дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:
¹² коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!
¹³ Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!
¹⁴ На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,
¹⁵ покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини,
¹⁶ бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!…
¹⁷ Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають.
¹⁸ А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!
¹⁹ Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться…
²⁰ Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!
²¹ Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!
²² Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.
²³ Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.
²⁴ Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ.
²⁵ Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.
²⁶ Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
²⁷ не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!

Приповiстi 5

¹ Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
² щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
³ Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
⁴ та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
⁵ її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
⁶ Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
⁷ Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
⁸ віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
⁹ щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
¹⁰ щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!…
¹¹ І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
¹² і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
¹³ І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників…
¹⁴ Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!…
¹⁵ Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
¹⁶ чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?
¹⁷ Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
¹⁸ Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
¹⁹ вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!
²⁰ І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?
²¹ Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:
²² власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв’язаний він,
²³ помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!…

Приповiстi 6

¹ Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,
² ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!
³ Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
⁴ не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
⁵ рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
⁶ Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
⁷ нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
⁸ вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
⁹ Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
¹⁰ Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
¹¹ і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!…
¹² Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
¹³ він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
¹⁴ в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
¹⁵ тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
¹⁶ Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
¹⁷ очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
¹⁸ серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
¹⁹ свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
²⁰ Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
²¹ Прив’яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
²² Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!
²³ Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,
²⁴ щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
²⁵ Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,
²⁶ бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну…
²⁷ Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?
²⁸ Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
²⁹ Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!
³⁰ Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,
³¹ та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!
³² Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,
³³ побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
³⁴ бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:
³⁵ він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!

Приповiстi 7

¹ Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
² бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,
³ прив’яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!
⁴ На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!
⁵ щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м’якенькі слова.
⁶ Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,
⁷ і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,
⁸ проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
⁹ коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
¹⁰ Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
¹¹ галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
¹² раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона…
¹³ І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
¹⁴ У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!
¹⁵ Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!
¹⁶ Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
¹⁷ постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном…
¹⁸ Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов’ю натішимось ми!
¹⁹ Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
²⁰ вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого…
²¹ Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
²² він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув’язнення,
²³ як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка…
²⁴ А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
²⁵ Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
²⁶ бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
²⁷ °ї дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат…

Приповiстi 8

¹ Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
² На верхів’ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!
³ При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:
⁴ До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:
⁵ Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!
⁶ Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.
⁷ Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.
⁸ Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
⁹ Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
¹⁰ Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:
¹¹ ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!
¹² Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.
¹³ Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!
¹⁴ В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.
¹⁵ Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.
¹⁶ Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.
¹⁷ Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде!
¹⁸ Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:
¹⁹ ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!
²⁰ Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,
²¹ щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!
²² Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,
²³ відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.
²⁴ Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.
²⁵ Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,
²⁶ коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.
²⁷ Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,
²⁸ коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,
²⁹ коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,
³⁰ то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно,
³¹ радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими!
³² Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!
³³ Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
³⁴ Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти!
³⁵ Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа.
³⁶ А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!

Приповiстi 9

¹ Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.
² Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.
³ Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:
⁴ Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:
⁵ Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!
⁶ Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!
⁷ Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
⁸ Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.
⁹ Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!
¹⁰ Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,
¹¹ бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.
¹² Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!
¹³ Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!
¹⁴ Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,
¹⁵ щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:
¹⁶ Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:
¹⁷ Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб…
¹⁸ І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!…

Приповiстi 10

¹ Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його.
² Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює.
³ Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.
⁴ Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує.
⁵ Хто літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній.
⁶ Благословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство.
⁷ Пам’ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине.
⁸ Заповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде.
⁹ Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений.
¹⁰ Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде.
¹¹ Уста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
¹² Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини.
¹³ В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного.
¹⁴ Приховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі.
¹⁵ Маєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні.
¹⁶ Дорібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх.
¹⁷ Хто напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить.
¹⁸ Хто ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий.
¹⁹ Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.
²⁰ Язик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний.
²¹ Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму.
²² Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою.
²³ Нешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній.
²⁴ Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться.
²⁵ Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.
²⁶ Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.
²⁷ Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться.
²⁸ Сподівання для праведних радість, а надія безбожних загине.
²⁹ Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям.
³⁰ Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі.
³¹ Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
³² Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.

Приповiстi 11

¹ Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.
² Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.
³ Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.
⁴ Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.
⁵ Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.
⁶ Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.
⁷ При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.
⁸ Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.
⁹ Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.
¹⁰ Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.
¹¹ Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.
¹² Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.
¹³ Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.
¹⁴ Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.
¹⁵ Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.
¹⁶ Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.
¹⁷ Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.
¹⁸ Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.
¹⁹ Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.
²⁰ Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.
²¹ Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.
²² Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.
²³ Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.
²⁴ Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.
²⁵ Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.
²⁶ Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.
²⁷ Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.
²⁸ Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.
²⁹ Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.
³⁰ Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.
³¹ Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

Приповiстi 12

¹ Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний.
² Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь.
³ Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається.
⁴ Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях.
⁵ Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана.
⁶ Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх.
⁷ Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
⁸ Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду.
⁹ Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений.
¹⁰ Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
¹¹ Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму.
¹² Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди.
¹³ Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде.
¹⁴ Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде.
¹⁵ Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради.
¹⁶ Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.
¹⁷ Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману.
¹⁸ Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.
¹⁹ Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю.
²⁰ В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир.
²¹ Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.
²² Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба.
²³ Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.
²⁴ Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане.
²⁵ Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.
²⁶ Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих.
²⁷ Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний.
²⁸ В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.

Приповiстi 13

¹ Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.
² З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.
³ Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.
⁴ Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.
⁵ Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.
⁶ Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.
⁷ Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.
⁸ Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.
⁹ Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.
¹⁰ Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.
¹¹ Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.
¹² Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.
¹³ Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.
¹⁴ Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.
¹⁵ Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.
¹⁶ Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.
¹⁷ Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.
¹⁸ Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.
¹⁹ Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.
²⁰ Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.
²¹ Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.
²² Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.
²³ Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ’я.
²⁴ Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.
²⁵ Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.

Приповiстi 14

¹ Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.
² Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.
³ На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.
⁴ Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.
⁵ Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.
⁶ Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.
⁷ Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.
⁸ Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.
⁹ Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.
¹⁰ Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
¹¹ Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.
¹² Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
¹³ Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.
¹⁴ Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.
¹⁵ Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.
¹⁶ Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.
¹⁷ Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.
¹⁸ Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.
¹⁹ Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.
²⁰ Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.
²¹ Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.
²² Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.
²³ Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.
²⁴ Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.
²⁵ Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.
²⁶ У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.
²⁷ Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.
²⁸ У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.
²⁹ Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.
³⁰ Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.
³¹ Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.
³² Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
³³ Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.
³⁴ Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.
³⁵ Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.

Приповiстi 15

¹ Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.
² Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють.
³ Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих.
⁴ Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі.
⁵ Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.
⁶ Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад.
⁷ Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так.
⁸ Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба.
⁹ Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
¹⁰ Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає.
¹¹ Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!
¹² Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде.
¹³ Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.
¹⁴ Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть.
¹⁵ Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.
¹⁶ Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому.
¹⁷ Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому.
¹⁸ Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот.
¹⁹ Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка.
²⁰ Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір’ю своєю.
²¹ Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить.
²² Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.
²³ Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!
²⁴ Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу.
²⁵ Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови.
²⁶ Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова.
²⁷ Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити.
²⁸ Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло.
²⁹ Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.
³⁰ Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості.
³¹ Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими.
³² Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум.
³³ Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде.

Приповiстi 16

¹ Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.
² Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
³ Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.
⁴ Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.
⁵ Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!
⁶ Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.
⁷ Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.
⁸ Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ’я.
⁹ Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.
¹⁰ Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.
¹¹ Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.
¹² Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.
¹³ Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
¹⁴ Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.
¹⁵ У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.
¹⁶ Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!
¹⁷ Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
¹⁸ Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
¹⁹ Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
²⁰ Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.
²¹ Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.
²² Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.
²³ Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.
²⁴ Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.
²⁵ Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
²⁶ Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.
²⁷ Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.
²⁸ Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
²⁹ Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
³⁰ Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
³¹ Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
³² Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
³³ За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.

Приповiстi 17

¹ Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м’ясної зо сваркою.
² Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
³ Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
⁴ Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
⁵ Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
⁶ Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
⁷ Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
⁸ Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
⁹ Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
¹⁰ На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
¹¹ Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
¹² Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
¹³ Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
¹⁴ Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
¹⁵ Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
¹⁶ Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
¹⁷ Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
¹⁸ Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
¹⁹ Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
²⁰ Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
²¹ Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
²² Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
²³ Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
²⁴ З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
²⁵ Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
²⁶ Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
²⁷ Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
²⁸ І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.

Приповiстi 18

¹ Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
² Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
³ З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.
⁴ Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.
⁵ Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
⁶ Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
⁷ Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.
⁸ Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
⁹ Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.
¹⁰ Господнє Ім’я сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
¹¹ Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
¹² Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
¹³ Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!
¹⁴ Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
¹⁵ Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
¹⁶ Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
¹⁷ Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
¹⁸ Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
¹⁹ Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.
²⁰ Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
²¹ Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
²² Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
²³ Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
²⁴ Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив’язаний.

Приповiстi 19

¹ Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.
² Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.
³ Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.
⁴ Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його…
⁵ Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.
⁶ Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.
⁷ Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!
⁸ Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.
⁹ Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
¹⁰ Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.
¹¹ Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.
¹² Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.
¹³ Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.
¹⁴ Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.
¹⁵ Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.
¹⁶ Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.
¹⁷ Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.
¹⁸ Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.
¹⁹ Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.
²⁰ Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.
²¹ У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.
²² Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.
²³ Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.
²⁴ У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.
²⁵ Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.
²⁶ Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,
²⁷ перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!
²⁸ Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.
²⁹ На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.

Приповiстi 20

¹ Вино то насмішник, напій п’янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.
² Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.
³ Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.
⁴ Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.
⁵ Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.
⁶ Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?
⁷ У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!
⁸ Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
⁹ Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?
¹⁰ Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа.
¹¹ Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.
¹² Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє.
¹³ Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься!
¹⁴ Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном.
¹⁵ Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд.
¹⁶ Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.
¹⁷ Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її.
¹⁸ Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами.
¹⁹ Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої.
²⁰ Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!
²¹ Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений!
²² Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
²³ Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі.
²⁴ Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою?
²⁵ Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати.
²⁶ Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук.
²⁷ Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує.
²⁸ Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
²⁹ Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина.
³⁰ Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота.

Приповiстi 21

¹ Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує.
² Всяка дорога людини пряма в її очах, та керує серцями Господь.
³ Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву.
⁴ Муж гордого ока та серця надутого несправедливий, а світильник безбожних це гріх.
⁵ Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий на збиток.
⁶ Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти.
⁷ Насильство безбожних прямує на них, бо права чинити не хочуть.
⁸ Дорога злочинця крута, а чистий прямий його чин.
⁹ Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
¹⁰ Лихого жадає душа нечестивого, і в очах його ближній його не отримає милости.
¹¹ Як карають глумливця мудріє безумний, а як мудрого вчать, знання набуває.
¹² До дому свого приглядається праведний, а безбожний доводить до зла.
¹³ Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.
¹⁴ Таємний дарунок погашує гнів, а неявний гостинець лють сильну.
¹⁵ Радість праведному правосуддя чинити, а злочинцеві страх.
¹⁶ Людина, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.
¹⁷ Хто любить веселощі, той немаючий, хто любить вино та оливу, той не збагатіє.
¹⁸ Безбожний то викуп за праведного, а лукавий за щирого.
¹⁹ Ліпше сидіти в пустинній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.
²⁰ Скарб цінний та олива в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його.
²¹ Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу.
²² До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує.
²³ Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха.
²⁴ Надутий пихою насмішник ім’я йому, він робить усе із бундючним зухвальством.
²⁵ Пожадання лінивого вб’є його, бо руки його відмовляють робити,
²⁶ він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує.
²⁷ Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься.
²⁸ Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди.
²⁹ Безбожна людина жорстока обличчям своїм, а невинний зміцняє дорогу свою.
³⁰ Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа.
³¹ Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа!

Приповiстi 22

¹ Ліпше добре ім’я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото.
² Багатий та вбогий стрічаються, Господь їх обох створив.
³ Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
⁴ Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя.
⁵ Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них.
⁶ Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.
⁷ Багатий панує над бідними, а боржник раб позичальника.
⁸ Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться.
⁹ Хто доброго ока, той поблагословлений буде, бо дає він убогому з хліба свого.
¹⁰ Глумливого вижени, й вийде з ним сварка, і суперечка та ганьба припиняться.
¹¹ Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар.
¹² Очі Господа оберігають знання, а лукаві слова Він відкине.
¹³ Лінивий говорить: На вулиці лев, серед майдану я буду забитий!
¹⁴ Уста коханки яма глибока: на кого Господь має гнів, той впадає туди.
¹⁵ До юнакового серця глупота прив’язана, та різка картання віддалить від нього її.
¹⁶ Хто тисне убогого, щоб собі збагатитись, і хто багачеві дає, той певно збідніє.
¹⁷ Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання,
¹⁸ бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти, хай стануть на устах твоїх вони разом!
¹⁹ Щоб надія твоя була в Господі, я й сьогодні навчаю тебе.
²⁰ Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням,
²¹ щоб тобі завідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає.
²² Не грабуй незаможнього, бо він незаможній, і не тисни убогого в брамі,
²³ бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу.
²⁴ Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою,
²⁵ щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі.
²⁶ Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручується за борги:
²⁷ коли ти не матимеш чим заплатити, нащо візьмуть з-під тебе постелю твою?
²⁸ Не пересувай вікової границі, яку встановили батьки твої.
²⁹ Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не встоїть вона перед простими.

Приповiстi 23

¹ Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою,
² і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:
³ не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!
⁴ Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,
⁵ свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба…
⁶ Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,
⁷ бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: °ж та пий! але серце його не з тобою,
⁸ той кавалок, якого ти з’їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!
⁹ Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.
¹⁰ Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля,
¹¹ бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою!
¹² Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей.
¹³ Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб’єш його, не помре:
¹⁴ ти різкою виб’єш його, і душу його від шеолу врятуєш.
¹⁵ Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
¹⁶ і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.
¹⁷ Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,
¹⁸ бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.
¹⁹ Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
²⁰ Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м’ясо собі пожирають,
²¹ бо п’яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.
²² Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.
²³ Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.
²⁴ Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним.
²⁵ Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила.
²⁶ Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.
²⁷ Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка.
²⁸ І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.
²⁹ В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні?
³⁰ У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного.
³¹ Не дивись на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється,
³² кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,
³³ пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі…
³⁴ І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху.
³⁵ І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж…

Приповiстi 24

¹ Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними,
² бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло.
³ Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно.
⁴ А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним.
⁵ Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого.
⁶ Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників.
⁷ Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі.
⁸ Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим.
⁹ Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині.
¹⁰ Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.
¹¹ Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?
¹² Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.
¹³ °ж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм,
¹⁴ отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться!
¹⁵ Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його,
¹⁶ бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!
¹⁷ Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,
¹⁸ щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
¹⁹ Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
²⁰ бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне.
²¹ Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,
²² бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає?
²³ І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре.
²⁴ Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи.
²⁵ А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра!
²⁶ Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
²⁷ Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.
²⁸ Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми.
²⁹ Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її!
³⁰ Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого,
³¹ і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований…
³² І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі:
³³ Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
³⁴ і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!…

Приповiстi 25

¹ І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.
² Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.
³ Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.
⁴ Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,
⁵ коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.
⁶ Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,
⁷ бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.
⁸ Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?
⁹ Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,
¹⁰ щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.
¹¹ Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.
¹² Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.
¹³ Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.
¹⁴ Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.
¹⁵ Володар зм’якшується терпеливістю, а м’якенький язик ломить кістку.
¹⁶ Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.
¹⁷ Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.
¹⁸ Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
¹⁹ Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.
²⁰ Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.
²¹ Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,
²² бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
²³ Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.
²⁴ Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
²⁵ Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.
²⁶ Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.
²⁷ °сти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.
²⁸ Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.

Приповiстi 26

¹ Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.
² Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
³ Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
⁴ Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
⁵ Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
⁶ Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п’є.
⁷ Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
⁸ Як прив’язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
⁹ Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
¹⁰ Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
¹¹ Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
¹² Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
¹³ Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!
¹⁴ Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.
¹⁵ Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.
¹⁶ Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
¹⁷ Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
¹⁸ Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
¹⁹ так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!…
²⁰ З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
²¹ Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.
²² Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
²³ Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум’яні уста, а серце лихе,
²⁴ устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
²⁵ коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
²⁶ Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.
²⁷ Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.
²⁸ Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.

Приповiстi 27

¹ Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.
² Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
³ Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
⁴ Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?
⁵ Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.
⁶ Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.
⁷ Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.
⁸ Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.
⁹ Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
¹⁰ Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!
¹¹ Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.
¹² Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
¹³ Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.
¹⁴ Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.
¹⁵ Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:
¹⁶ хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.
¹⁷ Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
¹⁸ Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
¹⁹ Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.
²⁰ Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.
²¹ Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.
²² Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!
²³ Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,
²⁴ бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
²⁵ Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,
²⁶ будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,
²⁷ і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.

Приповiстi 28

¹ Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.
² Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.
³ Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.
⁴ Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.
⁵ Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
⁶ Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.
⁷ Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.
⁸ Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.
⁹ Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.
¹⁰ Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.
¹¹ Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.
¹² Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.
¹³ Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
¹⁴ Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.
¹⁵ Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.
¹⁶ Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.
¹⁷ Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!
¹⁸ Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.
¹⁹ Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.
²⁰ Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.
²¹ Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.
²² Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.
²³ Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.
²⁴ Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.
²⁵ Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.
²⁶ Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.
²⁷ Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.
²⁸ Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.

Приповiстi 29

¹ Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
² Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.
³ Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.
⁴ Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.
⁵ Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.
⁶ У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.
⁷ Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.
⁸ Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.
⁹ Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.
¹⁰ Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
¹¹ Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.
¹² Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!
¹³ Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.
¹⁴ Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.
¹⁵ Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.
¹⁶ Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.
¹⁷ Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.
¹⁸ Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.
¹⁹ Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.
²⁰ Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!
²¹ Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.
²² Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
²³ Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.
²⁴ Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.
²⁵ Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.
²⁶ Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.
²⁷ Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.

Приповiстi 30

¹ Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!
² Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
³ і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих…
⁴ Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв’язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
⁵ Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
⁶ До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
⁷ Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:
⁸ віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
⁹ щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога.
¹⁰ Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
¹¹ Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
¹² покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
¹³ покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
¹⁴ Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
¹⁵ Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:
¹⁶ шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!
¹⁷ Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
¹⁸ Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
¹⁹ дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!…
²⁰ Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!…
²¹ Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
²² під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
²³ під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!…
²⁴ Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
²⁵ мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
²⁶ борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
²⁷ немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;
²⁸ павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
²⁹ Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
³⁰ лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
³¹ осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
³² Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!
³³ Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.

Приповiстi 31

¹ Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:
² Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?
³ Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!
⁴ Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п’янкий не князям,
⁵ щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!
⁶ Дайте напою п’янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:
⁷ він вип’є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам’ятатиме!
⁸ Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.
⁹ Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.
¹⁰ Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:
¹¹ довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!
¹² Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.
¹³ Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.
¹⁴ Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.
¹⁵ І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.
¹⁶ Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.
¹⁷ Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.
¹⁸ Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.
¹⁹ Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.
²⁰ Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
²¹ Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.
²² Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.
²³ Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.
²⁴ Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.
²⁵ Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.
²⁶ Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.
²⁷ Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.
²⁸ Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:
²⁹ Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!
³⁰ Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!
³¹ Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!

4. Книга Екклезіястова (або Проповідника)

Екклезiяст 1

¹ Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
² Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!
³ Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?
⁴ Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!
⁵ І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.
⁶ Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер…
⁷ Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!
⁸ Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо…
⁹ Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!…
¹⁰ Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!
¹¹ Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому…
¹² Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
¹³ І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.
¹⁴ Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!…
¹⁵ Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!
¹⁶ Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
¹⁷ І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!…
¹⁸ Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!…

Екклезiяст 2

¹ Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота…
² На сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?
³ Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.
⁴ Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,
⁵ запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.
⁶ Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.
⁷ Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!
⁸ Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.
⁹ І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.
¹⁰ І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!
¹¹ Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!…
¹² І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!
¹³ І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:
¹⁴ у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!
¹⁵ І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце…
¹⁶ Не лишається пам’яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний…
¹⁷ І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!…
¹⁸ І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,
¹⁹ а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також…
²⁰ І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем…
²¹ Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!
²² Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?
²³ Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!…
²⁴ Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
²⁵ Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?
²⁶ Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!…

Екклезiяст 3

¹ Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
² час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
³ час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
⁴ час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,
⁵ час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,
⁶ час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,
⁷ час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
⁸ час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!
⁹ Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?
¹⁰ Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,
¹¹ усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця…
¹² Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.
¹³ І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!
¹⁴ Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
¹⁵ Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!
¹⁶ І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда…
¹⁷ Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.
¹⁸ Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,
¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!…
²⁰ Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху…
²¹ Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
²² І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?…

Екклезiяст 4

¹ І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя…
² І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер…
³ А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!
⁴ І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!…
⁵ Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,
⁶ краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!…
⁷ І знову я бачив марноту під сонцем:
⁸ Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно…
⁹ Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
¹⁰ і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його…
¹¹ Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?
¹² А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!
¹³ Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,
¹⁴ бо виходить юнак і з в’язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!
¹⁵ Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.
¹⁶ Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!…
¹⁷ Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!

Екклезiяст 5

¹ Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!
² Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.
³ Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
⁴ Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!
⁵ Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?
⁶ Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!
⁷ Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
⁸ І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
⁹ Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!
¹⁰ Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
¹¹ Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
¹² Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,
¹³ і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:
¹⁴ як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!…
¹⁵ І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?
¹⁶ А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті…
¹⁷ Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!
¹⁸ Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!
¹⁹ Бо вона днів свого життя небагато на пам’яті матиме, то Бог в її серце шле радість!

Екклезiяст 6

¹ Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:
² Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!…
³ Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!…
⁴ Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,
⁵ ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!…
⁶ А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?
⁷ Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.
⁸ Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?
⁹ Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру…
¹⁰ Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,
¹¹ бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?
¹² Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?

Екклезiяст 7

¹ Краще добре ім’я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження!
² Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!
³ Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце!
⁴ Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів.
⁵ Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,
⁶ бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!…
⁷ Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце.
⁸ Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого!
⁹ Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців.
¹⁰ Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.
¹¹ Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,
¹² бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.
¹³ Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?
¹⁴ За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!
¹⁵ В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
¹⁶ Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
¹⁷ Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?
¹⁸ Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того.
¹⁹ Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
²⁰ Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,
²¹ тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе,
²² знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших!
²³ Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона!
²⁴ Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?
²⁵ Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!
²⁶ І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!… Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!
²⁷ Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння!
²⁸ Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!…
²⁹ Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!…

Екклезiяст 8

¹ Хто, як той мудрий, і значення речі хто знає? Розсвітлює мудрість людини обличчя її, і суворість лиця її змінюється.
² Я раджу: Наказа царського виконуй, і то ради присяги перед Богом.
³ Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить,
⁴ бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш?
⁵ Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.
⁶ Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній,
⁷ бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?
⁸ Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.
⁹ Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї.
¹⁰ І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу приходили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місті забуті… Марнота й оце!
¹¹ Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе.
¹² Хоч сто раз чинить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!
¹³ А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем страху не має!
¹⁴ Є марнота, яка на землі діється, що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марнота й оце!…
¹⁵ І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.
¹⁶ Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,
¹⁷ і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!…

Екклезiяст 9

¹ Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!
² Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!…
³ Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять…
⁴ Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!
⁵ Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам’ять про них,
⁶ і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!…
⁷ Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!
⁸ Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!
⁹ Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!
¹⁰ Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
¹¹ Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!
¹² Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!…
¹³ Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:
¹⁴ Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.
¹⁵ Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!
¹⁶ І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!
¹⁷ Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.
¹⁸ Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра…

Екклезiяст 10

¹ Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.
² Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.
³ Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
⁴ Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.
⁵ Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:
⁶ на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!
⁷ Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби…
⁸ Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.
⁹ Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.
¹⁰ Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!
¹¹ Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.
¹² Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:
¹³ початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.
¹⁴ Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
¹⁵ Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
¹⁶ Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!
¹⁷ Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п’яниці!
¹⁸ Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.
¹⁹ Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.
²⁰ Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє…

Екклезiяст 11

¹ Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.
² Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.
³ Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.
⁴ Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.
⁵ Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.
⁶ Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.
⁷ І світло солодке, і добре очам сонце бачити,
⁸ і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам’ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!
⁹ Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!
¹⁰ Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

Екклезiяст 12

¹ І пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!
² аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,
³ у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,
⁴ і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,
⁵ і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,
⁶ аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб’ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю…
⁷ І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!
⁸ Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!…
⁹ Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.
¹⁰ Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.
¹¹ Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.
¹² А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!
¹³ Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!
¹⁴ Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!

5. Пісня над піснями

Пiсня над пiснями 1

¹ Соломонова Пісня над піснями.
² Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
³ На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
⁴ Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
⁵ Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
⁶ Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!…
⁷ Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
⁸ Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
⁹ Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
¹⁰ Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
¹¹ Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
¹² Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
¹³ Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
¹⁴ Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
¹⁵ Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
¹⁶ Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
¹⁷ Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!

Пiсня над пiснями 2

¹ Я саронська троянда, я долинна лілея!
² Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
³ Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
⁴ Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!
⁵ Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!
⁶ Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!…
⁷ Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!…
⁸ Голос мого коханого!… Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує…
⁹ Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати…
¹⁰ Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
¹¹ Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
¹² Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
¹³ Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
¹⁴ Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!
¹⁵ Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!
¹⁶ Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
¹⁷ Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!

Пiсня над пiснями 3

¹ По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя… Шукала його, та його не знайшла…
² Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла…
³ Спіткали мене сторожі, що по місті проходять… Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
⁴ Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!…
⁵ Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!…
⁶ Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
⁷ Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
⁸ Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
⁹ Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
¹⁰ стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!…
¹¹ Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!

Пiсня над пiснями 4

¹ Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
² Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної…
³ Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
⁴ Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
⁵ Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями…
⁶ Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану…
⁷ Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
⁸ Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
⁹ Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!…
¹⁰ Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!…
¹¹ Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
¹² Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане…
¹³ Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
¹⁴ нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
¹⁵ ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!…
¹⁶ Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!…

Пiсня над пiснями 5

¹ Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п’ю вино я своє зо своїм молоком!… Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
² Я сплю, моє ж серце чуває… Ось голос мого коханого!… Стукає… Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!…
³ Зняла я одежу свою, як знову її надягну? Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?…
⁴ Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!…
⁵ Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців…
⁶ Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!… Душі не ставало в мені, як він говорив… Я шукала його, та його не знайшла… Я гукала його, та він не відізвався до мене…
⁷ Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани… Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
⁸ Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? Що я хвора з кохання!
⁹ Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
¹⁰ Коханий мій білий й рум’яний, визначніший він від десяти тисяч інших…
¹¹ Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон…
¹² Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
¹³ Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
¹⁴ Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
¹⁵ Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
¹⁶ Уста його солодощі, і він увесь пожадання… Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!

Пiсня над пiснями 6

¹ Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
² Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
³ Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
⁴ Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
⁵ Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
⁶ Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
⁷ Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
⁸ Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
⁹ та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
¹⁰ Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
¹¹ Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп’яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
¹² І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр…

Пiсня над пiснями 7

¹ Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
² Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, руками мистецькими виточене!
³ Твоє лоно немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!
⁴ Два перса твої немов двоє сарняток близнят!
⁵ Твоя шия як башта із кости слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
⁶ Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!
⁷ Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
⁸ Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
⁹ Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!…
¹⁰ А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
¹¹ Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
¹² Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
¹³ Устанемо рано, й ходім у сади-виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?… Там кохання своє тобі дам!
¹⁴ Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!

Пiсня над пiснями 8

¹ О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
² Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
³ Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!…
⁴ Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
⁵ Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
⁶ Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум’я Господа!
⁷ Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!…
⁸ Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
⁹ Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх…
¹⁰ Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить…
¹¹ Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
¹² Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
¹³ О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
¹⁴ Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!