ІІІ. ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА

1. Послання св. апостола Павла до римлян

До римлян 1

¹ Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої,
² яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях,
³ про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,
⁴ і об’явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
⁵ що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім’я Його між усіма народами,
⁶ між якими й ви, покликані Ісуса Христа,
⁷ усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
⁸ Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
⁹ Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,
¹⁰ і в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас.
¹¹ Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас,
¹² цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю.
¹³ Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів.
¹⁴ А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник.
¹⁵ Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію.
¹⁶ Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові.
¹⁷ Правда бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою.
¹⁸ Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою,
¹⁹ тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив.
²⁰ Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,
²¹ бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.
²² Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,
²³ і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.
²⁴ Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
²⁵ Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.
²⁶ Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.
²⁷ Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.
²⁸ А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.
²⁹ Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,
³⁰ обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,
³¹ нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.
³² Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.

До римлян 2

¹ Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш.
² А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке.
³ Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого?
⁴ Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?
⁵ Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога,
⁶ що кожному віддасть за його вчинками:
⁷ тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, життя вічне,
⁸ а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, лютість та гнів.
⁹ Недоля та утиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та геллена,
¹⁰ а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові.
¹¹ Бо не дивиться Бог на обличчя!
¹² Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом.
¹³ Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть.
¹⁴ Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон,
¹⁵ що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну,
¹⁶ дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа.
¹⁷ Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Закона, і хвалишся Богом,
¹⁸ і знаєш волю Його, і розумієш, що краще, навчившись із Закону,
¹⁹ і маєш певність, що ти провідник для сліпих, світло для тих, хто знаходиться в темряві,
²⁰ виховник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання й правди в Законі.
²¹ Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш!
²² Наказуючи не чинити перелюбу, чиниш перелюб! Гидуючи ідолами, чиниш святокрадство!
²³ Ти, що хвалишся Законом, зневажаєш Бога переступом Закону!
²⁴ Бо через вас зневажається Боже Ймення в поган, як написано.
²⁵ Обрізання корисне, коли виконуєш Закона; а коли ти переступник Закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
²⁶ Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не порахується його необрізання за обрізання?
²⁷ І необрізаний з природи, виконуючи Закона, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писанням і обрізанням?
²⁸ Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,
²⁹ але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога.

До римлян 3

¹ Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання?
² Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі.
³ Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?
⁴ Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися.
⁵ А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському.
⁶ Зовсім ні! Бож як Бог судитиме світ?
⁷ Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?
⁸ І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!
⁹ То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом,
¹⁰ як написано: Нема праведного ані одного;
¹¹ нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би,
¹² усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!
¹³ Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах,
¹⁴ уста їхні повні прокляття й гіркоти!
¹⁵ Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,
¹⁶ руїна та злидні на їхніх дорогах,
¹⁷ а дороги миру вони не пізнали!
¹⁸ Нема страху Божого перед очима їхніми…
¹⁹ А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.
²⁰ Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається.
²¹ А тепер, без Закону, правда Божа з’явилась, про яку свідчать Закон і Пророки.
²² А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
²³ бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,
²⁴ але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,
²⁵ що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів,
²⁶ за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
²⁷ Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.
²⁸ Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону.
²⁹ Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,
³⁰ бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру.
³¹ Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.

До римлян 4

¹ Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?
² Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.
³ Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.
⁴ А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов’язку.
⁵ А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
⁶ Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:
⁷ Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
⁸ Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!
⁹ Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.
¹⁰ Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
¹¹ І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
¹² і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
¹³ Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.
¹⁴ Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.
¹⁵ Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.
¹⁶ Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
¹⁷ як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
¹⁸ Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!
¹⁹ І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,
²⁰ і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,
²¹ і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
²² Тому й залічено це йому в праведність.
²³ Та не написано за нього одного, що залічено йому,
²⁴ а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
²⁵ що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.

До римлян 5

¹ Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
² через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої.
³ І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість,
⁴ а терпеливість досвід, а досвід надію,
⁵ а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.
⁶ Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих.
⁷ Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти.
⁸ А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.
⁹ Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані.
¹⁰ Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його.
¹¹ І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення.
¹² Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили.
¹³ Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону.
¹⁴ Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього.
¹⁵ Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох.
¹⁶ І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів.
¹⁷ Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа.
¹⁸ Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей.
¹⁹ Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними.
²⁰ Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать,
²¹ щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.

До римлян 6

¹ Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні!
² Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?
³ Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?
⁴ Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя.
⁵ Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення,
⁶ знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха,
⁷ бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!
⁸ А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо,
⁹ знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше!
¹⁰ Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.
¹¹ Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.
¹² Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей,
¹³ і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности.
¹⁴ Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю.
¹⁵ Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!
¹⁶ Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність?
¹⁷ Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали.
¹⁸ А звільнившися від гріха, стали рабами праведности.
¹⁹ Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення.
²⁰ Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведности.
²¹ Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх то смерть.
²² А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне.
²³ Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!

До римлян 7

¹ Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?
² Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
³ Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.
⁴ Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
⁵ Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.
⁶ А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв’язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.
⁷ Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.
⁸ Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
⁹ А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
¹⁰ а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
¹¹ бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.
¹² Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
¹³ Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.
¹⁴ Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.
¹⁵ Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю.
¹⁶ А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
¹⁷ а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
¹⁸ Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.
¹⁹ Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
²⁰ Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
²¹ Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені.
²² Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,
²³ та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
²⁴ Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?
²⁵ Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному…

До римлян 8

¹ Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,
² бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти.
³ Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
⁴ щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
⁵ Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.
⁶ Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,
⁷ думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.
⁸ І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.
⁹ А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.
¹⁰ А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
¹¹ А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.
¹² Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;
¹³ бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.
¹⁴ Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
¹⁵ бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!
¹⁶ Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.
¹⁷ А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.
¹⁸ Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас.
¹⁹ Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих,
²⁰ бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,
²¹ що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
²² Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
²³ Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
²⁴ Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
²⁵ А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
²⁶ Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.
²⁷ А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
²⁸ І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
²⁹ Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.
³⁰ А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.
³¹ Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?
³² Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?
³³ Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.
³⁴ Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.
³⁵ Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
³⁶ Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.
³⁷ Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.
³⁸ Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
³⁹ ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!

До римлян 9

¹ Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,
² що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!
³ Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
⁴ вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,
⁵ що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.
⁶ Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,
⁷ і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.
⁸ Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.
⁹ А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.
¹⁰ І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,
¹¹ бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні
¹² не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,
¹³ як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.
¹⁴ Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!
¹⁵ Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.
¹⁶ Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
¹⁷ Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.
¹⁸ Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
¹⁹ А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
²⁰ Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
²¹ Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
²² Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
²³ і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
²⁴ на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
²⁵ Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,
²⁶ і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!
²⁷ А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,
²⁸ бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!
²⁹ І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!
³⁰ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
³¹ а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
³² Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,
³³ як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

До римлян 10

¹ Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.
² Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.
³ Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
⁴ Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує.
⁵ Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити.
⁶ А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа,
⁷ або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа.
⁸ Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо.
⁹ Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
¹⁰ бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
¹¹ Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений.
¹² Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
¹³ Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений.
¹⁴ Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
¹⁵ І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра.
¹⁶ Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?
¹⁷ Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
¹⁸ Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!
¹⁹ Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом.
²⁰ А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!
²¹ А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!

До римлян 11

¹ Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.
² Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
³ Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.
⁴ Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.
⁵ Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.
⁶ А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.
⁷ Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,
⁸ як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.
⁹ А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;
¹⁰ нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!
¹¹ Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.
¹² А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?
¹³ Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,
¹⁴ може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.
¹⁵ Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?
¹⁶ А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.
¹⁷ Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,
¹⁸ то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
¹⁹ Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.
²⁰ Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
²¹ Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!
²² Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.
²³ Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.
²⁴ Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?
²⁵ Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,
²⁶ і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,
²⁷ і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!
²⁸ Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.
²⁹ Бо дари й покликання Божі невідмінні.
³⁰ Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
³¹ так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
³² Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.
³³ О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!
³⁴ Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
³⁵ Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?
³⁶ Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

До римлян 12

¹ Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
² і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість.
³ Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
⁴ Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння,
⁵ так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени.
⁶ І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри,
⁷ а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання,
⁸ коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!
⁹ Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго!
¹⁰ Любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного пошаною!
¹¹ У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві,
¹² тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,
¹³ беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців!
¹⁴ Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!
¹⁵ Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
¹⁶ Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе!
¹⁷ Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми!
¹⁸ Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!
¹⁹ Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь.
²⁰ Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову.
²¹ Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!

До римлян 13

¹ Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога.
² Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе.
³ Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї,
⁴ бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!
⁵ Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління.
⁶ Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті.
⁷ Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь.
⁸ Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона.
⁹ Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!
¹⁰ Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.
¹¹ І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.
¹² Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла.
¹³ Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п’янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах,
¹⁴ але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!

До римлян 14

¹ Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.
² Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину.
³ Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його.
⁴ Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.
⁵ Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання.
⁶ Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.
⁷ Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.
⁸ Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!
⁹ Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.
¹⁰ А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.
¹¹ Бо написано: Я живу, каже Господь, і схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик!
¹² Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.
¹³ Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси.
¹⁴ Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічого нечистого в самому собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте.
¹⁵ Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов’ю поводишся ти, не губи своєю поживою того, за кого Христос був умер.
¹⁶ Нехай ваше добре не зневажається.
¹⁷ Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.
¹⁸ Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми.
¹⁹ Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного!
²⁰ Не руйнуй діла Божого ради поживи, усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання.
²¹ Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне.
²² Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробовується!
²³ А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.

До римлян 15

¹ Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати.
² Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування.
³ Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене.
⁴ А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію.
⁵ А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом,
⁶ щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
⁷ Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави.
⁸ Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці,
⁹ а для поган щоб славили Бога за милосердя, як написано: Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім’я Твоє буду виспівувати!
¹⁰ І ще каже: Тіштесь, погани, з народом Його!
¹¹ І ще: Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!
¹² І ще каже Ісая: Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, погани на Нього надіятись будуть!
¹³ Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!
¹⁴ І я про вас сам пересвідчений, браття мої, що й самі ви повні добрости, наповнені всяким знанням, і можете й один одного навчати.
¹⁵ А писав я вам почасти трохи сміліше, якби вам нагадуючи благодаттю, що дана мені від Бога,
¹⁶ щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Євангелії Божої, щоб приношення поган стало приємне й освячене Духом Святим.
¹⁷ Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей,
¹⁸ бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на послух поган, словом і чином,
¹⁹ силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поширив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілліріка.
²⁰ При тому пильнував я звіщати Євангелію не там, де Христове Ім’я було знане, щоб не будувати на основі чужій,
²¹ але як написано: Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!
²² Тому часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас.
²³ А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажання прибути до вас,
²⁴ коли тільки піду до Еспанії, прибуду до вас. Бо маю надію, як буду проходити, побачити вас, і що ви проведете мене туди, коли перше почасти матиму я задоволення з вами побути.
²⁵ А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим,
²⁶ бо Македонія й Ахая визнали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть.
²⁷ Бо визнали за добре, та й боржники вони їхні. Бо коли погани стали спільниками в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм.
²⁸ Як це докінчу та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду до Еспанії.
²⁹ І знаю, що коли прийду до вас, то прийду в повноті Христового благословення.
³⁰ Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, помагайте мені в молитвах за мене до Бога,
³¹ щоб мені визволитися від неслухняних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була приємна святим,
³² щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочити з вами!
³³ А Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь.

До римлян 16

¹ Поручаю ж вам сестру нашу Фіву, служебницю Церкви в Кенхреях,
² щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, у якій речі буде вона чого потребувати від вас, бо й вона опікунка була багатьом і самому мені.
³ Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
⁴ що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву.
⁵ Вітайте улюбленого мого Епенета, він первісток Ахаї для Христа.
⁶ Вітайте Марію, що напрацювалася багато для вас.
⁷ Вітайте Андроніка й Юнія, родичів моїх і співв’язнів моїх, що славні вони між апостолами, що й у Христі були перше мене.
⁸ Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
⁹ Вітайте Урбана, співробітника нашого в Христі, і улюбленого мого Стахія.
¹⁰ Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Аристовулових.
¹¹ Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркисових, що в Господі.
¹² Вітайте Трифену й Трифосу, що працюють у Господі. Вітайте улюблену Персиду, що багато попрацювала в Господі.
¹³ Вітайте вибраного в Господі Руфа, і матір його та мою.
¹⁴ Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними.
¹⁵ Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна, і всіх святих, що з ними.
¹⁶ Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!
¹⁷ Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх,
¹⁸ бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зводять серця простодушних.
¹⁹ Ваша ж слухняність дійшла до всіх. І я тішусь за вас, але хочу, щоб були ви мудрі в доброму, а прості в злому.
²⁰ А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.
²¹ Вітає вас мій співробітник Тимофій, і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі.
²² Вітаю вас у Господі й я, Тертій, що цього листа написав.
²³ Вітає вас Гай, гостинний для мене й цілої Церкви. Вітає вас міський доморядник Ераст і брат Кварт.
²⁴ Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
²⁵ А Тому, хто може поставити вас міцно згідно з моєю Євангелією й проповіддю Ісуса Христа, за об’явленням таємниці, що від вічних часів була замовчана,
²⁶ а тепер виявлена, і через пророцькі писання, з наказу вічного Бога, на послух вірі по всіх народах провіщена,
²⁷ єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь.

2. Перше послання св. апостола Павла до коринтян

1-е до коринтян 1

¹ Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен,
² Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім’я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого,
³ благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
⁴ Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,
⁵ бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням,
⁶ бо свідоцтво Христове між вами утвердилось,
⁷ так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з’явлення Господа нашого Ісуса Христа.
⁸ Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!
⁹ Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.
¹⁰ Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!
¹¹ Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки.
¹² А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
¹³ Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви христились?
¹⁴ Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая,
¹⁵ щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.
¹⁶ Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.
¹⁷ Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
¹⁸ Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!
¹⁹ Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!
²⁰ Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
²¹ Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
²² Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости,
²³ а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство,
²⁴ а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!
²⁵ Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!
²⁶ Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.
²⁷ Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,
²⁸ і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,
²⁹ так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.
³⁰ А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,
³¹ щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!

1-е до коринтян 2

¹ А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю,
² бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп’ятого…
³ І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.
⁴ І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили,
⁵ щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!
⁶ А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть,
⁷ але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу,
⁸ яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп’яли б вони Господа слави!
⁹ Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
¹⁰ А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.
¹¹ Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.
¹² А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам,
¹³ що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.
¹⁴ А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
¹⁵ Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.
¹⁶ Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!

1-е до коринтян 3

¹ І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.
² Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,
³ бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите?
⁴ Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні?
⁵ Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.
⁶ Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
⁷ тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!
⁸ І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!
⁹ Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.
¹⁰ Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній!
¹¹ Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.
¹² А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи,
¹³ то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об’являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є.
¹⁴ І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить;
¹⁵ коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь.
¹⁶ Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
¹⁷ Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!
¹⁸ Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.
¹⁹ Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!
²⁰ І знову: Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!
²¹ Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше:
²² чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше,
²³ ви ж Христові, а Христос Божий!

1-е до коринтян 4

¹ Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;
² а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.
³ А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.
⁴ Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.
⁵ Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.
⁶ Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.
⁷ Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?
⁸ Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!
⁹ Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.
¹⁰ Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!
¹¹ Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,
¹² і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;
¹³ як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!
¹⁴ Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.
¹⁵ Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію…
¹⁶ Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!
¹⁷ Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.
¹⁸ Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.
¹⁹ Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.
²⁰ Бо Царство Боже не в слові, а в силі.
²¹ Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов’ю та з духом лагідности?

1-е до коринтян 5

¹ Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову…
² І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив.
³ Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це,
⁴ у Ім’я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса,
⁵ віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!
⁶ Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує?
⁷ Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.
⁸ Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!
⁹ Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,
¹⁰ але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу.
¹¹ А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п’яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти!
¹² Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх?
¹³ А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!

1-е до коринтян 6

¹ Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, судитися в неправедних, а не в святих?
² Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж будете ви світ судити, то чи ж ви негідні судити незначні справи?
³ Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве?
⁴ А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві.
⁵ Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми?
⁶ Та брат судиться з братом, і то перед невірними!
⁷ Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?
⁸ Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів…
⁹ Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,
¹⁰ ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!
¹¹ І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.
¹² Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.
¹³ °жа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.
¹⁴ Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!
¹⁵ Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!
¹⁶ Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним.
¹⁷ А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.
¹⁸ Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.
¹⁹ Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?
²⁰ Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!

1-е до коринтян 7

¹ А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.
² Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.
³ Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина.
⁴ Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина.
⁵ Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням.
⁶ А це говорю вам як раду, а не як наказа.
⁷ Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.
⁸ Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.
⁹ Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.
¹⁰ А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!
¹¹ А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!
¹² Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
¹³ І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.
¹⁴ Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.
¹⁵ А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
¹⁶ Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?
¹⁷ Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую.
¹⁸ Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується.
¹⁹ Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей.
²⁰ Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був.
²¹ Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це.
²² Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа.
²³ Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей!
²⁴ Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!
²⁵ Про дівчат же не маю наказу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість буть вірним.
²⁶ Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.
²⁷ Ти зв’язаний з дружиною? Не шукай розв’язання. Розв’язався від дружини? Не шукай дружини.
²⁸ А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.
²⁹ А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають,
³⁰ а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули,
³¹ а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього.
³² А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,
³³ а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,
³⁴ і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.
³⁵ А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа.
³⁶ А як думає хто про дівчину свою, що соромно, як вона переросте, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай заміж виходять.
³⁷ А хто в серці своїм стоїть міцно, не має конечности, владу ж має над своєю волею, і це постановив він у серці своєму берегти свою дівчину, той робить добре.
³⁸ Тому й той, хто віддає свою дівчину заміж, добре робить, а хто не віддає робить краще.
³⁹ Дружина законом прив’язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж, за кого захоче, аби тільки в Господі.
⁴⁰ Блаженніша вона, коли так позостанеться за моєю порадою, бо міркую, що й я маю Божого Духа.

1-е до коринтян 8

¹ А щодо ідольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання. Знання ж надимає, любов же будує!
² Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.
³ Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним.
⁴ Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного.
⁵ Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів,
⁶ та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.
⁷ Та не всі таке мають знання, бо деякі мають призвичаєння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, і їхнє сумління, бувши недуже, споганюється.
⁸ °жа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого.
⁹ Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!
¹⁰ Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви?
¹¹ І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!
¹² Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите.
¹³ Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м’яса, щоб не спокусити брата свого!

1-е до коринтян 9

¹ Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?
² Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.
³ Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.
⁴ Чи ми права не маємо їсти та пити?
⁵ Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?
⁶ Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?
⁷ Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?
⁸ Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?
⁹ Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в’яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?
¹⁰ Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.
¹¹ Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?
¹² Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.
¹³ Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?
¹⁴ Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.
¹⁵ Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!
¹⁶ Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!
¹⁷ Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.
¹⁸ Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.
¹⁹ Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.
²⁰ Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.
²¹ Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.
²² Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.
²³ А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.
²⁴ Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!
²⁵ І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.
²⁶ Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи.
²⁷ Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.

1-е до коринтян 10

¹ Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море,
² і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
³ і всі їли ту саму поживу духовну,
⁴ і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!
⁵ Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині.
⁶ А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони.
⁷ Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати.
⁸ Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.
⁹ Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули.
¹⁰ Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.
¹¹ Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.
¹² Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
¹³ Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.
¹⁴ Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам.
¹⁵ Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я.
¹⁶ Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?
¹⁷ Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
¹⁸ Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?
¹⁹ Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
²⁰ Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.
²¹ Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.
²² Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?
²³ Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!
²⁴ Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!
²⁵ °жте все, що на ятках м’ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись,
²⁶ Бо Господня земля, і все, що на ній!
²⁷ Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
²⁸ Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
²⁹ Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
³⁰ Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?
³¹ Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!
³² Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій,
³³ як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.

1-е до коринтян 11

¹ Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
² Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам’ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав.
³ Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог.
⁴ Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову.
⁵ І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена.
⁶ Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається!
⁷ Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава.
⁸ Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,
⁹ не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.
¹⁰ Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів.
¹¹ Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.
¹² Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога.
¹³ Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?
¹⁴ Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього?
¹⁵ Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй.
¹⁶ Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.
¹⁷ Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.
¹⁸ Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю.
¹⁹ Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.
²⁰ А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю.
²¹ Бо кожен спішить з’їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається.
²² Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!
²³ Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,
²⁴ подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!
²⁵ Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!
²⁶ Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.
²⁷ Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!
²⁸ Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п’є.
²⁹ Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є!
³⁰ Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.
³¹ Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.
³² Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.
³³ Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного.
³⁴ А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.

1-е до коринтян 12

¹ А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви.
² Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.
³ Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим.
⁴ Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий.
⁵ Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий.
⁶ Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.
⁷ І кожному дається виявлення Духа на користь.
⁸ Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом,
⁹ а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом,
¹⁰ а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.
¹¹ А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.
¹² Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.
¹³ Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.
¹⁴ Бо тіло не є один член, а багато.
¹⁵ Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?
¹⁶ І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно?
¹⁷ Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?
¹⁸ Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів.
¹⁹ Якби всі одним членом були, то де тіло було б?
²⁰ Отож, тепер членів багато, та тіло одне.
²¹ Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні.
²² Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.
²³ А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,
²⁴ а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,
²⁵ щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.
²⁶ І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.
²⁷ І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!
²⁸ А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.
²⁹ Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?
³⁰ Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють?
³¹ Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!

1-е до коринтян 13

¹ Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
² І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
³ І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
⁴ Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
⁵ не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
⁶ не радіє з неправди, але тішиться правдою,
⁷ усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
⁸ Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
⁹ Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;
¹⁰ коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
¹¹ Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
¹² Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.
¹³ А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!

1-е до коринтян 14

¹ Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.
² Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.
³ А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду.
⁴ Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.
⁵ Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.
⁶ А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?
⁷ Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає?
⁸ Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?
⁹ Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!
¹⁰ Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення!
¹¹ І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.
¹² Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви!
¹³ Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.
¹⁴ Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!
¹⁵ Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.
¹⁶ Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш.
¹⁷ Ти дякуєш добре, але не будується інший.
¹⁸ Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.
¹⁹ Але в Церкві волію п’ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!
²⁰ Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!
²¹ У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь.
²² Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.
²³ А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?
²⁴ Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,
²⁵ і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами!
²⁶ То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об’явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування!
²⁷ Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає!
²⁸ А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!
²⁹ А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.
³⁰ Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!
³¹ Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися!
³² І коряться духи пророчі пророкам,
³³ бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,
³⁴ нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.
³⁵ Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!
³⁶ Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?
³⁷ Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!
³⁸ Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє!
³⁹ Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!
⁴⁰ Але все нехай буде добропристойно і статечно!

1-е до коринтян 15

¹ Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
² Якою й спасаєтесь, коли пам’ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
³ Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,
⁴ і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
⁵ і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.
⁶ А потім з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.
⁷ Потому з’явився Він Якову, опісля усім апостолам.
⁸ А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові.
⁹ Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
¹⁰ Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.
¹¹ Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
¹² Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
¹³ Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
¹⁴ оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
¹⁵ Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
¹⁶ Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
¹⁷ Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
¹⁸ тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
¹⁹ Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
²⁰ Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
²¹ Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
²² Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
²³ кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.
²⁴ А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
²⁵ Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!
²⁶ Як ворог останній смерть знищиться,
²⁷ бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
²⁸ А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
²⁹ Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
³⁰ Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
³¹ Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
³² Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!…
³³ Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
³⁴ Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!
³⁵ Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?
³⁶ Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
³⁷ І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
³⁸ і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
³⁹ Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
⁴⁰ Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
⁴¹ Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!
⁴² Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,
⁴³ сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,
⁴⁴ сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
⁴⁵ Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
⁴⁶ Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
⁴⁷ Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
⁴⁸ Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
⁴⁹ І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
⁵⁰ І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
⁵¹ Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,
⁵² раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!…
⁵³ Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
⁵⁴ А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!
⁵⁵ Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
⁵⁶ Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.
⁵⁷ А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
⁵⁸ Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

1-е до коринтян 16

¹ А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських.
² А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.
³ А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму.
⁴ А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть.
⁵ Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.
⁶ А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.
⁷ Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь.
⁸ А в Ефесі пробуду я до П’ятдесятниці,
⁹ бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників…
¹⁰ Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я.
¹¹ Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами.
¹² А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний.
¹³ Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,
¹⁴ хай з любов’ю все робиться в вас!
¹⁵ Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони,
¹⁶ і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює.
¹⁷ Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили,
¹⁸ бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!
¹⁹ Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.
²⁰ Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.
²¹ Привітання моєю рукою Павловою.
²² Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!
²³ Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!
²⁴ Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!

3. Друге послання св. апостола Павла до коринтян

2-е до коринтян 1

¹ Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,
² благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,
⁴ що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.
⁵ Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.
⁶ Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.
⁷ А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.
⁸ Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.
⁹ Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
¹⁰ що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,
¹¹ як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.
¹² Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.
¹³ Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,
¹⁴ як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
¹⁵ І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,
¹⁶ і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.
¹⁷ Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?
¹⁸ Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.
¹⁹ Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.
²⁰ Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.
²¹ А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,
²² Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.
²³ А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,
²⁴ не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!

2-е до коринтян 2

¹ А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.
² Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?
³ І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!
⁴ Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!
⁵ А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.
⁶ Досить такому карання того, що від багатьох,
⁷ через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.
⁸ Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!
⁹ Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.
¹⁰ А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,
¹¹ щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!
¹² А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,
¹³ не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.
¹⁴ А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!
¹⁵ Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,
¹⁶ для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?
¹⁷ Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

2-е до коринтян 3

¹ Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?
² Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
³ Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.
⁴ Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
⁵ не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.
⁶ І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.
⁷ Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,
⁸ скільки ж більш буде в славі те служіння духа!
⁹ Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
¹⁰ Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
¹¹ бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
¹² Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,
¹³ а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
¹⁴ Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.
¹⁵ Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,
¹⁶ коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.
¹⁷ Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.
¹⁸ Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

2-е до коринтян 4

¹ Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,
² але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з’явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.
³ Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,
⁴ для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.
⁵ Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.
⁶ Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.
⁷ А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.
⁸ У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
⁹ Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.
¹⁰ Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з’явилося в нашому тілі й життя Ісусове.
¹¹ Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з’явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.
¹² Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.
¹³ Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,
¹⁴ знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.
¹⁵ Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.
¹⁶ Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.
¹⁷ Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,
¹⁸ коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!

2-е до коринтян 5

¹ Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.
² Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,
³ коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!
⁴ Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.
⁵ А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.
⁶ Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
⁷ бо ходимо вірою, а не видінням,
⁸ ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
⁹ Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.
¹⁰ Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
¹¹ Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
¹² Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.
¹³ Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.
¹⁴ Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
¹⁵ А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
¹⁶ Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
¹⁷ Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!
¹⁸ Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,
¹⁹ бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.
²⁰ Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
²¹ Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

2-е до коринтян 6

¹ А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.
² Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!
³ Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,
⁴ а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,
⁵ у вдарах, у в’язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,
⁶ у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,
⁷ у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,
⁸ через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;
⁹ як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;
¹⁰ як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
¹¹ Уста наші відкрились до вас, коринтяни, серце наше розширене!
¹² У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!
¹³ Такою ж відплатою говорю, немов дітям розширені будьте й ви!
¹⁴ До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?
¹⁵ Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?
¹⁶ Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!
¹⁷ Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму,
¹⁸ і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!

2-е до коринтян 7

¹ Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!
² Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!
³ Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.
⁴ У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.
⁵ Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.
⁶ Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,
⁷ і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.
⁸ Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.
⁹ Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.
¹⁰ Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.
¹¹ Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.
¹² А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.
¹³ Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.
¹⁴ Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!
¹⁵ І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням.
¹⁶ Отож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!

2-е до коринтян 8

¹ Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським,
² що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;
³ бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую,
⁴ із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим.
⁵ І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої,
⁶ щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло.
⁷ А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов’ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій.
⁸ Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.
⁹ Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.
¹⁰ І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року.
¹¹ А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности.
¹² Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.
¹³ Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.
¹⁴ Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,
¹⁵ як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.
¹⁶ Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце,
¹⁷ бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно.
¹⁸ А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію,
¹⁹ і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа,
²⁰ остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми,
²¹ дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми.
²² А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір’я до вас.
²³ Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова!
²⁴ Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!

2-е до коринтян 9

¹ А про службу святим мені зайво писати до вас,
² бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох.
³ А я послав братів, щоб моя похвала, щодо вас, не даремна була в цім випадкові, але, як казав, щоб були ви приготовані,
⁴ щоб, коли македоняни прийдуть зо мною та знайдуть, що ви неготові, щоб не осоромитись нам не кажемо вам у цій речі.
⁵ Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова.
⁶ А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!
⁷ Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!
⁸ А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком,
⁹ як написано: Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки!
¹⁰ А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої,
¹¹ щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку.
¹² Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові.
¹³ Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма,
¹⁴ вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас.
¹⁵ Дяка Богові за невимовний дар Його!

2-е до коринтян 10

¹ А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.
² І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.
³ Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,
⁴ зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,
⁵ і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,
⁶ і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.
⁷ Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
⁸ Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.
⁹ Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
¹⁰ Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,
¹¹ такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.
¹² Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
¹³ Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.
¹⁴ Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.
¹⁵ Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,
¹⁶ щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.
¹⁷ А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!
¹⁸ Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!

2-е до коринтян 11

¹ О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене.
² Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.
³ Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.
⁴ Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те!
⁵ Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.
⁶ Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.
⁷ Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?
⁸ Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.
⁹ Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.
¹⁰ Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.
¹¹ Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!
¹² А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.
¹³ Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.
¹⁴ І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!
¹⁵ Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
¹⁶ Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!
¹⁷ А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві у цій частині хвали.
¹⁸ Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.
¹⁹ Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.
²⁰ Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об’їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б’є.
²¹ На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.
²² Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я!
²³ Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в’язницях, часто при смерті.
²⁴ Від євреїв п’ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
²⁵ тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;
²⁶ у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
²⁷ у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.
²⁸ Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.
²⁹ Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?
³⁰ Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.
³¹ Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.
³² У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
³³ але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!

2-е до коринтян 12

¹ Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об’явлень Господніх.
² Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.
³ І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
⁴ що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.
⁵ Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.
⁶ Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.
⁷ А щоб я через пребагато об’явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.
⁸ Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.
⁹ І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.
¹⁰ Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.
¹¹ Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо.
¹² А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах.
¹³ Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!
¹⁴ Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.
¹⁵ Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.
¹⁶ Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.
¹⁷ Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?
¹⁸ Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?
¹⁹ Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!
²⁰ Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя,
²¹ щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.

2-е до коринтян 13

¹ Оце втретє до вас я йду. Кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків.
² Попереджував я й попередую, як у вас був удруге, так тепер неприсутній, отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую,
³ через те, що шукаєте доказу, що в мені промовляє Христос, Який не безсилий до вас, але сильний у вас.
⁴ Бо хоч Він був і розп’ятий в немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в Нім, та з Ним будемо жити з Божої сили у вас.
⁵ Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути.
⁶ Але маю надію, що пізнаєте ви, що ми такі, якими мали б бути.
⁷ І ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого лиха, не для того, щоб виявились ми досвідчені, а щоб учинили ви добре, а ми будем немов негідні.
⁸ Бо нічого не можемо ми проти правди, а за правду.
⁹ Ми тішимося, коли ми слабі, а ви сильні. Про це й молимось щоб були досконалими ви!
¹⁰ Ось тому то, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, якої Господь мені дав на будування, а не на руйнування.
¹¹ А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, і Бог любови та миру буде з вами!
¹² Вітайте один одного святим поцілунком! Усі святі вас вітають!
¹³ Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.

4. Послання св. апостола Павла до галатів

До галатiв 1

¹ Апостол Павло, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,
² і присутня зо мною вся браття, до Церков галатійських:
³ благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,
⁴ що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого,
⁵ Йому слава на віки вічні, амінь!
⁶ Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію,
⁷ що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію.
⁸ Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий!
⁹ Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий!
¹⁰ Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим.
¹¹ Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей.
¹² Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа.
¹³ Чули бо ви про моє поступовання перше в юдействі, що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її.
¹⁴ І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань.
¹⁵ Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав
¹⁶ виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров’ю,
¹⁷ і не відправився в Єрусалим до апостолів, що передо мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск.
¹⁸ По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п’ятнадцять.
¹⁹ А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
²⁰ А що вам пишу, ось кажу перед Богом, що я не обманюю!
²¹ Потому пішов я до сирських та кілікійських країн.
²² Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто,
²³ тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовістить тепер віру, що колись руйнував був її.
²⁴ І славили Бога вони через мене!

До галатiв 2

¹ Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.
² А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.
³ Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.
⁴ А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
⁵ то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.
⁶ Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,
⁷ але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,
⁸ бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,
⁹ і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,
¹⁰ тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.
¹¹ Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.
¹² Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.
¹³ А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.
¹⁴ А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?
¹⁵ Ми юдеї природою, а не грішники з поган…
¹⁶ А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!
¹⁷ Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!
¹⁸ Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.
¹⁹ Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп’ятий з Христом.
²⁰ І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.
²¹ Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!

До галатiв 3

¹ О, ви нерозумні галати! Хто вас звів не коритися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакреслений був, як ніби між вами розп’ятий?
² Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру?
³ Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите тепер тілом?
⁴ Чи ви так багато терпіли надармо? Коли б тільки надармо!
⁵ Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, чи чинить ділами Закону, чи із проповіді про віру?
⁶ Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому.
⁷ Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові.
⁸ І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи!
⁹ Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом.
¹⁰ А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!
¹¹ А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою.
¹² А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним.
¹³ Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві,
¹⁴ щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою.
¹⁵ Браття, кажу я по-людському: навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає.
¹⁶ А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос.
¹⁷ А я кажу це, що заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував.
¹⁸ Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці.
¹⁹ Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений був Анголами рукою посередника.
²⁰ Але посередник не є для одного, Бог же один.
²¹ Отож, чи ж Закон проти Божих обітниць? Зовсім ні! Якби бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону!
²² Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа.
²³ Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об’явитись.
²⁴ Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.
²⁵ А як віра прийшла, то вже ми не під виховником.
²⁶ Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!
²⁷ Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!
²⁸ Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!
²⁹ А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці.

До галатiв 4

¹ Тож кажу я: поки спадкоємець дитина, він нічим від раба не різниться, хоч він пан над усім,
² але під опікунами та керівниками знаходиться він аж до часу, що визначив батько.
³ Так і ми, поки дітьми були, то були поневолені стихіями світу.
⁴ Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,
⁵ щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.
⁶ А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!
⁷ Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа.
⁸ Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти богами вони не були.
⁹ А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще як Бог вас пізнав, як вертаєтесь знов до слабих та вбогих стихій, яким хочете знов, як давніше, служити?
¹⁰ Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на пори та роки.
¹¹ Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?…
¹² Прошу я вас, браття, будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покривдили!
¹³ І знаєте ви, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію,
¹⁴ ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували, і мене не відкинули, але, немов Ангола Божого, ви прийняли мене, як Христа Ісуса!
¹⁵ Тож де ваше тодішнє блаженство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали б!
¹⁶ Чи ж я став для вас ворогом, правду говорячи вам?
¹⁷ Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хочуть, щоб ви пильнували про них.
¹⁸ То добре, пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як приходжу до вас.
¹⁹ Дітки мої, я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб’ється в вас!
²⁰ Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я сумнів за вас.
²¹ Скажіть мені ви, що хочете бути під Законом: чи не слухаєтесь ви Закону?
²² Бо написано: Мав Авраам двох синів, одного від рабині, а другого від вільної.
²³ Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, за обітницею.
²⁴ Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сінай, що в рабство народжує, а він то А?ар.
²⁵ Бо А?ар то гора Сінай в Арабії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми.
²⁶ А вишній Єрусалим вільний, він мати всім нам!
²⁷ Бо написано: Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в породі не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!
²⁸ А ви, браття, діти обітниці за Ісаком!
²⁹ Але як і тоді, хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
³⁰ Та що каже Писання? Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкувати син рабині разом із сином вільної.
³¹ Тому, браття, не сини ми рабині, але вільної!

До галатiв 5

¹ Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!
² Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, то нема вам тоді жадної користи від Христа.
³ І свідкую я знову всякому чоловікові, який обрізується, що повинен він виконати ввесь Закон.
⁴ Ви, що Законом виправдуєтесь, полишилися без Христа, відпали від благодаті!
⁵ Бо ми в дусі з віри чекаємо надії праведности.
⁶ Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов’ю.
⁷ Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді?
⁸ Таке переконання не від Того, Хто вас покликав.
⁹ Трохи розчини квасить усе тісто!
¹⁰ Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого думати не будете ви. А хто вас непокоїть, осуджений буде, хоч би він хто був!
¹¹ Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрізання ще проповідую? Тоді спокуса хреста в ніщо обертається!
¹² О, коли б були навіть відсічені ті, хто підбурює вас!
¹³ Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов’ю служити один одному!
¹⁴ Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!
¹⁵ Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного!
¹⁶ І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла,
¹⁷ бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете.
¹⁸ Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом.
¹⁹ Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста,
²⁰ ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,
²¹ завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!
²² А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
²³ лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
²⁴ А ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
²⁵ Коли духом живемо, то й духом ходімо!
²⁶ Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!

До галатiв 6

¹ Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!
² Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
³ Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює.
⁴ Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому!
⁵ Бо кожен нестиме свій власний тягар!
⁶ А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим.
⁷ Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!
⁸ Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.
⁹ А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.
¹⁰ Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!
¹¹ Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою!
¹² Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового.
¹³ Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Закона, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом.
¹⁴ А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп’ятий світ для мене, а я для світу.
¹⁵ Бо сили немає ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове.
¹⁶ А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого!
¹⁷ Зрештою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу я Ісусові рани на тілі своїм!…
¹⁸ Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амінь.

5. Послання св. апостола Павла до ефесян

До ефесян 1

¹ Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, святим, що в Ефесі, і вірним у Христі Ісусі,
² нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах,
⁴ так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові,
⁵ призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї,
⁶ на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім,
⁷ що маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його,
⁸ яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності,
⁹ об’явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі,
¹⁰ для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі, що на небі, і що на землі.
¹¹ У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї,
¹² щоб на хвалу Його слави були ми, що перше надіялися на Христа.
¹³ У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці,
¹⁴ Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави!
¹⁵ Тому й я, прочувши про вашу віру в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих,
¹⁶ не перестаю за вас дякувати, і в молитвах своїх за вас згадую,
¹⁷ щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його,
¹⁸ просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих,
¹⁹ і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його,
²⁰ яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе,
²¹ вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому.
²² І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви,
²³ а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!

До ефесян 2

¹ І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи,
² в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних,
³ між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші,
⁴ Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив,
⁵ і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю,
⁶ і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,
⁷ щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі.
⁸ Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий,
⁹ не від діл, щоб ніхто не хвалився.
¹⁰ Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.
¹¹ Отож, пам’ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними,
¹² що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі.
¹³ А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю.
¹⁴ Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом,
¹⁵ Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши,
¹⁶ і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши.
¹⁷ І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким,
¹⁸ бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця.
¹⁹ Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога,
²⁰ збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос,
²¹ що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі,
²² що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.

До ефесян 3

¹ Через це я, Павло, є в’язень Ісуса Христа за вас, поган,
² якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті, що для вас мені дана.
³ Бо мені відкриттям об’явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище,
⁴ з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розуміння таємниці Христової.
⁵ А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам,
⁶ що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію,
⁷ якій служителем я став через дар благодаті Божої, що дана мені чином сили Його.
⁸ Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове,
⁹ та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе,
¹⁰ щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа,
¹¹ за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім,
¹² в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього.
¹³ Тому то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава.
¹⁴ Для того схиляю коліна свої перед Отцем,
¹⁵ що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі,
¹⁶ щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім,
¹⁷ щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові,
¹⁸ змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина,
¹⁹ і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою.
²⁰ А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас,
²¹ Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь.

До ефесян 4

¹ Отож, благаю вас я, в’язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас,
² зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного,
³ пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.
⁴ Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання.
⁵ Один Господь, одна віра, одне хрищення,
⁶ один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх.
⁷ А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового.
⁸ Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!
⁹ А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі?
¹⁰ Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все.
¹¹ І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів,
¹² щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового,
¹³ аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти,
¹⁴ щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду,
¹⁵ щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос.
¹⁶ А з Нього все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю.
¹⁷ Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму,
¹⁸ вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець,
¹⁹ вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю.
²⁰ Але ви не так пізнали Христа,
²¹ якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі,
²² щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях,
²³ та відновлятися духом вашого розуму,
²⁴ і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди.
²⁵ Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного.
²⁶ Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві,
²⁷ і місця дияволові не давайте!
²⁸ Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.
²⁹ Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.
³⁰ І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу.
³¹ Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.
³² А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!

До ефесян 5

¹ Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти,
² і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі.
³ А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим,
⁴ і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування.
⁵ Знайте бо це, що жаден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві!
⁶ Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних,
⁷ тож не будьте їм спільниками!
⁸ Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла,
⁹ бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді.
¹⁰ Допевняйтеся, що приємне для Господа,
¹¹ і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте.
¹² Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно!
¹³ Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло.
¹⁴ Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!
¹⁵ Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі,
¹⁶ використовуючи час, дні бо лукаві!
¹⁷ Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня.
¹⁸ І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом,
¹⁹ розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа,
²⁰ дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа,
²¹ корячися один одному у Христовім страху.
²² Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві,
²³ бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла!
²⁴ І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому.
²⁵ Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе,
²⁶ щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові,
²⁷ щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!
²⁸ Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе.
²⁹ Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву,
³⁰ бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його!
³¹ Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом.
³² Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!
³³ Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!

До ефесян 6

¹ Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!
² Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею,
³ щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!
⁴ А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!
⁵ Раби, слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця вашого, як Христа!
⁶ Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу,
⁷ служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям!
⁸ Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме одержить від Господа, чи то раб, чи то вільний.
⁹ А пани, чиніть їм те саме, занехаюйте погрози, знайте, що для вас і для них є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться!
¹⁰ Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!
¹¹ Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.
¹² Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.
¹³ Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.
¹⁴ Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,
¹⁵ і взувши ноги в готовість Євангелії миру.
¹⁶ А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.
¹⁷ Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже.
¹⁸ Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих,
¹⁹ і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії,
²⁰ для якої посол я в кайданах, щоб сміливо про неї звіщати, як належить мені.
²¹ А щоб знали і ви щось про мене, та що я роблю, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і в Господі вірний служитель,
²² якого послав я до вас на це саме, щоб довідалися ви про нас, і щоб ваші серця він потішив.
²³ Мир братам і любов із вірою від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!
²⁴ Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь.

6. Послання св. апостола Павла до филип’ян

До филип’ян 1

¹ Павло й Тимофій, раби Христа Ісуса, до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Филипах, з єпископами та дияконами:
² благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
³ Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас,
⁴ і завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами,
⁵ за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер.
⁶ Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.
⁷ Бо то справедливо мені думати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайданах моїх, і в обороні, і в утвердженні Євангелії спільники мої в благодаті.
⁸ Бо Бог мені свідок, що тужу я за вами всіма в сердечній любові Христа Ісуса.
⁹ І молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні,
¹⁰ щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та цілі були Христового дня,
¹¹ наповнені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу.
¹² Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії,
¹³ бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа.
¹⁴ А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно.
¹⁵ Одні, правда, і через заздрощі та колотнечу, другі ж із доброї волі Христа проповідують;
¹⁶ а інші з любови, знаючи, що я поставлений на оборону Євангелії;
¹⁷ а інші через підступ звіщають Христа нещиро, думаючи, що додадуть тягару до кайданів моїх.
¹⁸ Але що ж? У всякому разі, чи облудно, чи щиро, Христос проповідується, а тим я радію та й буду радіти.
¹⁹ Бо знаю, що це буде мені на спасіння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа,
²⁰ через чекання й надію мою, що я ні в чому не буду посоромлений, але цілою сміливістю, як завжди, так і тепер Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.
²¹ Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання.
²² А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати.
²³ Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.
²⁴ А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас.
²⁵ І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі,
²⁶ щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі, коли знову прийду я до вас.
²⁷ Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб, чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську,
²⁸ і ні в чому не боячися противників; це їм доказ загибелі, вам же спасіння. А це від Бога!
²⁹ Бо вчинено вам за Христа добродійство, не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього,
³⁰ маючи таку саму боротьбу, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.

До филип’ян 2

¹ Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
² то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
³ Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
⁴ Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
⁵ Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
⁶ Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
⁷ але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
⁸ Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…
⁹ Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я,
¹⁰ щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
¹¹ і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
¹² Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
¹³ Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.
¹⁴ Робіть усе без нарікання та сумніву,
¹⁵ щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
¹⁶ додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.
¹⁷ Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.
¹⁸ Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!
¹⁹ Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
²⁰ Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
²¹ Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
²² Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
²³ Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
²⁴ Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.
²⁵ Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,
²⁶ бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.
²⁷ Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
²⁸ Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.
²⁹ Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
³⁰ бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

До филип’ян 3

¹ Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навчальне.
² Стережіться собак, стережіться працівників лихих, стережіться обрізання!
³ Бо обрізання то ми, що служимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло,
⁴ хоч і я міг би мати надію на тіло. Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я,
⁵ обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом.
⁶ Через горливість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі.
⁷ Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав.
⁸ Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа,
⁹ щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою,
¹⁰ щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті,
¹¹ аби досягнути якось воскресення з мертвих.
¹² Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене.
¹³ Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду,
¹⁴ я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.
¹⁵ Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це.
¹⁶ Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі.
¹⁷ Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас.
¹⁸ Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового.
¹⁹ °хній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі… Вони думають тільки про земне!
²⁰ Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа,
²¹ Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі.

До филип’ян 4

¹ Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!
² Благаю Еводію, благаю й Синтихію думати однаково в Господі.
³ Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя.
⁴ Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!
⁵ Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!
⁶ Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
⁷ І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.
⁸ Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!
⁹ Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!
¹⁰ Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали.
¹¹ Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю.
¹² Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.
¹³ Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.
¹⁴ Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі.
¹⁵ І знаєте й ви, филип’яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви,
¹⁶ що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.
¹⁷ Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу.
¹⁸ Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну.
¹⁹ А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.
²⁰ А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь.
²¹ Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною.
²² Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому.
²³ Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.

7. Послання св. апостола Павла до колосян

До колоссян 1

¹ Павло, із волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій
² до святих і вірних братів у Христі, що в Колосах: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого!
³ Ми дякуємо Богові, Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, завжди за вас молячись,
⁴ прочувши про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, яку маєте до всіх святих
⁵ через надію, приготовану в небі для вас, що про неї давніше ви чули в слові істини Євангелії,
⁶ що до вас прибула, і на цілому світі плодоносна й росте, як і в вас, з того дня, коли ви почули й пізнали благодать Божу в правді.
⁷ Отак ви і навчилися від Епафра, улюбленого співробітника нашого, що за вас він вірний служитель Христа,
⁸ що й виявив нам про вашу духовну любов.
⁹ Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним,
¹⁰ щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога,
¹¹ зміцняючись усякою силою за могучістю слави Його для всякої витривалости й довготерпіння з радістю,
¹² дякуючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі,
¹³ що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина,
¹⁴ в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів.
¹⁵ Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива.
¹⁶ Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено!
¹⁷ А Він є перший від усього, і все Ним стоїть.
¹⁸ І Він Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першенство.
¹⁹ Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота,
²⁰ і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне.
²¹ І вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках,
²² тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою,
²³ якщо тільки пробуваєте в вірі тверді та сталі, і не відпадаєте від надії Євангелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створінню під небом, якій я, Павло, став служителем.
²⁴ Тепер я радію в стражданнях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його, що воно Церква;
²⁵ якій я став служителем за Божим зарядженням, що для вас мені дане, щоб виконати Слово Боже,
²⁶ Таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим,
²⁷ що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона Христос у вас, надія слави!
²⁸ Його ми проповідуємо, нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрости, щоб учинити кожну людину досконалою в Христі.
²⁹ У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені.

До колоссян 2

¹ Я хочу, щоб ви знали, яку велику боротьбу я маю за вас і за тих, хто в Лаодикії, і за всіх, хто не бачив мого тілесного обличчя.
² Хай потішаться їхні серця, у любові поєднані, для всякого багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога, Христа,
³ в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані.
⁴ А це говорю, щоб ніхто вас не звів фальшивими доводами при суперечці.
⁵ Бо хоч тілом я й неприсутній, та духом я з вами, і з радістю бачу ваш порядок та твердість вашої віри в Христа.
⁶ Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть,
⁷ бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою.
⁸ Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом,
⁹ бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества.
¹⁰ І ви маєте в Нім повноту, а Він Голова всякої влади й начальства.
¹¹ Ви в Ньому були й обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні.
¹² Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив.
¹³ І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи,
¹⁴ знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті,
¹⁵ роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!
¹⁶ Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи,
¹⁷ бо це тінь майбутнього, а тіло Христове.
¹⁸ Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою Анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом,
¹⁹ а не тримачись Голови, від Якої все тіло, суглобами й зв’язями з’єднане й зміцнене, росте зростом Божим.
²⁰ Отож, як ви вмерли з Христом для стихій світу, то чого ви, немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови:
²¹ не дотикайся, ані їж, ані рухай,
²² бо то все знищиться, як уживати його, за приказами та наукою людською.
²³ Воно ж має вид мудрости в самовільній службі й покорі та в знесилюванні тіла, та не має якогось значення, хіба щодо насичення тіла.

До колоссян 3

¹ Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці.
² Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі.
³ Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом.
⁴ Коли з’явиться Христос, наше життя, тоді з’явитеся з Ним у славі і ви.
⁵ Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження,
⁶ бо гнів Божий приходить за них на неслухняних.
⁷ І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними.
⁸ Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст.
⁹ Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками,
¹⁰ та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її,
¹¹ де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!
¹² Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння.
¹³ Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!
¹⁴ А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости!
¹⁵ І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!
¹⁶ Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!
¹⁷ І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві.
¹⁸ Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі!
¹⁹ Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!
²⁰ Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!
²¹ Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!
²² Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога!
²³ І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!
²⁴ Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові.
²⁵ А хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу!

До колоссян 4

¹ Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь!
² Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!
³ Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв’язаний,
⁴ щоб з’явив я її, як звіщати належить мені.
⁵ Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час.
⁶ Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.
⁷ Що зо мною, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і вірний служитель і співробітник у Господі.
⁸ Я саме на те його вислав до вас, щоб довідались ви про нас, і щоб ваші серця він потішив,
⁹ із Онисимом, вірним та улюбленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідять, що діється тут.
¹⁰ Поздоровлює вас Аристарх, ув’язнений разом зо мною, і Марко, небіж Варнавин, що про нього ви дістали накази; як прийде до вас, то прийміть його,
¹¹ теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. Для Божого Царства єдині вони співробітники, що були мені втіхою.
¹² Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.
¹³ І я свідчу за нього, що він має велику горливість про вас та про тих, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі.
¹⁴ Вітає вас Лука, улюблений лікар, та Димас.
¹⁵ Привітайте братів, що в Лаодикії, і Німфана, і Церкву домашню його.
¹⁶ І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте і ви.
¹⁷ Та скажіть Архіпові: Доглядай того служіння, що прийняв його в Господі, щоб ти його виконав!
¹⁸ Привітання моєю рукою Павловою. Пам’ятайте про пута мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.

8. Перше послання св. апостола Павла до солунян

1-е до солунян 1

¹ Павло й Силуан та Тимофій до Церкви Солунської в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир!
² Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах.
³ Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,
⁴ знаючи, Богом улюблені браття, про ваше обрання.
⁵ Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням, як знаєте ви, які ми були поміж вами для вас.
⁶ І ви стали наслідувачі нам і Господеві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого,
⁷ так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.
⁸ Бо пронеслося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чогось.
⁹ Вони бо звіщають про нас, який був прихід наш до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові,
¹⁰ і з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбутнього гніву.

1-е до солунян 2

¹ Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.
² Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.
³ Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,
⁴ але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.
⁵ Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!
⁶ Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.
⁷ Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.
⁸ Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.
⁹ Бо ви пам’ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.
¹⁰ Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!
¹¹ Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,
¹² просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.
¹³ Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.
¹⁴ Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,
¹⁵ що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.
¹⁶ Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!
¹⁷ А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.
¹⁸ Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.
¹⁹ Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?
²⁰ Бо ви наша слава та радість!

1-е до солунян 3

¹ Тому то, не стерпівши більше, ми схотіли зостатися в Атенах самі,
² і послали Тимофія, нашого брата й служителя Божого в Христовій Євангелії, щоб упевнити вас та потішити в вашій вірі,
³ щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено.
⁴ Бо коли ми були в вас, то казали вам наперед, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви.
⁵ Тому й я, не стерпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб часом спокусник вас не спокусив, і труд наш не стався б даремний.
⁶ А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що завжди ви маєте добру пам’ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас,
⁷ через те ми потішились, браття, за вас, у всякому горі та в нашій нужді, ради вашої віри.
⁸ Бо тепер ми живемо, якщо в Господі ви стоїте!
⁹ Яку бо подяку ми можемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми тішимося ради вас перед нашим Богом?
¹⁰ Ми вдень та вночі ревно молимося, щоб побачити ваше лице та доповнити те, чого не вистачає вашій вірі.
¹¹ Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас!
¹² А в вас хай примножить Господь, і нехай збагатить вашу любов один до одного, і до всіх, як і наша є до вас!
¹³ Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!

1-е до солунян 4

¹ А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись вам та догоджувати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!
² Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом.
³ Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти,
⁴ щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі,
⁵ а не в пристрасній похоті, як і погани, що Бога не знають.
⁶ Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в якійбудь справі, бо месник Господь за все це, як і перше казали ми вам та засвідчили.
⁷ Бо покликав нас Бог не на нечистість, але на освячення.
⁸ Отож, хто оце відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.
⁹ А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені любити один одного,
¹⁰ бо чините те всім братам у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,
¹¹ і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,
¹² щоб ви перед чужими пристойно поводилися, і щоб ні від кого не залежали!
¹³ Не хочу ж я, браття, щоб не відали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.
¹⁴ Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним.
¹⁵ Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Господнього, ми не попередимо покійних.
¹⁶ Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі,
¹⁷ потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом.
¹⁸ Отож, потішайте один одного цими словами!

1-е до солунян 5

¹ А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас,
² бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі.
³ Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть!
⁴ А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій.
⁵ Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві.
⁶ Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!
⁷ Ті бо, що сплять сплять уночі, а ті, що напиваються вночі напиваються.
⁸ А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння,
⁹ бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом,
¹⁰ що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили.
¹¹ Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви!
¹² Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони,
¹³ і в великій любові їх майте за їхню працю. Між собою заховуйте мир!
¹⁴ Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть!
¹⁵ Глядіть, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро один для одного й для всіх!
¹⁶ Завжди радійте!
¹⁷ Безперестанку моліться!
¹⁸ Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі.
¹⁹ Духа не вгашайте!
²⁰ Не гордуйте пророцтвами!
²¹ Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!
²² Стережіться лихого в усякому вигляді!
²³ А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!
²⁴ Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте!
²⁵ Браття, моліться за нас!
²⁶ Привітайте всю браттю святим поцілунком!
²⁷ Заклинаю вас Господом, цього листа прочитати перед усіма братами!
²⁸ Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь!

9. Друге послання св. апостола Павла до солунян

2-е до солунян 1

¹ Павло, і Силуан, і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі:
² благодать вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!
³ Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові, браття, як і годиться, бо сильно росте віра ваша, і примножується любов кожного з усіх вас один до одного.
⁴ Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви.
⁵ А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!
⁶ Бо то справедливе в Бога віддати утиском тим, хто вас утискає,
⁷ а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї,
⁸ в огні полум’яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса.
⁹ Вони кару приймуть, вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його,
¹⁰ як Він прийде того дня прославитися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо свідчення наше знайшло віру між вами.
¹¹ За це ми й молимось завжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покликання, і міццю наповнив усю добру волю добрости й діло віри,
¹² щоб прославилося Ім’я Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа.

2-е до солунян 2

¹ Благаємо ж, браття, ми вас, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до Нього,
² щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахались ані через духа, ані через слово, ані через листа, що він ніби від нас, ніби вже настав день Господній.
³ Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль,
⁴ що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме.
⁵ Чи ви не пам’ятаєте, як, ще в вас живши, я це вам говорив був?
⁶ І тепер ви знаєте, що саме не допускає з’явитись йому своєчасно.
⁷ Бо вже діється таємниця беззаконня; тільки той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений він із середини.
⁸ І тоді то з’явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб’є Духом уст Своїх і знищить з’явленням приходу Свого.
⁹ Його прихід за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами,
¹⁰ і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися.
¹¹ І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили,
¹² щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду.
¹³ А ми завжди повинні дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду,
¹⁴ до чого покликав Він вас через нашу Євангелію, щоб отримати славу Господа нашого Ісуса Христа.
¹⁵ Отже, браття, стійте й тримайтеся передань, яких ви навчились чи то словом, чи нашим посланням.
¹⁶ Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію,
¹⁷ нехай ваші серця Він потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові!

2-е до солунян 3

¹ Наостанку, моліться, браття, за нас, щоб ширилось Слово Господнє та славилось, як і в вас,
² і щоб ми визволилися від злих та лукавих людей, бо віра не в усіх.
³ І вірний Господь, що зміцнить вас і збереже від лукавого.
⁴ А про вас покладаємо надію на Господа, що й чините ви, і чинити будете те, що наказуємо вам.
⁵ Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість Христову!
⁶ А ми вам наказуємо, браття, Ім’ям Господа Ісуса Христа, щоб ви цуралися кожного брата, що живе по-ледачому, а не за переданням, яке прийняли ви від нас.
⁷ Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не сидні справляли,
⁸ і хліба не їли ні в кого даремно, але в перевтомі й напруженні день і ніч працювали, щоб не бути нікому із вас тягарем,
⁹ не тому, щоб ми влади не мали, але щоб себе за взірця дати вам, щоб нас ви наслідували.
¹⁰ Бо коли ми в вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, нехай той не їсть!
¹¹ Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-ледачому, нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять.
¹² Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки вони працювали та власний хліб їли.
¹³ А ви, браття, не втомлюйтеся, коли чините добре.
¹⁴ Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, зауважте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений.
¹⁵ Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата.
¹⁶ А Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з вами всіма!
¹⁷ Привіт вам моєю рукою Павловою, це править за знака в усякім листі. Так пишу я.
¹⁸ Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами всіма! Амінь.

10. Перше послання св. апостола до Тимофія

1-е Тимофiю 1

¹ Павло, апостол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої,
² до Тимофія, щирого сина за вірою: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!
³ Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки,
⁴ і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно.
⁵ Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри.
⁶ Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність,
⁷ вони забажали бути вчителями Закону, та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють.
⁸ А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його,
⁹ та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців,
¹⁰ розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці,
¹¹ за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена.
¹² Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу,
¹³ мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві.
¹⁴ І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов’ю в Христі Ісусі.
¹⁵ Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я.
¹⁶ Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя.
¹⁷ А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь.
¹⁸ Цього наказа я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну,
¹⁹ маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі.
²⁰ Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога.

1-е Тимофiю 2

¹ Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей,
² за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості.
³ Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові,
⁴ що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.
⁵ Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус,
⁶ що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого,
⁷ на що я поставлений був за проповідника та за апостола, правду кажу, не обманюю, за вчителя поганів у вірі та в правді.
⁸ Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву.
⁹ Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами,
¹⁰ але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність.
¹¹ Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі.
¹² А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні.
¹³ Адам бо був створений перше, а Єва потому.
¹⁴ І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ.
¹⁵ Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою.

1-е Тимофiю 3

¹ Вірне це слово: коли хто єпископства хоче, доброго діла він прагне.
² А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати,
³ не п’яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець,
⁴ щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю,
⁵ бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?
⁶ не новонавернений, щоб він не запишався, і не впав у ворожий осуд.
⁷ Треба, щоб мав він і добре засвідчення від чужинців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську.
⁸ Так само диякони мають бути поважні, не двомовці, не багато віддані вину, не соромнозахланні,
⁹ такі, що мають таємницю віри при чистім сумлінні.
¹⁰ Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні.
¹¹ Так само жінки нехай будуть поважні, не обмовливі, тверезі та вірні в усьому.
¹² Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами.
¹³ Бо хто добре виконує службу, той добрий ступінь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса.
¹⁴ Це пишу я тобі, і сподіваюсь до тебе прийти незабаром.
¹⁵ А коли я спізнюся, то щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди.
¹⁶ Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з’явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!

1-е Тимофiю 4

¹ А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів,
² хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє,
³ хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав.
⁴ Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою,
⁵ воно бо освячується Божим Словом і молитвою.
⁶ Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідом ти пішов.
⁷ Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті.
⁸ Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього.
⁹ Вірне це слово, і гідне всякого прийняття!
¹⁰ Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних.
¹¹ Наказуй оце та навчай!
¹² Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!
¹³ Поки прийду я, пильнуй читання, нагадування та науки!
¹⁴ Не занедбуй благодатного дара в собі, що був даний тобі за пророцтвом із покладенням рук пресвітерів.
¹⁵ Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб успіх твій був явний для всіх!
¹⁶ Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!

1-е Тимофiю 5

¹ Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших як братів,
² старших жінок немов матірок, молодших як сестер, зо всякою чистістю.
³ Шануй вдів, удів правдивих.
⁴ А як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно.
⁵ А вдовиця правдива й самотна надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і благаннях.
⁶ А котра у розкошах живе, та живою померла.
⁷ І це наказуй, щоб були непорочні.
⁸ Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного.
⁹ А вдову вносити до списку не менше, як шістдесятлітню, що була за дружину одному чоловікові,
¹⁰ засвідчену в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, якщо помагала обездоленим, якщо всякий добрий учинок виконувала.
¹¹ Але вдів молодих не приймай, бо вони, розпалившися, хочуть, наперекір Христові, заміж виходити,
¹² через що мають осуд, бо від першої віри відкинулись.
¹³ А разом із тим неробітні вони, бо вчаться ходити по домах, і не тільки неробітні, але й лепетливі, і занадто цікаві, і говорять, чого не годиться.
¹⁴ Отож бо, я хочу, щоб молодші заміж виходили, родили дітей, домом рядили, не давали противникові ані жадного поводу для лихомовства.
¹⁵ Бо вже дехто пішли слідом за сатаною.
¹⁶ А коли має вдів який вірний, нехай їх утримує, а Церква нехай не обтяжується, щоб могла вона втримувати вдів правдивих.
¹⁷ А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці.
¹⁸ Бо каже Писання: Не в’яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди.
¹⁹ Не приймай скарги проти пресвітера, хібащо при двох чи трьох свідках.
²⁰ А тих, хто грішить, картай перед усіма, щоб і інші страх мали.
²¹ Заклинаю тебе перед Богом й Ісусом Христом та вибраними Анголами, щоб ти заховав це без лицемірства, нічого не роблячи з упередженням.
²² Не рукополагай скоро нікого, і не приставай до чужих гріхів. Бережи себе чистим!
²³ Води більше не пий, але трохи вина заживай ради шлунка твого та частих недугів твоїх.
²⁴ У інших людей гріхи явні і йдуть перед ними на осуд, а за іншими йдуть слідкома.
²⁵ Явні так само й добрі діла, а ті, хто інакший, сховатись не можуть.

1-е Тимофiю 6

¹ Усі раби, які під ярмом, нехай уважають панів своїх гідними всякої чести, щоб не зневажалися Боже Ім’я та наука.
² А ті, хто має панів віруючих, не повинні недбати про них через те, що браття вони, але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улюблені, що вони добродійства Божі приймають. Оцього навчай та нагадуй!
³ А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою,
⁴ той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади,
⁵ постійні сварні між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди, які думають, ніби благочестя то зиск. Цурайся таких!
⁶ Великий же зиск то благочестя із задоволенням.
⁷ Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести.
⁸ А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того.
⁹ А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль.
¹⁰ Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.
¹¹ Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов’ю, терпеливістю, лагідністю!
¹² Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома.
¹³ Наказую перед Богом, що оживлює все, і перед Христом Ісусом, Який добре визнання засвідчив за Понтія Пилата,
¹⁴ щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до з’явлення Господа нашого Ісуса Христа,
¹⁵ що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами,
¹⁶ Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь!
¹⁷ Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток,
¹⁸ щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні,
¹⁹ щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя.
²⁰ О Тимофію, бережи передання, стережися марного базікання та суперечок знання, неправдиво названого так.
²¹ Дехто віддався йому, та й від віри відпав. Благодать з тобою. Амінь.

11. Друге послання св. апостола Павла до Тимофія

2-е Тимофiю 1

¹ Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, за обітницею життя, що в Христі Ісусі,
² до Тимофія, сина улюбленого: благодать, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого!
³ Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам’ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч.
⁴ Я бажаю побачити тебе, пам’ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю.
⁵ Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась.
⁶ З цієї причини я нагадую тобі, що ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покладання рук моїх.
⁷ Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
⁸ Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в’язня, але страждай з Євангелією за силою Бога,
⁹ що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів.
¹⁰ А тепер об’явилась через з’явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією,
¹¹ що для неї я був настановлений за проповідника, апостола й учителя.
¹² З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.
¹³ Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.
¹⁴ Добро припоручене стережи Святим Духом, що в нас пробуває.
¹⁵ Ти знаєш оце, що відвернулись від мене всі, хто в Азії, а між ними Фігел та Гермоген.
¹⁶ Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився.
¹⁷ А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов,
¹⁸ хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, скільки ж він послужив був в Ефесі мені, ти відаєш краще!

2-е Тимофiю 2

¹ Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона!
² А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити.
³ А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!
⁴ Бо жаден вояк не в’яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає.
⁵ А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається.
⁶ Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду.
⁷ Розумій, що я говорю. А Господь нехай дасть тобі розум у всьому.
⁸ Пам’ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією,
⁹ за яку я терплю муки аж до ув’язнення, як той злочинець. Але Слова Божого не ув’язнити!
¹⁰ Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною.
¹¹ Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним!
¹² А коли терпимо, то будемо разом також царювати. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас!
¹³ А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!
¹⁴ Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не сперечались словами, бо нінащо воно, хіба слухачам на руїну.
¹⁵ Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди.
¹⁶ Стережися ж базікань марних, бо вони ще більше провадять до безбожности,
¹⁷ а їхнє слово, як рак, буде ширитися. Від таких Гіменей і Філіт,
¹⁸ що вони погрішилися в правді, казавши, що воскресіння було вже, і віру деяких руйнують.
¹⁹ Та однако стоїть міцна Божа основа та має печатку оцю: Господь знає тих, хто Його, та: Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім’я називає!
²⁰ А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев’яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть.
²¹ Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло.
²² Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця.
²³ А від нерозумних та від невчених змагань ухиляйся, знавши, що вони родять сварки.
²⁴ А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим,
²⁵ що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати,
²⁶ щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї.

2-е Тимофiю 3

¹ Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи.
² Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні,
³ нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,
⁴ зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,
⁵ вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!
⁶ До них бо належать і ті, хто пролазить до хат та зводить жінок, гріхами обтяжених, ведених усякими пожадливостями,
⁷ що вони завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до пізнання правди.
⁸ Як Янній та Ямврій протиставилися були Мойсеєві, так і ці протиставляться правді, люди зіпсутого розуму, неуки щодо віри.
⁹ Та більше не матимуть успіху, бо всім виявиться їхній безум, як і з тими було.
¹⁰ Ти ж пішов услід за мною наукою, поступованням, заміром, вірою, витривалістю, любов’ю, терпеливістю,
¹¹ переслідуваннями та стражданнями, що спіткали були мене в Антіохії, в Іконії, у Лістрах, такі переслідування переніс я, та Господь від усіх мене визволив.
¹² Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані.
¹³ А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши.
¹⁴ А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти.
¹⁵ І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса.
¹⁶ Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності,
¹⁷ щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.

2-е Тимофiю 4

¹ Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства.
² Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою.
³ Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
⁴ Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
⁵ Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу.
⁶ Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
⁷ Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
⁸ Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.
⁹ Подбай незабаром прибути до мене.
¹⁰ Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії.
¹¹ Зо мною сам тільки Лука. Візьми Марка, і приведи з собою, бо мені він потрібний для служби.
¹² А Тихика послав я в Ефес.
¹³ Як будеш іти, то плаща принеси, що його я в Троаді зоставив у Карпа, і книжки, особливо пергаменові.
¹⁴ Котляр Олександер накоїв був лиха чимало мені… Нехай Господь йому віддасть за його вчинками!
¹⁵ Стережись його й ти, бо він міцно противився нашим словам!
¹⁶ При першій моїй обороні жаден не був при мені, але всі покинули мене… Хай Господь їм того не полічить!
¹⁷ Але Господь став при мені та й мене підкріпив, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я визволився з пащі лев’ячої…
¹⁸ А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!
¹⁹ Поздоров Прискиллу й Акилу та дім Онисифора.
²⁰ Ераст позостався в Коринті, а Трохима лишив я слабого в Мілеті.
²¹ Попильнуй прийти до зими. Вітає тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і вся браття.
²² Господь з твоїм духом! Благодать з вами! Амінь.

12. Послання св. апостола Павла до Тита

До Тита 1

¹ Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям,
² в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог,
³ і часу свого з’явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога,
⁴ до Тита, щирого сина за спільною вірою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!
⁵ Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах, як тобі я звелів,
⁶ коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність.
⁷ Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п’яниця, не заводіяка, не корисливий,
⁸ але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий,
⁹ що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.
¹⁰ Багато бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних,
¹¹ їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного.
¹² Сказав один з них, їхній власний пророк: Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві!…
¹³ Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були,
¹⁴ і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються.
¹⁵ Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління.
¹⁶ Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.

До Тита 2

¹ А ти говори, що відповідає здоровій науці.
² Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості.
³ Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п’янству, навчали добра,
⁴ щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей,
⁵ щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово.
⁶ Так само благай юнаків, щоб були помірковані.
⁷ У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навчанні непорушеність, повагу,
⁸ слово здорове, неосудливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас.
⁹ Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили,
¹⁰ не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога.
¹¹ Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей,
¹² і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці,
¹³ і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса,
¹⁴ що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих.
¹⁵ Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом картай. Хай тобою ніхто не погордує!

До Тита 3

¹ Нагадуй їм, щоб слухали влади верховної та корилися їй, і до всякого доброго діла готові були,
² щоб не зневажали нікого, щоб були не сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність усім людям.
³ Бо колись були й ми нерозсудні, неслухняні, зведені, служили різним пожадливостям та розкошам, жили в злобі та в заздрощах, бридкими були, ненавиділи один одного.
⁴ А коли з’явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога,
⁵ Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим,
⁶ Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого,
⁷ щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя.
⁸ Вірне слово, і я хочу, щоб ти і про це впевняв, щоб ті, хто ввірував у Бога, дбали про добрі діла пильнувати. Для людей оце добре й корисне!
⁹ Вистерігайсь нерозумних змагань, і родоводів, і спорів, і суперечок про Закон, бо вони некорисні й марні.
¹⁰ Людини єретика, по першім та другім наставленні, відрікайся,
¹¹ знавши, що зіпсувся такий та грішить, і він сам себе засудив.
¹² Як пришлю я до тебе Артема або Тихика, поквапся прибути до мене в Нікополь, бо думаю там перезимувати.
¹³ Законника Зину та Аполлоса вишли квапливо вперед, щоб для них не забракло нічого.
¹⁴ Нехай же навчаються й наші дбати про добрі діла при конечних потребах, щоб безплодні вони не були.
¹⁵ Вітають тебе всі, хто зо мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з вами всіма! Амінь.

13. Послання св. апостола Павла до Филимона

До Филимона 1

¹ Павло, в’язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому,
² і сестрі любій Апфії, і співвойовникові нашому Архипові, і Церкві домашній твоїй:
³ благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
⁴ Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх.
⁵ Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,
⁶ щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.
⁷ Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате.
⁸ Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне,
⁹ але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в’язень Христа Ісуса.
¹⁰ Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх.
¹¹ Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний.
¹² Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.
¹³ Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію,
¹⁴ та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний.
¹⁵ Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його,
¹⁶ і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі.
¹⁷ Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене.
¹⁸ Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені.
¹⁹ Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен.
²⁰ Так, брате, нехай я одержу те, що від тебе прохаю в Господі. Заспокой моє серце в Христі!
²¹ Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю.
²² А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам.
²³ Вітає тебе Епафрас, мій співв’язень у Христі Ісусі,
²⁴ Марко, Аристарх, Димас, Лука, мої співробітники.
²⁵ Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.

14. Послання до євреїв

До євреїв 1

¹ Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,
² а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.
³ Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.
⁴ Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім’я.
⁵ Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!
⁶ І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.
⁷ А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами.
⁸ А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности.
⁹ Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.
¹⁰ І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.
¹¹ Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.
¹² Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!
¹³ Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
¹⁴ Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?

До євреїв 2

¹ Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.
² Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,
³ то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,
⁴ коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.
⁵ Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо.
⁶ Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти пам’ятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш?
⁷ Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх,
⁸ усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.
⁹ Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.
¹⁰ Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.
¹¹ Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
¹² Сповіщу про Ім’я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!
¹³ І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.
¹⁴ А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,
¹⁵ та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.
¹⁶ Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.
¹⁷ Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.
¹⁸ Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.

До євреїв 3

¹ Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
² що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
³ бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.
⁴ Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог.
⁵ І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.
⁶ Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.
⁷ Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
⁸ не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині,
⁹ де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.
¹⁰ Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
¹¹ тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!
¹² Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
¹³ Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.
¹⁴ Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,
¹⁵ аж поки говориться: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!
¹⁶ Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
¹⁷ На кого ж Він гнівався був сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли?
¹⁸ Проти кого Він був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, як не проти неслухняних?
¹⁹ І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.

До євреїв 4

¹ Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився.
² Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів.
³ Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони, хоч діла Його були вчинені від закладин світу.
⁴ Бо колись про день сьомий сказав Він отак: І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї.
⁵ А ще тут: До Мого відпочинку не ввійдуть вони!
⁶ Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух,
⁷ то ще призначає Він деякий день, сьогодні, бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець!
⁸ Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому.
⁹ Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.
¹⁰ Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.
¹¹ Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.
¹² Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.
¹³ І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!
¹⁴ Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!
¹⁵ Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
¹⁶ Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.

До євреїв 5

¹ Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи,
² і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам він перейнятий слабістю.
³ І тому він повинен як за людей, так само й за себе самого приносити жертви за гріхи.
⁴ А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон.
⁵ Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
⁶ Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.
⁷ Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою.
⁸ І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був.
⁹ А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння,
¹⁰ і від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
¹¹ Про це нам би треба багато казати, та висловити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати.
¹² Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не страва тверда.
¹³ Бо хто молока вживає, той недосвідчений у слові правди, бо він немовля.
¹⁴ А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло.

До євреїв 6

¹ Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,
² науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.
³ Зробимо й це, коли Бог дозволить.
⁴ Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,
⁵ і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,
⁶ та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
⁷ Бо земля, що п’є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.
⁸ Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.
⁹ Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.
¹⁰ Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви, що святим послужили та служите.
¹¹ Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,
¹² щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.
¹³ Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,
¹⁴ говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!
¹⁵ І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.
¹⁶ Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.
¹⁷ Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
¹⁸ щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
¹⁹ що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,
²⁰ куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

До євреїв 7

¹ Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив.
² Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру.
³ Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди.
⁴ Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!
⁵ Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон.
⁶ Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав.
⁷ І без усякої суперечки більший меншого благословляє.
⁸ І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе.
⁹ І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини.
¹⁰ Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек.
¹¹ Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим?
¹² Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону.
¹³ Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника.
¹⁴ Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем’я, про священство його, нічого Мойсей не сказав.
¹⁵ І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик,
¹⁶ що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя.
¹⁷ Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.
¹⁸ Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність.
¹⁹ Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.
²⁰ І поскільки воно не без клятви,
²¹ вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим,
²² то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!
²³ І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,
²⁴ але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має.
²⁵ Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.
²⁶ Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,
²⁷ що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.
²⁸ Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!

До євреїв 8

¹ Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,
² що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.
³ Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.
⁴ Бо коли б на землі перебував, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що дари приносять за Законом.
⁵ Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний!
⁶ А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.
⁷ Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.
⁸ Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового,
⁹ не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
¹⁰ Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!
¹¹ І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них!
¹² Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!
¹³ Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.

До євреїв 9

¹ Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.
² Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.
³ А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих.
⁴ Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.
⁵ А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
⁶ При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,
⁷ а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.
⁸ Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
⁹ Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,
¹⁰ що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.
¹¹ Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
¹² і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
¹³ Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,
¹⁴ скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!
¹⁵ Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.
¹⁶ Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
¹⁷ заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.
¹⁸ Тому й перший заповіт освячений був не без крови:
¹⁹ Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,
²⁰ проказуючи: Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!
²¹ Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров’ю.
²² І майже все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.
²³ Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.
²⁴ Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас,
²⁵ і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров’ю чужою,
²⁶ бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.
²⁷ І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,
²⁸ так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння.

До євреїв 10

¹ Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.
² Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.
³ Але в них спомин про гріхи буває щороку,
⁴ бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
⁵ Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.
⁶ Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
⁷ Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!
⁸ Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.
⁹ Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
¹⁰ У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.
¹¹ І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.
¹² А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
¹³ далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
¹⁴ Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
¹⁵ Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
¹⁶ Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
¹⁷ А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
¹⁸ А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.
¹⁹ Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров’ю Ісусовою,
²⁰ новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
²¹ маємо й Великого Священика над домом Божим,
²² то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!
²³ Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
²⁴ І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.
²⁵ Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
²⁶ Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,
²⁷ а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.
²⁸ Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
²⁹ скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
³⁰ Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!
³¹ Страшна річ упасти в руки Бога Живого!
³² Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.
³³ Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.
³⁴ Ви бо страждали й з ув’язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.
³⁵ Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.
³⁶ Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
³⁷ Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!
³⁸ А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.
³⁹ Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.

До євреїв 11

¹ А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.
² Бо нею засвідчені старші були.
³ Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.
⁴ Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє.
⁵ Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив.
⁶ Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.
⁷ Вірою Ной, як дістав був об’явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.
⁸ Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.
⁹ Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці,
¹⁰ бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець.
¹¹ Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав.
¹² Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря.
¹³ Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.
¹⁴ Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.
¹⁵ І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.
¹⁶ Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.
¹⁷ Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,
¹⁸ що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі.
¹⁹ Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.
²⁰ Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава.
²¹ Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла.
²² Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів.
²³ Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого.
²⁴ Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.
²⁵ Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.
²⁶ Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.
²⁷ Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.
²⁸ Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.
²⁹ Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились.
³⁰ Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх.
³¹ Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.
³² І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків,
³³ що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували,
³⁴ силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;
³⁵ жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;
³⁶ а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в’язниці.
³⁷ Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.
³⁸ Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.
³⁹ І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,
⁴⁰ бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.

До євреїв 12

¹ Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
² дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
³ Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
⁴ Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,
⁵ і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.
⁶ Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає!
⁷ Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?
⁸ А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.
⁹ А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?
¹⁰ Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.
¹¹ Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!
¹² Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,
¹³ і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.
¹⁴ Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
¹⁵ Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.
¹⁶ Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.
¹⁷ Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.
¹⁸ Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
¹⁹ і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
²⁰ Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.
²¹ І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!…
²² Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
²³ і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,
²⁴ і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.
²⁵ Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
²⁶ що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.
²⁷ А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
²⁸ Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.
²⁹ Бо наш Бог то палючий огонь!

До євреїв 13

¹ Братолюбство нехай пробуває між вами!
² Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.
³ Пам’ятайте про в’язнів, немов із ними були б ви пов’язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі.
⁴ Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.
⁵ Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!
⁶ Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?
⁷ Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.
⁸ Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!
⁹ Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив.
¹⁰ Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить,
¹¹ бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м’ясо палиться поза табором,
¹² тому то Ісус, щоб кров’ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою.
¹³ Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо,
¹⁴ бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!
¹⁵ Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять.
¹⁶ Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.
¹⁷ Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне.
¹⁸ Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись.
¹⁹ А надто прошу це робити, щоб швидше до вас мене вернено.
²⁰ Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса,
²¹ нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь.
²² Благаю ж вас, браття, прийміть слово потіхи, бо коротко я написав вам.
²³ Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений, і я з ним; коли незабаром він прийде, я вас побачу.
²⁴ Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, хто в Італії.
²⁵ Благодать зо всіма вами! Амінь.