І. ЧОТИРИ-ЄВАНГЕЛІЯ

1. Євангелія від св. Матвія

Вiд Матвiя 1

¹ Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:
² Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.
³ Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама.
⁴ А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона.
⁵ Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.
⁶ А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої.
⁷ Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа.
⁸ Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію.
⁹ Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію.
¹⁰ А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію.
¹¹ Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення.
¹² А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля.
¹³ Зоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора.
¹⁴ Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда.
¹⁵ Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова.
¹⁶ А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос.
¹⁷ А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять.
¹⁸ Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.
¹⁹ А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.
²⁰ Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.
²¹ І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.
²² А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:
²³ Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.
²⁴ Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою.
²⁵ І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

Вiд Матвiя 2

¹ Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,
² і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.
³ І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.
⁴ І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?
⁵ Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:
⁶ І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.
⁷ Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря.
⁸ І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.
⁹ Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.
¹⁰ А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.
¹¹ І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.
¹² А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.
¹³ Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з’явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.
¹⁴ І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.
¹⁵ І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.
¹⁶ Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.
¹⁷ Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:
¹⁸ Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх…
¹⁹ Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з’явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:
²⁰ Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.
²¹ І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.
²² Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських.
²³ А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

Вiд Матвiя 3

¹ Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській,
² та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!
³ Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
⁴ Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий.
⁵ Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,
⁶ і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої.
⁷ Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?
⁸ Отож, учиніть гідний плід покаяння!
⁹ І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!
¹⁰ Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.
¹¹ Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем.
¹² У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.
¹³ Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.
¹⁴ Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?
¹⁵ А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.
¹⁶ І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.
¹⁷ І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

Вiд Матвiя 4

¹ Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.
² І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.
³ І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!
⁴ А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
⁵ Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,
⁶ та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.
⁷ Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!
⁸ Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,
⁹ та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!
¹⁰ Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
¹¹ Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.
¹² Як довідавсь Ісус, що Івана ув’язнено, перейшов у Галілею.
¹³ І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,
¹⁴ щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
¹⁵ Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!
¹⁶ Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.
¹⁷ Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!
¹⁸ Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.
¹⁹ І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!
²⁰ І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.
²¹ І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.
²² Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.
²³ І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.
²⁴ А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв.
²⁵ І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.

Вiд Матвiя 5

¹ І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
² І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
³ Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
⁴ Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
⁵ Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
⁶ Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
⁷ Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
⁸ Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
⁹ Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
¹⁰ Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
¹¹ Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
¹² Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
¹³ Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.
¹⁴ Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.
¹⁵ І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.
¹⁶ Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
¹⁷ Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.
¹⁸ Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.
¹⁹ Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.
²⁰ Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!
²¹ Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові.
²² А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.
²³ Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,
²⁴ залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.
²⁵ Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в’язниці не вкинули.
²⁶ Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!
²⁷ Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.
²⁸ А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.
²⁹ Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
³⁰ І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
³¹ Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.
³² А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.
³³ Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.
³⁴ А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;
³⁵ ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;
³⁶ не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.
³⁷ Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.
³⁸ Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.
³⁹ А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.
⁴⁰ А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.
⁴¹ А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.
⁴² Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.
⁴³ Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.
⁴⁴ А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
⁴⁵ щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
⁴⁶ Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?
⁴⁷ І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?
⁴⁸ Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

Вiд Матвiя 6

¹ Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.
² Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
³ А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,
⁴ щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
⁵ А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
⁶ А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
⁷ А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.
⁸ Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!
⁹ Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє,
¹⁰ нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
¹¹ Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.
¹² І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
¹³ І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
¹⁴ Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.
¹⁵ А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.
¹⁶ А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
¹⁷ А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,
¹⁸ щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
¹⁹ Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.
²⁰ Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.
²¹ Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!
²² Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.
²³ А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!
²⁴ Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.
²⁵ Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?
²⁶ Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?
²⁷ Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?
²⁸ І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.
²⁹ А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.
³⁰ І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
³¹ Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?
³² Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.
³³ Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.
³⁴ Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!

Вiд Матвiя 7

¹ Не судіть, щоб і вас не судили;
² бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.
³ І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?
⁴ Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?
⁵ Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.
⁶ Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас…
⁷ Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;
⁸ бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.
⁹ Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?
¹⁰ Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?
¹¹ Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!
¹² Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.
¹³ Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.
¹⁴ Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!
¹⁵ Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.
¹⁶ По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?
¹⁷ Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі.
¹⁸ Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити.
¹⁹ Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається.
²⁰ Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!
²¹ Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
²² Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?
²³ І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!
²⁴ Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.
²⁵ І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований.
²⁶ А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску.
²⁷ І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!
²⁸ І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його.
²⁹ Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.

Вiд Матвiя 8

¹ А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.
² І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!
³ А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.
⁴ І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
⁵ А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,
⁶ кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.
⁷ Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
⁸ А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою… Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!
⁹ Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
¹⁰ Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
¹¹ Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
¹² Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!…
¹³ І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.
¹⁴ Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.
¹⁵ І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту… І встала вона, та й Йому прислуговувала!
¹⁶ А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,
¹⁷ щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
¹⁸ А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
¹⁹ І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
²⁰ Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити…
²¹ А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.
²² А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!
²³ І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
²⁴ І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав…
²⁵ І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!
²⁶ А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала…
²⁷ А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?
²⁸ І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
²⁹ І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?
³⁰ А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
³¹ І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.
³² А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.
³³ Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.
³⁴ І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..

Вiд Матвiя 9

¹ І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
² І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!
³ І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.
⁴ Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?
⁵ Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?
⁶ Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
⁷ Той устав і пішов у свій дім.
⁸ А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!…
⁹ А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
¹⁰ І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.
¹¹ Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?
¹² А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!
¹³ Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.
¹⁴ Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?
¹⁵ Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.
¹⁶ До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.
¹⁷ І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.
¹⁸ Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.
¹⁹ І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.
²⁰ І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.
²¹ Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.
²² Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.
²³ А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,
²⁴ то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.
²⁵ А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!
²⁶ І вістка про це розійшлася по всій тій країні.
²⁷ Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!
²⁸ І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.
²⁹ Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!
³⁰ І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!
³¹ А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
³² Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
³³ І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!
³⁴ Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.
³⁵ І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.
³⁶ А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.
³⁷ Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;
³⁸ тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.

Вiд Матвiя 10

¹ І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.
² А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;
³ Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;
⁴ Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.
⁵ Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,
⁶ але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.
⁷ А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.
⁸ Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте.
⁹ Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів,
¹⁰ ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.
¹¹ А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете.
¹² А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!
¹³ І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.
¹⁴ А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.
¹⁵ Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!
¹⁶ Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.
¹⁷ Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть.
¹⁸ І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам.
¹⁹ А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,
²⁰ бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме.
²¹ І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають.
²² І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений.
²³ А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
²⁴ Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого.
²⁵ Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його!
²⁶ Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться.
²⁷ Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах.
²⁸ І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.
²⁹ Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого.
³⁰ А вам і волосся все на голові пораховано.
³¹ Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.
³² Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.
³³ Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.
³⁴ Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.
³⁵ Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її.
³⁶ І: вороги чоловікові домашні його!
³⁷ Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.
³⁸ І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.
³⁹ Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.
⁴⁰ Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.
⁴¹ Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу.
⁴² І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.

Вiд Матвiя 11

¹ І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
² Прочувши ж Іван у в’язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
³ щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
⁴ Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:
⁵ Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина…
⁶ І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
⁷ Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
⁸ Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м’які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м’яке, по палатах царських.
⁹ По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.
¹⁰ Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
¹¹ Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!
¹² Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
¹³ Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
¹⁴ Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.
¹⁵ Хто має вуха, нехай слухає!
¹⁶ До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп’ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,
¹⁷ і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви…
¹⁸ Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має.
¹⁹ Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.
²⁰ Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:
²¹ Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.
²² Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!
²³ А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.
²⁴ Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!…
²⁵ Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
²⁶ Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
²⁷ Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
²⁸ Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!
²⁹ Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
³⁰ Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!

Вiд Матвiя 12

¹ Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.
² Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу…
³ А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?
⁴ Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?
⁵ Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони?
⁶ А Я вам кажу, що тут Більший, як храм!
⁷ Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних…
⁸ Бо Син Людський Господь і суботі!
⁹ І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.
¹⁰ І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу?
¹¹ А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?
¹² А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу!
¹³ І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простяг, і стала здорова вона, як і друга…
¹⁴ Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?…
¹⁵ А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх.
¹⁶ А Він наказав їм суворо Його не виявляти,
¹⁷ щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
¹⁸ Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам.
¹⁹ Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.
²⁰ Він очеретини надломленої не доломить, і ?нота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги…
²¹ І погани надіятись будуть на Ймення Його!
²² Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити.
²³ І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?
²⁴ Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів.
²⁵ А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.
²⁶ І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?
²⁷ І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями.
²⁸ А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже.
²⁹ Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв’яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує.
³⁰ Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає.
³¹ Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!
³² І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!
³³ Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду!
³⁴ Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
³⁵ Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.
³⁶ Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!
³⁷ Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.
³⁸ Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе.
³⁹ А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони.
⁴⁰ Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.
⁴¹ Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона!
⁴² Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!
⁴³ А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.
⁴⁴ Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.
⁴⁵ Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше… Так буде й лукавому родові цьому!
⁴⁶ Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.
⁴⁷ І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають.
⁴⁸ А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої?
⁴⁹ І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої!
⁵⁰ Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!

Вiд Матвiя 13

¹ Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
² І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.
³ І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.
⁴ І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.
⁵ Другі ж упали на ?рунт кам’янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;
⁶ а як сонце зійшло, то зів’яли, і коріння не мавши, посохли.
⁷ А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.
⁸ Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.
⁹ Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
¹⁰ І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?
¹¹ А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.
¹² Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
¹³ Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
¹⁴ І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите…
¹⁵ Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
¹⁶ Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.
¹⁷ Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.
¹⁸ Послухайте ж притчу про сіяча.
¹⁹ До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
²⁰ А посіяне на кам’янистому ?рунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
²¹ але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
²² А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.
²³ А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
²⁴ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
²⁵ А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
²⁶ А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
²⁷ І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?
²⁸ А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
²⁹ Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
³⁰ Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
³¹ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
³² Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.
³³ Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.
³⁴ Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
³⁵ щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!
³⁶ Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
³⁷ А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,
³⁸ а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;
³⁹ а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.
⁴⁰ І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
⁴¹ Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
⁴² і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
⁴³ Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
⁴⁴ Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
⁴⁵ Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,
⁴⁶ а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
⁴⁷ Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
⁴⁸ Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.
⁴⁹ Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
⁵⁰ і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
⁵¹ Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.
⁵² І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.
⁵³ І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
⁵⁴ І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
⁵⁵ Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
⁵⁶ І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?
⁵⁷ І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!
⁵⁸ І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

Вiд Матвiя 14

¹ Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
² і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним…
³ Бо Ірод схопив був Івана, і зв’язав його, і посадив у в’язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
⁴ Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!
⁵ І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
⁶ А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
⁷ Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
⁸ А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!…
⁹ І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
¹⁰ І послав стяти Івана в в’язниці.
¹¹ І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері…
¹² А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
¹³ Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
¹⁴ І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.
¹⁵ А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.
¹⁶ А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!
¹⁷ Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п’ятеро хліба й дві рибі.
¹⁸ А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.
¹⁹ І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п’ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.
²⁰ І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів…
²¹ °дців же було мужа тисяч із п’ять, крім жінок і дітей.
²² І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
²³ Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
²⁴ А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
²⁵ А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
²⁶ Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали…
²⁷ А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!
²⁸ Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.
²⁹ А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
³⁰ Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!…
³¹ І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?
³² Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
³³ А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!
³⁴ Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
³⁵ А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.
³⁶ І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.

Вiд Матвiя 15

¹ Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
² Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
³ А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
⁴ Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
⁵ А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
⁶ то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
⁷ Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
⁸ Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
⁹ Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей…
¹⁰ І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
¹¹ Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
¹² Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
¹³ А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
¹⁴ Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…
¹⁵ А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
¹⁶ А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
¹⁷ Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
¹⁸ Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
¹⁹ Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
²⁰ Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
²¹ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
²² І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
²³ А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
²⁴ А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого…
²⁵ А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
²⁶ А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам…
²⁷ Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
²⁸ Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.
²⁹ І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
³⁰ І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
³¹ А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
³² А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
³³ А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
³⁴ А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
³⁵ І Він ізвелів на землі посідати народові.
³⁶ І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
³⁷ І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних…
³⁸ °дців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
³⁹ І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

Вiд Матвiя 16

¹ І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.
² А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.
³ А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!
⁴ Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.
⁵ А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.
⁶ Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!
⁷ Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.
⁸ А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?
⁹ Чи ж ви ще не розумієте й не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?
¹⁰ Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?
¹¹ Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!
¹² Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.
¹³ Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?
¹⁴ Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.
¹⁵ Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?
¹⁶ А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!
¹⁷ А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
¹⁸ І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.
¹⁹ І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!
²⁰ Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.
²¹ Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.
²² І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!
²³ А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!
²⁴ Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
²⁵ Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
²⁶ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
²⁷ Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.
²⁸ Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.

Вiд Матвiя 17

¹ А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.
² І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.
³ І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.
⁴ І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі.
⁵ Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!
⁶ А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно…
⁷ А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь!
⁸ Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.
⁹ А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
¹⁰ І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?
¹¹ А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує.
¹² Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли… Так і Син Людський має страждати від них.
¹³ Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.
¹⁴ І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним,
¹⁵ і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду.
¹⁶ Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його.
¹⁷ А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!
¹⁸ Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години!
¹⁹ Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати?
²⁰ А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!
²¹ Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом.
²² Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук,
²³ і вони Його вб’ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились…
²⁴ Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми?
²⁵ Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?
²⁶ А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини!
²⁷ Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе…

Вiд Матвiя 18

¹ Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?
² Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
³ та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!
⁴ Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.
⁵ І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.
⁶ Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині…
⁷ Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!
⁸ Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.
⁹ І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.
¹⁰ Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.
¹¹ Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.
¹² Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев’ятдесятьох і дев’ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?
¹³ І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох незаблудлих.
¹⁴ Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.
¹⁵ А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.
¹⁶ А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.
¹⁷ А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!
¹⁸ Поправді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі.
¹⁹ Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
²⁰ Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них.
²¹ Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?
²² Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
²³ Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.
²⁴ Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.
²⁵ А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.
²⁶ Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!
²⁷ І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.
²⁸ А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!
²⁹ А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!
³⁰ Та той не схотів, а пішов і всадив до в’язниці його, аж поки він боргу не верне.
³¹ Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.
³² Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.
³³ Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?
³⁴ І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.
³⁵ Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.

Вiд Матвiя 19

¹ І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.
² А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.
³ І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?
⁴ А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?
⁵ І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом,
⁶ тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!
⁷ Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?
⁸ Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.
⁹ А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.
¹⁰ Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.
¹¹ А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.
¹² Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
¹³ Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.
¹⁴ Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.
¹⁵ І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.
¹⁶ І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?
¹⁷ Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.
¹⁸ Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.
¹⁹ Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.
²⁰ Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?
²¹ Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.
²² Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.
²³ Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.
²⁴ Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!
²⁵ Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?
²⁶ А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.
²⁷ Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?
²⁸ А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.
²⁹ І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя.
³⁰ І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.

Вiд Матвiя 20

¹ Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.
² Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
³ А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
⁴ та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.
⁵ Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев’ятій, і те саме зробив.
⁶ А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?
⁷ Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.
⁸ Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.
⁹ І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.
¹⁰ Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.
¹¹ А взявши, вони почали нарікати на господаря,
¹² кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту…
¹³ А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?
¹⁴ Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.
¹⁵ Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?
¹⁶ Отак будуть останні першими, а перші останніми!
¹⁷ Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:
¹⁸ Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його…
¹⁹ І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп’яття, але третього дня Він воскресне!
²⁰ Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.
²¹ А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.
²² А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.
²³ Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.
²⁴ Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.
²⁵ А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
²⁶ Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.
²⁷ А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.
²⁸ Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
²⁹ Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.
³⁰ І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!
³¹ Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!
³² Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?
³³ Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!
³⁴ І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Вiд Матвiя 21

¹ А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,
² до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх.
³ А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.
⁴ А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
⁵ Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під’яремної сина.
⁶ А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
⁷ Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.
⁸ І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.
⁹ А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!
¹⁰ А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?
¹¹ А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!
¹² Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.
¹³ І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.
¹⁴ І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.
¹⁵ А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,
¹⁶ та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?
¹⁷ І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.
¹⁸ А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
¹⁹ І побачив Він при дорозі одне фі?ове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фі?ове дерево зараз усохло.
²⁰ А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фі?ове дерево!…
²¹ Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фі?овим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те!
²² І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.
²³ А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?
²⁴ Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.
²⁵ Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?
²⁶ А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.
²⁷ І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.
²⁸ А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!
²⁹ А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.
³⁰ І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.
³¹ Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.
³² Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.
³³ Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
³⁴ Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.
³⁵ Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.
³⁶ Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.
³⁷ Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.
³⁸ Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!
³⁹ І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
⁴⁰ Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?
⁴¹ Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.
⁴² Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!
⁴³ Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.
⁴⁴ І хто впаде на цей камінь розіб’ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.
⁴⁵ А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.
⁴⁶ І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Вiд Матвiя 22

¹ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
² Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
³ І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
⁴ Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
⁵ Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
⁶ А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
⁷ І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
⁸ Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
⁹ Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
¹⁰ І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
¹¹ Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
¹² та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
¹³ Тоді цар сказав своїм слугам: Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів…
¹⁴ Бо багато покликаних, та вибраних мало.
¹⁵ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
¹⁶ І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
¹⁷ Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
¹⁸ А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
¹⁹ Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.
²⁰ А Він каже до них: Чий це образ і напис?
²¹ Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
²² А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
²³ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
²⁴ та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
²⁵ Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і , не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
²⁶ Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
²⁷ А по всіх вмерла й жінка.
²⁸ Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.
²⁹ Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
³⁰ Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
³¹ А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
³² Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.
³³ А народ, чувши це, дивувався науці Його.
³⁴ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
³⁵ І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
³⁶ Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
³⁷ Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
³⁸ Це найбільша й найперша заповідь.
³⁹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
⁴⁰ На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
⁴¹ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
⁴² і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
⁴³ Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
⁴⁴ Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
⁴⁵ Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
⁴⁶ І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова… І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Вiд Матвiя 23

¹ Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
² і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
³ Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!
⁴ Вони ж в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити…
⁵ Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.
⁶ І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,
⁷ і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
⁸ А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.
⁹ І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.
¹⁰ І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.
¹¹ Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
¹² Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.
¹³ Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!
¹⁴ Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!
¹⁵ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!
¹⁶ Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий.
¹⁷ Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?
¹⁸ І: Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий.
¹⁹ Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?
²⁰ Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому.
²¹ І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.
²² І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.
²³ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.
²⁴ Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!
²⁵ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!
²⁶ Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!
²⁷ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!
²⁸ Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!
²⁹ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам’ятники,
³⁰ та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.
³¹ Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.
³² Доповніть і ви міру провини ваших батьків!
³³ О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?
³⁴ І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.
³⁵ Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!
³⁶ Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!
³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!
³⁸ Ось ваш дім залишається порожній для вас!
³⁹ Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!

Вiд Матвiя 24

¹ І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові.
² Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!…
³ Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?
⁴ Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів!
⁵ Бо багато хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох.
⁶ Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще.
⁷ Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.
⁸ А все це початок терпінь породільних.
⁹ На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє.
¹⁰ І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти.
¹¹ Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох.
¹² І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне.
¹³ А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!
¹⁴ І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!
¹⁵ Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє,
¹⁶ тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають.
¹⁷ Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого.
¹⁸ І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою.
¹⁹ Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих!
²⁰ Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.
²¹ Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде.
²² І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.
²³ Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри.
²⁴ Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних.
²⁵ Оце Я наперед вам сказав.
²⁶ А коли скажуть вам: Ось Він у пустині не виходьте, Ось Він у криївках не вірте!
²⁷ Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського.
²⁸ Бо де труп, там зберуться орли.
²⁹ І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.
³⁰ І того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою.
³¹ І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його.
³² Від дерева ж фі?ового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо.
³³ Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима!
³⁴ Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться.
³⁵ Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!
³⁶ А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець.
³⁷ Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського.
³⁸ Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,
³⁹ і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського.
⁴⁰ Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться.
⁴¹ Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться.
⁴² Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш.
⁴³ Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би.
⁴⁴ Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!
⁴⁵ Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них?
⁴⁶ Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
⁴⁷ Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його.
⁴⁸ А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти,
⁴⁹ і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п’яницями,
⁵⁰ то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.
⁵¹ І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!

Вiд Матвiя 25

¹ Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.
² П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі.
³ Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.
⁴ А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.
⁵ А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
⁶ А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!
⁷ Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.
⁸ Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.
⁹ Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.
¹⁰ І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.
¹¹ А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!
¹² Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!
¹³ Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
¹⁴ Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
¹⁵ І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.
¹⁶ А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п’ять інших талантів.
¹⁷ Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.
¹⁸ А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.
¹⁹ По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
²⁰ І прийшов той, що взяв п’ять талантів, приніс іще п’ять талантів і сказав: Пане мій, п’ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п’ять талантів.
²¹ Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
²² Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.
²³ казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
²⁴ Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
²⁵ І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє…
²⁶ І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
²⁷ Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
²⁸ Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.
²⁹ Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
³⁰ А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!
³¹ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
³² І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
³³ І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.
³⁴ Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
³⁵ Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
³⁶ Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене.
³⁷ Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
³⁸ Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
³⁹ Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до Тебе прийшли?
⁴⁰ Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
⁴¹ Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
⁴² Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
⁴³ мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці і Мене не відвідали ви.
⁴⁴ Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці і не послужили Тобі?
⁴⁵ Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
⁴⁶ І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

Вiд Матвiя 26

¹ І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
² Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп’яття.
³ Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,
⁴ і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.
⁵ І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.
⁶ Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
⁷ підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
⁸ Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?
⁹ Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.
¹⁰ Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
¹¹ Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
¹² Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.
¹³ Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!
¹⁴ Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
¹⁵ і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.
¹⁶ І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
¹⁷ А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?
¹⁸ А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.
¹⁹ І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.
²⁰ А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
²¹ І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене…
²² А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?
²³ А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
²⁴ Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!
²⁵ Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав…
²⁶ Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.
²⁷ А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
²⁸ бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
²⁹ Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.
³⁰ А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.
³¹ Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.
³² По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.
³³ А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.
³⁴ Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене…
³⁵ Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.
³⁶ Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.
³⁷ І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.
³⁸ Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною…
³⁹ І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…
⁴⁰ І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?…
⁴¹ Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.
⁴² Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!
⁴³ І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
⁴⁴ І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.
⁴⁵ Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський…
⁴⁶ Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!
⁴⁷ І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.
⁴⁸ А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.
⁴⁹ І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.
⁵⁰ Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.
⁵¹ А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.
⁵² Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.
⁵³ Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти ле?іонів Анголів?
⁵⁴ Але як має збутись Писання, що так статися мусить?
⁵⁵ Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.
⁵⁶ Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали…
⁵⁷ А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
⁵⁸ Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.
⁵⁹ А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
⁶⁰ і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з’явилися двоє,
⁶¹ і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.
⁶² Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?
⁶³ Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?
⁶⁴ Промовляє до нього Ісус: Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
⁶⁵ Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
⁶⁶ Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!
⁶⁷ Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,
⁶⁸ і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?…
⁶⁹ А Петро перед домом сидів на подвір’ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!
⁷⁰ А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш…
⁷¹ А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!
⁷² І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!…
⁷³ Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.
⁷⁴ Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї…
⁷⁵ І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав…

Вiд Матвiя 27

¹ А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
² І, зв’язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.
³ Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,
⁴ та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам…
⁵ І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився…
⁶ А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.
⁷ А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,
⁸ чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.
⁹ Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
¹⁰ і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.
¹¹ Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.
¹² Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.
¹³ Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?
¹⁴ А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.
¹⁵ Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в’язня одного, котрого хотіли вони.
¹⁶ Був тоді в’язень відомий, що звався Варавва.
¹⁷ І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?
¹⁸ Бо він знав, що Його через заздрощі видали.
¹⁹ Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього…
²⁰ А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.
²¹ Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.
²² Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп’ятий буде!…
²³ А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп’ятий буде!
²⁴ І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите…
²⁵ А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!…
²⁶ Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп’ятий був.
²⁷ Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
²⁸ І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.
²⁹ І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!
³⁰ І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били…
³¹ А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп’яття.
³² А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.
³³ І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,
³⁴ дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.
³⁵ А розп’явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.
³⁶ І, посідавши, стерегли Його там.
³⁷ І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.
³⁸ Тоді розп’ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.
³⁹ А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,
⁴⁰ і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!
⁴¹ Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:
⁴² Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!
⁴³ Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий…
⁴⁴ Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп’яті.
⁴⁵ А від години шостої аж до години дев’ятої темрява сталась по цілій землі!
⁴⁶ А коло години дев’ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?…
⁴⁷ Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.
⁴⁸ А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.
⁴⁹ Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.
⁵⁰ А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав…
⁵¹ І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,
⁵² і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,
⁵³ а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із’явились.
⁵⁴ А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!
⁵⁵ Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.
⁵⁶ Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.
⁵⁷ А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім’я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.
⁵⁸ Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
⁵⁹ І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,
⁶⁰ і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.
⁶¹ Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.
⁶² А наступного дня, що за п’ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
⁶³ і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.
⁶⁴ Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу…
⁶⁵ Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.
⁶⁶ І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.

Вiд Матвiя 28

¹ Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.
² І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому.
³ Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг.
⁴ І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.
⁵ А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте.
⁶ Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він.
⁷ Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!
⁸ І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити.
⁹ Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі.
¹⁰ Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!
¹¹ Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось.
¹² І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків,
¹³ і сказали: Розповідайте: Його учні вночі прибули, і вкрали Його, як ми спали.
¹⁴ Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас.
¹⁵ І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні.
¹⁶ Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус.
¹⁷ І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався.
¹⁸ А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі.
¹⁹ Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,
²⁰ навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь.

2. Євангелія від св. Марка

Вiд Марка 1

¹ Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого.
² Як у пророка Ісаї написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує.
³ Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
⁴ виступив був так Іван, що в пустині христив та проповідував хрищення на покаяння для прощення гріхів.
⁵ І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, і в річці Йордані від нього христились вони, і визнавали гріхи свої.
⁶ А Іван зодягався в одежу з верблюжого волосу, і мав пояс ремінний на стегнах своїх, а їв сарану та мед польовий.
⁷ І він проповідував, кажучи: Услід за мною йде он Потужніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв’язати ремінця від узуття Його.
⁸ Я христив вас водою, а Той вас христитиме Духом Святим.
⁹ І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана христився в Йордані.
¹⁰ І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього.
¹¹ І голос із неба почувся: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!
¹² І зараз повів Його Дух у пустиню.
¹³ І Він був сорок днів у пустині, випробовуваний від сатани, і перебував зо звіриною. І служили Йому Анголи.
¹⁴ А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію,
¹⁵ і говорив: Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!
¹⁶ А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були.
¹⁷ І сказав їм Ісус: Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей.
¹⁸ І зараз вони свого невода кинули, та й пішли вслід за Ним.
¹⁹ А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведеєвого та брата його Івана, що й вони в човні невода лагодили.
²⁰ І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Зеведея в човні з робітниками, і пішли вслід за Ним.
²¹ І приходять вони в Капернаум. І негайно в суботу ввійшов Він у синагогу, і навчати зачав.
²² І дивувались науці Його, бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники.
²³ І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав,
²⁴ і сказав: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий.
²⁵ Ісус же йому заказав: Замовчи, і вийди з нього!
²⁶ І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом гучним, вийшов із нього.
²⁷ І жахнулися всі, аж питали вони один одного, кажучи: Що це таке? Нова наука із потугою! Навіть духам нечистим наказує Він, і вони Його слухають.
²⁸ І чутка про Нього пішла хвилі тієї по всій Галілейській країні.
²⁹ І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого.
³⁰ А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому.
³¹ І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм.
³² А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих.
³³ І все місто зібралося перед дверима.
³⁴ І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.
³⁵ А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився.
³⁶ А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним.
³⁷ І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: Усі шукають Тебе.
³⁸ А Він промовляє до них: Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов.
³⁹ І пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв.
⁴⁰ І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: Коли хочеш, Ти можеш очистити мене!
⁴¹ І змилосердився Він, простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, будь чистий!
⁴² І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став.
⁴³ А Він, погрозивши йому, зараз вислав його,
⁴⁴ і йому наказав: Гляди, не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
⁴⁵ А він, вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях. І сходилися звідусюди до Нього.

Вiд Марка 2

¹ Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.
² І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.
³ І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.
⁴ А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.
⁵ А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!
⁶ Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
⁷ Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога… Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?
⁸ І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?
⁹ Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?
¹⁰ Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:
¹¹ Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
¹² І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!
¹³ І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.
¹⁴ А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.
¹⁵ Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.
¹⁶ Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками?
¹⁷ А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.
¹⁸ А учні Іванові та фарисейські постили. І приходять вони, та й говорять до Нього: Чому учні Іванові та фарисейські постять, а учні Твої не постять?
¹⁹ Ісус же промовив до них: Хіба постити можуть гості весільні, поки з ними ще є молодий? Доки мають вони молодого з собою, то постити не можуть.
²⁰ Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, то й постити будуть вони за тих днів.
²¹ І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша.
²² І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино бурдюки, і вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових бурдюків.
²³ І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.
²⁴ Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?
²⁵ А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?
²⁶ Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?
²⁷ І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,
²⁸ а тому то Син Людський Господь і суботі.

Вiд Марка 3

¹ І Він знову до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
² І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоровить.
³ І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: Стань посередині!
⁴ А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали.
⁵ І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: Простягни свою руку! І той простяг, і рука йому стала здорова!
⁶ Фарисеї ж негайно пішли та з іродіянами раду зробили на Нього, як Його погубити.
⁷ А Ісус із Своїми учнями вийшов над море. І натовп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
⁸ і з Єрусалиму, і з Ідумеї, і з-за Йордання, і з Тиру й Сидону. Натовп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
⁹ І сказав Він до учнів Своїх наготовити човна Йому, через натовп, щоб до Нього не тиснулись.
¹⁰ Бо Він багатьох уздоровив, так що хто тільки немочі мав, то тислись до Нього, щоб Його доторкнутись.
¹¹ І духи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: Ти Син Божий!
¹² А Він їм суворо наказував, щоб вони Його не виявляли.
¹³ І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
¹⁴ І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх,
¹⁵ і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів.
¹⁶ І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро,
¹⁷ і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові,
¹⁸ і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта
¹⁹ та Юду Іскаріотського, що й видав Його.
²⁰ І приходять до дому вони. І знову зібралось народу, що вони не могли навіть хліба з’їсти.
²¹ І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамовитий.
²² А книжники, що поприходили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів.
²³ І, закликавши їх, Він у притчах до них промовляв: Як може сатана сатану виганяти?
²⁴ І коли царство поділиться супроти себе, не може встояти те царство.
²⁵ І коли дім поділиться супроти себе, не може встояти той дім.
²⁶ І коли б сатана сам на себе повстав і поділився, то не зможе встояти він, але згине.
²⁷ Ніхто бо не може вдертись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв’яже дужого, і аж тоді пограбує господу його.
²⁸ Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
²⁹ Але, хто богозневажить Духа Святого, повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає.
³⁰ Бож казали вони: Він духа нечистого має.
³¹ І поприходили мати Його та брати Його, і, осторонь ставши, послали до Нього і Його викликали.
³² А народ кругом Нього сидів. І сказали Йому: Ото мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої он про Тебе питаються осторонь.
³³ А Він їм відповів і сказав: Хто Моя мати й брати?
³⁴ І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: Ось мати Моя та браття Мої!
³⁵ Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати.

Вiд Марка 4

¹ І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.
² І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:
³ Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.
⁴ І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.
⁵ Друге ж упало на ?рунт кам’янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;
⁶ а як сонце зійшло то зів’яло, і, коріння не мавши, усохло.
⁷ А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.
⁸ Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
⁹ І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
¹⁰ І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.
¹¹ І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,
¹² щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!
¹³ І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
¹⁴ Сіяч сіє слово.
¹⁵ А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
¹⁶ Так само й посіяні на кам’янистому ?рунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
¹⁷ та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
¹⁸ А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,
¹⁹ але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.
²⁰ А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
²¹ І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?
²² Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.
²³ Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
²⁴ І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.
²⁵ Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
²⁶ І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,
²⁷ і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.
²⁸ Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.
²⁹ А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.
³⁰ І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?
³¹ Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.
³² Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.
³³ І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
³⁴ І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
³⁵ І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.
³⁶ І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.
³⁷ І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!
³⁸ А Він спав на кормі на подушці… І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?…
³⁹ Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала…
⁴⁰ І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?
⁴¹ А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

Вiд Марка 5

¹ І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.
² І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.
³ Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв’язати не міг його,
⁴ бо часто кайданами та ланцюгами в’язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.
⁵ І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння…
⁶ А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,
⁷ і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!
⁸ Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!
⁹ І запитав Він його: Як тобі на ім’я? А той відповів: Ле?іон мені ймення багато бо нас.
¹⁰ І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
¹¹ Пасся ж там на горі гурт великий свиней.
¹² І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.
¹³ І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі…
¹⁴ А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.
¹⁵ І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав ле?іона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони…
¹⁶ Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.
¹⁷ І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.
¹⁸ А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.
¹⁹ Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!
²⁰ І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
²¹ І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.
²² І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
²³ і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!…
²⁴ І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
²⁵ А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,
²⁶ що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
²⁷ як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його…
²⁸ Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю…
²⁹ І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!
³⁰ І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?
³¹ І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?
³² А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
³³ І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла…
³⁴ А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
³⁵ Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?…
³⁶ А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!
³⁷ І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
³⁸ І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.
³⁹ А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!
⁴⁰ І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
⁴¹ І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!
⁴² І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!…
⁴³ А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Вiд Марка 6

¹ І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.
² Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
³ Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним…
⁴ А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.
⁵ І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.
⁶ І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.
⁷ І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.
⁸ І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,
⁹ а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.
¹⁰ І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.
¹¹ А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!
¹² І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.
¹³ І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.
¹⁴ І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім’я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
¹⁵ Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
¹⁶ А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!
¹⁷ Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в’язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.
¹⁸ Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!
¹⁹ А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
²⁰ Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.
²¹ Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,
²² і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!
²³ І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!
²⁴ Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя…
²⁵ І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!
²⁶ І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.
²⁷ І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.
²⁸ І пішов він, і стяв у в’язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері…
²⁹ А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.
³⁰ І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.
³¹ І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
³² І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.
³³ І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.
³⁴ І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.
³⁵ І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.
³⁶ Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.
³⁷ А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?
³⁸ А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П’ять хлібів та дві рибі.
³⁹ І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.
⁴⁰ І розсілись рядами вони, по сто та по п’ятдесят.
⁴¹ І Він узяв п’ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.
⁴² І всі їли й наїлися!
⁴³ А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
⁴⁴ А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п’ять чоловіка!
⁴⁵ І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.
⁴⁶ І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.
⁴⁷ А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.
⁴⁸ Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.
⁴⁹ А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,
⁵⁰ бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!
⁵¹ І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,
⁵² бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.
⁵³ Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.
⁵⁴ І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,
⁵⁵ і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.
⁵⁶ І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!

Вiд Марка 7

¹ І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,
² і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.
³ Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
⁴ а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.
⁵ І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?
⁶ А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене…
⁷ Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.
⁸ Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.
⁹ І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.
¹⁰ Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.
¹¹ А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,
¹² то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
¹³ порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.
¹⁴ І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
¹⁵ Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.
¹⁶ Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!
¹⁷ А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.
¹⁸ І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?
¹⁹ Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.
²⁰ А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.
²¹ Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,
²² перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.
²³ Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!
²⁴ І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
²⁵ Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
²⁶ А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.
²⁷ А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!
²⁸ А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок…
²⁹ І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!
³⁰ А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
³¹ І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.
³² І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
³³ І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.
³⁴ І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!
³⁵ І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв’язалось негайно, і він став говорити виразно!
³⁶ А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.
³⁷ І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!

Вiд Марка 8

¹ Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:
² Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.
³ А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.
⁴ І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?
⁵ А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.
⁶ Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.
⁷ І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.
⁸ І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали…
⁹ А їдців було тисяч з чотири!
¹⁰ І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.
¹¹ І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
¹² А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!
¹³ І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.
¹⁴ І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.
¹⁵ А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!
¹⁶ Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
¹⁷ А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?
¹⁸ Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам’ятаєте,
¹⁹ коли п’ять хлібів Я ламав на п’ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.
²⁰ А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.
²¹ І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?…
²² І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.
²³ І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.
²⁴ І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева…
²⁵ Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!
²⁶ І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!
²⁷ Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?
²⁸ Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.
²⁹ І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!
³⁰ І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!
³¹ І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.
³² І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.
³³ А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!
³⁴ І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!
³⁵ Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.
³⁶ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?
³⁷ Або що назамін дасть людина за душу свою?
³⁸ Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.

Вiд Марка 9

¹ І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі.
² А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.
³ І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!
⁴ І з’явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
⁵ І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі…
⁶ Бо не знав, що казати, бо були перелякані.
⁷ Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!
⁸ І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.
⁹ А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
¹⁰ І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.
¹¹ І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?
¹² А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?
¹³ Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано…
¹⁴ А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.
¹⁵ І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.
¹⁶ І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?
¹⁷ І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.
¹⁸ А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.
¹⁹ А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!
²⁰ І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною…
²¹ І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.
²² І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!
²³ Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!
²⁴ Зараз батько хлоп’яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!
²⁵ А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!
²⁶ І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він…
²⁷ А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.
²⁸ Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?
²⁹ А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.
³⁰ І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.
³¹ Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб’ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!
³² Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.
³³ І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?
³⁴ І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.
³⁵ А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!
³⁶ І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:
³⁷ Коли хто в Ім’я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!
³⁸ Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім’ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.
³⁹ А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім’ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.
⁴⁰ Хто бо не супроти нас, той за нас!
⁴¹ І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім’я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!
⁴² Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!
⁴³ І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,
⁴⁴ де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.
⁴⁵ І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,
⁴⁶ де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.
⁴⁷ І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,
⁴⁸ де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!
⁴⁹ Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.
⁵⁰ Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!

Вiд Марка 10

¹ І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.
² І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?
³ А Він відповів і сказав їм: Що Мойсей заповів вам?
⁴ Вони ж відказали: Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити.
⁵ Ісус же промовив до них: То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.
⁶ Бог же з початку творіння створив чоловіком і жінкою їх.
⁷ Покине тому чоловік свого батька та матір,
⁸ і стануть обоє вони одним тілом, тим то немає вже двох, але одне тіло.
⁹ Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!
¹⁰ А вдома про це учні знов запитали Його.
¹¹ І Він їм відказав: Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.
¹² І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона.
¹³ Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
¹⁴ А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!
¹⁵ Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.
¹⁶ І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
¹⁷ І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
¹⁸ Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
¹⁹ Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.
²⁰ А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку.
²¹ Ісус же поглянув на нього з любов’ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.
²² А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав!
²³ І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
²⁴ І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
²⁵ Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!
²⁶ А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися?
²⁷ Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!
²⁸ А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
²⁹ Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,
³⁰ і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.
³¹ І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.
³² Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
³³ Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
³⁴ і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб’ють, але третього дня Він воскресне!
³⁵ І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.
³⁶ А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?
³⁷ Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!
³⁸ А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п’ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?
³⁹ Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
⁴⁰ А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.
⁴¹ Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.
⁴² А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
⁴³ Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.
⁴⁴ А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.
⁴⁵ Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.
⁴⁶ І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.
⁴⁷ І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
⁴⁸ І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
⁴⁹ І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе.
⁵⁰ А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса.
⁵¹ А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю!
⁵² Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.

Вiд Марка 11

¹ І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,
² і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив’язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв’яжіть його, і приведіть.
³ Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.
⁴ І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив’язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв’язали його.
⁵ А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв’язуєте?
⁶ Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.
⁷ І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.
⁸ Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.
⁹ А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я!
¹⁰ Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!
¹¹ Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.
¹² А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.
¹³ І, побачивши здалека фі?ове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фі?и була.
¹⁴ І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з’їв аж повіки! А учні Його все те чули.
¹⁵ І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.
¹⁶ І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
¹⁷ І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!
¹⁸ І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.
¹⁹ А як пізно ставало, вони поза місто виходили.
²⁰ А проходячи вранці, побачили фі?ове дерево, усохле від кореня.
²¹ І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фі?ове дерево, що прокляв Ти, усохло!
²² А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!
²³ Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!
²⁴ Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.
²⁵ І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.
²⁶ Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.
²⁷ І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,
²⁸ і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?
²⁹ А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.
³⁰ Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!
³¹ Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?
³² А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.
³³ І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо… А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.

Вiд Марка 12

¹ І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
² А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.
³ Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.
⁴ І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.
⁵ Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.
⁶ І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!
⁷ А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!
⁸ І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник…
⁹ Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
¹⁰ Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
¹¹ Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.
¹² І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
¹³ І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.
¹⁴ Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?
¹⁵ А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.
¹⁶ І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.
¹⁷ Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони…
¹⁸ І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:
¹⁹ Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.
²⁰ Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.
²¹ Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.
²² І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
²³ А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.
²⁴ Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?
²⁵ Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.
²⁶ Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,
²⁷ Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.
²⁸ А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?
²⁹ Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.
³⁰ І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!
³¹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!
³² І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,
³³ і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!
³⁴ Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.
³⁵ Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?
³⁶ Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
³⁷ Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.
³⁸ Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,
³⁹ і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,
⁴⁰ що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!
⁴¹ І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.
⁴² І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.
⁴³ І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
⁴⁴ Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь…

Вiд Марка 13

¹ І коли Він виходив із храму, говорить Йому один із учнів Його: Подивися, Учителю яке то каміння та що за будівлі!
² Ісус же до нього сказав: Чи ти бачиш великі будинки оці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!
³ Коли ж Він сидів на Оливній горі, проти храму, питали Його насамоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій:
⁴ Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатись має?
⁵ Ісус же почав промовляти до них: Стережіться, щоб вас хто не звів.
⁶ Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: Це Я. І зведуть багатьох.
⁷ І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець.
⁸ Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних.
⁹ Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм.
¹⁰ Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана.
¹¹ Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий.
¹² І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть навпроти батьків, і їм смерть заподіють.
¹³ І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!
¹⁴ Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав пророк Даниїл, що вона залягла, де не слід, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають.
¹⁵ І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого.
¹⁶ І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою.
¹⁷ Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні!
¹⁸ Моліться ж, щоб не трапилося це зимою!
¹⁹ Будуть бо ті дні такою скорботою, що її не було з первопочину світу, що його Бог створив, аж досі, і не буде.
²⁰ І коли б Господь не вкоротив був тих днів, не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні.
²¹ Тоді ж, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут, Ото там, не йміть віри.
²² Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних.
²³ Але ви стережіться! Я сказав вам усе наперед.
²⁴ Але за тих днів, по скорботі отій, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла.
²⁵ і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться…
²⁶ І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із великою потугою й славою.
²⁷ І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба.
²⁸ Від дерева ж фі?ового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо.
²⁹ Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, під дверима.
³⁰ Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться!
³¹ Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!
³² Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець.
³³ Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!
³⁴ Як той чоловік, що від’їхав, і залишив свій дім, і дав рабам своїм владу й кожному працю свою, а воротареві звелів пильнувати.
³⁵ Тож пильнуйте, не знаєте бо, коли прийде пан дому: увечорі, чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи ранком.
³⁶ Щоб вас не застав, що спите, коли вернеться він несподівано.
³⁷ А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!

Вiд Марка 14

¹ За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити.
² Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.
³ Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
⁴ А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро?
⁵ Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї.
⁶ Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
⁷ Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте.
⁸ Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон…
⁹ Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!
¹⁰ Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
¹¹ А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його.
¹² А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити?
¹³ І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.
¹⁴ І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху?
¹⁵ І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас.
¹⁶ І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати.
¹⁷ А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма.
¹⁸ І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене…
¹⁹ Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я?
²⁰ А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною…
²¹ Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!…
²² Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє!
²³ І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі.
²⁴ І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.
²⁵ Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!
²⁶ А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.
²⁷ Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці!
²⁸ По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.
²⁹ І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!
³⁰ Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене!
³¹ А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі…
³² І приходять вони до місцевости, на ім’я Гефсиманія, і каже Він учням Своїм: Посидьте ви тут, поки Я помолюся.
³³ І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужити…
³⁴ І сказав Він до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і пильнуйте!
³⁵ І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
³⁶ І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!… А проте, не чого хочу Я, але чого Ти…
³⁷ І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?
³⁸ Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!
³⁹ І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.
⁴⁰ А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати…
⁴¹ І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!…
⁴² Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник…
⁴³ І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.
⁴⁴ А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.
⁴⁵ І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його…
⁴⁶ Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.
⁴⁷ А один із тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.
⁴⁸ А Ісус їм промовив у відповідь: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене.
⁴⁹ Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, і Мене не взяли ви. Але, щоб збулися Писання.
⁵⁰ Тоді всі полишили Його й повтікали…
⁵¹ Один же юнак, по нагому загорнений у покривало, ішов услід за Ним. І хапають його.
⁵² Але він, покривало покинувши, утік нагий.
⁵³ А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
⁵⁴ Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
⁵⁵ А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.
⁵⁶ Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.
⁵⁷ Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:
⁵⁸ Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.
⁵⁹ Але й так не було їхнє свідчення згідне.
⁶⁰ Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?
⁶¹ Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?
⁶² А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
⁶³ Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?
⁶⁴ Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен…
⁶⁵ Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках…
⁶⁶ А коли Петро був на подвір’ї надолі, приходить одна із служниць первосвященика,
⁶⁷ і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: І ти був із Ісусом Назарянином!
⁶⁸ Він же відрікся, говорячи: Не відаю, і не розумію, що кажеш… І вийшов назовні, на переддвір’я. І заспівав тоді півень.
⁶⁹ Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити приявним: Цей із них!
⁷⁰ І він знову відрікся. Незабаром же знов говорили приявні Петрові: Поправді, ти з них, бо ти галілеянин. Та й мова твоя така сама.
⁷¹ А він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!
⁷² І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене. І кинувся він, та й плакати став…

Вiд Марка 15

¹ А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв’язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
² А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш…
³ А первосвященики міцно Його винуватили.
⁴ Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!
⁵ А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
⁶ На свято ж він їм відпускав був одного із в’язнів, котрого просили вони.
⁷ Був же один, що звався Варавва, ув’язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.
⁸ Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.
⁹ Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
¹⁰ Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.
¹¹ А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.
¹² Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?
¹³ Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!
¹⁴ Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!…
¹⁵ Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп’ятий був.
¹⁶ Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
¹⁷ І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.
¹⁸ І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!
¹⁹ І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому…
²⁰ І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп’ясти Його.
²¹ І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
²² І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.
²³ І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.
²⁴ І Його розп’яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.
²⁵ Була ж третя година, як Його розп’яли.
²⁶ І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.
²⁷ Тоді розп’ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.
²⁸ І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!
²⁹ А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,
³⁰ зійди із хреста, та спаси Самого Себе!
³¹ Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!
³² Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп’яті, насміхалися з Нього…
³³ А як шоста година настала, то аж до години дев’ятої темрява стала по цілій землі.
³⁴ О годині ж дев’ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?
³⁵ Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!
³⁶ А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!
³⁷ А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!…
³⁸ І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.
³⁹ А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!
⁴⁰ Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
⁴¹ що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
⁴² А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,
⁴³ прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.
⁴⁴ А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп’ятий помер.
⁴⁵ І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
⁴⁶ А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.
⁴⁷ Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.

Вiд Марка 16

¹ Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його.
² І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули,
³ і говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?
⁴ А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий…
⁵ І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, і жахнулись вони…
⁶ А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були.
⁷ Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив.
⁸ А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, бо боялись…
⁹ Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з’явився найперше Марії Магдалині, із якої був вигнав сім демонів.
¹⁰ Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали.
¹¹ А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли тому віри.
¹² По цьому з’явився Він двом із них у постаті іншій в дорозі, як ішли вони на село.
¹³ А вони, як вернулися, інших про те сповістили, але не повірено й їм.
¹⁴ Нарешті, Він з’явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його.
¹⁵ І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!
¹⁶ Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.
¹⁷ А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими,
¹⁸ братимуть змій; а коли смертодійне що вип’ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!
¹⁹ Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці.
²⁰ І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили. Амінь.

3. Євангелія від св. Луки

Вiд Луки 1

¹ Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
² як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
³ тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
⁴ щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
⁵ За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім’я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім’я їй Єлисавета.
⁶ І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
⁷ А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
⁸ І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
⁹ за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
¹⁰ Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
¹¹ І з’явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
¹² І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
¹³ А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
¹⁴ І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
¹⁵ Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п’янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
¹⁶ І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
¹⁷ І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
¹⁸ І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку…
¹⁹ А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
²⁰ І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
²¹ А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
²² Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий…
²³ І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
²⁴ А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п’ять місяців, кажучи:
²⁵ Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
²⁶ А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет,
²⁷ до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія.
²⁸ І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
²⁹ Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
³⁰ А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
³¹ І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
³² Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
³³ І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
³⁴ А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?…
³⁵ І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
³⁶ А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
³⁷ Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
³⁸ А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
³⁹ Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
⁴⁰ І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
⁴¹ Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
⁴² і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
⁴³ І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
⁴⁴ Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
⁴⁵ Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
⁴⁶ А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
⁴⁷ і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
⁴⁸ що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
⁴⁹ бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
⁵⁰ і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
⁵¹ Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
⁵² Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
⁵³ удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
⁵⁴ Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
⁵⁵ як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
⁵⁶ І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
⁵⁷ А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
⁵⁸ І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
⁵⁹ І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
⁶⁰ І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
⁶¹ А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім’ям!
⁶² І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
⁶³ Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
⁶⁴ І в тій хвилі уста та язик розв’язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
⁶⁵ І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все…
⁶⁶ А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?… І Господня рука була з нею.
⁶⁷ Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
⁶⁸ Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
⁶⁹ Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
⁷⁰ як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
⁷¹ що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
⁷² що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
⁷³ що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
⁷⁴ щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
⁷⁵ у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
⁷⁶ Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
⁷⁷ щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
⁷⁸ через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
⁷⁹ щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
⁸⁰ А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Вiд Луки 2

¹ І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
² Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
³ І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
⁴ Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
⁵ щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
⁶ І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
⁷ І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них…
⁸ А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
⁹ Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим…
¹⁰ Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
¹¹ Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
¹² А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.
¹³ І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
¹⁴ Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
¹⁵ І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.
¹⁶ І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
¹⁷ А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
¹⁸ І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили…
¹⁹ А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
²⁰ Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
²¹ Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.
²² А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,
²³ як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,
²⁴ і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.
²⁵ І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
²⁶ І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
²⁷ І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
²⁸ тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
²⁹ Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
³⁰ бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
³¹ яке Ти приготував перед всіма народами,
³² Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!
³³ І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
³⁴ А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,
³⁵ і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!
³⁶ Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
³⁷ удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
³⁸ І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
³⁹ А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
⁴⁰ А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.
⁴¹ А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
⁴² І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.
⁴³ Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.
⁴⁴ Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.
⁴⁵ Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
⁴⁶ І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.
⁴⁷ Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
⁴⁸ І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе…
⁴⁹ А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?
⁵⁰ Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.
⁵¹ І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.
⁵² А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

Вiд Луки 3

¹ У п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні,
² за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.
³ І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів,
⁴ як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!
⁵ Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі,
⁶ і кожна людина побачить Боже спасіння!
⁷ А Іван говорив до людей, хто приходив, христитися в нього: Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього?
⁸ Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння.
⁹ Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене.
¹⁰ А люди питали його й говорили: Що ж нам робити?
¹¹ І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочці, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само.
¹² І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: Учителю, що ми маємо робити?
¹³ А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам звелено.
¹⁴ Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю.
¹⁵ Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос,
¹⁶ Іван відповідав усім, кажучи: Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв’язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем!
¹⁷ У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім.
¹⁸ Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Новину народові.
¹⁹ А Ірод тетрарх, що Іван докоряв йому за Іродіяду, дружину брата свого, і за все зло, яке заподіяв був Ірод,
²⁰ до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в’язниці.
²¹ І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо,
²² і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!
²³ А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія,
²⁴ сина Маттатового, сина Левіїного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового,
²⁵ сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого,
²⁶ сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого,
²⁷ сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого,
²⁸ сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового,
²⁹ сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого,
³⁰ сина Семенового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового,
³¹ сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового,
³² сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового,
³³ сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного,
³⁴ сина Яковлевого, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового,
³⁵ сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного,
³⁶ сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового,
³⁷ сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового,
³⁸ сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового, Сином Божим.

Вiд Луки 4

¹ А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.
² Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.
³ І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!
⁴ А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!
⁵ І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.
⁶ І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.
⁷ Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!
⁸ І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
⁹ І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!
¹⁰ Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!
¹¹ і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!
¹² А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!
¹³ І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.
¹⁴ А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.
¹⁵ І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.
¹⁶ І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.
¹⁷ І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
¹⁸ На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,
¹⁹ щоб проповідувати рік Господнього змилування.
²⁰ І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.
²¹ І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!
²² І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?
²³ Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.
²⁴ І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.
²⁵ Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,
²⁶ а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.
²⁷ І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.
²⁸ І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.
²⁹ І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його…
³⁰ Але Він перейшов серед них, і віддалився.
³¹ І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.
³² І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.
³³ І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:
³⁴ Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий…
³⁵ А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.
³⁶ І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?…
³⁷ І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.
³⁸ А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.
³⁹ І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.
⁴⁰ Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв.
⁴¹ Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.
⁴² Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.
⁴³ Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано.
⁴⁴ І Він проповідував по синагогах Галілеї.

Вiд Луки 5

¹ І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.
² І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.
³ І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна.
⁴ А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.
⁵ А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.
⁶ А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись…
⁷ І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.
⁸ А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!
⁹ Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
¹⁰ також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!
¹¹ І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.
¹² А як Він перебував в одному з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене!
¹³ А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, будь чистий! І зараз із нього проказа зійшла…
¹⁴ І звелів Він йому не казати нікому про це. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.
¹⁵ А чутка про Нього ще більше пішла, і багато народу приходило слухати та вздоровлятись від Нього з недугів своїх.
¹⁶ Він же відходив на місце самотнє й молився.
¹⁷ І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
¹⁸ і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.
¹⁹ Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.
²⁰ І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
²¹ А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?…
²² Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?
²³ Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?
²⁴ Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
²⁵ І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
²⁶ І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!…
²⁷ Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною!
²⁸ І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.
²⁹ І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі.
³⁰ Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п’єте?
³¹ А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.
³² Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.
³³ Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п’ють?
³⁴ Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?
³⁵ Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів…
³⁶ Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться.
³⁷ І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть.
³⁸ Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.
³⁹ І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!

Вiд Луки 6

¹ І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.
² А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу?
³ І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним?
⁴ Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?
⁵ І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі!
⁶ І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла.
⁷ А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження.
⁸ А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став.
⁹ Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?
¹⁰ І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова!
¹¹ А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?…
¹² І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.
¹³ А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:
¹⁴ Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,
¹⁵ Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом,
¹⁶ Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став.
¹⁷ Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,
¹⁸ що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися.
¹⁹ Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.
²⁰ А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.
²¹ Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
²² Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім’я ваше за Людського Сина.
²³ Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.
²⁴ Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.
²⁵ Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.
²⁶ Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!
²⁷ А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.
²⁸ Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
²⁹ Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.
³⁰ І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.
³¹ І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
³² А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
³³ І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.
³⁴ А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.
³⁵ Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!
³⁶ Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
³⁷ Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.
³⁸ Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.
³⁹ Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?
⁴⁰ Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.
⁴¹ Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?
⁴² Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!
⁴³ Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
⁴⁴ Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фі? із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.
⁴⁵ Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!
⁴⁶ Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?
⁴⁷ Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:
⁴⁸ Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!
⁴⁹ А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!

Вiд Луки 7

¹ А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.
² У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.
³ А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.
⁴ Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
⁵ Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.
⁶ І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.
⁷ Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.
⁸ Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.
⁹ Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
¹⁰ А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
¹¹ І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.
¹² І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.
¹³ Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!
¹⁴ І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!
¹⁵ І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
¹⁶ А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з’явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!
¹⁷ І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.
¹⁸ Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,
¹⁹ і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
²⁰ А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
²¹ А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.
²² І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.
²³ І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
²⁴ А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
²⁵ Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м’які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.
²⁶ На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.
²⁷ Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
²⁸ Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.
²⁹ І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.
³⁰ А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.
³¹ І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?
³² Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви…
³³ Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п’є, а ви кажете: Має він демона.
³⁴ Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників.
³⁵ І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.
³⁶ А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
³⁷ І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
³⁸ і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила…
³⁹ Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!
⁴⁰ І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.
⁴¹ І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.
⁴² Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?
⁴³ Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.
⁴⁴ І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.
⁴⁵ Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.
⁴⁶ Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила…
⁴⁷ Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.
⁴⁸ А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!
⁴⁹ А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?
⁵⁰ А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

Вiд Луки 8

¹ І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,
² та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,
³ і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
⁴ І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.
⁵ Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.
⁶ Друге ж упало на ?рунт кам’янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.
⁷ А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.
⁸ Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
⁹ Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?
¹⁰ А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.
¹¹ Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.
¹² А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
¹³ А що на кам’янистому ?рунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.
¹⁴ А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.
¹⁵ А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
¹⁶ А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
¹⁷ Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.
¹⁸ Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.
¹⁹ До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.
²⁰ І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.
²¹ А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!
²² І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.
²³ А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.
²⁴ І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!
²⁵ А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?
²⁶ І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.
²⁷ І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.
²⁸ А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
²⁹ Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в’язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.
³⁰ А Ісус запитався його: Як тобі на ім’я? І той відказав: Ле?іон, бо багато ввійшло в нього демонів.
³¹ І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.
³² Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
³³ А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.
³⁴ Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.
³⁵ І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались…
³⁶ Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
³⁷ І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.
³⁸ А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
³⁹ Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
⁴⁰ А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.
⁴¹ Аж ось прийшов муж, Яір на ім’я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
⁴² Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.
⁴³ А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,
⁴⁴ підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!
⁴⁵ А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.
⁴⁶ Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене…
⁴⁷ А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
⁴⁸ Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!
⁴⁹ Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!
⁵⁰ Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.
⁵¹ Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.
⁵² А всі плакали та голосили за нею… Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!
⁵³ І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
⁵⁴ А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!
⁵⁵ І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила… І звелів дать їй їсти.
⁵⁶ І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

Вiд Луки 9

¹ І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.
² І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
³ І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.
⁴ І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.
⁵ А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.
⁶ І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.
⁷ А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
⁸ а інші, що Ілля то з’явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
⁹ Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.
¹⁰ А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.
¹¹ А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.
¹² А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!
¹³ А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п’ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.
¹⁴ Бо було чоловіків десь тисяч із п’ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п’ятидесяти.
¹⁵ І зробили отак, і всіх їх розсадили.
¹⁶ І Він узяв п’ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.
¹⁷ І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів…
¹⁸ І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?
¹⁹ Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.
²⁰ А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!
²¹ Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.
²² І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!
²³ А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.
²⁴ Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.
²⁵ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?
²⁶ Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.
²⁷ Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.
²⁸ І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.
²⁹ І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.
³⁰ І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,
³¹ що з’явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.
³² А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.
³³ І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить…
³⁴ А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.
³⁵ І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!
³⁶ А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.
³⁷ А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.
³⁸ І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!
³⁹ А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.
⁴⁰ І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.
⁴¹ А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!
⁴² А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.
⁴³ І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:
⁴⁴ Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук…
⁴⁵ Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.
⁴⁶ І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
⁴⁷ А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
⁴⁸ І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім’я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!
⁴⁹ А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім’ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.
⁵⁰ Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
⁵¹ І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
⁵² І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.
⁵³ А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.
⁵⁴ Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.
⁵⁵ А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.
⁵⁶ Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.
⁵⁷ І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.
⁵⁸ Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!
⁵⁹ І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.
⁶⁰ Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.
⁶¹ А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.
⁶² Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!

Вiд Луки 10

¹ Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
² І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
³ Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
⁴ Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
⁵ Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!
⁶ І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.
⁷ Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
⁸ А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
⁹ Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!
¹⁰ А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
¹¹ Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!
¹² Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
¹³ Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
¹⁴ Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам…
¹⁵ А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!
¹⁶ Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.
¹⁷ А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!
¹⁸ Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
¹⁹ Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
²⁰ Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!
²¹ Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
²² Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.
²³ І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
²⁴ Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!
²⁵ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
²⁶ Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
²⁷ А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
²⁸ Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.
²⁹ А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
³⁰ А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
³¹ Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
³² Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
³³ Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
³⁴ І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
³⁵ А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
³⁶ Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
³⁷ А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!
³⁸ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім’я, прийняла Його в дім свій.
³⁹ Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
⁴⁰ А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.
⁴¹ Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,
⁴² а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї…

Вiд Луки 11

¹ І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.
² Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
³ Хліба нашого насущного дай нам на кожний день.
⁴ І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!
⁵ І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби,
⁶ бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому.
⁷ А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі.
⁸ Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує.
⁹ І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам!
¹⁰ Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять.
¹¹ І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину?
¹² Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона?
¹³ Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?
¹⁴ Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.
¹⁵ А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів…
¹⁶ А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
¹⁷ Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.
¹⁸ А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.
¹⁹ Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.
²⁰ А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.
²¹ Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.
²² Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.
²³ Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!
²⁴ Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов.
²⁵ А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.
²⁶ Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!
²⁷ І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!
²⁸ А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
²⁹ А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони.
³⁰ Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.
³¹ Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон!
³² Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!
³³ Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
³⁴ Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.
³⁵ Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою!
³⁶ Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе.
³⁷ Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.
³⁸ Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.
³⁹ Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди!
⁴⁰ Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?
⁴¹ Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте.
⁴² Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м’яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!
⁴³ Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!
⁴⁴ Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того…
⁴⁵ Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!
⁴⁶ А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!
⁴⁷ Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали…
⁴⁸ Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте!
⁴⁹ Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть,
⁵⁰ щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,
⁵¹ від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді!
⁵² Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!
⁵³ А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей,
⁵⁴ вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).

Вiд Луки 12

¹ Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!
² Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.
³ Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде.
⁴ Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!
⁵ Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!
⁶ Чи ж не п’ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.
⁷ Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!
⁸ Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.
⁹ Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.
¹⁰ І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься.
¹¹ А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити,
¹² Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!
¹³ І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною.
¹⁴ А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?
¹⁵ І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.
¹⁶ І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.
¹⁷ І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?
¹⁸ І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.
¹⁹ І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!
²⁰ Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?…
²¹ Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.
²² І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.
²³ Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.
²⁴ Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!
²⁵ Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?
²⁶ Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?
²⁷ Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!
²⁸ І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
²⁹ І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.
³⁰ Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.
³¹ Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!
³² Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.
³³ Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.
³⁴ Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
³⁵ Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані!
³⁶ І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому.
³⁷ Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати.
³⁸ І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони!
³⁹ Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати.
⁴⁰ Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!
⁴¹ Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх?
⁴² А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?
⁴³ Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
⁴⁴ Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.
⁴⁵ А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,
⁴⁶ то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!
⁴⁷ А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.
⁴⁸ Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.
⁴⁹ Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!
⁵⁰ Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться!
⁵¹ Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!
⁵² Віднині бо п’ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.
⁵³ Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!…
⁵⁴ Промовив же Він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває.
⁵⁵ А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває.
⁵⁶ Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?
⁵⁷ Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе?
⁵⁸ Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в’язниці тебе.
⁵⁹ Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга!

Вiд Луки 13

¹ Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.
² Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?
³ Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
⁴ Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?
⁵ Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
⁶ І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фі?ове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.
⁷ І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фі?овім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно?
⁸ А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм,
⁹ чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його.
¹⁰ І навчав Він в одній з синагог у суботу.
¹¹ І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
¹² А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.
¹³ І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!
¹⁴ Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.
¹⁵ А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв’язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
¹⁶ Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв’язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?
¹⁷ А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!
¹⁸ Він же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?
¹⁹ Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його.
²⁰ І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство?
²¹ Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне.
²² І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.
²³ І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:
²⁴ Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!
²⁵ Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!
²⁶ Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти…
²⁷ А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!
²⁸ Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть…
²⁹ І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!
³⁰ І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!
³¹ Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе…
³² А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.
³³ Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.
³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!
³⁵ Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім’я!

Вiд Луки 14

¹ І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.
² І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку.
³ Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?
⁴ Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив…
⁵ І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?
⁶ І вони не могли відповісти на це.
⁷ А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
⁸ Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
⁹ і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє…
¹⁰ Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.
¹¹ Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.
¹² А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.
¹³ Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
¹⁴ і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!
¹⁵ Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!
¹⁶ Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
¹⁷ І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.
¹⁸ І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
¹⁹ А другий сказав: Я купив собі п’ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!
²⁰ І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.
²¹ І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
²² І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.
²³ І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
²⁴ Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері… Бо багато покликаних, та вибраних мало!
²⁵ Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
²⁶ Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!
²⁷ І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!
²⁸ Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,
²⁹ щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
³⁰ говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг…
³¹ Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
³² Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
³³ Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.
³⁴ Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
³⁵ Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Вiд Луки 15

¹ Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.
² Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає Він грішників та з ними їсть.
³ А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
⁴ Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
⁵ А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.
⁶ І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.
⁷ Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!…
⁸ Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?
⁹ А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!
¹⁰ Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається.
¹¹ І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
¹² І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.
¹³ А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
¹⁴ А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
¹⁵ І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
¹⁶ І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
¹⁷ Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
¹⁸ Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе…
¹⁹ Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…
²⁰ І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
²¹ І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм…
²² А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
²³ Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,
²⁴ бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.
²⁵ А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.
²⁶ І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?
²⁷ А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.
²⁸ І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
²⁹ А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я…
³⁰ Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване…
³¹ І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!
³² Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

Вiд Луки 16

¹ Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.
² І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.
³ І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.
⁴ Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.
⁵ І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?
⁶ А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п’ятдесят.
⁷ А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.
⁸ І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.
⁹ І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
¹⁰ Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий.
¹¹ Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?
¹² І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?
¹³ Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!
¹⁴ Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
¹⁵ Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.
¹⁶ Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.
¹⁷ Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.
¹⁸ Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.
¹⁹ Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.
²⁰ Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
²¹ і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому…
²² Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.
²³ І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
²⁴ І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!…
²⁵ Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
²⁶ А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.
²⁷ А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
²⁸ бо п’ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!
²⁹ Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!
³⁰ А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.
³¹ Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

Вiд Луки 17

¹ І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони!
² Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!
³ Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому.
⁴ І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому!
⁵ І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри!
⁶ А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас!
⁷ Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу?
⁸ Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?
⁹ Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
¹⁰ Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!
¹¹ І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.
¹² І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.
¹³ І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!
¹⁴ І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились…
¹⁵ Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.
¹⁶ І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був…
¹⁷ Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев’ять же де?
¹⁸ Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?
¹⁹ І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!
²⁰ А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,
²¹ і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!
²² І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите…
²³ І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!
²⁴ Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.
²⁵ А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…
²⁶ І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:
²⁷ їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.
²⁸ Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
²⁹ того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.
³⁰ Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться!
³¹ Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається,
³² пам’ятайте про Лотову дружину!
³³ Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її.
³⁴ Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться.
³⁵ Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться.
³⁶ Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться!
³⁷ І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли…

Вiд Луки 18

¹ І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
² говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
³ У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!
⁴ Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
⁵ але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.
⁶ І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?
⁷ А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
⁸ Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…
⁹ А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
¹⁰ Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
¹¹ Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
¹² Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
¹³ А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!…
¹⁴ Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
¹⁵ До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
¹⁶ А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.
¹⁷ Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!
¹⁸ І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
¹⁹ Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
²⁰ Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
²¹ А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!
²² Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
²³ А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
²⁴ Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
²⁵ Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти…
²⁶ Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?
²⁷ А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!
²⁸ І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
²⁹ А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
³⁰ і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.
³¹ І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
³² Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
³³ і, збичувавши, уб’ють Його, але третього дня Він воскресне!
³⁴ Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
³⁵ І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
³⁶ А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?
³⁷ А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
³⁸ І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!
³⁹ А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
⁴⁰ І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
⁴¹ Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!
⁴² Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!
⁴³ І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

Вiд Луки 19

¹ І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.
² І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,
³ бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.
⁴ І, забігши вперед, він виліз на фі?ове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.
⁵ А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!
⁶ І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.
⁷ А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!
⁸ Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.
⁹ Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.
¹⁰ Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!
¹¹ Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об’явиться Боже Царство тепер.
¹² Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
¹³ І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.
¹⁴ Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.
¹⁵ І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
¹⁶ І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.
¹⁷ І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.
¹⁸ І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п’ять мін принесла.
¹⁹ Він же сказав і тому: Будь і ти над п’ятьма містами.
²⁰ І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
²¹ Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
²² І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
²³ Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?
²⁴ І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.
²⁵ І відказали йому: Пане, він десять мін має.
²⁶ Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
²⁷ А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.
²⁸ А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
²⁹ І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,
³⁰ наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв’яжіть його, і приведіть.
³¹ Коли ж вас хто спитає: Нащо відв’язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.
³² Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.
³³ А коли осля стали відв’язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв’язуєте?
³⁴ Вони ж відказали: Господь потребує його.
³⁵ І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
³⁶ Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.
³⁷ А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
³⁸ кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!
³⁹ А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!
⁴⁰ А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!
⁴¹ І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
⁴² і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
⁴³ Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
⁴⁴ І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх…
⁴⁵ А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,
⁴⁶ до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.
⁴⁷ І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,
⁴⁸ але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.

Вiд Луки 20

¹ І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
² та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?
³ І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:
⁴ Іванове хрищення з неба було, чи від людей?
⁵ Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?
⁶ А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб’ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.
⁷ І вони відповіли, що не знають, ізвідки…
⁸ А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.
⁹ І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.
¹⁰ А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
¹¹ І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.
¹² І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
¹³ Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться…
¹⁴ Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.
¹⁵ І вони його вивели за виноградника, та й убили… Що ж зробить їм пан виноградника?
¹⁶ Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!
¹⁷ А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
¹⁸ Кожен, хто впаде на цей камінь розіб’ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.
¹⁹ А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
²⁰ І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.
²¹ І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
²² Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?
²³ Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?
²⁴ Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.
²⁵ А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!
²⁶ І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.
²⁷ І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,
²⁸ та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.
²⁹ Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.
³⁰ І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.
³¹ І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
³² А по всіх умерла й жінка.
³³ А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.
³⁴ Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.
³⁵ А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,
³⁶ ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.
³⁷ А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.
³⁸ Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.
³⁹ Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!
⁴⁰ І вже не насмілювалися питати Його ні про що.
⁴¹ І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?
⁴² Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,
⁴³ поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
⁴⁴ Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?
⁴⁵ І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:
⁴⁶ Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,
⁴⁷ що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Вiд Луки 21

¹ І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці.
² Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепті туди вона вкинула.
³ І сказав Він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх!
⁴ Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала…
⁵ Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік:
⁶ Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується…
⁷ І запитали Його та сказали: Учителю, коли ж оце станеться? І, яка буде ознака, коли має початися це?
⁸ Він же промовив: Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: Це Я, і Час наблизився. Та за ними не йдіть!
⁹ І, як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь, бо перш статись належить тому. Але це не кінець ще.
¹⁰ Тоді промовляв Він до них: Повстане народ на народ, і царство на царство.
¹¹ І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі.
¹² Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в’язниці, і поведуть вас до царів та правителів через Ім’я Моє.
¹³ Але це стане вам на свідоцтво.
¹⁴ Отож, покладіть у серця свої наперед не гадати, що будете відповідати,
¹⁵ бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші.
¹⁶ І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть.
¹⁷ І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти.
¹⁸ Але й волосина вам із голови не загине!
¹⁹ Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.
²⁰ А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення.
²¹ Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього!
²² Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане.
²³ Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом!
²⁴ І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган…
²⁵ І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль,
²⁶ коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться.
²⁷ І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою!
²⁸ Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення!
²⁹ І розповів Він їм притчу: Погляньте на фі?ове дерево, і на всілякі дерева:
³⁰ як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.
³¹ Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!
³² Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться.
³³ Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!
³⁴ Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано,
³⁵ немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі.
³⁶ Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!
³⁷ За дня ж Він у храмі навчав, а на ніч виходив та перебував на горі, що зветься Оливна.
³⁸ А зранку всі люди до Нього приходили в храм, щоб послухати Його.

Вiд Луки 22

¹ Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
² А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу…
³ Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
⁴ І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
⁵ Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
⁶ І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу…
⁷ І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
⁸ І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.
⁹ А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
¹⁰ А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
¹¹ І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?
¹² І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.
¹³ І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.
¹⁴ А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
¹⁵ І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
¹⁶ Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.
¹⁷ Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
¹⁸ Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.
¹⁹ Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!
²⁰ По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
²¹ Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
²² Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!
²³ А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
²⁴ І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
²⁵ Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
²⁶ Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.
²⁷ Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
²⁸ Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
²⁹ і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
³⁰ щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
³¹ І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
³² Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!
³³ А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в’язниці й на смерть!
³⁴ Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене…
³⁵ І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.
³⁶ А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
³⁷ Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.
³⁸ І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!
³⁹ І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
⁴⁰ А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
⁴¹ А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
⁴² благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!…
⁴³ І Ангол із неба з’явився до Нього, і додавав Йому сили.
⁴⁴ А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю…
⁴⁵ І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби…
⁴⁶ І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
⁴⁷ І, коли Він іще говорив, ось народ з’явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
⁴⁸ Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
⁴⁹ А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?
⁵⁰ І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.
⁵¹ Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
⁵² А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями…
⁵³ Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви…
⁵⁴ А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.
⁵⁵ Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
⁵⁶ А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!
⁵⁷ І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!
⁵⁸ Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!…
⁵⁹ І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
⁶⁰ А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш… І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
⁶¹ І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.
⁶² І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
⁶³ А люди, які ув’язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.
⁶⁴ І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?
⁶⁵ І багато інших богозневаг говорили на Нього вони…
⁶⁶ А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
⁶⁷ і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.
⁶⁸ А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.
⁶⁹ Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!
⁷⁰ Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я…
⁷¹ А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

Вiд Луки 23

¹ І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
² І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.
³ І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш…
⁴ І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.
⁵ А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.
⁶ А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?
⁷ І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.
⁸ Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
⁹ І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
¹⁰ І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.
¹¹ Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.
¹² І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.
¹³ А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,
¹⁴ і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.
¹⁵ Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.
¹⁶ Отже я покараю Його й відпущу.
¹⁷ Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
¹⁸ А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
¹⁹ А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в’язниці.
²⁰ І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.
²¹ Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!
²² Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.
²³ А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп’ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.
²⁴ І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:
²⁵ відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в’язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі…
²⁶ І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
²⁷ А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
²⁸ А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!
²⁹ Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували…
³⁰ Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір’ям: Покрийте нас!
³¹ Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?
³² І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
³³ А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп’яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.
³⁴ Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!… А як Його одіж ділили, то кидали жереба.
³⁵ А люди стояли й дивились… Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!
³⁶ І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,
³⁷ і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!
³⁸ Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.
³⁹ А один із розп’ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!
⁴⁰ Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
⁴¹ Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.
⁴² І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!
⁴³ І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!
⁴⁴ Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев’ятої…
⁴⁵ І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє…
⁴⁶ І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав…
⁴⁷ Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!
⁴⁸ І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався…
⁴⁹ Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це…
⁵⁰ І ось муж, на ім’я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,
⁵¹ не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,
⁵² цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
⁵³ І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.
⁵⁴ День той був Приготування, і наставала субота.
⁵⁵ А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.
⁵⁶ Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Вiд Луки 24

¹ А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
² та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
³ А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
⁴ І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з’явились при них.
⁵ А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
⁶ Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
⁷ Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня.
⁸ І згадали вони ті слова Його!
⁹ А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
¹⁰ То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
¹¹ Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.
¹² Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала… І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось…
¹³ І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім’я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
¹⁴ І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
¹⁵ І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.
¹⁶ Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.
¹⁷ І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?
¹⁸ І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?
¹⁹ І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
²⁰ Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп’яли…
²¹ А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося…
²² А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:
²³ вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення Анголів, які кажуть, що живий Він…
²⁴ І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили…
²⁵ Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!
²⁶ Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?
²⁷ І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
²⁸ І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
²⁹ А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.
³⁰ І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав…
³¹ Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий…
³² І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?…
³³ І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,
³⁴ які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з’явився був Симонові.
³⁵ А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
³⁶ І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
³⁷ А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
³⁸ Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?
³⁹ Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
⁴⁰ І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
⁴¹ І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
⁴² Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
⁴³ І, взявши, Він їв перед ними.
⁴⁴ І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
⁴⁵ Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
⁴⁶ І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
⁴⁷ і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
⁴⁸ А ви свідки того.
⁴⁹ І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
⁵⁰ І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
⁵¹ І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
⁵² А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
⁵³ І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

4. Євангелія від св. Івана

Вiд Iвана 1

¹ Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
² Воно в Бога було споконвіку.
³ Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.
⁴ І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.
⁵ А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.
⁶ Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван.
⁷ Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього.
⁸ Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло.
⁹ Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ.
¹⁰ Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.
¹¹ До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його.
¹² А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,
¹³ що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.
¹⁴ І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.
¹⁵ Іван свідчить про Нього, і кликав, говорячи: Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я.
¹⁶ А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать.
¹⁷ Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа.
¹⁸ Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.
¹⁹ А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: Хто ти такий?
²⁰ І він визнав, і не зрікся, а визнав: Я не Христос.
²¹ І запитали його: А хто ж? Чи Ілля? І відказує: Ні! Чи пророк? І дав відповідь: Ні!
²² Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?
²³ Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів.
²⁴ Посланці ж із фарисеїв були.
²⁵ І вони запитали його та сказали йому: Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?
²⁶ Відповів їм Іван, промовляючи: Я водою хрищу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте.
²⁷ Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв’язати ремінця від узуття Його я негідний.
²⁸ Це в Віфанії діялося, на тім боці Йордану, де христив був Іван.
²⁹ Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!
³⁰ Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я.
³¹ І не знав я Його; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з’явився.
³² І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому.
³³ І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим.
³⁴ І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син!
³⁵ Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його.
³⁶ І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: Ото Агнець Божий!
³⁷ І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.
³⁸ А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: Чого ви шукаєте? А вони відказали Йому: Равві перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш?
³⁹ Він говорить до них: Ходіть і побачте! Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої.
⁴⁰ А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
⁴¹ Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос.
⁴² І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля.
⁴³ Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: Іди за Мною!
⁴⁴ А Пилип із Віфсаїди походив, із міста Андрія й Петра.
⁴⁵ Пилип Нафанаїла знаходить та й каже йому: Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки, Ісуса, сина Йосипового, із Назарету.
⁴⁶ І сказав йому Нафанаїл: Та хіба ж може бути з Назарету що добре? Пилип йому каже: Прийди та побач.
⁴⁷ Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!
⁴⁸ Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фі?овим деревом був ти.
⁴⁹ Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!
⁵⁰ Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фі?овим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!
⁵¹ І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.

Вiд Iвана 2

¹ А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати.
² На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.
³ Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина!
⁴ Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!
⁵ А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже!
⁶ Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.
⁷ Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини. І їх поналивали вщерть.
⁸ І Він каже до них: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости. І занесли.
⁹ Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого
¹⁰ та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг…
¹¹ Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.
¹² Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів.
¹³ А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус.
¹⁴ І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники.
¹⁵ І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи.
¹⁶ І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!
¹⁷ Тоді учні Його згадали, що написано: Ревність до дому Твого з’їдає Мене!
¹⁸ І обізвались юдеї й сказали Йому: Яке нам знамено покажеш, що Ти можеш робити таке?
¹⁹ Ісус відповів і промовив до них: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!
²⁰ Відказали ж юдеї: Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?
²¹ А Він говорив про храм тіла Свого.
²² Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус.
²³ А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Ймення, побачивши чуда Його, що чинив.
²⁴ Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх,
²⁵ і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.

Вiд Iвана 3

¹ Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім’я, начальник юдейський.
² Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде.
³ Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.
⁴ Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?
⁵ Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.
⁶ Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.
⁷ Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори.
⁸ Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений.
⁹ Відповів Никодим і до Нього сказав: Як це статися може?
¹⁰ Ісус відповів і до нього сказав: Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш?
¹¹ Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте.
¹² Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?
¹³ І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі.
¹⁴ І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський,
¹⁵ щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.
¹⁶ Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
¹⁷ Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся.
¹⁸ Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім’я Однородженого Сина Божого.
¹⁹ Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки!
²⁰ Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.
²¹ А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони.
²² По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.
²³ А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились,
²⁴ бо Іван до в’язниці не був ще посаджений.
²⁵ І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення.
²⁶ І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть.
²⁷ Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.
²⁸ Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним.
²⁹ Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!
³⁰ Він має рости, я ж маліти.
³¹ Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма,
³² і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто.
³³ Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий.
³⁴ Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри.
³⁵ Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.
³⁶ Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.

Вiд Iвана 4

¹ Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
² хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
³ Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
⁴ І потрібно було Самарію Йому переходити.
⁵ Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
⁶ Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
⁷ Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
⁸ Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
⁹ Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
¹⁰ Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
¹¹ Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
¹² Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
¹³ Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову.
¹⁴ А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
¹⁵ Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
¹⁶ Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
¹⁷ Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю… Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
¹⁸ Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
¹⁹ Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
²⁰ Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
²¹ Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
²² Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
²³ Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
²⁴ Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
²⁵ Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
²⁶ Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою…
²⁷ І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
²⁸ Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
²⁹ Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
³⁰ І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
³¹ Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
³² А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
³³ Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
³⁴ Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
³⁵ Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
³⁶ А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
³⁷ Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
³⁸ Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
³⁹ З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
⁴⁰ А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
⁴¹ Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
⁴² А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
⁴³ Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
⁴⁴ Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
⁴⁵ А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
⁴⁶ Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
⁴⁷ Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
⁴⁸ Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
⁴⁹ Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
⁵⁰ Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
⁵¹ А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
⁵² А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
⁵³ Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.
⁵⁴ Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Вiд Iвана 5

¹ Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
² А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ?анків.
³ У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.
⁴ Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.
⁵ А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим.
⁶ Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?
⁷ Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить.
⁸ Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи!
⁹ І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,
¹⁰ тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого.
¹¹ А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи.
¹² А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи?
¹³ Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці.
¹⁴ Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!
¹⁵ Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.
¹⁶ І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
¹⁷ А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.
¹⁸ І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.
¹⁹ Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить.
²⁰ Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
²¹ Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
²² Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,
²³ щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.
²⁴ Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
²⁵ Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
²⁶ Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
²⁷ І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син.
²⁸ Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують,
²⁹ і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.
³⁰ Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
³¹ Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.
³² Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене.
³³ Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.
³⁴ Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені.
³⁵ Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його.
³⁶ Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
³⁷ Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили.
³⁸ Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.
³⁹ Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!
⁴⁰ Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
⁴¹ Від людей не приймаю Я слави,
⁴² але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
⁴³ Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви.
⁴⁴ Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?
⁴⁵ Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви!
⁴⁶ Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
⁴⁷ Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?

Вiд Iвана 6

¹ Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.
² А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.
³ Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
⁴ Наближалася ж Пасха, свято юдейське.
⁵ А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?
⁶ Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.
⁷ Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.
⁸ Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:
⁹ Є тут хлопчина один, що має п’ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!
¹⁰ А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п’ять тисяч.
¹¹ А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
¹² І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.
¹³ І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п’яти ячних хлібів.
¹⁴ А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!
¹⁵ Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.
¹⁶ А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
¹⁷ І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.
¹⁸ Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.
¹⁹ Як вони ж пропливли стадій із двадцять п’ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув…
²⁰ Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!
²¹ І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.
²² А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.
²³ А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
²⁴ Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.
²⁵ І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?
²⁶ Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.
²⁷ Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.
²⁸ Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?
²⁹ Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.
³⁰ А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?
³¹ Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.
³² А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
³³ Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.
³⁴ А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!
³⁵ Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.
³⁶ Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
³⁷ Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
³⁸ Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
³⁹ Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.
⁴⁰ Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
⁴¹ Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.
⁴² І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?
⁴³ А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!
⁴⁴ Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.
⁴⁵ У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
⁴⁶ Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
⁴⁷ Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.
⁴⁸ Я хліб життя!
⁴⁹ Отці ваші в пустині їли манну, і померли.
⁵⁰ То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.
⁵¹ Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.
⁵² Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?
⁵³ І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
⁵⁴ Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
⁵⁵ Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.
⁵⁶ Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
⁵⁷ Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
⁵⁸ То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!
⁵⁹ Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
⁶⁰ А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?
⁶¹ А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?
⁶² А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
⁶³ То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
⁶⁴ Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
⁶⁵ І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.
⁶⁶ Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
⁶⁷ І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?
⁶⁸ Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.
⁶⁹ Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!
⁷⁰ Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол…
⁷¹ Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.

Вiд Iвана 7

¹ Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходити по Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити Його.
² А надходило свято юдейське Кучки.
³ І сказали до Нього брати Його: Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.
⁴ Тайкома бо не робить нічого ніхто, але сам прагне бути відомий. Коли Ти таке чиниш, то з’яви Себе світові.
⁵ Бо не вірували в Нього навіть брати Його!
⁶ А Ісус промовляє до них: Не настав ще Мій час, але завжди готовий час ваш.
⁷ Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.
⁸ Ідіть на це свято, Я ж іще не піду на це свято, бо не виповнився ще Мій час.
⁹ Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї.
¹⁰ Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, не відкрито, але ніби потай.
¹¹ А юдеї за свята шукали Його та питали: Де Він?
¹² І поголоска велика про Нього в народі була. Одні говорили: Він добрий, а інші казали: Ні, Він зводить з дороги народ…
¹³ Та відкрито про Нього ніхто не казав, бо боялись юдеїв.
¹⁴ У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.
¹⁵ І дивувались юдеї й казали: Як Він знає Писання, не вчившись?
¹⁶ Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене.
¹⁷ Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я.
¹⁸ Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема.
¹⁹ Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене?
²⁰ Народ відповів: Чи Ти демона маєш? Хто Тебе хоче вбити?
²¹ Ісус відповів і сказав їм: Одне діло зробив Я, і всі ви дивуєтесь.
²² Через це Мойсей дав обрізання вам, не тому, що воно від Мойсея, але від отців, та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.
²³ Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на Мене, що Я всю людину в суботу вздоровив?
²⁴ Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!
²⁵ Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити?
²⁶ Бо говорить відкрито ось Він, і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?
²⁷ Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він.
²⁸ І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.
²⁹ Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він!
³⁰ Тож шукали вони, щоб схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього, бо то ще не настала година Його.
³¹ А багато з народу в Нього ввірували та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?
³² Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його.
³³ Ісус же сказав: Ще недовго побуду Я з вами, та й до Того піду, Хто послав Мене.
³⁴ Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете…
³⁵ Тоді говорили юдеї між собою: Куди це Він хоче йти, що не знайдемо Його? Чи не хоче йти до виселенців між греки, та й греків навчати?
³⁶ Що за слово, яке Він сказав: Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?
³⁷ А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!
³⁸ Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.
³⁹ Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.
⁴⁰ А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!
⁴¹ Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?
⁴² Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?
⁴³ Так повстала незгода в народі з-за Нього.
⁴⁴ А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.
⁴⁵ І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його?
⁴⁶ Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік…
⁴⁷ А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено?
⁴⁸ Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього?
⁴⁹ Та проклятий народ, що не знає Закону!
⁵⁰ Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них:
⁵¹ Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?
⁵² Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.
⁵³ І до дому свого пішов кожен.

Вiд Iвана 8

¹ Ісус же на гору Оливну пішов.
² А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
³ І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
⁴ та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу…
⁵ Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?
⁶ Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем…
⁷ А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!…
⁸ І Він знов нахилився додолу, і писав по землі…
⁹ А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині…
¹⁰ І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?
¹¹ А вона відказала: Ніхто, Господи… І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!
¹² І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.
¹³ Фарисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.
¹⁴ Відповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.
¹⁵ Ви за тілом судите, Я не суджу нікого.
¹⁶ А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
¹⁷ Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.
¹⁸ Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.
¹⁹ І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.
²⁰ Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його…
²¹ І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете…
²² А юдеї казали: Чи не вб’є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?
²³ І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.
²⁴ Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.
²⁵ А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.
²⁶ Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.
²⁷ Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.
²⁸ Тож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.
²⁹ А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.
³⁰ Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.
³¹ Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,
³² і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!
³³ Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?
³⁴ Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.
³⁵ І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.
³⁶ Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
³⁷ Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.
³⁸ Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.
³⁹ Сказали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.
⁴⁰ А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.
⁴¹ Ви робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.
⁴² А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
⁴³ Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.
⁴⁴ Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.
⁴⁵ А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.
⁴⁶ Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?
⁴⁷ Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.
⁴⁸ Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?
⁴⁹ Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.
⁵⁰ Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.
⁵¹ Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!
⁵² І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.
⁵³ Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?
⁵⁴ Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
⁵⁵ І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.
⁵⁶ Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.
⁵⁷ А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п’ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?
⁵⁸ Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.
⁵⁹ І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.

Вiд Iвана 9

¹ А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.
² І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?
³ Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому.
⁴ Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати.
⁵ Доки Я в світі, Я Світло для світу.
⁶ Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом,
⁷ і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим…
⁸ А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: Чи ж не той це, що сидів та просив?
⁹ Говорили одні, що це він, а інші казали: Ні, подібний до нього. А він відказав: Це я!
¹⁰ І питали його: Як же очі відкрились тобі?
¹¹ А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити.
¹² І сказали до нього: Де Він? Відказує той: Я не знаю.
¹³ Ведуть тоді до фарисеїв того, що був перше незрячий.
¹⁴ А була то субота, як грязиво Ісус учинив і відкрив йому очі.
¹⁵ І знов запитали його й фарисеї, як видющим він став. А він розповів їм: Грязиво поклав Він на очі мені, а я вмився, та й бачу.
¹⁶ Тоді деякі з фарисеїв казали: Не від Бога Оцей Чоловік, бо суботи не держить. А інші казали: Як же чуда такі може грішна людина чинити? І незгода між ними була.
¹⁷ Тому знову говорять сліпому: Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі? А той відказав: Він Пророк!
¹⁸ Юдеї проте йому не повірили, що незрячим він був і прозрів, аж поки не покликано батьків того прозрілого.
¹⁹ І запитали їх, кажучи: Чи ваш оце син, про якого ви кажете, ніби родився сліпим? Як же він тепер бачить?
²⁰ А батьки його відповіли та сказали: Ми знаєм, що цей то наш син, і що він народився сліпим.
²¹ Але як тепер бачить, не знаємо, або хто йому очі відкрив, ми не відаємо. Поспитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе…
²² Таке говорили батьки його, бо боялись юдеїв: юдеї бо вже були змовились, як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги.
²³ Ось тому говорили батьки його: Він дорослий, його поспитайте.
²⁴ І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний Отой Чоловік.
²⁵ Але він відповів: Чи Він грішний не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!…
²⁶ І спитали його: Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі очі?
²⁷ Відповів він до них: Я вже вам говорив, та не слухали ви. Що бажаєте знову почути? Може й ви Його учнями хочете стати?
²⁸ А вони його вилаяли та й сказали: То ти Його учень, а ми учні Мойсеєві.
²⁹ Ми знаємо, що Бог говорив до Мойсея, звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо.
³⁰ Відповів чоловік і сказав їм: То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, а Він мені очі відкрив!
³¹ Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він.
³² Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження.
³³ Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити.
³⁴ Вони відповіли та й сказали йому: Ти ввесь у гріхах народився, і чи тобі нас учити? І геть його вигнали.
³⁵ Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запитав: Чи віруєш ти в Сина Божого?
³⁶ Відповів той, говорячи: Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього?
³⁷ Промовив до нього Ісус: І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою то Він!…
³⁸ А він відказав: Я вірую, Господи! І вклонився Йому.
³⁹ І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі.
⁴⁰ І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йому: Чи ж і ми невидющі?
⁴¹ Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас!

Вiд Iвана 10

¹ Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.
² А хто входить дверима, той вівцям пастух.
³ Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.
⁴ А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
⁵ За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.
⁶ Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.
⁷ І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.
⁸ Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
⁹ Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
¹⁰ Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
¹¹ Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
¹² А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.
¹³ А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
¹⁴ Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
¹⁵ Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
¹⁶ Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!
¹⁷ Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.
¹⁸ Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.
¹⁹ З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.
²⁰ І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?
²¹ Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?…
²² Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.
²³ А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ?анку.
²⁴ Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!
²⁵ Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла,що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.
²⁶ Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.
²⁷ Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.
²⁸ І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.
²⁹ Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.
³⁰ Я й Отець Ми одне!
³¹ Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.
³² Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?
³³ Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш…
³⁴ Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?
³⁵ Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,
³⁶ то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?
³⁷ Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.
³⁸ А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!
³⁹ Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.
⁴⁰ І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.
⁴¹ І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.
⁴² І багато-хто ввірували в Нього там.

Вiд Iвана 11

¹ Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.
² А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.
³ Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!…
⁴ Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.
⁵ А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
⁶ А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
⁷ Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.
⁸ Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?
⁹ Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.
¹⁰ А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.
¹¹ Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.
¹² А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.
¹³ Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.
¹⁴ Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.
¹⁵ І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.
¹⁶ Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.
¹⁷ Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.
¹⁸ А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п’ятнадцять.
¹⁹ І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.
²⁰ Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
²¹ І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат…
²² Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!
²³ Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!
²⁴ Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.
²⁵ Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.
²⁶ І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?
²⁷ Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.
²⁸ І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!
²⁹ А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.
³⁰ А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.
³¹ Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.
³² Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!
³³ А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,
³⁴ і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!
³⁵ І закапали сльози Ісусові…
³⁶ А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!
³⁷ А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?
³⁸ Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.
³⁹ Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі…
⁴⁰ Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?
⁴¹ І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.
⁴² Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.
⁴³ І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
⁴⁴ І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою… Ісус каже до них: Розв’яжіть його та й пустіть, щоб ходив…
⁴⁵ І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
⁴⁶ А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.
⁴⁷ Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
⁴⁸ Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!
⁴⁹ А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,
⁵⁰ і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!
⁵¹ А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,
⁵² і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.
⁵³ Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.
⁵⁴ І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.
⁵⁵ Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.
⁵⁶ І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?
⁵⁷ А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Вiд Iвана 12

¹ Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
² І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
³ А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла… І пахощі мира наповнили дім!
⁴ І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:
⁵ Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?
⁶ А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.
⁷ І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені…
⁸ Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!
⁹ А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
¹⁰ А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
¹¹ бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.
¹² А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
¹³ то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів!
¹⁴ Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
¹⁵ Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!
¹⁶ А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.
¹⁷ Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.
¹⁸ Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
¹⁹ Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!
²⁰ А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.
²¹ І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.
²² Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
²³ Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.
²⁴ Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.
²⁵ Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.
²⁶ Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.
²⁷ Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю…
²⁸ Прослав, Отче, Ім’я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю!
²⁹ А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив!
³⁰ Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас.
³¹ Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер.
³² І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.
³³ А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти.
³⁴ А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський?
³⁵ І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде…
³⁶ Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.
³⁷ І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
³⁸ щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об’явилось?
³⁹ Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік:
⁴⁰ Засліпив їхні очі, і скам’янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив!
⁴¹ Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав.
⁴² Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.
⁴³ Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
⁴⁴ А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
⁴⁵ А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
⁴⁶ Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався.
⁴⁷ Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
⁴⁸ Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!
⁴⁹ Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити.
⁵⁰ І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.

Вiд Iвана 13

¹ Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.
² Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,
³ то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
⁴ устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
⁵ Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
⁶ І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
⁷ Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
⁸ Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
⁹ До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
¹⁰ Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
¹¹ Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
¹² Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
¹³ Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
¹⁴ А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.
¹⁵ Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
¹⁶ Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
¹⁷ Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
¹⁸ Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п’яту свою!
¹⁹ Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
²⁰ Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!
²¹ Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!…
²² І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже.
²³ При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
²⁴ От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже?
²⁵ І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи?
²⁶ Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!…
²⁷ За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше…
²⁸ Але жаден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому.
²⁹ А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.
³⁰ А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
³¹ Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог.
³² Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог прославить у Собі, і зараз прославить Його!
³³ Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер.
³⁴ Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
³⁵ По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.
³⁶ А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною.
³⁷ Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!
³⁸ Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене…

Вiд Iвана 14

¹ Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!
² Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?
³ А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.
⁴ А куди Я йду дорогу ви знаєте.
⁵ Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?
⁶ Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
⁷ Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили.
⁸ Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!
⁹ Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця?
¹⁰ Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.
¹¹ Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.
¹² Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.
¹³ І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.
¹⁴ Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.
¹⁵ Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!
¹⁶ І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,
¹⁷ Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.
¹⁸ Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!
¹⁹ Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!
²⁰ Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.
²¹ Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам.
²² Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: Що то, Господи, що Ти нам об’явитися маєш, а не світові?
²³ Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього.
²⁴ Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.
²⁵ Говорив це Я вам, бувши з вами.
²⁶ Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.
²⁷ Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!
²⁸ Чули ви, що Я вам говорив: Я відходжу, і вернуся до вас. Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець.
²⁹ І тепер Я сказав вам, передніше, ніж сталося, щоб ви вірували, коли станеться.
³⁰ Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має,
³¹ та щоб світ зрозумів, що люблю Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю. Уставайте, ходім звідсіля!

Вiд Iвана 15

¹ Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар.
² Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.
³ Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.
⁴ Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.
⁵ Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.
⁶ Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.
⁷ Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!
⁸ Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої.
⁹ Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!
¹⁰ Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.
¹¹ Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!
¹² Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!
¹³ Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.
¹⁴ Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую.
¹⁵ Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця.
¹⁶ Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє.
¹⁷ Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви!
¹⁸ Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас.
¹⁹ Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить.
²⁰ Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше.
²¹ Але все це робитимуть вам за Ім’я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене.
²² Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх.
²³ Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить.
²⁴ Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.
²⁵ Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: Мене безпідставно зненавиділи!
²⁶ А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене.
²⁷ Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною.

Вiд Iвана 16

¹ Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились.
² Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!
³ А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене.
⁴ Але Я це сказав вам, щоб згадали про те, про що говорив був Я вам, як настане година. Цього вам не казав Я спочатку, бо з вами Я був.
⁵ Тепер же до Того Я йду, Хто послав Мене, і ніхто з вас Мене не питає: Куди йдеш?
⁶ Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше наповнилось смутком.
⁷ Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його.
⁸ А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд:
⁹ тож про гріх, що не вірують у Мене;
¹⁰ а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже;
¹¹ а про суд, що засуджений князь цього світу.
¹² Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести.
¹³ А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам.
¹⁴ Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить.
¹⁵ Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого та й вам сповістить.
¹⁶ Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця.
¹⁷ А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?…
¹⁸ Гомоніли також: Що таке, що говорить: Незабаром? Про що каже, не знаємо…
¹⁹ Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: Незабаром, і вже Мене бачити не будете ви, і знов незабаром і Мене ви побачите?
²⁰ Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість!
²¹ Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам’ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ…
²² Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме!
²³ Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте. Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам.
²⁴ Не просили ви досі нічого в Ім’я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість.
²⁵ Оце все Я в притчах до вас говорив. Настає година, коли притчами Я вже не буду до вас промовляти, але явно звіщу про Отця вам.
²⁶ Того дня ви проситимете в Моє Ймення, і Я вам не кажу, що вблагаю Отця Я за вас,
²⁷ бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога.
²⁸ Від Отця вийшов Я, і на світ Я прийшов. І знов покидаю Я світ та й іду до Отця.
²⁹ Його учні відказують: Ось тепер Ти говориш відкрито, і жадної притчі не кажеш.
³⁰ Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога!
³¹ Ісус їм відповів: Тепер віруєте?
³² Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє, а Мене ви Самого покинете… Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!
³³ Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!

Вiд Iвана 17

¹ По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
² бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.
³ Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.
⁴ Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати.
⁵ І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.
⁶ Я Ім’я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.
⁷ Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,
⁸ бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.
⁹ Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони!
¹⁰ Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.
¹¹ І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!
¹² Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
¹³ Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу.
¹⁴ Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
¹⁵ Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
¹⁶ Не від світу вони, як і Я не від світу.
¹⁷ Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.
¹⁸ Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.
¹⁹ А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.
²⁰ Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,
²¹ щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
²² А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.
²³ Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.
²⁴ Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.
²⁵ Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.
²⁶ Я ж Ім’я Твоє їм об’явив й об’являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!…

Вiд Iвана 18

¹ Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його.
² Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні.
³ Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю.
⁴ А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: Кого ви шукаєте?
⁵ Йому відповіли: Ісуса Назарянина. Він говорить до них: Це Я… А стояв із ними й Юда, що видав Його.
⁶ І як тільки сказав їм: Це Я, вони подалися назад, та й на землю попадали…
⁷ І Він знов запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони ж відказали: Ісуса Назарянина.
⁸ Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я… Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти,
⁹ щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені.
¹⁰ Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім’я було Малх.
¹¹ Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?
¹² Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв’язали Його,
¹³ і повели Його перше до Анни, бо тестем доводивсь Кайяфі, що первосвящеником був того року.
¹⁴ Це ж був той Кайяфа, що порадив юдеям, що ліпше померти людині одній за народ.
¹⁵ А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом. Той же учень відомий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом.
¹⁶ А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, що відомий був первосвященикові, і сказав воротарці, і впровадив Петра.
¹⁷ І питає Петра воротарка служниця: Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка? Той відказує: Ні!
¹⁸ А раби й служба, розклавши огонь, стояли та й грілися, бо був холод. І Петро стояв із ними та грівся.
¹⁹ А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його, і про науку Його.
²⁰ Ісус Йому відповідь дав: Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого Я не говорив.
²¹ Чого ти питаєш Мене? Поспитайся тих, що чули, що Я їм говорив. Отже, знають вони, про що Я говорив.
²² А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: То так відповідаєш первосвященикові?
²³ Ісус йому відповідь дав: Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б’єш?
²⁴ І відіслав Його Анна зв’язаним первосвященикові Кайяфі.
²⁵ А Симон Петро стояв, гріючись. І сказали до нього: Чи й ти не з учнів Його? Він відрікся й сказав: Ні!
²⁶ Говорить один із рабів первосвященика, родич тому, що йому Петро вухо відтяв: Чи тебе я не бачив у саду з Ним?
²⁷ І знову відрікся Петро, і заспівав півень хвилі тієї…
²⁸ А Ісуса ведуть від Кайяфи в преторій. Був же ранок. Та вони не ввійшли до преторія, щоб не опоганитись, а щоб їсти пасху.
²⁹ Тоді вийшов Пилат назовні до них і сказав: Яку скаргу приносите ви на Цього Чоловіка?
³⁰ Вони відповіли та й сказали йому: Коли б Цей злочинцем не був, ми б Його тобі не видавали.
³¹ А Пилат їм сказав: Візьміть Його, та й за вашим Законом судіть Його. Юдеї сказали йому: Нам не вільно нікого вбивати,
³² щоб збулося Ісусове слово, що його Він прорік, зазначаючи, якою то смертю Він має померти.
³³ Тоді знову Пилат увійшов у преторій, і покликав Ісуса, і до Нього сказав: Чи Ти Цар Юдейський?
³⁴ Ісус відповів: Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?
³⁵ Пилат відповів: Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?
³⁶ Ісус відповів: Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси…
³⁷ Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос.
³⁸ Говорить до Нього Пилат: Що є правда? І сказавши оце, до юдеїв знов вийшов, та й каже до них: Не знаходжу Я в Ньому провини ніякої.
³⁹ Та ви маєте звичай, щоб я випустив вам одного на Пасху. Чи хочете отже, відпущу вам Царя Юдейського?
⁴⁰ Та знову вони зняли крик, вимагаючи: Не Його, а Варавву! А Варавва був злочинець.

Вiд Iвана 19

¹ От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичувати Його.
² Вояки ж, сплівши з терну вінка, Йому поклали на голову, та багряницю наділи на Нього,
³ і приступали до Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! І били по щоках Його…
⁴ Тоді вийшов назовні ізнову Пилат та й говорить до них: Ось Його я виводжу назовні до вас, щоб ви переконались, що провини ніякої в Нім не знаходжу.
⁵ І вийшов назовні Ісус, у терновім вінку та в багрянім плащі. А Пилат до них каже: Оце Чоловік!
⁶ Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: Розіпни, розіпни! Пилат каже до них: То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!
⁷ Відказали юдеї йому: Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав!
⁸ Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,
⁹ і вернувся в преторій ізнову, і питає Ісуса: Звідки Ти? Та Ісус йому відповіді не подав.
¹⁰ І каже до Нього Пилат: Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я владу розп’ясти Тебе, і маю владу Тебе відпустити?
¹¹ Ісус відповів: Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав…
¹² Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.
¹³ Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата.
¹⁴ Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої. І він каже юдеям: Ось ваш Цар!
¹⁵ Та вони закричали: Геть, геть із Ним! Розіпни Його! Пилат каже до них: Царя вашого маю розп’ясти? Первосвященики відповіли: Ми не маєм царя, окрім кесаря!
¹⁶ Ось тоді він їм видав Його, щоб розп’ясти… І взяли Ісуса й повели…
¹⁷ І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.
¹⁸ Там Його розп’яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині.
¹⁹ А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський.
²⁰ І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп’ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.
²¹ Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський.
²² Пилат відповів: Що я написав написав!
²³ Розп’явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху.
²⁴ Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили…
²⁵ Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
²⁶ Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син!
²⁷ Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе.
²⁸ Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну!
²⁹ Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його.
³⁰ А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!… І, голову схиливши, віддав Свого духа…
³¹ Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп’ятим, і зняти.
³² Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп’ятий з Ним був.
³³ Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали,
³⁴ та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.
³⁵ І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.
³⁶ о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть!
³⁷ І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи.
³⁸ Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.
³⁹ Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто.
⁴⁰ Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв.
⁴¹ На тім місці, де Він був розп’ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав.
⁴² Тож отут, з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб.

Вiд Iвана 20

¹ А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.
² Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!
³ Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.
⁴ Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
⁵ І, нахилившися, бачить лежить плащаниця… Але він не ввійшов.
⁶ Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,
⁷ і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці…
⁸ Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував.
⁹ Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.
¹⁰ І учні вернулися знову до себе.
¹¹ А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.
¹² І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло…
¹³ І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали…
¹⁴ І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус…
¹⁵ Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!
¹⁶ Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!
¹⁷ Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!
¹⁸ Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав…
¹⁹ Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!
²⁰ І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
²¹ Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!
²² Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!
²³ Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!
²⁴ А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.
²⁵ Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!… А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!
²⁶ За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!
²⁷ Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!
²⁸ А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
²⁹ Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!
³⁰ Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
³¹ Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!

Вiд Iвана 21

¹ Після цього з’явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським. А з’явився отак.
² Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його.
³ Говорить їм Симон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили.
⁴ А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.
⁵ Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Ні, вони відказали.
⁶ А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби…
⁷ Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: Це ж Господь!… А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, бо він був нагий, та й кинувся в море…
⁸ Інші ж учні, що були недалеко від берега якихсь ліктів із двісті припливли човником, тягнучи невода з рибою.
⁹ А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар, а на нім рибу й хліб.
¹⁰ Ісус каже до них: Принесіть тієї риби, що оце ви вловили!
¹¹ Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, сто п’ятдесят три. І хоч стільки було її, не продерся проте невід.
¹² Ісус каже до учнів: Ідіть, снідайте! А з учнів ніхто не наважився спитати Його: Хто Ти такий? Бо знали вони, що Господь то…
¹³ Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу.
¹⁴ Це вже втретє з’явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.
¹⁵ Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!
¹⁶ І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!
¹⁷ Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!
¹⁸ Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш…
¹⁹ А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною!
²⁰ Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе?
²¹ Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що?
²² Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною!
²³ І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі?
²⁴ Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!
²⁵ Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.