№9 (11), 1999

24 серпня - День Незалежності України

Шановні друзі та подруги, побратими по боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу, українці!

Вітаємо Вас із 8 річницею проголошення незалежності Держави Україна. Ця подія стала наслідком кількасотрічної боротьби українського народу. Лише у XX столітті українці 5 разів піднімалися на боротьбу за здобуття Української держави. Проголошення незалежності ознаменувало закінчення першого етапу національно-визвольної революції. Але за 8 років в Україні не була зламана радянська система та структура влади, залишилися колишні люди влади; національна ідея не стала у владних колах домінантною ідеєю державного будівництва, в Україні так і не було здобуто державності Української Нації. Тому нагальною потребою є продовження національно-визвольної революції та здобуття Української Самостійної Соборної Держави – держави Української Нації на українських землях!

Участь у цій боротьбі є священним обов’язком кожного українця. Бажаємо усім вам волі, наполегливості, непохитної віри у нашу спільну перемогу. Нехай у цій боротьбі нам допоможе Господь Бог.

Ми хочемо перемогти! Ми можемо перемогти! Ми переможемо! Слава Україні! Героям слава!

Провідник ВО „Тризуб” ім. С.Бандери

Полковник Василь Іванишин

Голова Центрального Проводу ВО „Тризуб” ім. С.Бандери

Підполковник Євген Філь

ІІІ Великий Збір Всеукраїнської Організації „Тризуб” ім. С.Бандери

У житті нашої Організації відбулася важлива і етапна подія – III Великий Збір Всеукраїнської Організації „Тризуб” імені Степана Бандери. Є кілька причин що спонукали Центральний Провід провести цей Збір саме тепер. Першою причиною стала потреба осмислити пройдений Організацією шлях, проаналізувати стан і підготувати „Тризуб” до нових завдань, які поставило перед ним життя. Другий Великий Збір відбувся в січні 1998 року в конспіративних умовах, що було викликано масованими репресіями проти нашої Організації. За цей час багато змінилося як і в самому „Тризубі”, так і в політичному житті країни. Даний Збір підвів риску під попереднім етапом, і це дало можливість у всеозброєнні розпочати якісно новий період нашої діяльності.

Друга причина, яка спонукала нас достроково скликати Збір – необхідність заміни керівництва і пов’язаних із цим наступних структурних змін, щоб привести Організацію у стан, адекватний новим умовам і завданням функціонування.

Третьою причиною є чергова спроба зареєструвати нашу Організацію відповідно до закону „Про об’єднання громадян”.

Третій Великий Збір „Тризуба” ім. Степана Бандери, який відбувся у Києві в рік 70-річчя ОУН та 90-річчя від дня народження Провідника Степана Бандери, став символом подальшого розгортання і закріплення організованого націоналістичного руху в Україні.

Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутим бастіоном героїв і борців.

Євген Коновалець

ЗВЕРНЕННЯ

державницьких партій і організацій України до Президента України, голів обласних, районних, міських адміністрацій

Наближення Президентських виборів активізувало діяльність реваншистських імперкомуністичних сил в Україні. З метою приховати свою сутність і привернути до себе симпатії пограбованих ними ж людей, спекулюючи на соціально-економічній проблематиці, вони називають себе „лівими”, хоча їхня „лівизна” – це лише маскування імперських прагнень та реваншистських зусиль до відновлення Радянського Союзу і комуністичного режиму.

У зв’язку з тим, що прихід до вищої державної влади реваншистів означатиме кінець Незалежності та відновлення повної колоніальної залежності України від імперської Москви, ми, представники державницьких партій і організацій України, звертаємося до Президента України як гаранта державності і незалежності нашої Батьківщини, виконавчої влади обласного, міського, районного, сільського рівнів з вимогою не допустити приїзду і виступів кандидатів на посаду Президента нашої держави, які виступають за відновлення Російської імперії в будь-яких формах.

Вважаємо, що гласне чи негласне сприяння посадових осіб імперкомуністичним силам у зустрічах з громадськістю є зрадою національних і державних інтересів українського народу, а також порушенням Основного Закону України – Конституції.

У випадках, коли органи державної влади чи окремі державні службовці, незважаючи на Закон і думку національно свідомих громадян України, все ж таки будуть допомагати ворогам української державності проводити антиукраїнські акції, ми розпочнемо кампанії з метою звільнення згаданих вище осіб з керівних державних посад. До того ж, ми від імені всіх патріотів України уповноважені заявити, що залишаємо за собою конституційне право захищати державну незалежність нашої Батьківщини від зазіхань її ворогів усіма доступними методами і засобами, без огляду на наслідки.

Наголошуємо, що виступи реваншистів із відкритими чи замаскованими закликами до знищення державності України не мають нічого спільного ні з демократією, ні з свободою, ні з правами людини.

Звертаємося до представників правоохоронних органів із закликом не допустити антиукраїнських і антидержавницьких шабашів, зайняти державницьку позицію та сприяти нейтралізації та ліквідації ворожих Україні сил.

5 липня 1999 р.

Батьківщина в небезпеці! Станьмо всі, як один, на захист Нації і Держави! НАША СИЛА – В НАС САМИХ!

Звернення підписали політичні партії та громадські організації України:

Організація Українських Націоналістів з-під стягу Степана Бандери

Конгрес Українських Націоналістів

Конгрес Української Інтелігенції

Товариство „Україна”

Всеукраїнське товариство „Просвіта”

Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Григорія Ващенка

Організація Українських Націоналістів

Всеукраїнське товариство політичних в’язнів та репресованих

Спілка офіцерів України

Всеукраїнська громадська молодіжна організація „Молода Солідарність”

Українська Національна Консервативна партія

Всеукраїнське братство вояків ОУН-УПА

Ліга Української Молоді

Українська Республіканська Партія

Союз Українок

Всеукраїнська ліга українських жінок

Національна спілка письменників України

Республіканська Християнська Партія

Молодіжний Конгрес Українських Націоналістів

Народний Рух України (голова Ю.Костенко)

Молодий Рух

Спілка Української Молоді

Державна Самостійність України

Всеукраїнська організація „Тризуб” ім. Степана Бандери

Звернення благословили традиційні Українські Церкви: Українська Православна Церква Київського Патріархату Українська Греко-Католицька Церква Українська Автокефальна Православна Церква

Відмовились підтримати дане звернення гетьман українського козацтва Іван Білас, голова Народного Руху України Геннадій Удовенко.

ЗАЯВА

3 липня 1999 року на засіданні Центрального Проводу Всеукраїнської громадської спортивно-патріотичної організації „Тризуб” ім. Степана Бандери було розглянуто заяву Голови ЦП „Тризуба” полковника Дмитра Яроша про необхідність зміни Голови Організації. Свою пропозицію полковник Д.Ярош обґрунтував наступним чином, організація вистояла після кількарічних переслідувань і репресій, набула нових форм і якостей до відповідних обставин нашого часу. Нинішня політична ситуація ставить перед „Тризубом” якісно нові завдання, до виконання яких потрібне керівництво відповідного типу. Усіма необхідними якостями для забезпечення ефективної діяльності організації володіє майор Євген Філь, тому є потреба передати керівництво йому.

Центральний Провід детально обговорив і одноголосно прийняв пропозицію полковника Д.Яроша. Йому було оголошено подяку за успішне керівництво „Тризубом” у дуже складних умовах. Виконуючим обов’язки Голови Центрального Проводу було одноголосно обрано майора Євгена Філя. Другові Євгену Філю присвоєно організаційне звання підполковника.

Провідник ВГСПО „Тризуб” ім. С.Бандери схвалив рішення Центрального Проводу. Це рішення доведено до відома Голови Поводу ОУН Слави Стецько.

Центральний Провід ВГСПО

„Тризуб” ім. С.Бандери 19.07.1999

Стратегія національної боротьби, як і боротьби військової, вимагає бити в першу чергу по головному ворогові…

Симон Петлюра

Звітна доповідь полковника Дмитра Яроша

Всечесні отці, шановна подруго Голово Проводу ОУН, друже Провідник „Тризуба”, друзі і подруги по боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу, шановні гості нашого зібрання!

Я прийняв керівництво Всеукраїнською Організацією „Тризуб” імені Степана Бандери 18 травня 1996 року. Це був час, коли Організація, перебуваючи в зеніті свого розвитку, була здатна проводити масовані пропагандивні акції, які сприяли утвердженню в суспільстві української національної ідеї та стримували тих, хто намагався використовувати силу в придушенні українського національного руху. Багато з Вас були учасниками або хоча б свідками тих захоплюючих і надихаючих подій, тому тут немає потреби детально зупинятися на них.

Однак, це був час, коли романтичний період в утвердженні держави Україна і функціонуванні „Тризуба” завершувався. Саме тоді імперкомуністична реакція і її „п’ята колона” в усіх сферах суспільного життя і влади перейшла в рішучий контрнаступ, яка триває і досі. Першим об’єктом, по якому вона нанесла удар, став „Тризуб” імені С.Бандери. Понад два роки проти нашої Організації застосовувалися „розпрацювання”, залякування, затримання, обшуки, арешти, судові розправи. Мали місце терористичні акти проти провідних членів „Тризуба”.

До речі, часто в цьому протистоянні з ворогами України „Тризуб” діяв сам на сам. Ті, що нинішнє продовження боротьби „Тризуба” з червоними і його антиреваншистські ініціативи оцінюють і паплюжать як нашу безпринципність і кон’юнктурність, жодного разу не виступили на захист молодіжної націоналістичної організації.

„Тризуб” вистояв, змужнів і зміцнів у цій боротьбі. Ми понесли важкі втрати, але не втратили перспективи. „Тризуб” часто зависав над прірвою, але зберігся як дієва націоналістична структура, бо нашу Організацію ми розбудовували не на піску ілюзій, а на скалі, що зветься українським націоналізмом, маючи три немеркнучих орієнтири: „Бог. Україна. Свобода”.

Ворожі удари ніколи не були для нас причиною для бездіяльності. І навіть у найтяжчі часи в Організації була випрацьована і реалізована ефективна система вишкільно-виховної, пропагандивної та націозахисної діяльності.

Із травня 1996 року проведено сотні вишколів різних рівнів і спрямувань в усіх регіонах України, найчастіше на місцях бойової слави ОУН-УПА. Результат цієї системної роботи – високий рівень націоналістичної свідомості членства і високі ідейно-політичні та організаційні якості провідних кадрів, які складають основу Організації і є запорукою її дієвості і незнищенності.

Ми перша і єдина в Україні організація, яка назвала себе ім’ям славної пам’яті Провідника Української Нації Степана Бандери, що дало великий політичний і пропагандивний ефект. Наша пропагандивна робота здійснювалася у формах рейдів, походів, конференцій, презентацій, ювілейних заходів, випуску літератури (книжок, брошур, листівок). Ми перші, хто зініціював і видав збірку праць Степана Бандери „Перспективи Української революції”. Члени „Тризуба” брали участь у пропагандивних акціях, організованих іншими національно-державницькими об’єднаннями. Пропагандивна діяльність „Тризуба” завжди базувалася на ідейній спадщині наших попередників, але ніколи не вичерпувалася нею.

Про націозахисну діяльність не буду багато розповсюджуватися, бо більшість із присутніх тут або самі здійснювали її, або були поінформовані про неї. Також вона широко висвітлювалася у виступах депутатів-реваншистів Верховної Ради та в комуноїдній пресі, чого, на жаль, не можна сказати про пресу, яка вважає себе націоналістичною.

„Тризуб” створений і керований Організацією Українських Націоналістів, а тому пропаганду ОУН, утвердження її ролі в націоналістичному русі і українському політикумі, прирощення її авторитету у суспільстві ми завжди розглядали і розглядаємо, як свій святий обов’язок. Ми єдина націоналістична організація, де тема ОУН присутня постійно у всіх формах діяльності. Саме в „Тризубі” було, зокрема, ґрунтовно опрацьовано тему ОУН як єдиного реального державотворчого чинника в реалізації української національної ідеї та концепцію функціонування ОУН в умовах формальної незалежності України, яка є альтернативою до партійного думання і діяння.

Ми твердо переконані і постійно переконуємо інших, що даремними є потуги витворити якусь альтернативу, якийсь ерзац-замінник ОУН. ОУН неповторна і незамінна. Тільки вона, як Національний Орден незламних борців за державність, свободу і процвітання української нації, здатна консолідувати українське суспільство, зробити українську національну ідею пасіонарною, а Українську Самостійну Соборну Державу реальністю.

У „Тризубі” революційна ОУН завжди мала, має і буде мати надійну, організовану і дисципліновану силу – суттєвий фактор у реалізації української національної ідеї.

Нинішні президентські вибори активізували політичне життя України, зокрема, поставили нові завдання перед нашою Організацією. „Тризуб” не дав втягнути себе в політичну метушню змагань за президентське крісло між „хорошими” і „ще кращими” претендентами, за якою часто забувається доля України, стає непомітною загроза її самостійному існуванню.

Президентську компанію „Тризуб” вирішив використати для активізації боротьби з імперкомуністичною ідеологією та силами червоного реваншу. Виконання цього завдання вимагає не тільки граничного напруження сил Організації, мобілізації всіх здорових сил суспільства, але й конкретних політичних якостей і здібностей від керівника Організації.

На моє тверде переконання, набором таких якостей володіє нещодавній кошовий Західноукраїнського Коша „Тризуба” підполковник Євген Філь. Мені вдалося переконати і його, і Провідника, і Провід в необхідності термінової зміни керівництва, щоб максимально ефективно використати сприятливі умови президентських виборів. Така заміна була проведена, і вже перший місяць виконання підполковником Є. Філем обов’язків Голови Центрального Проводу нашої Організації довів правильність цього рішення.

Складаючи з себе повноваження Голови Центрального Проводу, я дякую за співпрацю, підтримку і допомогу Голові Проводу ОУН Славі Стецько, другу Провіднику „Тризуба” полковнику Василю Іванишину, членам Центрального Проводу Організації, усім друзям і подругам, чия самовідданість, жертовність і довіра так допомагали мені у складний час керівництва нашою специфічною організацією.

Дякую дорогі побратими!

Бажаю новому Голові і новообраному Центральному Проводу успіху в боротьбі за наші ідеали і, звичайно, залишаюся в наших бандерівських лавах!

Упевнений, що передаю керівництво в надійні руки. Більше того, готовий нести відповідальність за свою рекомендацію.

Ми хочемо перемогти! Ми можемо перемогти!

Ми переможемо!

Слава Україні! Героям Слава!

15.08.99р. Полковник Дмитро Ярош

Нинішня держава Україна – нова форма поневолення Української Нації, видозмінена УССР, яка є не перехідним етапом від радянської України до УССД та волевиявлення українського народу, а хитрим і підступним кроком ворожих Українській Нації сил.

Дмитро Ярош

Доповідь Голови Центрального Проводу Євгена Філя „Роль та завдання „Тризуба” на сучасному етапі національно-визвольної боротьби”

Всечесні отці, шановна подруго Голово ОУН, Друже Провідник „Тризуба”, дорогі друзі та подруги, побратими в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу, шановні гості нашого Збору!

Ми проводимо свій Збір, уже третій, у знаменний рік 70-річчя ОУН та 90-річчя Провідника Степана Бандери. Ці дати для нас особливі: вони нагадують, зобов’язують, окрилюють. З орієнтацією на них живемо, боремося, плануємо.

Ми діємо в історичний час, на грані двох світів, на межі тисячоліть, в епоху розпаду останніх імперій і нестримної появи на їх руїнах нових національних держав. Націоналізм як ідеологія державності кожної нації став домінуючим і визначальним у політичному розвитку людства. XX століття стало „століттям націоналізму”, він торжествує й утверджується і на руїнах тюрми народів – СРСР. Цей планетарного масштабу процес захопив і Україну. Кров, щедро пролита цілими поколіннями борців за волю України, не пропала марно. Саме завдяки їй над Україною замайорів національний синьо-жовтий стяг, Україна вирвалася з імперських обіймів „старшого брата”, перед нею відкрилися перспективи самостійного розвитку й утвердження себе як повноцінної і процвітаючої національної держави.

На жаль, український народ ще не зміг сповна використати свій історичний шанс, як це зробили, наприклад, прибалтійські народи. Наша владна еліта так і не змогла здолати в собі застарілий комплекс колоніальної меншовартості, наш політикум ніяк не може піднятися до розуміння творчої суті української національної ідеї і або перебуває й надалі в духовній залежності від російського імперкомунізму, або ж потрапляє в полон чужих і шкідливих доктрин: демолібералізму, соціал-демократизму, космополітизму, імперіалізму тощо. Нечисленне націоналістичне середовище поділене, роздріблене і політично малоефективне, бо десятками літ тероризована і нищена ОУН вже стала фактом українського політичного життя, але ще не стала його визначальним і провідним фактором. А сподіватися на успіх у реалізації української національної ідеї без ОУН – марна справа.

Тож Україна і далі балансує на грані „бути чи не бути”, українська нація і далі залишається на рідній землі цілковито безправною і нищеною, пограбований український народ уже втратив надію вибратись найближчим часом із злиднів. Апатія, зневіра, озлобленість – ось домінанти морально-політичного стану нашого суспільства. Марнується унікальний, неповторний час, коли вперше в історії України маємо можливість боротися за державність нації не під час воєнної хуртовини, а в мирний час, коли є всі умови для пропагандивної та організаційної роботи, коли за допущену помилку не треба розплачуватися життям сотень і тисяч патріотів, а можна просто проаналізувати ситуацію і виправити прорахунок. Зрештою, це час, коли українці стоять буквально на порозі власної державності, повноти національного відродження, самоутвердження і самовиявлення.

На жаль, український політикум безмірно далекий від такого усвідомлення нашого часу, і президентська виборча кампанія до краю увиразнила це.

На наших очах відбувається чергова „отаризація” українського суспільства. Так, ті, що хочуть знову перетворити Україну в колонію Росії, намагаються сформувати єдиний реваншистський імперкомуністичний табір, який зараз розповзається на всі чотири сторони – за чотирма вождями реваншу. Ті, що власним злодійством, бездумною діяльністю і злочинною бездіяльністю принизили пост Президента України до ролі Президента виконавчої влади, гарячково зганяють докупи наляканих імперкомуністами і націоналістами та близьких до державного корита, – для підтримки діючого Президента. Наша „опозиція”, яка за десять років „героїчної” (і досить поплатної для її лідерів!) „боротьби” так і не змогла виростити власного всеукраїнського масштабу лідера-державника, тепер ніяк не згуртується в один кулак, а лізе в бійку за президентське крісло з розчепіреною п’ятірнею, кількома отарами, бо згуртовані вони не на основі національно-державницької ідеї, а навколо принагідного лідера – пастуха, який обіцяє „пашу”: зараз – гроші, а після перемоги – посади. А що ж дістанеться тепер і потім народові, Україні?.. Що роблять партії, зайняті вихвалянням „свого”, щоб на виборах не переміг котрийсь із реваншистів? І як конкретно мають діяти розрізнені виборами національно-патріотичні сили на випадок перемоги „червоного”?

Ось така склалась в Україні політична ситуація, ось у таких умовах доведеться діяти нашій Організації найближчим часом, ось такі питання ставить перед нами життя.

У „Тризубі” є традиційна відповідь на питання „що робити?”, яке виникає чи то в час успіху, чи в кризовий момент. І ця відповідь гласить: „Розбудовувати Організацію!” Бо тільки через Організацію ми можемо реалізувати свої задуми і завдання, впливати на хід подій і залучати інших до боротьби за високу мету – УССД.

Розбудова нашої Організації має відбуватися одночасно в кількох напрямах.

1. Кадровий напрям. Мета – суттєво збільшити чисельність членства. Для цього потрібно активізувати організаційно-кадрову діяльність в усіх суспільних стратумах і прошарках. Особливої уваги заслуговує робота в молодіжному, зокрема студентському, середовищі. Крім того, є потреба повернути в лави „Тризуба” наш резерв – людей, які через різні, переважно сімейні та матеріальні, проблеми змушені були відійти від щоденної організаційної роботи. Віднині одним із головних критеріїв оцінки діяльності того чи іншого керівника є динаміка прирощення кадрового складу його підрозділу.

2. Структурний напрям. Мета – розбудова організаційної мережі „Тризуба”. Тут перед нами три головні завдання:

• відновити організаційні підрозділи, згорнуті в деяких областях внаслідок репресій;

• зробити наявність „Тризуба” в усіх районах, передусім західноукраїнських областей, доконаним фактом;

• провести планомірну і неустанну роботу за представництво „Тризуба” в селах і трудових колективах.

3. Функціональний напрям. Мета – підвищення ефективності та ідейно-політична актуалізація вишкільно-виховної, пропагандивної та націозахисної діяльності „Тризуба”. Детальніше про це буде мова на наших нарадах та вишколах. Тут відзначу лиш таке. Нам необхідно:

а) інтенсифікувати нашу вишкільно-виховну роботу в двох напрямках:

1. Регулярний вишкіл дійсного членства та юнацтва;

2. Підготовка керівних кадрів усіх рівнів, без чого не можлива ні розбудова, ні ефективне функціонування Організації.

б) підготувати членство „Тризуба” до активної участі в передвиборній кампанії та діяльності у післявиборний період, тобто:

• довести до кожного члена Організації нашу позицію у нинішній політичній ситуації;

• навчити кожного реалізовувати нашу концепцію у різних ситуаціях і середовищах.

Президентська кампанія вже йде повним ходом, визначені її фігуранти, сили підтримки, програмові засади кожного кандидата. Очевидним стало і те, що позиція „Тризуба”, наша орієнтація не на конкретного кандидата (якому наша підтримка принесла б не так вже й багато голосів), а на творення антиреваншистського фронту під гаслом: „Україні – Самостійну Соборну Державу!” – виявилась цілком виправданою. Реваншисти вже зрозуміли, що їх передвиборна демагогія та імперкомуністична риторика не зможуть наркотизувати усе українське суспільство, що їх антиконституційні наміри уже виявлені і знаходять протидію. Наша позиція сприяє оздоровленню суспільно-політичного життя, робить пріоритетною в очах суспільства справу захисту української незалежності і державності, а не зміну персоналій на вершині владної піраміди. Яскравим свідченням доцільності нашої антиреваншистської діяльності є те, з яким ентузіазмом ще нещодавно байдужі до виборів люди беруть участь у передвиборних зустрічах. Толерантно, хоч і вимогливо ставлячись до претендентів-державників, вони рішуче виступають проти агітаційних спроб „червоних”. Іншим позитивним наслідком нашої спільної з усіма державницькими середовищами антиреваншистської акції є те, що дехто з кандидатів-реваншистів раптом став публічно запевняти виборців у своїх державницьких позиціях. Користь від нашої антиімперської ініціативи очевидна ще й тому, що вона стала лакмусовим папірцем для увиразнення політичної суті деяких „державників і патріотів в законі”. Так, зокрема, ці люди відмовилися підтримати наше антиреваншистське звернення, підписане всіма іншими лідерами державницьких об’єднань та патріархами українських Церков. Отже, цю нашу концепцію ми мусимо реалізовувати і надалі, намагаючись довести її до всіх громадян України.

Звичайно, ця наша діяльність, як цілком справедливо, але чомусь із великою озлобленістю, закидають нам люди навіть із націоналістичного середовища, справді виходить за рамки завдань нашої вузькофункціональної Організації. Питається тільки, хто заважав їм виступити з такою консолідуючою і оздоровлюючою ініціативою? А ми – націоналісти, і коли йдеться про справу захисту України, керуємося гаслом: „Якщо не ми – то хто? Як не тепер – то коли? Якщо треба – значить, можна!” Боремося не за мандати і посади, а за добро Нації.

Усе, що досі робив, робить і буде робити „Тризуб” ім. Степана Бандери, – це реалізація духу, суті і мети Організації Українських Націоналістів. Ми глибоко усвідомлюємо не тільки колишні заслуги ОУН, а й те, що тільки вона була, є і буде єдиним державотворчим чинником, який є у розпорядженні Української Нації. Прирощення сили, авторитету і впливу ОУН в українському суспільстві – найголовніше завдання кожного націоналіста, а отже – кожного з нас зокрема і нашої Організації в цілому. Ми дякуємо Голові Проводу ОУН Славі Стецько за її підтримку у творенні, розбудові та функціонування „Тризуба” і запевняємо, що наша Організація завжди буде в авангарді керованих Організацією Українських Націоналістів лавах борців за державність України.

Одне з невичерпних джерел нашої віри, мужності і натхнення – це немеркнучий приклад наших попередників – незламних воїнів української національної революції, героїчне покоління яких в наші дні уособлює Братство ОУН-УПА. Ніколи не претендуючи на славу ОУН-УПА, ми вважаємо за свій священний обов’язок продовжувати справу ОУН-УПА і обіцяємо сивочолим ветеранам визвольного руху, що продовжимо її до переможного кінця, „Здобудемо українську державу або згинемо у боротьбі за неї!”

Ми і надалі розраховуємо на постійну підтримку і допомогу полковника Василя Іванишина – засновника і Провідника нашої Організації. Завдяки його зусиллям було витворено те ідеологічне силове поле, в якому міцніли і світоглядно гартувалися тисячі молодих людей по всій Україні, що пройшли через членство Організації. Завдяки цьому „Тризуб” ніколи не був ні сектою націоналістичних книжників, ні ватагою політичних горлопанів, ні розплідником безтямної отаманщини, а високоідейним, національно-свідомим, політично визначеним середовищем національної ідеї і чину, де завжди панував дух діловитості і побратимства. Сподіваємося, що і надалі друг Провідник буде віддавати всього себе на благо Нації, Держави, Організації.

Шановні побратими!

Приймаючи керівництво Організацією, я усвідомлюю усю складність і відповідальність, які з цього випливають. Я дякую за довір’я і докладу всіх зусиль, щоб його виправдати. Перед Організацією, як бачите, стоять складні завдання. На щастя, полковник Ярош передає мені керівництво „Тризубом” у час, коли Організація знаходиться на підйомі, коли у ній сформоване перспективне провідне ядро, коли вона має належну кількість досвідчених і випробуваних керівників структурних підрозділів різних рівнів і сфер. Я високо оцінюю виконану полковником Ярошем у надзвичайно складний період організаційну роботу, дякую йому за рекомендацію і докладу всіх зусиль щоб „Тризуб” імені Степана Бандери і надалі зберігав свою високу націоналістичну ідейність, чинність, орденську сутність і дух побратимства.

Сподіваюся на Вашу допомогу. Впевнений у вашій жертовності в боротьбі за державність Української Нації, за УССД.

Ми хочемо перемогти! Ми можемо перемогти! Ми переможемо!

Слава Україні! Героям слава!

15.08.99р. Підполковник Євген Філь

Наша доба – доба боротьби Української Нації за саме життя, за свободу і підстави дальшого розвитку.

Степан Бандера

Мені дуже жаль, що я можу лише раз вмерти за Україну.

Дмитро Данилишин

Вперед! Нам нічого озиратися назад

1900 року у листі до міністра внутрішніх справ Російської імперії Микола Міхновський писав, що Україна стане незалежною, нехай навіть для цього здригнеться ціла Російська імперія. Всі тодішні представники псевдоеліти з іронією та недоброзичливістю поставилися до Міхновського, вважаючи його не більш як „лицарем абсурду”. Вже 1917 року пророцтво збулося, і близько трьох мільйонів українців силою зброї визначили волю нації до державного життя як доконаний факт. На жаль, керівництво держави опинилося не в руках Міхновського та його однодумців, які сповідували національну ідею, а в руках людей заворожених соціал-демократичною доктриною. Це зруйнувало новостворену УНР, підготувало ґрунт для російського більшовизму, і ми мали ще 70 років неволі. Та Міхновський, його послідовники: Коновалець, Бандера, Шухевич залишили нам взірець Провідників – людей ідеї, безкомпромісних, вольових творців історії.

З перших років свого існування ВО „Тризуб” ім. Степана Бендери поставила собі за мету довершити справу попередників, що загинули в боротьбі за Україну та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. Ми знали мету і безупинно йшли вперед. Нас часто не розуміли „свої”, паплюжили чужі, за нашими спинами точилися інтриги і зради, але ми пам’ятали, що лише нестримно прагнучи вперед, фанатично вірячи в свою перемогу, можна дійти до цілі. З самого початку заснування „Тризуба” ми заявляли, що українська національна революція ще не довершена, що Українську Самостійну Соборну Державу ще потрібно виборювати. Нас у відповідь називали екстремістами, навіть фашистами, та сьогодні будь-який реально думаючий політик з правого табору та центру всі незгоди в Україні пояснює незавершеністю національної революції. Скільки потрібно було часу, щоб вони усвідомили цю істину.

Ми заявляли, що лише національна ідея є найнеобхіднішою умовою і базисом консолідації суспільства та побудови держави, а нас вчили про світовий досвід лібералізму, громадянського суспільства. Ми у відповідь збирали інтелектуальний та молодіжний актив і на рівні наукових конференцій стверджували, що саме національна ідея є основою державного будівництва країни. Сьогодні про це все частіше чуємо навіть у владних колах.

За весь період свого існування ми виступали проти кулуарної, лише парламентарної політики, бо якщо вирішуються справи нації, то лише вона і повинна брати участь у їх вирішенні. Нам часто закидали „не такі” методи боротьби, нас звинувачували у недемократизмі, а ми просто не втратили історичної пам’яті та здорового глузду, пам’ятаючи, що Україну і честь Нації потрібно рятувати всіма доступними методами. Ми ніколи не були провидцями, ми просто йшли вперед, фанатично вірячи у заповіді та дороговкази попередників.

Сьогодні в Україні всі зайняті політичною метушнею в боротьбі за президентський пост, не помічаючи й не розуміючи реальної загрози втрати української держави. І ми знову переконані і знаємо, що мусимо стати на сторожі держави, кожен сантиметр якої зрошений кров’ю її оборонців, і виступити проти реваншистів. Нам знову щось закидають, знову інтригують у нас за спинами, а ми мусимо просто йти вперед. Уже сьогодні з нами разом ідуть тисячі українців.

Створення антиреваншистського штабу, широка підтримка з боку простих людей та наша безкомпромісність є запорукою того, що в Україні не повторяться 1917-20 роки, коли за політичною метушнею, в боротьбі за владу одних „хороших” політиків із „ще кращими” не було кому стати фронтом проти „своїх” імперкомуністів, які привели в Україну російські червоні штики, голод та смерть.

Ми мусимо йти вперед, бо ми переконані, що боротьба за Українську державу, тобто проти реваншистів, в стократ важливіша за підтримку в політичній метушні того чи іншого кандидата. Мусимо йти вперед, не озираючись на інтриги та колотнечі за спиною.

Переможемо і знищимо реваншистські сили, продовжимо національно-визвольну революцію та здобудемо Українську Самостійну Соборну Державу.

Надпоручник Юрій Сиротюк

Пам’ятка для борця за волю України

1. Треба мати тверде переконання, що твоя Правда за тобою. Тому пам’ятай: з тобою можуть учинити фізичну розправу, але моральна перемога – за тобою. Ті, що переслідують тебе, тримають Україну в колоніальному ярмі страшним терором, геноцидом, нищенням найкращих синів України. На твоєму ж прапорі – вільна Україна з вільними громадянами, держава, в якій не буде соціального визиску і національного гніту. Отже, борючись із темрявою, ти несеш своєму народові світло Правди.

2. Коли ти став на шлях опору, знай, що карні сили тебе вже помітили. Тому будь обачний – у словах, учинках, стосунках з людьми. Отож, кажи людям тільки те, що потрібне, продумай кожен свій крок, перевір друзів, особливо тих, з ким маєш найближчі справи.

3. Завжди будь готовий до арешту. Тому всі небажані папери, книжки і т. ін. постійно ховай, аби їх не було виявлено під час таємничих обшуків. Усе, не потрібне тобі на найближчий період, тримай у більш надійному сховку, про який мусить знати мінімум твоїх друзів. Не забувай, що книжки і рукописи можуть бути мічені: наявні в них ізотопи можуть виявити твій сховок.

4. Під час обшуку й арешту намагайся не вести розмов і дискусій. Стався до того спокійно, як до неминучого лиха, будь потайний, але не уникай контакту з людьми. Тих, кого ти відкриваєш для себе як однодумців, перевіряй справами і не вводь до ширшого свого кола, поки не переконаєшся у них.

5. Під час слідства думай про справу, а не про себе. І коли ти не нашкодиш їй, тобі буде легше переносити тягар ізоляції.

6. На всі питання слідства можеш відповідати так:

а) всі необхідні „пояснення у справі я можу (волію) дати лише у відкритому політичному процесі з участю представників українських і міжнародних правозахисних організацій. До цього часу відповідати не волію.”;

б) „відповідати не бажаю.”

За таку поведінку вас можуть сховати до божевільні. Хай і так: тоді, при неухильному додержанні всіма в’язнями цієї лінії поведінки, КГБ змушене буде перетворити божевільні на політичні ізолятори. Невідомо, чи вони підуть на це.

Будь-яке називання обставин справи, пов’язаних з іншими особами, з викриттям більших секретів неможливе. Будь-яке намагання уникнути кари – марне. При писанні відповідальних текстів кресли друковані літери. Для тимчасового зберігання уживай симпатичне чорнило (сода, цукор, сіль, молоко), що проявляється при зберіганні. На найбільш секретні тексти вироби код. На західноукраїнських землях треба складати картотеки тих, що загинули в роки національно-визвольного повстання – учасників ОУН-УПА. Потрібна політична історія кожного села, містечка, району.

Василь Стус

Причетність до доброї справи робить людей кращими, причетність до мізерної справи робить їх мізерними, причетність до поганої справи робить гіршими.

Василь Іванишин

ОУН У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ СОБОРНУ САМОСТІЙНУ ДЕРЖАВУ

70-річна історія революційної Організації Українських Націоналістів насичена подіями планетарного масштабу. Великі Збори ОУН завжди були основними орієнтирами для всіх борців за волю України. Матеріалами Зборів користувалися і користуються зараз національно-визвольні рухи поневолених імперіями народів. Кожен Великий Збір – це етап у розвитку націоналізму, як в Україні, так і у світі.

Для того, щоб привести приклад багатовекторності боротьби національного ордену – ОУН за УССД в єдиному стратегічному напрямку – пропонуємо вам витяги з матеріалів всіх дев’яти ВЗ ОУН.

Український націоналізм є духовний і політичний рух, що зродився з внутрішньої природи Української Нації в час її зусильної боротьби за підстави і цілі творчого буття.

Великий Збір ОУН,

січень-лютий 1929р.

Ідея Суверенної Соборної Української Держави стала в нашому столітті основою українського світогляду та нового політичного руху, руху націоналістичного, що в вогні боротьби проти наїзників, оформився в окрему політичну організацію – в Організацію Українських Націоналістів.

II Великий Збір ОУН,

квітень 1941р.

Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Соборну Державу й за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації нацією. Система вільних народів у власних самостійних державах – це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного й соціального питання в цілому світі.

III Надзвичайний Великий Збір ОУН,

серпень 1943р.

У центрі уваги державної влади буде людина, як одухотворена істота, а через неї родина і ввесь народ, що їх права і свободи та всебічний розвиток їх творчих сил будуть гарантовані законами. Гармонійне поєднання індивідуальних і суспільних зусиль в умовах вільного державного життя скріплятиме ріст і силу Української Нації в усіх виявах її внутрішнього життя і в міжнаціональному творчому змагу.

IV Великий Збір ОУН,

весна 1968 р.

Сучасні визвольні процеси в Україні ідейно нав’язують до завзятих і відважних запорожців, які нічого не боялися і високо цінували честь та лицарську поведінку. Їхні новітні послідовники, устами одного з героїв України, члена ОУН, мужньо кидають в обличчя ворога: „Предки наші передали нам у крові непокірність і почуття справедливості… й коли нам вмирати, то стоячи, а не лежачи.” Культ честі – невід’ємна частина української духовності. Людина могла гратися своїм життям, але ніколи словом честі.

V Великий Збір ОУН,

осінь 1974р.

Черговим найважливішим завданням революційної ОУН є організація широких народних мас в Україні і в діаспорі для здійснення української безкомпромісової визвольної концепції – відновлення Української Самостійної Соборної Держави.

VI Великий Збір ОУН,

осінь 1981 р.

Московський окупант загострює терор на українських землях, стосуючи страх, брехню, переслідування, погрози і шантаж, тюрми, концентраційні табори та психушки з метою знищити українську націю. Не зумівши досі знищити духа стремління до соборної незалежної української держави, ворог веде інтенсивний наступ на основи українського національного життя – на українську родину. Масово практикується відлучування малих дітей від їх родичів на довший час для того, щоб їх здеукраїнізувати. Українську мову відсунено на другорядне місце. У багатьох містах України немає вже ні одної української школи, а існуючі в інших містах перетворюють на російські. Викривляється історична минувшина України та сучасне її положення в очах молоді, охопленої колоніальними інституціями.

VII Великий Збір ОУН,

осінь 1987р.

Мета ОУН – визволити Батьківщину і відновити Українську Самостійну Соборну Державу. Неможливо здійснити визволення частинами – напівсуверенності не існує. Тому домагання мети мусить бути безкомпромісне.

VIII Надзвичайний Великий Збір ОУН,

червень 1991р.

Генеральною метою українського визвольного націоналізму, як суспільно-політичного руху та революційної ОУН, як його авангарду, є забезпечення вільного всебічного розвитку і повного самовияву творчих духовних сил нації, утвердження її могутності і слави, багатства і добробуту в умовах державного життя, запевнення гідного місця і плодотворного співжиття в колі волелюбних народів світу.

IX Великий Збір ОУН,

липень 1996 р., м. Київ

У нас є основний принцип, одна головна мета – Суверенна Соборна Українська Держава. До неї йдемо неухильно. А шлях наш – це шлях революційної визвольної боротьби.

Степан Бандера

Тернопільщина зустрічає реваншистів тухлими яйцями та гнилими помідорами. Поки що!?

За вісім років існування держави Україна Тернопільщина жодного разу не дозволила червоним яничарам провести бодай-якусь невелику публічну акцію. Як щурі, підпільно і по ночах, збиралися „захисники народу від соціальної справедливості”, щоб провести свої ностальгійно-маразматичні зібрання. Та з початком президентської кампанії хлинули комуноїди і сюди, не так бажаючи завоювати якийсь електорат, бо знають що ніяких голосів у бандерівському краї не матимуть, а щоб здобути пропагандивний ефект і потім патякати по всій Україні про їхню загальнонародну підтримку.

Ось Тернопільщина їх і підтримала… Спершу 3 липня делегацію депутатів-комуністів на чолі з першим секретарем Тернопільського обкому КПУ Симоновим зустріли у місті Підволочиську. Зустріли залпом з тухлих яєць та гнилих помідорів і торбинками з чорнилом. На цьому експрес-зустріч з народом блискавично закінчилась. На другий день ці ж самі герої-камікадзе висадились уже в іншому кутку Тернопільської області, у місті Монастириську. Зустріч була адекватною попередній. А ось у Тернополі запланована зустріч 4 липня так і не відбулась. Напевно, шкода стало „товаришам” своїх зовсім не пролетарських імпортних сорочок та краваток, а, можливо, дуже вже від них „пахло” тими привітальними яйцями.

А за тиждень вирішив порейдувати літньою Тернопільщиною такий несезонний товариш Мороз. Навчений гірким досвідом комуністів і знаючи, скільки тернополян з нетерпінням очікують його виходу в маси (а зустрічати було з чим), скромний Сашко під’їхав до палацу „Березіль”, де мала відбутися зустріч, на зовсім дешевому „Крайслері” (за 150 тисяч зелених) задніми двориками і, як щурик, забіг до палацу. До народу, за який він так полум’яно бореться, наш герой так і не вийшов, та й людей до залу теж не пустили: потрійні ряди „лівоохоронців” пильно стерегли дорогого товариша „от местных бандеровцев-головорезов”. А люди терпляче очікували коли Мороз вийде і взяли в коло, бодай не вкрали, отой „дешевенький” морозівський „Крайслер”. Не дочекалися. Куди вибіг головний соціаліст, так і залишилося загадкою (можливих варіантів є два: димарем або каналізаційним люком)…

Ці події остаточно розбурхали Західну Україну, і з ініціативи ВО „Тризуб” ім. С.Бандери 42 обласні партійні осередки та понад 80 обласних громадських організацій підписали Звернення до Президента України із закликом не допустити на територію краю реваншистських вояжів. Також для протидії реваншистам було створено штаб „Україні – Самостійну Соборну Державу”. А першою акцією „об’єднаної громади стала зустріч екс-кукурудзяного барона, а нині „не першої, але й не другої” особи в державі Олександра Ткаченка. Як і слід було очікувати, людей від такої дорогої особи відгородили турнікетами, які міцно тримала чи не вся Тернопільська міліція, на допомогу якій „народний улюбленець” привіз близько 30 осіб власної охорони та херсонський ЗМОП. Ревний селянин приїхав на 600-ому „мерседесі” і ще швидше, ніж його камараде, „заднім проходом” прошмигнув у зал. Туди пускали лише за запрошеннями, а зал заповнили представниками рад різних рівнів, які під розписку, всі як один, звітували про своє прибуття. Дивно Ткаченко піклується про село, адже скільки зерна можна було зібрати пальним, яке використали для поїздки! Були в залі і представники демократичних сил, які скандували: „Геть з Тернополя”. А весь майдан біля „Березіля” був заповнений тернополянами, що вимагали негайно забратися „червоному бику з українських ланів”. Ті, хто, тримаючи запрошення, продирався до залу, скуштували міцних кулаків громади, яка вважала участь у такому збіговиську не інакше, як зрадою України. Наприкінці добре дісталося і молодим москаликам, яких товариш Ткаченко привіз із собою аж із Києва. Хвилинна „дружня розмова” з ними закінчилась стаєрським забігом останніх за спини „Беркута”. А під час втечі „товариша” Ткаченка громада добре розфарбувала „мерседес” у колір тухлих яєць.

Першого серпня на Театральному майдані відбулося віче, організоване антиреваншистським штабом. На віче зазначалося, що у боротьбі з реваншистами допустимі всі методи, а отже, застосування тухлих яєць та гнилих помідорів – є лише першим етапом. Також було наголошено і на ганебній поведінці деяких владоможців, що сприяли підготовці зустрічей із реваншистами, а тому не мають більше права займати будь-які державні посади. Віче прийняло і відповідну резолюцію.

Тернопільщина показала, як народ зустрічає червоних реваншистів. Тепер черга за такими зустрічами по всій Україні.

Друг Вихор

Комуністів привітали яйцями

- Іду на базар по яйця.

- Що буде зустріч із комуністами?

Попит на яйця у ці дні в областях Західної України помітно пожвавили комуністи, саме декілька депутатів із фракції Компартії де явно, а де таємно намагалися появитися тут на людях.

Як повідомила пропагандивна референтура ГСПО „Тризуб” ім. С.Бендери, у Підволочиську та Монастириську, на Тернопільщині „товаришів” люди зустріли залпами з тухлих яєць і торбинками з червоною фарбою. На заплановану через день зустріч із „трудящими” у Будинку культури залізничників в м. Тернополі „недоторкані” з’явитися побоялися, бо по місту хтось поширив масовий клич: „До комуністів – через базар”.

У Дрогобичі на Львівщині своєрідний героїзм проявив ватажок місцевих комуністів Євгеній Виноградов, який прийняв на свої груди і обличчя декілька тухлих яєць, намагаючись прикрити депутата Івана Миговича. Більше того: обидва, витершись носовичками і роздягнувшись, таки продовжували задушевну бесіду з кількома однодумцями – перестарками, нещадно бичуючи Президента і обіцяючи рай від компартії.

Не будемо гадати, які висновки зробить із цього „комуністичний десант” на західних регіонах. Адже на нього покладалася місія розвідки перед виборчим вояжем найпершого комуніста Симоненка.

Тим часом у народі шириться рух запасатися яйцями, бажано зіпсутими. А у Зверненні до українців ГСПО „Тризуб” ім. С.Бандери так і говориться: „Україна бідна, але ще не настільки, щоб не знайти кілька тухлих яєць і зіпсованих помідорів для речників імпер-комуністичного „раю”. Бо нам нема про що дискутувати з ними, з ворогами не дискутують, з ними боряться.”

Сотник Петро Бобик

Р.S. Аналогічні події розгорнулися на Наддніпрянщині. Під час передвиборчої поїздки Олександра Мороза у Дніпропетровськ „вдячні” виборці закидали його гнилими помідорами. Далі буде…

Нашим природнім середовищем стало вже змагання, змістом нашого життя – боротьба.

Степан Бандера

Україні – Самостійну Соборну Державу

16 липня з ініціативи ТО ГСПО „Тризуб” ім. С.Бендери в м. Тернополі проведено прес-конференцію, метою якої було висвітлення громадсько-політичної ситуації напередодні президентських виборів, ставлення низки політичних партій та громадських організацій до пропагандистських вояжів реваншистських сил, а також факт створення на Тернопільщині штабу по боротьбі з діяльністю антидержавних сил. У роботі прес-конференції брали участь представники політичних партій та громадських організацій Львівщини, Івано-Франківщини та Рівненщини.

21 липня аналогічну прес-конференцію було проведено у Києві, її організатор ВО „Тризуб” ім. С.Бандери підвела підсумок збору підписів під Зверненням всеукраїнських політичних партій та громадських організацій до Президента з вимогою не допустити реваншистські вояжі під час президентської кампанії та оголосила про створення всеукраїнського штабу „Україні – Самостійну Соборну Державу” На запитання журналістів відповідали Провідник ВО „Тризуб” полковник Василь Іванишин, голова Центрального Проводу – підполковник Євген Філь. У конференції зокрема йшлося: „Чергові вибори – на цей раз треті президентські, знову з усією гостротою ставлять перед українським народом питання: „Бути чи не бути Українській Державі? Бути чи не бути Україні незалежною? Ще раз на очах байдужого до нашої долі Заходу проливати свою кров за право бути господарем власної долі на рідній землі чи цю проблему вдасться вирішити мирно, на виборах – без кровопролиття?”

Навіть на 8 році незалежності в Україні зберігається стан нестійкої рівноваги в боротьбі державницьких і антидержавницьких, реваншистських сил.

Хід виборчої компанії, яка фактично розпочалася уже давно, показує, що вибори-99 будуть відбуватися в складних умовах активізації реваншистських сил, дискредитації і самодискредитації влади, втрати владою контролю над ситуацією в економічній сфері, зубожіння народу, кримінального розгулу, домінуванні інтересів і доктрин над національною ідеєю. Ідеологічна боротьба буде підмінюватись боротьбою за виборчий апарат, засоби масової інформації із використанням компроматів. Важливо, щоб за цією політичною метушнею, боротьбою амбіцій і „перетягуванням ковдри” на себе, політики й виборці не забули, що головним змістом нинішніх президентських виборів є боротьба між державницькими і антидержавними силами. І саме турбота про незалежність України, про збереження держави і створення передумов для перетворення її у державу української нації – в УССД, має зумовлювати позицію і вибір усіх національно-свідомих українців, усіх чесних громадян України.

Промосковська імперкомуністична „п’ята колона”, що домінує у владних структурах України, за вісім років дощенту розграбувала Україну. Вона прагне на цих виборах повернути собі всю повноту влади і сховатися від народного гніву під крилом і за штиками Росії, відновивши імперський союз і кривавий московський режим.

Враховуючи вищесказане та усвідомлюючи реальну загрозу втрати державності, політичні партії та громадські організації західноукраїнських земель виступили із зверненням до Президента України та голів адміністрацій всіх рівнів з вимогою стати на захист України, включитися в активну боротьбу проти реваншистів. Одночасно закликано громадян України не бути пасивними спостерігачами за процесами, що відбуваються, а взяти активну участь у виборчій кампанії, не допустити вояжів „червоних” всіма доступними методами та засобами, без огляду на наслідки. Сьогодні замало лише прийти проголосувати, сьогодні потрібна активна боротьба ще до голосування, особливо виходячи з необхідності координації дій по боротьбі з реваншистськими силами, недопущенні їхньої агітації та пропаганди, залучення всіх гілок влади до цього процесу та політичної активізації громади. Приступаємо до створення обласного штабу національно-державницьких організацій координації дій в боротьбі проти антиукраїнських сил та їх кандидатів (О.Ткаченко, О.Мороз, П.Симоненко. Н.Вітренко).

Головними критеріями діяльності штабу є:

• об’єднання навколо національної ідеї – побудови української національної держави – УССД;

• протиставлення антидержавним, антинаціональним та антинародним силам в західноукраїнському регіоні та координація дій з державницькими силами на східних теренах України.

Унеможливлення переносу боротьби між державницькими кандидатами в середовище політичних партій та організацій, що їх підтримують.

Пресова служба ВО „Тризуб” ім. Степана Бандери

АКЦІЇ, ПОДІЇ, ВИШКОЛИ

26.06.1999р. – участь та охорона молодіжної прощі у с. Зарваниця.

03.07.1999р. – засідання Центрального Проводу „Тризуба” ім. С.Бандери. Обрання виконуючого обов’язки Голови ЦП Євгена Філя.

03.07.1999р. – протидія реваншистам у м. Підволочиську Тернопільської області.

04.07.1999р. – розширене засідання Проводу Західноукраїнського коша.

4.07.1999р. – протидія реваншистам у м. Монастириську Тернопільської області.

13.07.1999р. – протидія реваншисту О.Морозу у м. Тернополі.

16.07.1999р. – прес-конференція у м. Тернополі.

21.07.1999р. – загальноукраїнська прес-конференція у м. Києві.

29.07.1999р. – протидія реваншисту Ткаченку у м. Тернополі.

липень 1999р. – протидія реваншистам у м. Дрогобичі та м. Дніпропетровську.

11-15.08.1999р. – всеукраїнська пропагандивна акція „Ні – червоному реваншу!”.

15.08.1999р. – III Великий Збір Всеукраїнської Організації „Тризуб” ім. С.Бандери.

Внутрішньоукраїнська політика ОУН є і завжди мусить бути визвольницькою, а не партійною.

Степан Бандера

До 55-ліття створення УГВР

Українська нація належить до малочисельної когорти націй, які не зломилися під зловіщими вітрами історії. Адже це нація велетів, феніксів, героїв. Вони ніколи не полишали ідеї боротьби за свої національні ідеали, ніколи не схиляли, додолу прапор національно-визвольної боротьби, йшли в бій у найважчі часи з гордо піднятою головою, несучи, як окрик, всеперемагаюче гасло: „Воля або смерть!”, „Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї!”; були фактором в історичному колообороті, що позначилося, зокрема, на ході подій Другої світової війни, під час якої українці твердо й аргументовано заявили своє ставлення – витворивши збройний спротив супроти агресорів.

А для налагодження нормального внутрішньо-державного життя на визволеній українськими військами своїй землі та для розгортання зовнішньої дипломатичної діяльності утворили 15 липня 1944 року владний державний орган – Українську Головну Визвольну Раду. УГВР взяла на себе функції парламенту, уряду та суду. Таким чином відбулося поєднання трьох гілок державної влади в один центр, що було необхідним в умовах воєнного часу. Але, незважаючи на це, УГВР не мала елементів авторитаризму.

Для втілення своєї мети був обраний Президент УГВР та Генеральний секретаріат (уряд). Президентом УГВР став наддніпрянець, професор Кирило Осьмак, головою уряду (генеральним секретарем) – голова ОУН, головний командир УПА Роман Шухевич, генеральним суддею – Ярослав Білецький. Вони з гідністю справилися із покладеними на них завданнями…

УГВР, як державний центр Української воюючої держави, була подібна до тих керівних центрів визвольної боротьби, які діяли в інших поневолених країнах. Проте вона мала і свої особливості.

По-перше, вона створена не на основі партій, а на основі індивідуального підходу, адже після приходу комуністів, а потім німців, всі партії саморозпустилися(!) і відмовилися від боротьби з ворогом, крім ОУН, що стало безпрецедентним випадком серед поневолених народів Європи.

По-друге, керівництво УГВР залишилося в Україні, а за кордон було послане лише представництво (на відміну від інших центрів).

По-третє, УГВР довелося керувати національно-визвольною боротьбою в умовах двох окупацій: Німеччини і Радянського Союзу. Вона не припинила своєї діяльності саморозпуском, а діяла до того часу, коли в боротьбі із ворогом загинув останній керівник УГВР.

За роки своєї діяльності УГВР (з 1944 до середини 50-х років) провела ряд важливих заходів. Найголовнішими з них є бойкотування виборів 1946-47 років до окупаційної Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УРСР, яке засвідчило про небажання українців перебувати у складі СРСР; наступною акцією була ліквідація УГВР у зародку спроби комуністів нацькувати одних на одних українців зі сходу і заходу; також УГВР здійснила заходи щодо правдивого висвітлення Українських Визвольних Змагань в роки Другої світової війни і після неї на міжнародній арені, формувала сприятливий образ українця у західних країнах.

Створення УГВР було необхідною закономірністю, бо постав всеукраїнський керівний центр національно-визвольної боротьби українського народу, який протиставляв себе агентурному уряду УРСР, вселяв у серця борців за волю України готовність до подальшої безкомпромісної боротьби з ворогом за утвердження ідеї УССД. І, незважаючи на деякі негативні моменти, що мали місце в Закордонному Представництві УГВР, УГВР відіграла значну роль в історії України.

Завдяки діяльності ОУН, збройній боротьбі УПА, політичній консолідаційно-представницькій діяльності УГВР честь Нації було відстояна.

Хорунжий Василь Деревінський

Легендарна Українська Військова Організація

Після поразки національно-визвольної революції 1917-20 рр. частина українців розчарувалася в доцільності продовження визвольної боротьби, збайдужіла і стала на рейки занепадництва, інша частина намагалася легальними, угодовськими методами виторгувати, випросити собі якісь права в окупантів. Проти цього виступили національно-свідомі, загартовані в боротьбі українські військові. Для того, щоб сконсолідувати активних українців для продовження боротьби за незалежність України, вони створили у липні 1920р. перше націоналістичне об’єднання у повоєнний час – Українську Військову Організацію під керівництвом командира корпусу січових стрільців Євгена Коновальця. Вона поставила собі за мету, виходячи з концепції, опори на власні сили, підняти і повести народ на радикальну, безкомпромісну, безоглядну війну із займанцями, відповідаючи на тотальний терор окупантів проти українців антитерором.

Постійними акціями саботажу, нескореності, акціями відплатними вона дала зрозуміти і ворогові, і власному народові, що українці не занепали духом, що чужинська влада є не міцна, що кожен, хто чинитиме злочин проти Нації чи допомагатиме окупантам у цьому, буде покараним, буде виставлений на суд Нації і знищений. Усе це максимально активізувало народ, постійно тримало його в почутті настороженості проти окупанта, будило той приспаний століттями неволі дух національної гідності і войовничості. Жертви, які були неминучими тут, лише посилили, освятили боротьбу, привели до зростання могутності і сили УВО, множили її членство, поширювали мережу УВО по цілій Україні, не обмежуючись лише західно-українськими землями.

Як показали вже найближчі роки, УВО перетворилась у найавторитетнішу політичну силу в очах українського народу, яка сприймалася як справді націозахисна організація, котра стоїть на варті найнасущніших інтересів народу, консолідує борців. Тож не випадково на основі УВО у 1929 році постала Організація Українських Націоналістів, яка поглибила, активізувала і розширила боротьбу за незалежність України.

У липні цього року виповнилося 79 років з часу заснування УВО. Відзначення цієї дати, повертає нас до витоку організованого українського націоналізму, якому в XX столітті судилося вписати найяскравіші сторінки в історію українських національно-визвольних змагань. Для нас, спадкоємців справи ОУН-УПА, героїчна діяльність легендарної УВО завжди буде надихаючим самовідданим прикладом служіння Україні.

Друг Богун

Тільки довір’я мас до руху, а не рецитація в гаслах на зразок партій, допоможе у відбудові Української Держави.

Ярослав Стецько

Акція „Оперний театр”

Шановні друзі, ми продовжуємо розповідати Вам про буремний і героїчний шлях рядових повстанців, які виконували наказ своїми справами, прокладаючи шлях до перемоги, не прагнучи величі і слави для себе, будь-де і завжди залишалися вірними синами України.

Нашим гостем сьогодні є знову давній друг і побратим по боротьбі Григорій Мазурчак.

- Друже Григорію, під час попередньої розмови Ви розповіли про свої бойові будні після легалізації. Сьогодні хотілось би почути розповіді дещо ранішого періоду Вашого життя, тобто часу перебування в УПА.

Пройшов вже не один десяток років, відтоді, коли я перебував у лавах УПА. Наразі, мені пригадується одна акція пов’язана із звільненням наших підпільників від перебування в окупаційній радянській армії, яке було проведено восени 1945 р. Саме тоді я, як спецкур’єр ЦП ОУН, прибув з депешею від сотника „Хріна” із Закерзоння до Головного Командування УПА.

По прибутті, наступного дня мене викликав командир УПА ген. Р.Шухевич. Вислухавши звіт про стан справ на Закерзонні, дав мені зрозуміти, що є спеціальні доручення і наказав у цивільному одязі прибути до Львова за вказаною адресою. Треба зрозуміти, що за неписаними законами не слід задавати зайвих запитань, для чого, з якою метою і т.д., хоча із власного досвіду було зрозумілим те, що переді мною стоять чергові випробування, які вимагали повсякчасної готовності, максимальної внутрішньої організації та холоднокровності. Прибувши до Львова, мав змогу трохи відпочити після важких переходів, привести у порядок себе та свої думки. Я молився, я довго молився, бо цього вимагала моя душа. Згадував друзів, яких не могло вже бути поруч, і щоразу, задумуючись над своєю долею, долею своїх побратимів, долею цілої України, розумів, що „ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть” не приневолять мене зійти із вибраного шляху. Бо я був частинкою воюючої України, бо воююча Україна була в мені. Я був готовий до найтяжчого, заради неї, заради свого народу.

Мені було відомо, що незадовго до помешкання мого тимчасового проживання має прибути ген. Р.Шухевич та продовжити розмову, щодо проведення чергової акції. Десь перед смерканням справді прибув др. генерал у супроводі охорони і наказав мені одягнути однострій капітана НКВС. Воно, звичайно, і смішно, але через молодий вигляд мені для солідності почепили ще й вуса. Вже пізніше я довідався про свою місію. Десь по смерканні радянська влада в оперному театрі запланувала помпезний вечір для своїх офіцерів, серед яких були і наші підпільники, що мусіли таємним чином зникнути, аби вподальшому не постраждали їх сім’ї. Операція по звільненню була до геніальності проста, не дарма ж кажуть, що все просте – геніальне. Я ще із одним повстанцем стрільбою в театрі зчиняємо паніку серед глядачів, далі наші хлопці в одностроях НКВС проводять перевірку документів, відводячи набік найбільш „підозрілих”: наших підпільників та тих червоних офіцерів, на яких вже давно чекала бандерівська куля. Найбільш цікавим є те, що ця акція мала відбутися перед самим носом Львівського обласного НКВС.

Завдяки продуманим та злагодженим діям перший етап акції відбувся бездоганно. Далі я зі своїм напарником та дівчиною-зв’язковою відійшли до Стрийського парку, і приєдналися до групи підпільників (також одягнутих в однострої НКВС). Десь через півгодини в парк привели арештованих офіцерів із театру. Було їх близько 50. Дану групу одразу ж пересіяли – наших в одну сторону, червоних – в другу. Тих, кого звільнили, було чоловік 10-15.

Совєцьких офіцерів, які не могли надати якоїсь важливої інформації, зразу ж розстріляли. Про подальшу долю решти мені невідомо.

- Друже Григорію, а чи були втрати із нашої сторони, і хто ж насправді керував операцією?

Мені випала така нагода бути в оперативному загоні, якому видавав накази та керував сам Головний Командир УПА Р.Шухевич. Щодо втрат, то їх не було, бо ми отриманий наказ виконали чітко, немов годинниковий механізм. Більшовики також нічого детально про операцію не довідалися і всім сім’ям підпільників з їх частин були надіслані додому похоронні листи. Те чого ми прагнули, у цій акції було досягнуто.

- Дякую, друже Григорію, за чергову цікаву та повчальну розповідь. Віриться, що це не остання зустріч із нашими читачами на шпальтах нашого видання.

Василь Деревінський

Андрій Строєвус

Спеціалізований вишкіл

Для зв’язку в екстремальних умовах та для збереження таємниці листування, записів використовується тайнопис.

Найпростішим та придатним до вживання за будь-яких умов є тайнопис, який проявляється за допомогою тепла, а для свого написання не потребує важкодоступних компонентів. Для написання тексту береться тонке перо або загострений сірник. Замість чорнил використовують молоко, яблучний сік (зі свіжого яблука), сік цибулі, сперму. Текст пишеться на чистому листі паперу, на якому потім впоперек написаного вписується текст маскувального змісту невинний, нічого не значущий). Повідомлення проявляється після нагрівання листа праскою, полум’ям сірника чи запальнички, електричною лампою. Тому, потрапивши до місця позбавлення волі, обов’язково перевіряйте всі чисті листи, які були використані для загортання передачі, великі незадруковані місця в газетах та журналах, які вам передають, та листи і записки.

Увага! Уважно передивляйтеся передачу, щоб не з’їсти чи не викинути потрібне Вам повідомлення.

Окрім тайнопису використовується ще шифрування. Надійним і простим у користуванні є літературний шифр. Ключем до нього є заздалегідь обумовлений вірш, пісня або сторінка книги. Літери чи цілі слова замінюються на чотиризначні числа за схемою:

1. для вірша чи пісні.

Перша цифра – номер куплета (приспів рахується другий куплет). Друга – номер строфи. Третя – номер слова. Четверта – номер літери (якщо береться все слово то номер літери береться за „0” або цифрою більшою за кількість літер у слові).

2. для художнього твору, статті.

Всі строки на сторінці розбиваються на „дев’ятки”.

Перша цифра – номер „дев’ятки” строк. Друга – номер строки. Третя – номер слова. Четверта – номер літери. Числа записують словами.

Шифр може бути:

особистий – для запису і збереження інформації (ключ знаєте лише ви);

груповий (відділу) – для передачі інформації між членами відділу (ключ знають лиш члени групи).

Для надійності шифр можна записувати тайнописом.

Увага! Більшість тайнописів, які проявляються термічно, не придатні для тривалого зберігання!

За матеріалами: ”Підручник розвідника”

Москва, 1999.

Інтелігентно, але в… пику

Ввічливо, але в… пику.

Делікатно, але в… пику.

Наші милі стріляні у боях, мучені по сибірах ветерани, повертаючися з акції, вступили, як кажуть, на пиво, і, ґречно попросивши у присутніх дозволу, заспівали своїх пісень.

„Ах лента за лентою…”

„Ой у лісі на полянці…”

Не співати! – раптом закричав якийсь зухвалець. – Тут вам не … – і пішла грубість.

Із-за сусіднього столика піднявся інтелігентний молодик і, затопив йому в пику. Була кров, були зойки. Потім підійшов дніпропетровський поїзд і нахабу запхали у вагон.

Демократія не дає можливості деталізувати подію, а то у крові з носа, вибитому зубі, чого доброго, хтось побачить кримінал. Адже такого способу захисту національної гідності в наших законах, на жаль, не передбачено.

сотн. Петро Бобик

Національна революція, з’єднана з соціальною, окреслюється коротко: націоналістична революція

Ярослав Стецько

ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР Серпень

1.08.1913 – Померла Леся Українка

14.08.988 р. – Великий кн. Володимир запровадив християнство на Україні

17.08.1918 – Народився ідеолог українського націоналізму Д.Донцов

21-25.08.1943 р. – Відбувся III Надзвичайний Великий Збір ОУН

24.08.1991 р. – Верховна Рада проголосила Акт незалежності України

25.08.1698 р. – В московській неволі загинув гетьман Петро Дорошенко

27.08.1856 р. – Народився письменник І.Франко

31.08.1919 р. – Армії УНР і УГА визволили Київ від москалів

31.08.1944 р. – Загинув поет і публіцист, лікар УПА Ю.Липа.

Вересень

1.09.1722 – Народився філософ Григорій Сковорода

1.09.1939 – Початок Другої Світової Війни

3.09.1941 – в Дніпропетровську закінчився марш Похідної Групи ”Південь” під проводом З.Матли

4.09.1985 – Загинув у радянському концтаборі Василь Стус

7.09.1984 – помер патріарх. УКЦ Йосиф Сліпий

12.09.1947 – прихід першого відділу УПА в Західну Німеччину

15.09.1941 – Гестапо заарештувало тисячі націоналістів

20.09.1655 – гетьман Богдан Хмельницький розбив поляків під Городком

20.09.1947 – загинув у бою з поляками Ярослав Старух член Проводу ОУН

22.09.1709 – у Бендерах помер гетьман Іван Мазепа

23.09.1648 – Б.Хмельницький розгромив поляків під Пилявцями

25.09.1921 – атентат С.Федака на Пілсудського у Львові

30.09.1930 – поляки замордували сотника Ю.Головінського, КК УВО

30.09.1945 – польська „пацифікація”, багато забитих і ранених

Шановні Друзі та Подруги, купуйте та передплачуйте видання ОУН та її дочірніх структур: журнали „Визвольний шлях”, „Свобода Народів”, „Українські проблеми”, газету „Шлях Перемоги” та підбірку книг із серії „Бібліотечка молодого націоналіста”, яку видає Молодіжний Конгрес.

НАРОДНИЙ ЧАСОПИС

Дзвін СЕВАСТОПОЛЯ

• це передова битва за честь і гідність українського народу.

Будьте з нами, не давайте топтати наші чесноти, передплачуйте „Дзвін Севастополя”!

Індекс видання – 35332

Ціна на 1 міс. – 0,50 грн., 3 міс. – 1,50 грн., 6 міс. – 3,00 грн.

Видавнича фірма „ВІДРОДЖЕННЯ”

Будучи пресово-видавничою референтурою „Тризуба”, видала з часу заснування понад 2 мільйони примірників видань, більше як 200 назв державницько-патріотичного змісту: „Українська церква і процес національного відродження”, „Нація. Держава. Націоналізм” „Мова і Нація” (В.Іванишин), „Московство” (П.Штепа), „Дух нашої давнини” (Д.Донцов), „Націоналізм та націоналістичний рух” (О.Баган), „Герої Крут”, „Перспективи української революції” (Степан Бандера) та інші. Понад 2/3 з них безкоштовно подаровані школам, бібліотекам, військовим частинам та громадським осередкам, зокрема в східних регіонах України і в східній діаспорі.

Видано також мільйони екземплярів листівок та церковних календарів.

Львівська область, р/р 26006319810390

м. Дрогобич, у Дрогобицькій філії АТ “ЗУКБ”

вул. Шевченка, 2, МФО 325202

Тел. (03244) 3-73-59; ЗКПО 22407558

Пропагандивна референтура ВГСПО „Тризуб” ім. С.Бандери

e-mail: tryzub@karat.te.ua

м. Київ, Чернівці, Ужгород, Луцьк,

вул. Ярославів Вал, 9, (03722) 2-80-59 (03122) 5-28-50 (03322) 5-62-25

(044) 224-70-20

414-56-45

Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Контактні адреси

бульв. Т.Шевченка, 39, вул. Б.Лепкого, 46, вул. Нечуя-Левицького, 4, на Сході можна

(0352) 22-55-42, (03422) 3-11-35, (0322) 35-12-48 отримати в Києві.

26-24-58 (03435) 7-93-15 35-13-02

29-02-05