№1, 1998

ВГСПО “Тризуб” ім. С.Бандери – 5років

Друзі і Подруги!

Виповнюється 5 років з часу, коли на арену української історії з ініціативи ОУН (революційної) вийшла Всеукраїнська громадська спортивно-патріотична організація “Тризуб” ім. С.Бандери. 5 років це невеликий проміжок історії та в перехідний період еволюції Української Держави від УРСР до УССД в час, коли більшість партій вже встигли розколотись, ліквідуватись або виродитись ці роки стали для нас роками становлення і утвердження. Сьогодні ми переконані, що єдиноправильним рішенням було створення молодіжної організації орденського типу, а не партійної, тобто такої що покликана вести боротьбу Української Нації в кожному місті і селі, за кожного пригнобленого українця, а не лише шляхом парламентської балаканини і здобуття владних посад. І саме такий стиль роботи нашої організації зумовив шалений тиск і репресії проти неї з боку ворожих антиукраїнських сил. Жодна інша партія чи організація не зазнали такого пресингу і переслідувань як “Тризуб”. Арешти, суди, тюрми, “випадкові” катастрофи і навіть вбивства ні на крок і ні на хвилину не зупинили нашої організації в її діяльності, спрямованій на утвердження української національної ідеї – ідеї державності Української Нації. При тому всьому організація збереглась і вистояла, нікому не вдалося нас ні залякати, ні розколоти – і в цьому Вашазаслуга. Незважаючи на матеріальні труднощі ви віддавали свою працю, час бо розуміли що Україна понад усе. Ви єдині, хто за свою працю для України не чекаєте ніякої винагороди. І Ви єдині на кого Вкраїна може надіятись.

У час святкування 5-тих роковин нашої організації ми вітаємо всіх тих, хто стояв біля витоків “Тризуба”; тих, хто своїм навіть короткотривалим перебуванням в організації сприяв утвердженню нашої організації, і тих, хто і зараз крокує в лавах “Тризуба” в ім’я утвердження державності, свободи та справедливості на Україні.

Наші найщиріші вітання і слова вдячності – батькам, сім’ям, родинам членів нашої організації, які завжди є для всіх нас першою опорою і підтримкою в нашій боротьбі.

Українська національно-визвольна революція, започаткована попередніми поколіннями, символами яких стали вічної слави Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич, триває і її переможне завершення – наш з вами священний обов’язок.

Бо як не ми – то хто, як не тепер – то коли?

Ми хочемо перемогти, ми можемо перемогти, ми переможемо! І хай допоможе нам Бог.

Слава Україні! Героям Слава!

Провідник ВГСПО “Тризуб” ім. С.Бандери – полковник Василь Іванишин.

Голова Центрального Проводу – полковник Дмитро Ярош.

Наша боротьба – це щось більше, ніж сама національна боротьба, бо наш ідеал свободи – це ідеал всіх вільних людей.

Степан Бандера

Націоналізм – Ідеологія єдності Нації

“Тризуб” бачить своє завдання в тому, щоб підтримувати національно-патріотичні дії різних політичних, громадських і релігійних об’єднань, властей та окремих осіб, сприяти згуртуванню всіх національно-державницьких сил навколо конкретних справ для реалізації української національної ідеї, водночас скрізь, усюди й у всьому протиставлятися ворогам Української Нації, її державності, незалежності, соборності.
“Тризуб” виступає не з позицій згубної отаманщини, а сповідує кредо: “Один Бог, одна Україна, одна ОУН, єдиний провід національно-визвольної боротьби”, – і тому визнає керівну роль Проводу ОУН, бачить себе спадкоємцем справи ОУН-УПА; ідейно і функціонально найближчими нам, спорідненими є Всеукраїнське Братство ветеранів ОУН-УПА і Конгрес Українських Націоналістів.
“Тризуб” – це об’єднання навколо ідеї Любові до України, патріотизму, а не ненависті до когось, ми не шукаємо й не творимо собі ворогів – нашими ворогами є тільки вороги нашої нації. Тому наша боротьба, як учив славної пам’яті Провідник Степан Бандера, це передусім боротьба ЗА (“За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ” – за УССД), у боротьбу ПРОТИ ми вступаємо лише з тими, що виступають проти нашої Свободи, проти права українців бути господарями своєї долі на своїй землі, мати власну державу.
“Тризуб” – не політична, а громадська організація, вона спортивно-патріотична, бо саме ідейно-патріотичний і фізично-спортивний вишкіл членства є основою нашої діяльності. Ми назвали її “Тризуб”, бо метою наших устремлінь є УССД, а Володимирів тризуб – знак княжої України-Руси, символ державності Української Нації, герб України. “Тризуб” приймає ім’я славної пам’яті Провідника ОУН Степана Бандери – Людини, яка стала символом української національно-визвольної революції і довголітньої героїчної боротьби українського народу за свою свободу, незалежність, державність. Кожен член “Тризуба” прагне наслідувати Великого Лицаря нації і з гордістю, як найвищу відзнаку, носить ім’я “Бандерівець”.

Наше ставлення до націоналізму

Він був, є і буде основою нашої організації, нашої діяльності. Ми знаємо інші численні ідеології, але твердо переконані, що тільки український націоналізм рятівний і перспективний для українського народу, а отже – і для нас.

Бути націоналістом – значить мислити і діяти в ім’я нації.

Буде добре нації – буде добре нам і нащадкам нашим. Зігноруємо національні інтереси заради власних – погубимо себе як людей, штовхнемо народ у нову неволю, заслужимо прокляття і мертвих, і живих і ненароджених українців.

Чому орден, а не партія

Орден твориться для культивування в суспільстві ідеї, і члени ордену не пов’язують поширення й утвердження цієї ідеї з якоюсь вигодою для себе. Зокрема “Тризуб” не виборює влади для свого керівництва й членства. Партія – це об’єднання людей, які боротьбу за певні ідеї пов’язують із власним інтересом.

Наш Клич: Бог, Україна, Свобода!
Наше вітання: Слава Україні! Героям Слава!
Наша мета: Українська Самостійна Соборна Держава (УССД) – держава Української Нації на українській землі.
Наша ідеологія – український націоналізм: ідеологія захисту, збереження і державного самоутвердження Української Нації.
Наша організація – не партія, а орден: ми об’єдналися не для виборювання влади для себе, а для того, щоб вибороти для Української Нації власну державу – УССД.
Наше переконання: Тільки червоно-чорний прапор боротьби приведе нас під синьо-жовтий стяг Свободи.
Наша перша заповідь: Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї.
Наш метод: На диявола – хрест, на ворога – меч.
Наш принцип: Як не я – то хто? Як не тепер – то коли? Як потрібно – то можливо!
Наша боротьба: За владу народу, а не за владу над народом.
Наша стратегія: Боротьба за Україну, а не за посади; змагання за право українців бути господарями своєї долі, країни, держави, а не можливість панувати над власним народом.
Наша тактика: Дієва ідея, ідейна дія.
неустанно працювати й утверджувати в суспільстві українську національну ідею – ідею державності Української Нації, необхідної для українців і корисної для чесних неукраїнців в Україні;
скрізь, усюди й у всьому протиставлятися ворогам української нації, її державності, незалежності, соборності;
сприяти згуртуванню всіх національно-державницьких сил навколо конкретних справ для реалізації української національної ідеї.
Наша позиція: Опозиція: ми завжди з народом, а з владою тільки доти, доки вона діє в інтересах нації.
Наше поле діяльності: В усіх областях України і поза нею – у місцях поселення українців; у громадах і колективах, а не лише в сесійних залах, кабінетах і коридорах влади.
Наша орієнтація:
на власні сили, а не на фальшиве благородство і лукаве доброчинство чужинців;
на національно-патріотичну свідомість українського народу, а не на облудні обіцянки і запевнини власть імущих і власті не імущих, але жаждущих;
на добро в людях, а не на “добрих” людей, які, діставшись до влади, здебільшого стають недобрими.
Наше ставлення до неукраїнців:
побратимське – до тих, хто разом з нами бореться за УССД;
толерантне – до тих, хто позитивно ставиться до нашої боротьби за УССД;
вороже – до тих, хто протидіє процесам українського національного відродження і державотворення.
Наші вороги: імперіалізм і шовінізм, комунізм і фашизм, космополітизм і псевдонаціоналізм, тоталітаризм і анархізм, усяка нечисть, що прагне паразитувати на крові і поті українців.
Наші попередники, спадкоємцями яких ми виступаємо: безсмертні лицарі УВО-ОУН-УПА, які в безкомпромісній боротьбі за Україну несхитно протиставлялись трьом найжорстокішим окупантам і двом наймогутнішим імперіям, що прагнули знищити українців як націю і не допустити нашої державності.
Наші соратники: “І мертві, і живі, і ненароджені” борці за волю України, за процвітання нації, за право українців бути господарями своєї долі на своїй землі, за УССД.
Наші побратими: ті, хто не скиглить, а діє, не плаче, а бореться – “За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ”.
Наша опора: усі, для кого інтереси нації вищі від шкурницьких.
Наш відбір членства: не на основі того, хто ким був і в чому клянеться, а виходячи з того, що він для України зробив, робить і готовий зробити.

Ми заявляємо, що ситуацію в Україні може змінити лише сам український народ, об’єднавшись навколо Національної Ідеї під проводом націоналістів, перевівши боротьбу за Україну з парламентської в широкі народні маси.

Василь Іванишин

“Тризуб” ім. С.Бандери

Організація “Тризуб” ім. С.Бандери створена 14 жовтня 1993 року як відгук на політичні процеси, що відбувалися на той час в Україні. Надії і сподівання деякої частини електорату та людей, які самоназвалися провідниками, на те, що радянська Україна еволюціонує в напрямку України української, не справдилися. Та й не могли справдитися, бо стара компартійна еліта закріпилася, взявши у свої руки політичні та економічні важелі.

Частина людей, що зараховувала себе до націонал-демократичного табору, відкрито зрадила інтереси народу – скорумпувалася, інша частина не витримала випробування владою. Дірвавшись до матеріальних благ, забула, хто і чого посилав її до влади. Ще одна частина взялася за розбудову партійного життя, щоб з часом шляхом виборів прийти до влади.

Напевне, що така ситуація повністю влаштовувала тих, хто, не змігши зупинити розвалу Союзу внаслідок “оксамитових” національних революцій, витворив такі правила гри, при яких подрібнені на безліч організацій національні сили ніколи до влади не прийдуть, а якщо хтось і прийде, то на нього знайдуться чітко вироблені методи впливу.

Тому дуже гостро постало питання продовження штучно призупиненої національно-визвольної революції. Та при цьому виникали великі суперечності. Так, досвід минулого, зокрема боротьби 40 – 50-х років, підказував, що передумовою ефективності національно-визвольних змагань є єдність їх керівництва. А нас переконували, що зараз Україну врятує той чи інший лідер, “бо він постраждав”. Молоді люди тяглися до націоналізму, а новоявлені “батьки народу” їх запевняли, що це – історичний пережиток і що нас ощасливить космополітичний деморалізм. Молодь прагнула політичного самоутвердження, а їй відводили роль хлопчика на побігеньках у чергового лідерчука чи вождика. Нас пекла відсутність нації, а нам торочили про права людини. Кращі з молодих бунтували проти того, що коїться у державі, яка називає себе українською (продовжується нищення української нації), а їх зацитькували, бо це, бач, фашизм і шовінізм.

Ми говорили про деградацію і криміналізацію серед молоді та юнацтва, про потребу їх патріотичного, морального і фізичного вдосконалення, а у відповідь чули, що на це немає грошей, бо в нас криза. Ми говорили про необхідність продовження боротьби за державність української нації, а нас повчали, що треба не боротися, а працювати. Ми казали, що народ не зможе виробити стільки, аби мафія не подужала усе це вкрасти, а нас переконували, що треба вчитися працювати. Ми говорили про беззахисність народу і держави, про сваволю чинуш, про безкарність антиукраїнських сил, а нам твердили, що ми маємо вже державу, яку визнав світ. Ми запитували, чи цей “світ” коли-небудь пролив хоч краплину своєї крові, або пожертвував хоча б цента для нашої свободи? Від нас відмахувалися, як від нерозумних дітей. Тоді й прийшло розуміння, що необхідно творити організацію іншого плану, організацію не партійного, а орденського типу, яка буде виборювати владу не для себе, а для української нації. Тобто повести діяльність “не лише в сесійних залах, кабінетах і коридорах влади, а скрізь, де є українці”.

Так з ініціативи революційної ОУН була створена організація “Тризуб”, яка не могла діяти з позицій згубної отаманщини, а лише з погляду “Один Бог, одна Україна, єдиний Провід національно-визвольної боротьби”.

Організація чітко окреслила націоналістичні засади і постановила виконувати в суспільстві такі функції, як пропагандивну (тобто пропаганда національної ідеї), вишкільну (тобто організація чітко поставила мету якісної і систематичної підготовки членства), а також функцію націозахисну (захист честі і гідності Української Нації) і вже у 1995 році, провівши значну кількість резонансних акцій, організація почала перетворюватися з простого факту існування у фактор національного життя.

Більше того, не справдились погрози деяких можновладців, що “Тризубові” Збруч не подолати. Чисельність членів “Тризубу” з Наддніпрянської України вже тоді перевищувала кількість “західняків”. “Тризуб” став дієвою організацією, про нього заговорили. Чого варті хоча б слова колишнього міністра оборони К.Морозова про те, що “такі хлопці могли б бути найкращим зразком для справжньої української армії!” Але комусь хочеться, щоб українська молодь спивалася, одурманювала себе наркотиками, поповнювала кримінальні структури, а не займалася справами, корисними для Церкви, громади, України. Та найбільшою загрозою для “власть імущих” було те, що в організацію не вдалося вклинитись представникам різних спецслужб. “П’ята колона” і антинародний режим, який панує сьогодні, не змогли звести на манівці організацію та її лідерів.

Більше того, в Україні зріла потужна молода націоналістична сила, за якою буде майбутнє. Це вже не сивочолі ветерани ОУН-УПА зі славним минулим, а молоді юнаки, які готові це минуле повторити і цього разу перемогти. Тому “п’ята колона” вирішила вдарити по молодих паростках і знищити їх.

Є три причини щодо репресій нашої Організації:

**1. **“Тризуб” – організація націоналістична насправді, а не тільки на словах;

**2. **“Тризуб” створений і діє без “ведома и влияния” тих, “вчорашніх”, що стали “нинішніми”, успадкували не тільки посади, але й страх перед бандерівцями – незламними борцями за право українців бути господарями своєї долі на своїй землі;

**3. **“Тризуб” поширив свою діяльність по цілій Україні.

Цього удару відкрито завдано на Сході України: хлопців з організації кидали в СІЗО, били, керівники опинялися за ґратами, на “Тризуб” нацьковували кримінальні структури, переслідували родичів членів організації, залякували близьких і рідних. З огляду на ці причини організація перейшла на цих теренах до закритих форм діяльності.

У Західній Україні така модель не могла бути випробувана. Тут потрібно було перевірити ґрунт і тому було вирішено провести нібито легітимний судовий процес, інкримінуючи організації воєнізований характер (хоча в Конституції такого терміну не має, отже процес був абсолютно антиконституційний). Таким чином робилася спроба політичній справі надати кримінального характеру. Організацію назвали воєнізованою тому, що в ній “… є дисципліна, підпорядкованість, фізична підготовка, однострій”. Це абсолютно безглузде звинувачення можна застосувати взагалі до будь-якої організації (юнацької організації чи спортивної секції). Але ще більш вражаючим фактом є те, що такий процес вже раз проходив тут, у Західній Україні, коли у 1926 році польський окупаційний режим зняв з реєстрації організацію “Луг”. У таємних циркулярах тоді наголошувалося, що “хоча “Луг” декларує за статутом гімнастичну і культурно-освітню діяльність, однак в низці осередків його діяльність є антидержавною, оскільки виховує молодь у військовому дусі, прикриваючись гімнастичними вправами. Доказом тому є те, що члени товариства діляться на чети, ходять в колоні по чотири, а також роблять вправи з топірцями, які нагадують карабіни". В “незалежній Україні” для висунення звинувачення вистачило того, що в організації “займалися фізичною підготовкою, ходили строєм до пам’ятника Т.Г.Шевченка і звертались один до одного – “друже” (із вироку суду над Головою Секретаріату “Тризубу” І.Сутою).

Звісно, окупантка Польща не могла допустити існування української патріотичної організації. Але ж виходить, що сьогодні Україна …теж окупована, і методи застосовуються тут ще жорстокіші, бо польська влада лише зняла “Луг” з реєстрації, а в Україні за членство в “Тризубі” судять, кидають за грати до камер смертників або спеціально обладнаних для тортур “музичних шкатулок”.

Усі державні мужі намагаються довести, що лише нереєстрація організації є причиною переслідування. Але чи потрібно було за це кидати одного з членів “Тризуба” в СІЗО, а на іншого оголошувати всеукраїнський розшук? Та, власне, сьогодні питання реєстрації “Тризуба” є більш важливим для тих, хто бореться проти нього, ніж для самої організації. Бо, як відомо, ОУН не реєструвалася ні за польського уряду, ні за німецького, ні за радянського, при тому ефективно діючи. Причому якщо в деяких містах “Тризуб” зареєстрований, то там з його членами проводяться “виховні заходи” деякими антиукраїнськи налаштованими представниками КГБ (чи то пак – СБУ) і то в добре відомій формі розмов “залізного Фелікса” з букетом погроз і шантажу, викликаючи неповнолітніх юнаків і юначок через військкомати та навчальні заклади та заставляючи їх підписати заяви про нерозголошення “державної таємниці” і про співпрацю.

Незважаючи на такий шалений тиск, організація зуміла не лише вистояти, але й зрости і утвердитись. 5 років існування “Тризуба” показали ефективність організації саме орденського типу. Сотні вишколів, пропагандивних рейдів та акцій, націозахисних дій, сотні тисяч екземплярів пропагандивної літератури, ненависть до нас з боку ворогів довела, що “Тризуб” може вести боротьбу Нації за продовження національно-визвольної революції.

Слава Україні! Героям Слава!

Ми переконані, що Україну врятують лише націоналістичні принципи: „Один Бог, одна Україна, одна ОУН, єдиний Провід національно-визвольної революції”, Національна Ідея, як єдина ідеологія державного будівництва.

Василь Іванишин

З історії “Тризуба”

1993 рік

14 жовтня – створено громадську спортивно-патріотичну організацію “Тризуб” ім. С.Бандери.

1994 рік

1 січня – у с. Угринів Старий відзначення дня народження сл. п. Провідника Степана Бендери.

13-15 травня – націоналістично-вишкільний табір “Від Ідеї до Чину”, м. Яремче.

7 листопада – протистояння з комуністичними силами в м. Харкові. Органами правопорядку затримано 18 членів “Тризуба”.

18-20 листопада після збору-вишколу провідників обласного рівня в м. Вінниця “Тризуб” став реальністю у 18 областях України як Всеукраїнська організація.

1995 рік

1 січня – у с. Угринів Старий на батьківщині сл. п. Провідника Степана Бандери, в день його народження, присягла на вірність нації перша сотня “Тризуба” Івано-Франківщини.

18-21 травня – охорона Всеукраїнської Прощі в с. Зарваниця Тернопільської області.

28 травня – охорона Запорізької обласної організації Конгресу Українських Націоналістів, нейтралізація комуністичного пікету.

26 липня-6 серпня – двотижневий похід у Крим і взаємодія з кримськими татарами.

1 вересня – Великий Збір ВГСПО “Тризуб” ім. С.Бандери, обрання головою Центрального Проводу Василя Іванишина.

14 жовтня – марш 5-ти сотень “тризубівців” центром Києва до річниці створення УПА.

1996 рік

1 січня– у с. Угринів Старий відзначення дня народження сл. п. Провідника Степана Бандери.

18-20 травня – охорона Всеукраїнської Прощі в с. Зарваниця. Передача повноважень голови Центрального Проводу “Тризуба” Василем Іванишиним – Дмитру Ярошу в присутності Голови Проводу ОУН Слави Стецько та 1000 осіб членства “Тризуба”.

30 червня-7 липня – тижневий похід по Донеччині, присвячений Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року.

5 жовтня – незаконний двогодинний штурм спецпідрозділами міліції і “Беркута” в кількості 500 осіб Чернівецького АТ “Машзавод”, охорону якого здійснювали 39 членів “Тризуба”.

В цьому році розпочалися арешти за сфабрикованими справами та судові процеси в Донецьку, Харкові, Дніпродзержинську. З огляду на ці причини організація перейшла на цих теренах до закритих форм діяльності.

1997 рік

1 січня – у с. Угринів Старий відзначення дня народження сл. п. Провідника Степана Бандери.

26 травня – охорона Патріаршого Собору УАПЦ, м. Київ.

Влітку відбувся відкритий політичний процес над членом Центрального Проводу “Тризубу” І.Сутою, що спричинив у місті Тернополі акцію громадської непокори, нові арешти та судові справи.

Червень-серпень – три двотижневих міжнародних вишколи на Тернопільщині.

5-7 липня – участь у святкуванні 900-річчя м. Теребовлі, де було стягнуто 1000 осіб правоохоронних органів і “Беркута”.

19 жовтня – прийняття участі у відкритті пам’ятника С.Бандері у м. Бориславі.

1998 рік

1 січня – у с. Угринів Старий відзначення дня народження сл. п. Провідника Степана Бандери.

9-18 січня – двотижневий всеукраїнський вишкіл керівників обласного і районного рівнів на Тернопільщині.

10-11 січня – відбувся Другий Великий Збір “Тризубу” ім. С.Бандери. Головою Центрального Проводу обрано Дмитра Яроша.

Січень-березень – підтримка кандидатів-націоналістів на виборах.

Травень – місячний всеукраїнський вишкіл у Карпатах.

27-28 червня – охорона Третього Великого Збору КУН у м. Києві.

3-5 липня – молодіжна Проща в с. Зарваниця.

15-22 липня – пропагандивний рейд по Дністру від Галича до Заліщиків на катамаранах і байдарках, присвячений 1100 річчю Галича.

Липень – тижневий пропагандивний сплав на плотах по річці Ворсклі в Полтавській і Сумській областях.

25-27 липня – всеукраїнський вишкіл керівного складу на Львівщині.

14 жовтня – відзначення 5-ти річчя “Тризубу” і святкування 56-річниці створення УПА в м. Тернополі.

Кінець жовтня – планується черговий політичний процес у Львівському обласному суді над членом Центрального Проводу “Тризубу” ім. С.Бандери Євгеном Філем та заступником голови Тернопільської обласної УКРП Василем Деревляним.

Видавнича фірма “ВІДРОДЖЕННЯ”

Будучи пресово-видавничою референтурою “Тризуба”, видала з часу заснування понад 2 мільйони примірників видань, більше як 200 назв державницько-патріотичного змісту: “Українська церква і процес національного відродження”, “Нація, Держава, Націоналізм”, “Мова і Нація” (В.Іванишин), “Московство” (П.Штепа), “Дух нашої давнини” (Д.Донцов), “Націоналізм та націоналістичний рух” (О.Баган), “Герої Крут” та інші. Понад 2/3 з них безкоштовно подаровані школам, бібліотекам, військовим частинам та громадським осередкам, зокрема в східних регіонах України і в східній діаспорі.

Також видано мільйони екземплярів листівок та церковних календарів. В 1999 році “Відродження” планує видати до 90-річчя з Дня народження С.Бандери його працю “Перспективи української революції”. Тому звертаємося до ВАС друзі, побратими, симпатики з проханням стати меценатом у виданні цієї книги.

Львівська область р/р. 26006319810390

м. Дрогобич У Дрогобицькій філії АТ “ЗУКБ”

вул. Шевченка, 2 МФО 325202

Тел. (03244) 3-73-59 ЗКПО 22407558

“Тризуб” ім. С.Бандери – це тисячі юних сердець, що віддали себе служінню Нації. Це: викладачі вищих та середніх навчальних закладів, редактори газет і журналісти, науковці і обдаровані поети, це прості робітники, селяни, спортсмени, а головне – це ідейно вишколена та жертовна молодь, за котрою майбутнє України. Якщо тебе печуть болі України і її інтереси ти ставиш вище особистих – Твоє місце серед Нас.

Пам’ятай! НАЦІЯ не здобуде НІЧОГО, якщо боротиметься за ЩОСЬ, а не за ВСЕ, що їй належить. Встань і борись! Здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як колись, і творила нове життя по власній уподобі і по своїй волі. Ми хочемо перемогти, ми можемо перемогти – ми переможемо!

№2, 1998