Про провідників для народу
Митрополит АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ
Наступають часи, коли і в українській державі, і в нашім краю мусить наш народ видати пребагато людей, що на провідних становищах будуть мати довірене собі загальне добро у всіх напрямах народного і економічного життя. Історичне становище, в якім доводилось нашому народові і тут, і там жити, виявило, що у нас мало людей, а пребагато треба в кожному напрямі праці. І на церковній, і на народній ниві справджується те пам’ятне і велике слово Христа: «жнива великі - женців мало».., широко і далеко простягаються лани, пожовклі вже, готові, а женців мало. Ми всі до одного відчуваємо ту елементарну потребу людей. Маємо всюди виконати великі завдання, а для них розмірно такі малі сили.
Віруючий християнин в такому становищі не може забувати той наказ Христа: «Благайте Господаря жнив…» Треба нам піднести всенародний молитовний крик до неба про людей, великих, провідних, визначних, святих людей. Мусимо собі випросити, бо випросити пребагато можемо; ми у це віримо, ми це з досвіду знаємо. Мусимо випросити собі великих святих, діячів, апостолів, учителів, які б і у нас зміцнили католицьке життя, і понесли прапор святої Унії на цілу українську державу, святих і великих провідників у всіх напрямах життя церковного і народного. Нехай та молитва стане всенародною, щоденною молитвою, нехай її повторюють і діти в школі, і народ, зібраний в Церкві, і священики при престолах; хай розуміють її необхідність всі християни. Як так щодня три тисячі Служб Божих і кільканадцять тисяч Причасть було б пожертвувано Богові в тому намірі, ніхто з віруючих християн не міг би сумніватися, що Бог дасть нам тих великих людей, яких вимагають і часи, і становище нашого народу. «Якщо ми лукаві вміємо добрі дари давати дітям нашим, то наскільки більше Отець наш небесний дасть тим, що просять у Нього», Упоминаймося о ті дари, як та убога вдовиця в Євангелію о суд (Лк. 18,1-7), як той сусід о хліб (Лк. II), просімо на весь голос, як той сліпець (Лк. І 8), а покірно, як та хананейська наречена (Мт. 15), а без найменшого сумніву Бог вислухає наші молитви. Хто жне бачить, яким неоціненним скарбом є один великий святий, що сам бере на рамена тягарі, яких цілі покоління не могли здвигнути? Хто ж не бачить, яке добро для народу у цьому житті, але і для Церкви, і в духовному житті – великі геніальні учені чи поети, що як вірні християни підносять цілу християнську культуру народу вище, ніж багато довгих минулих поколінь? Хто ж не бачить, які потрібні великі геніальні провідники народу в житті політичнім, які, за Божим законом, зуміють розв’язувати найбільші труднощі, що стають на дорозі в розвитку народного державного життя, або генії, що провадять народ в нові світлі епохи розвитку, розквіту, добробуту?
Таких людей треба нам, і таких людей можемо у Бога випросити. Всевишній, котрий щодня творить кілька тисяч душ тих дітей, що мають народитися, а опісля вливає в них свою благодать в Тайні святого Хрещення, а в Тайні Миропомазання дає їм Святого Свого Духа, дасться легко упросити, й наділить ті душі або бодай деякі з них і природними обдаруваннями генія, розуму, серця, талантів, і надприродними талантами благодаті, що ведуть людей дорогами святості. Видасться, що Бог, даючи нашому народові задарма без наших молитов щодня по кілька тисяч душ новонароджених, легко дасть на просьбу хоч би кожного з нас одну вищу і досконалішу душу, вищий ступінь благодаті бодай для одної з них.
Дай Боже, щоб це покоління видало великих, могутніх, святих людей і у всьому відповіло нашим надіям і нашим за них і за весь народ молитвам, «Господи! Господи споглянь з висоти й побач і відвідай виноградник цей, який насадила правиця твоя…»
Всемогутній Творче і Царю Всесвіту, Спасителю наш Ісусе Христе, що всім серцем любиш весь людський рід, а в своїм безмірнім Провидінні безнастанно думаєш про кожнен народ зосібна, глянь милосердно і на наш український народ, що з повною надією звертається до Тебе, свого найліпшого Отця і Премудрого Царя.
Ми, діти українського народу, слухняні Твоїй святій волі, любимо всі народи, що ти їх окропив святою Своєю кров’ю на хресті, а передусім любимо християнською любов’ю наш український народ; тим-то в любові до нього, а радше до Тебе, наш Боже, просимо: прости йому всі провини, виправ злі його нахили, а добрі зміцни; змилосердься над ним у всіх його потребах; борони його перед несправедливостями неприятелів та безнастанно зливай на нього щедре Своє благословення.
Благаємо також про особливу опіку і поміч для нього, щоб серед усіх досвідів та спокус світу диявола і його слуг міг завжди зберігати небесне світло, перемагати витривалістю в добрі всякі труднощі і завжди належати до благословенного Твого Божого Царства: і тут, на цьому світі, і в небесній вітчизні.
Дай нам ту ласку, щоб ми всі до одного, злучені єдністю віри і союзом любові під проводом Твоїм і святої Твоєї вселенської Церкви, ішли завжди дорогами правди і справедливості, любові та спасення. Пошли українському народові святих, великих Своїх слуг, щоб прикладом і словом були його мудрими провідниками у всіх напрямах народного, суспільного і політичного життя, дай його провідникам світло Твоєї премудрості з неба, дай йому численне, добре і святе духовенство. Заопікуйся його молоддю, щоб не втрачала ласки святого Хрещення, отримувала в родині і в школах основне християнське виховання і виходила на корисних синів свого народу. Благослови всі наші родини, щоб панували в них згода і любов, щоб батьки були зразковими і ревними християнами, а матері вирізнялися мудрістю, побожністю і дбалістю в вихованні дітей; заохоти багатьох з-посеред нашого народу до життя досконалішого до святості; поклич багатьох в кожному поколінні до стану законного, до послуху святим Твоїм євангельським радам, до апостольських трудів, до геройських жертв за справи Церкви і народу.
Просвіти всіх нас, схили всі серця, щоби всі якнайліпше пізнавали і цінували святу католицьку віру, а визнаючи її – чулися щасливими, стояли при ній непохитно, хоч би треба було зазнати і мученицької смерті, та за законами святої Твоєї віри упорядковували ціле життя.
Благослови також і дочасне добро нашого народу, дай йому вільно розвивати його природні, Тобою дані сили, обдаруй його правдивою і незіпсованою просвітою; благослови його працю на всіх полях науки, мистецтва і добробуту та поблагослови всіх і все, щоб наш народ, живучи мирно і щасливо, міг Тобі добре служити, а з Твоєю поміччю одержати вічну небесну вітчину.
А Ти, Пресвята Богородице, Непорочно Зачата, Мати і Цариця руського краю, св. Обручнику Йосифе, Покровителю вселенської Церкви, св. Архангеле Михайле, св. Володимире і св. Йосафате, і ви всі, Покровителі українського народу, опікуйтеся завжди тим народом, щоб став народом святим, виконував своє Боже посланництво, навернув весь Схід до світла віри, спричинився до спільного добра роду людського, був поміччю і потіхою святої католицької Церкви, а вічному Царю приносив безперервну славу, честь і поклін во віки вічні. Амінь.
Прохання про жертовні душі
«Він свою душу поклав за нас, то й нам треба класти душі за братів наших» (11 в. 3,16).
Усюди грішників багато, а де ж ті, що готові життя віддати за спасення грішників? Таких, здається, треба би сотень і тисяч.
Про таку саму роботу та про жертву зі себе Христос говорить: «Свою душу кладу за вівці, І інші вівці маю, що не з цього стада. І ті треба мені привести». Себто треба, щоб люди Мені їх привели тим самим способом, яким Я їх самих і всіх людей рятую, кладучи життя за них.
І де ж ті, що готові цю жертву зробити? Всевишньому не треба, щоб кривавим способом життя своє віддавати за спасення людей. Може, прийдуть і такі часи. Може бути, що для спасення народу треба буде і кривавих жертв, і що тих жертв буде треба буде стільки, скільки лише знайдіться готових таку жертву із себе зробити.
Нам сьогодні ще не доводиться криваву жертву складати, але вже сьогодні треба нам ретельними, щоденними, тривалими і покірними молитвами випрошувати з неба таких робітників, щоб цілковиту жертву із себе робили.
Дай нам, Боже Всемогутній, таких робітників при Твоїм жниві, щоб ніхто з них не завагався ані на хвилину і кров пролити, коли б того було треба для спасення хоч би одної душі, що відкуплена Твоєю Пресвятою Кров’ю.
Дай нам, Всемогутній Боже, щоб у наших рядах, і духовних, і світських, знайшлось у слушну пору досить людей пожертви, щоб не завагались перед останнім і вирішальним кроком. Дай нам, Всемогутній Боже, ще й сьогодні, щоб поміж нами було досить душ, готових на жертву. Для справи нашого власного спасення, для Твоєї справи між нами треба, щоб ми по змозі всі були готові на всяку жертву для своєї справи.
Стережіться, щоб у Ваших жертвах не було одного, що їх псує і перед чим мушу Вас перестерегти. Цією нестачею Вашого запального патріотизму є поспіх і нерозважність. Ви заскоро, ще не приготовані, рветеся до праці для загалу, до політики. Вам видасться, що жовнір на полі битви не може призупинитися, не може задуматися, розмислити. Ви думаєте, що жертва тим успішніша, з чим більшою бравадою вона принесена, а через те – з більшою нерозважністю. Однак через те скільки ж то жертв, принесених найблагороднішими поривами найкращих з-поміж Вас, стає не тільки безуспішними, але просто шкідливими!? Треба ж у житті і з’ясовувати духа, треба ж розмислити, чи дух, що веде у той напрям, є духом добрим, духом від Бога.
Служба любові, мої Дорогі, не знає лаврів, поки жертва ще не повна; а жертва однієї хвилини не заступить довголітньої муравлиної праці. Не поривами одної хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крові і смерті багатьох поколінь рухається народ. І легше часами кров пролити в одній хвилині ентузіазму ніж довгі літа з труднощами виконувати обов’язки і зносити спекоту дня, і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довіри своїх. І нестачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання, не чекаючи лаврів за перемогу ані винагороди за заслугу!
Молитви. – Львів: Папуга, 2004.