Ut sementem feceris, ita metes

15 квітня 1944 року чорти забрали до себе радянського генерала Ватутіна. Командир 1-ого українського фронту зігнив заживо ще на цьому світі, внаслідок сепсису від повстанської кулі.

29 лютого 1944 на Волині генерал переїжджав через місцевість, де активно діяли повстанці ОУН - УПА. Кортеж із 4-х машин, проїжджаючи через українські села, зупинився розібратися, що за постріли лунають в селі і був обстріляний невеликою групою воїнів Упівців (15-30 осіб за різними даними).

Генерал отримав кулю навиліт в район дупи, яка розрдробила стегнову кістку. Водій генеральського джипа, дружньої союзу Америки, втік під час обстрілу. Генерала евакуювали спочатку на іншій машині, яка застрягла, а потім на кінних санях. Тільки через добу була надана кваліфікована мед. допомога зігнаними з Києва та Москви кращими хірургами. Але ніщо вже не могло врятувати підстреленого Ватутіна - навіть висока ампутація ноги не завадила поширенню сепсису.

Район бойового зіткнення був прочесаний енкаведистами, під приводом пошуку причетних повстанців знищено та заарештовано сотні людей мирного населення. Цікавим фактом є те, що повстанцями були захоплені фронтові документи найвищого командування фронту.

Цей прецедент доводить, що навіть найвище вороже керівництво не застраховане від добре вишколеної групи українських націоналістів. Наші руки довгі, а серце холодне.

*До речі, генеральський син з юного віку страждав від туберкульозу кісток і пересувався на милицях - совпадєніє, чи карма?

​Служба новин і повідомлень ВО «Тризуб» ім. С. Бандери