Чорнобильська трагедія

Приблизно о 01:23 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два теплових вибухи, які повністю зруйнували реактор.

Так розпочався день, який згодом на календарі українців стане для кожного по-своєму трагічною датою. Хоч біда охопила не тільки територію тодішньої УРСР, а й більшу частину Європи, викид радіації після аварії на ЧАЕС дійшов навіть до східної частини США.

Ця катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики,як за кількістю потерпілих від її наслідків людей,так і за економічним збитком.

Все це трапилось через невдалий експеримент, який розпочався 25 квітня 1986 року. Верхівка СРСР усвідомлювала ризики цієї затії та знала, до чого може привести невдача, проте, це їх не спинило. Випробування мали проводитися при великій потужності, але за наказом Анатолія Дятлова цифра була опущена до допустимого мінімального значення, після цього почала безконтрольно знижуватись далі, через цей процес розпочалось отруєння активної зони реактора й для того щоб підняти потужність, було прийняте рішення витягнути частину стрижнів управління.

О 1:23:04 почався експеримент. У цю мить жодних повідомлень про несправність не було. Через зниження обертів насосів, почалася негативна реакція, проте система керування успішно цьому протидіяла.

О 1:23:40 оператор натиснув кнопку аварійного захисту. Керівні й аварійні стрижні почали рухатись до низу занурюючись в активну зону реактора, але за декілька секунд, теплова потужність реактора стрибком зросла до невідомо великої цифри ( потужність зашкалювала на всіх приладах вимірювання).

Сталися два вибухи з інтервалом в декілька секунд - це зруйнувало реактор.

Зрозуміло, що керівництво Радянського Союзу не могло допустити розповсюдження інформації у світі про аварію, й тому в перший час приховувало все навіть від своїх громадян,що на жаль понесло за собою серйозні наслідки для 130 000 жителів Київської області,яких евакуювали із запізненням, та загалом 600 000 осіб, насамперед ліквідаторів катастрофи, які зазнали найбільшого ураження. Власні амбіції та авторитет виявився для Союзу важливішим ніж життя та здоров’я невинних людей. Коли за кордоном влада била на сполох через підвищення радіаційного фону, в Прип’яті діти спокійно йшли до школи.

Саме героїчний подвиг ліквідаторів ми згадуємо цього дня, адже ці люди не шкодуючи свого здоров’я кинулись “гасити наслідки”

Ващук Микола Васильович - командир відділення 6-ї воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип’ять.

Кібенок Віктор Миколайович- начальник караулу 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип’ять.

Акімов Олександр Федорович - начальник зміни 4-го енергоблока ЧАЕС.

Баранов Анатолій Іванович - старший черговий електромонтер електричного цеху ЧАЕС.

Бражник В’ячеслав Степанович - машиніст парової турбіни турбінного цеху ЧАЕС.

Дегтяренко Віктор Михайлович - черговий оператор реакторного цеху Чорнобильської АЕС.

Ці люди, та багато інших ліквідаторів зі всієї України, по праву мають звання героїв та багато інших відзнак, вони заслуговують на повагу та вічну пам’ять про свій подвиг, а влада СРСР - на вічну ганьбу за свій жахливий злочин.

​Служба новин і повідомлень ВО «Тризуб» ім. С. Бандери