Провісник самостійності – Міхновський
31 березня 1873 року в с.Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (теперішній Згурівський район Київської області) народився видатний український громадський діяч, адвокат, публіцист, націоналіст-самостійник Микола Міхновський.
Народився він у сім’ї православного священика, який походив з давнього козацького роду. За словами історика Дмитра Дорошенка, батько Миколи з дитинства прищеплював дітям любов до України, її культури та виховував у дусі самостійництва, що вплинуло на формування особистості і поглядів юнака. С. Шемет дуже тепло згадував свою першу зустріч з Міхновським-студентом: “Він всіх нас зачарував, і моїх старих, і всю молодь, що зліталась з околиць до нашого хутора на зов української пісні і українського слова, котрі бриніли, як відроджена надія нації”.
Важко переоцінити вклад Миколи Міхновського в український рух. У вісімнадцятирічному віці він стає членом Братства Тарасівців, яке мало за мету боротьбу за самостійну Україну. Після створення у 1900 році Революційної української партії, розробив для неї програму – брошуру «Самостійна Україна», в якій відстоював національний ідеал української нації – самостійну і соборну державу. У 1905 році в Лубнах без дозволу влади Міхновський разом із братами Шеметами випустили перший український часопис «Хлібороб».
У 1902 році Микола Міхновський заснував у Харкові Українську народну партію – першу українську націоналістичну партію і сам же ж сформував її політичне кредо – «Десять заповідей УНП». Саме в цих заповідях Міхновський написав свої відомі фрази – «Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна – республіка робочих людей.» та «Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.»
З початку української революції 1917-1921, коли Центральна рада бачила Україну лишень як автономію у складі Росії, Микола Міхновський відстоював потребу самостійницької політики і домагався від УЦР проголошення незалежності. Відкинувши пацифістську політику, вів діяльність по створенню української армії, з його ініціативи були створені Перший український полк імені Богда́на Хмельницького та Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка. За Гетьманату перебував у опозиції до влади, а під час антигетьманського повстання, Міхновський був одним із тих, хто виступав за примирення сторін.
Останні свої дні Микола Міхновський прожив у Києві. 3 травня 1924 року його було знайдено повішаним у садку в садибі Володимира Шемета, де він квартирував. Було розповсюджено чутки про самогубство та дослідник Петро Мірчук стверджував: “… не існувало ніколи і не існує ніякого доказу, що М. Міхновський покінчив життя самогубством. Ніякої записки про свій самогубчий замір Міхновський не залишив, перед ніким ніколи думки про самогубство не висловлював. Сам факт, що його знайдено повішеним в приватному саді, аж ніяк не можна вважати якимсь доказом самогубства…”.
Вірогідно, що видатний український революціонер, державник-самостійник Микола Міхновський був знищений за наказом з москви, як були знищені і тисячі інших діячів українського національного відродження, що своїм словом, своїм прикладом боротьби несли велику загрозу чужинському пануванню над нами.
Помсти смерть великих лицарів!
Служба новин і повідомлень ВО «Тризуб» ім. С. Бандери