Драгобрат: перша перемога
Події в Ужгородському апеляційному суді, де розглядали справу затриманих на Драгобраті правосекторівців, вкотре довели, що перемагати репресивну машину цілком можливо. На жаль, виключно тими способами, які довели свою ефективність під час Майдану – публічністю і громадським тиском на суддів та прокурорів. Усі інші, передбачені законом способи, не діють в умовах системи, яка ухвалює на рік менше 1% виправдальних вироків.
Усі учасники подій на суді показали себе такими, якими вони є насправді. Бійці ПС – незламними, суд – продажним і наляканим, прокурори – підлими і безпринципними, Москаль – брехливим і боягузливим, нечисельні народні депутати – завзятими і по-справжньому народними, а так звані правоохоронні органи – такими ж псячими і холуйськими, як і в часи Януковича.
Зрештою, сама справа про події на Драгобраті є чудовою ілюстрацією того, як швидко незавершена революція пожирається контрреволюцією. Старі репресивні методи є занадто простими та привабливими, щоб такі моральні виродки, як Москаль, Аваков та інші недолюдки могли від них відмовитися.
Відтак можемо констатувати, що з реальних доказів проти п’ятьох наших побратимів у слідства є лише оте відео з камер стеження. Причому слідство довго і нудно відмовлялося на наші вимоги це відео надати – можливо, вважало його найбільшим “козирем”, або просто усвідомлювало, що на відео нічого особливо компроментуючого для арештованих нема. В усякому разі, криво і косо змонтована версія цього відео таки побачила світ, але викликала, м’яко кажучи, скепсис навіть у затятих порохоботів.
До речі, ця криворукість мусорського відеомонтажера підклала прокурору по справі добрячу свиню. На відеонарізці, скажімо, просто немає того, що закидають другу “Бєсу” – він лише з “особливим цинізмом і з мотивів неповаги до суспільства” розбороняв бійку та курив на вулиці.
Але відео не дає жодного уявлення про те, звідки бійці ПС отримали чисельні ушкодження і вогнепальні поранення, а також – через що власне стався конфлікт. Ці шматки були вирізані і прокуратура дуже опиралася тому, щоб суд розглянув повну версію відеозапису. Причиною цього може бути те, що наших хлопців йовбаки катували у присутності так званих правоохоронних органів, а можливо і за їхньою безпосередньою участю. Про це правосекторівці заявили на суді, але для суду це не стало достатньо вагомим аргументом.
Попри це, результат апеляції в Ужгороді ми можемо вважати перемогою.
По-перше, суд таки визнав бійців ПС потерпілими. Це очевидне рішення далося суддям важко, хоча навіть побіжний огляд фото- і відео- затриманих хлопців безпомилково вказує, хто насправді потерпілий. Друг “Бєс” значно менше ушкоджень отримав у ДАП, коли палив російські танки, аніж на Драгобраті, де святкував своє весілля.
По-друге, нам вдалося добитися того, щоб двох затриманих звільнили на поруки народних депутатів (за що їм окрема подяка), одного випустили під заставу, а ще двох – перевели з СІЗО до лікарні з обіцянкою за кілька днів повторно розглянути апеляцію. Цього, звісно, мало. І ситуація, коли потерпілі залишаються під вартою та під слідством – це що завгодно, але не справедливість. Але це значно більше, аніж ми могли розраховувати в умовах тотального політичного тиску і полювання на націоналістів, влаштованого діючим (поки що) режимом.
По-третє, суспільство отримало незаперечні докази брехливості та цинізму існуючої влади.
Скажімо, голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль багато брехав про якісь міфічні 160 тис. російських рублів, які нібито знайшли у правосекторівців – а проте у матеріалах справи згадки про ці гроші немає. Відтак ціна усім заявам Москаля – така ж, як і його репутації, тобто від’ємна. Фактично, це суд встановив, що Москаль – звичайнісінький брехун.
Так само спроби прикрасити конфлікт на Драгобраті подробицями, що компроментують бійців ПС, закінчилися тим, що, наприклад, повар “Хати магната”, якому нібито “зламали ногу” - навіть не був госпіталізований і приходив свідчити у суді цілий і неушкоджений.
Але ця маленька перемога – це ще не кінець. Немає сумніву, що режим внутрішньої окупації докладе усіх зусиль, щоб таки посадити хлопців – якщо не за події на Драгобраті, то хоча б за вбивство ерцгерцога Фердінанда у 1914 році, через що почалася Перша Світова.
Так само безсумнівно, що лише активна і масова участь українців у боротьбі проти репресивної системи дасть нам шанс вистояти і перемогти.
Якщо ж українське суспільство нині поведе себе як страус, ховаючи голову у пісок – вже зовсім скоро ми отримаємо таку поліцейську державу, що навіть Путін з Яником гризтимуть золотий унітаз від заздрощів.
Олексій Бик