ДЕКОМУНІЗАЦІЯ ТРИВАЄ. ЗАМІСТЬ ЧЕРВОНИХ ОКУПАНТІВ — ГЕРОЇ ОУН!

Комуністичний режим за час свого існування на наших землях винищив велику кількість населення України. Масові репресії, голодомор, русифікація, пропагування міжетнічних і міжрасових шлюбів задля стирання етнічної самоідентифікації — ці чинники радянська влада довгі роки використовувала з однією метою — стерти з лиця землі українську націю.

Тому абсолютно не викликало подиву намагання свідомої частини українців повністю знищити, “вимести з нашого дому” цю червону гидоту, що навіть після розпаду Радянського Союзу “трималась на плаву” та мала достатньо сильний вплив на долю українців.

Як не дивно, парламент, який і досі є елементом режиму внутрішньої окупації, хоч інколи приймає рішення, що йдуть на користь українській нації. Знесення пам’ятників діячам кривавого комуністичного режиму, заборона комуністичної символіки, перейменування населених пунктів і вулиць в Україні та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті — все це тепер набуло легальності після прийняття пакету законів Верховною Радою про декомунізацію.

Таким чином, НВР “Правий сектор” підтримує ініціативу Київського Крайового Братства ОУН-УПА перейменувати у місті Києві вулицю Картвелішвілі (комуніста, більшовика) на вулицю Володимира Покотила — борця за свободу України в лавах ОУН, який мешкав на цій вулиці з дня її заснування до своєї смерті.

Наразі законодавство передбачає:

Згідно з законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», який був прийнятий Верховною Радою України 9 квітня 2015 року, зміні назв підлягають топоніми (географічні назви та назви вулиць і підприємств населених пунктів України), що мають комуністичне походження.

Перейменуванню підлягають вулиці названі

на честь керівників комуністичної партії (посада секретаря районного комітету та вище): Центральний комітет, Політбюро, Президія, виконкоми РСДРП(б), РКП(б), ВКП(б), КПРС, КП(б)У, КПУ, компартії республік СРСР тощо;

на честь керівників вищих органів влади та управління СРС, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік: Рада народних комісарів (Рада міністрів) СРСР, РРФСР, УРСР, інших республік СРСР, Народні комісаріати (Міністерства), ЦВК (Президія Верховної Ради), Вища Рада Народного Господарства тощо;

на честь осіб (не тільки керівників), що працювали в радянських органах державної безпеки: ВНК, ДПУ, ОДПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, КДБ та їхні територіальні, функціональні, структурні підрозділи, а також безпосередньо підпорядковані цим органам бойові загони, охорона (варта), війська або спеціальні частини (у тому числі ревкоми);

Мотивація перейменування. Злочини Картвелішвілі

Лаврентій Картвелішвілі — радянський партійний діяч, більшовик.

Учасник боротьби за радянську владу на Україні. У липні-жовтні 1918 р. член ЦК КП(б) України. У квітні-серпні 1919 р. секретар Одеського обкому КП(б)У. З 1921 р. — секретар Київської губкому КПУ(б). З 1923 р. — секретар ЦК КП(б) Грузії, другий секретар Закавказького крайкому, голова Раднаркому Грузії, 1929-31 нач. політуправління Українського військового округу, 2-й секретар ЦК КП(б)У, з 28.12.1936 секретар Кримського обкому ВКП(б).

Злочини проти України:

брав безпосередню участь в організації та здійсненні голодомору на Київщині у 1921-1922 на посаді секретаря Київського губкому КПУ(б);

на посаді члена політбюро ЦК КП(б)У здійснював насильницьку колективізацію в Україні;

виносив смерті вироки у складі розстрільних тройок на посаді секретаря Кримського обкому комуністичної партії;

подібні злочини чинив і в Грузії.

З листа Сталіна Кагановичу від 17 августа 1931 года:

«…Теперь для меня ясно, что Картвелишвили (до 1929 года — предсовнаркома Грузии, в 1929–1931гг. — 2-й секретарь ЦК КП(б) Украины и начальник Политуправления Украинского военного округа, а с 1931 года — 1-й секретарь Закавказского крайкома.—С.К.) и секретариат Грузцека своей безрассудной «политикой хлебозаготовок» довели ряд районов Западной Грузии до голода. Не понимают, что украинские методы хлебозаготовок, необходимые и целесообразные в хлебных районах, нецелесообразны и вредны в районах нехлебных, не имеющих к тому же никакого промышленного пролетариата. Арестовывают людей сотнями, в том числе членов партии, явно сочувствующих недовольным и не сочувствующих «политике» грузинского ЦК. Но на арестах далеко не уедешь. Нужно усилить (ускорить!) подвоз хлеба сейчас же, без промедления. Без этого мы можем схлопотать хлебные бунты…» — слова Сталіна в листі доводять участь Картвелішвілі у “політиці хлібозаготівлі”, що призвела Україну до голодомору, та намагання проведення цієї політики в районах Західного Кавказу.

Ми вважаємо, що вулиця в Києві не має права називатись ім’ям вбивці української нації. Саме тому ми підтримуємо ініціативу Київського Крайового Братства ОУН-УПА про перейменування вулиці на честь героя ОУН В. Покотила.

Володимир Покотило. Герой, що боровся за нашу незалежність.

Володимир Кіндратович Покотило (25.10.1922 — 07.09.2013) - народився на хуторі Кірчик Бишівського району Київської області. Його батько Кіндрат був радником отамана Голубенка, загін якого боровся з більшовиками на кордоні Київської та Житомирської областей. Під час голоду 1933 року боровся з людожерами та здійснив втечу у 11 років з катівні НКВД на Володимирській, 15 у м. Києві.

З 1940 року член ОУН (р).

З 1941 по 1943 рр. – організатор оунівських боївок у Бишівському, Фастівському та Бородянському районах, які боролися з обома окупантами за незалежну соборну Україну.

Влітку 1943 року був засланий ОУН (р) до радянських партизанів, але був викритий та засуджений до розстрілу. Втік з-під розстрілу.

1943-1944 роки: учасник боротьби проти німців та проти Армії крайової на Львівщині.

Навесні 1944 року загітував та перевів понад 100 озброєних вояків РОА генерала Власова до УПА.

1946 року посланий Проводом відновлювати ОУН (р) на Київщині. Обласний провідник ОУН (р) на Київщині 1946-1948 років.

З 1948 по 1961 рік відбував покарання у ГУЛАГу, брав активну участь у підготовці та у самому повстанні у концтаборі Кенгір в 1954році.

З 1991 року відновлював ОУН (р)

Безумовно, Володимир Покатило має беззаперечні заслуги перед Україною та українською нацією, адже він боровся з комуністичним та нацистським режимом за становлення УССД.

Тож правильним буде якщо вулиця називатиметься на честь героя ОУН, ніж на честь вбивці та пособника комуністичного режиму Картвелішвілі.

НВР “Правий сектор” та всі свідомі націоналісти завжди виступали проти комуністичного режиму, який не приніс українській нації нічого, окрім руйнування, втрат, переслідувань та стирання етнічної самоідентифікації. Відлуння Радянського Союзу і досі нагадує нам про себе. Як доказ — зародження таких ганебних явищ як «КрымНаш», ДНР, ЛНР та інші “ватні” прояви тих, хто сумує за «савєтскім саюзам». Недопущення та придушення можливого відновлення комуністичного руху є нашим прямим обов’язком.

Наразі ми домоглися від влади прийняття закону про декомунізацію. Тепер ми маємо прослідкувати за виконанням чинного закону.

Підтримати переіменування можна буде на сайті КМДА: http://projects.kievcity.gov.ua

Декомунізація триває!

Подруга «Заграва», інформаціний відділ ПС м. Київ