КОМЕНТАР ЩОДО БАЧЕННЯ «ТРИЗУБОМ» ПРОБЛЕМ КОЛЬОРОВОЇ МІГРАЦІЇ
Наш матеріал щодо арешту харків’ян, які стали учасниками стихійної акції проти свавілля студентів-іноземців, викликав певний інформаційний резонанс. Аби уникнути перекручень позицій нашої Організації, подаємо роз’яснення щодо бачення «Тризубом» проблем кольорової міграції.
«Тризуб» ніколи не сповідував расизму у сенсі погляду на неєвропейські народи як народи «нижчої раси». Такий зоологічний расизм є для «Тризубу» чужим, і наша Організація постійно намагалася поборювати такий расизм в середовищі правого руху, протиставляючи йому здоровий, націоналістичний підхід до проблем раси і кольорової міграції.
Цей підхід є наступним.
1). Раса є важливим антропологічним чинником і складовою людської ідентичності, підставою існування і особистості, і етносу. Не буває ні «безрасових» осіб, ні «безрасових» народів. Різноманіття людських рас та етносів для нас є одним із багатств людства, проявом мудрого замислу його Творця.
2). Заселення Європи, в тому числі України, представниками інших рас – це прямий виклик існуванню європейських народів. Раса, як уже говорилося, є підставою, основою етносу, його «тілом». Тому нищення цього «тіла» – це нищення самого народу. Зараз у Європі триває фактичний геноцид корінних народів, і завдання українських націоналістів – не допустити, аби така доля спіткала українців.
У своєму баченні методів порятунку нації від небезпеки заселення наших земель чужинцями українські націоналісти відштовхуються від того, що нашим ворогом є не представники того чи іншого народу або расової групи загалом, а сам процес міграції. А такий процес спирається як на особливості збайдужілої до інтересів нації владної еліти України, так і на тиск, котрий здійснюють сторонні сили.
З цього приводу не буде зайвим навести спостереження із книги Дмитра Яроша «Українська революція: ХХІ століття»:
Не менш важливим питанням, що теж страшенно турбує наших „західних партнерів”, є монорасовий і моноетнічний характер населення України. Якось під час „помаранчевої революції” один з американських сенаторів, побачивши Майдан Незалежності у Києві, прохопився: „Щось ці українці занадто білі…” І подивіться, як влада України відразу ж прислухалась до цієї фрази. Табори „біженців” з Азії та Африки ростуть, як гриби. Фінансуються емігрантські програми порівняно краще, ніж наші Збройні Сили, громадянство України роздається направо і наліво. З благословення західних ліберастів робиться все для того, щоб наш народ якомога швидше почорнів, пожовтів або набрав ще якихось кольорів райдуги.
*Але, враховуючи ці проблеми, нам, українцям, необхідно чітко усвідомити, що потоки мігрантів до нас (африканців, в’єтнамців, китайців, корейців тощо) – це планомірна кампанія, розв’язана світовими крутіями та активно підтримана режимом внутрішньої окупації проти нашого народу у боротьбі за безцінну українську землю. Це питання ми не можемо обійти в сучасних умовах. Вирішуючи його, головним є правильно розставлені пріоритети: боротися не з наслідками (ганяючи здичавілих мігрантів українськими степами та лісами), а з причинами – б’ючи наших ворогів (тих, хто створює і організовує міграційні потоки) у саме серце. І найкращою зброєю у цій битві, як і завжди та скрізь, є ідеологія українського націоналізму. І ніщо інше! *
Отож, найкращим методом у площині тактики є завдання ударів по тих особах чи інститутам, які забезпечують процес витіснення українців мігрантами (передусім по корумпованим працівникам міліції, які за плату покривають злочини мігрантів, убезпечують їх від протидії з боку українців, кришують їхній бізнес, видають документи нелегалам тощо; крім того не варто відкидати тиск на адміністрацію вузів або ж блокування будівництва таборів для мігрантів).
Щодо стратегічної площини, то ми твердо переконані, що надати українській нації надійні гарантії існування може лише перемога революції і здобуття української національної держави.
Водночас ми усвідомлюємо, що українці мають законне право чинити опір тим мігрантам, які переходять усякі межі (наркоторгівля, зверхнє ставлення до місцевого населення, сексуальні відносини з місцевими жінками (не кажучи вже про випадки зґвалтування або словесних образ) тощо). Оскільки в ряді випадків міліція, як уже говорилося, покриває мігрантів, українцям не залишається нічого іншого, як діяти самостійно.
При цьому нам здається дивним наступне: деякі наші співвітчизники не помічають негідної поведінки мігрантів і водночас болісно реагують на протидію збоку українців. Виходить, що, наприклад, мігранти мають право бити українців, а українці не мають права оборонятися.
Окремо звертаємося до журналістів: саме на вас лежить формування суспільної думки. Висвітлюючи теми міжетнічних конфліктів, не забувайте говорити усю правду. Малюючи образ «безвинних жертв», ви шкодите своїй нації, вбиваючи у голови українцям переконання, що вони не можуть боронити власні інтереси на власній же землі.
Що стосується конкретного харківського інциденту, то, на наше глибоке переконання, громадськість має об’єктивно з’ясувати усі нюанси цієї справи. Якщо причиною бійки було бажання захистити законні інтереси, то заарештованих хлопців потрібно максимально підтримати; якщо суто хуліганські мотиви (тобто про прагнення поставити нахаб-мігрантів на місце їм не йшлося), то, зрозуміло, непотрібно роздувати галасу.
Інформаційна служба ВО «Тризуб» ім. С. Бандери