ДУМАЮЧИЙ СЕГМЕНТ СОЦМЕРЕЖ ЗАСУДИВ ПЕРЕГОВОРИ У МІНСЬКУ
Понад добу в соцмережах триває обговорення мінських домовленостей. Амплітуда оцінок доволі велика: від схвалення – до риторики в стилі «все пропало».
Як і варто було очікувати, частина українських громадян мало чим відрізняється від російських «ватніків» і є слухняним об’єктом впливу з боку продажних олігархічних ЗМІ. Слід віддати належне піарникам Порошенка: український інфопростір доволі швидко наповнився повідомленнями, покликаними виправдати мінські домовленості.
Одначе значний сегмент користувачів соцмереж тверезо оцінив ситуацію. Передусім, мало хто повірив у можливість двохстороннього перемир’я. Перемир’я з українського боку, тим паче за умов відводу важкого озброєння, створить передумови для стрімкого наступу ворогів і окупації нових територій. «Треба окопуватись, і чим глибше, тим краще. Під час перемир’я завжди луплять сильніше» – передає слова бійців ДУК «Правий сектор» Ольга Гончарова.
Водночас реальне виконання мінських домовленостей матиме ще гірші наслідки.
Якщо домовленості будуть реалізовані, українцям доведеться спостерігати принизливу картину виконання норм закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», котрий передбачає амністію для заколотників, перетворення їхніх бандформувань на «загони народної міліції», легалізацію їхньої влади тощо. Сюди ж варто додати фактичну федералізацію України до кінця 2015 року (згідно з п. 11 «Комплексу заходів по виконанні Мінських домовленостей»). Мінські домовленості, словами журналіста Олександра Кулика, спрямовані на те, «щоб мати в Полтаві чи Луцьку, син якої загинув від пострілу терориста чи російського найманця, своїм податком не оплачувала подальше існування в Донбасі вбивць свого сина».
Політолог Олександр Маслак підкреслив, що мінські домовленості вкотре продемонстрували, що Україна не є цілком суверенною державою: «Суто ІМХО. “Лідери як і раніше прихильні щодо ідеї створення спільного гуманітарного та економічного простору від Атлантики до Тихого океану на основі повної поваги міжнародного права та принципів ОБСЄ” - власне, це основне у мінських деклараціях. Російські та “староєвропейські” еліти готові поділити Україну на неоколоніальні сфери впливу, заради фантому “великої інтеграції”. Що там буде офіційно казати Порошенко не так вже й важливо, так само як і те, що там публічно гавкають Захарченкоплотніцькі. В принципі, катастрофою для України, як частково суверенної держави, буде не зрив цих домовленостей. А той варіант, якщо вони справді будуть повною мірою реалізовані. Єдиний однозначний позитив - обмін полоненими. Все інше - як кому до смаку. П.С. Це не “всепропало” і “насзливають”, це об’єктивна ситуація. З якої вже зараз треба шукати адекватні шляхи виходу. Або не шукати і приймати як факт…»
Що ж стосується нерозуміння багатьма громадянами суті мінських домовленостей, слушно ситуацію змалював командир одного з підрозділів ДУКу Сергій Аміров: «Вся відміність Пороша від Зека - це те, що Зек виводив на свій захист тітушню на вулиці, а Порош - в Інтернет та ЗМІ»…