1 січня в Києві відбувся Марш Націоналістів до Дня Народження Степана Бандери, організований «Правим Сектором»
На цій акції вдалося об’єднати націоналістів - представників різних структур, без партійної символіки, суто під червоно-чорними прапорами боротьби – загалом більше 400 осіб.
Почали ходу з місця дислокації «Правого Сектора» – Будинку Профспілок на Майдані Незалежності. Закликаючи усіх бажаючих приєднатися, рушили до Михайлівського Золотоверхого. Там до нас приєдналась ще майже сотня націоналістів і відбувся загальний молебен, який відслужив Головний капелан «Тризубу» о. Петро Бурак. Після молитви отець Петро промовив напутнє слово, благословивши націоналістів на боротьбу.
Далі рушили колоною вулицею Володимирською до пам’ятника Тарасу Шевченку, де відбувся мітинг.
Показово, що бійці «Правого Сектора» йшли організованим строєм та показали злагодженість дій, що, безумовно, знадобиться під час боротьби з ворогом.
Траплялись провокатори, що називали нас фашистами і хотіли завадити маршу, та їх швидко нейтралізувала охорона колони.
Дорогою пояснювали людям, що ми не «провокатори» чи «тітушки», як нас не раз називали нечесні політикани. Ми – українські націоналісти, бійці національної революції, і ховаємо обличчя за масками, бо нас постійно переслідують каральні структури режиму, а конспірація завжди була і лишається запорукою успішної боротьби з ворогом.
Зайшли на місце, де нещодавно був ліквідований ідол комуністичного вождя лєніна та влаштували «фаєр-шоу» (порівняно з порожнім стоянням на танцюльками на Майдані, знищення комуняцького символу має символічне значення, та все ж, мабуть, це найбільше досягнення цієї «революції»).
Рушили на Майдан, скандуючи: «Геть політиканів!», «Революція, а не дискотека!», закликаючи українців відкинути власні та партійні амбіції і об’єднатися разом для реальної боротьби з режимом, а не стояння на Майдані. Дорогою знову були спроби провокації, та коли доходило до конструктивної дискусії, політикани відступали за браком аргументів.
З Майдану процесія пішла до вул. Банкової з надією, що народ все ж отямиться від місячного гіпнозу «майдансу». На вул. Інститутській зустріли кордони військ режиму (знову підла тактика бандюковичів кидати на протестантів насамперед не «Беркут», а ВВ-шників).
Отут і було видно, хто є хто: справжні національно свідомі громадяни приєднались до нас з Майдану, та все ж більшість, послухавши «опозицію» продовжили своє «героїчне» стояння на майдансі.
На жаль, до кордонів спецпризначенців пішло лиш кілька сотень бійців. Наш командир запитав: «Ви готові йти до кінці та при потребі полягти тут за Україну?» На що пролунало, як один: «Так є!»
І я вважаю за честь стояти серед цих «трьохсот спартанців», аніж серед 200-тисячної маси мирних протестувальників, які мало того, що не чинять спротиву режиму, так ще й називають нас, українських націоналістів, «провокаторами» та «тітушками».
Бідні менти, перелякавшись, ще підсилили кордон (загалом було 5 кордонів та автобуси, ближче до Банкової, ясна річ, був ще головний резерв).
Звичайно, дурістю було б кинути хлопців «на убій», без підтримки тих 200 000 протестувальників, що танцювали на Майдані? Якби вони відважились і захотіли, то вже кількісно зайняли б Банкову, Верховну Раду, без жодного кровопролиття здійснили переворот, привівши новий уряд до влади…
Скомандувано розхід, хлопці написали на щитах ментів «Слава Україні», влаштували невеличке фаєр-шоу, закликали війська переходити на сторону народу.
Колона рушила до намету «Правого Сектору», де відбувся вишкіл з рукопашу та стройової підготовки для бійців, які поповнили наші лави.
Цей марш показав політиканам, що в Україні є справжні націоналісти. Це попередження «опозиції», щоб вони негайно починали боротьбу проти режиму, а не стояли на майдансі. В Україні є сила, яка зможе об’єднати народ для боротьби з режимом і, рано чи пізно, український народ прокинеться.
А поки приєднуйтесь до нас, будемо готувати бійців, що підуть у перших рядах в боротьбі проти окупанта та стануть ресурсом майбутнього національного війська.
Хай живе Національна Революція!
Правий Сектор