ЗАНУРЕННЯ В БЕЗОДНЮ: РФ ЗАЛИШИЛОСЯ ЖИТИ 5-7 РОКІВ
12 грудня 2013 в Москві відбулася конференція провідних аналітиків, на якій обговорювалися сценарії розвитку Росії на найближче десятиліття. Майже всі доповідачі зробили висновок, що РФ у нинішньому вигляді залишилося 5, від сили 7 років існування. «Точка неповернення» вже пройдена і швидкість деградації основних сфер, на яких базується цілісність і безпеку країни, увійшла в критичну фазу. Якщо розглядати базові стовпи держави (армія, економіка, населення, системи зв’язку, наука), які і забезпечують виживання країни як цілісності, то в РФ вони знаходяться в стадії занепаду, що робить наша держава схожою на картковий будиночок, готовий розсипатися від найменшого «вітру нестабільності»зсередини або ззовні.
У найближчому майбутньому хід світової політики буде визначатися конфліктом двох найбільших центрів сили - США («світовий лідер») і КНР («претендент»). Росія не зможе уникнути участі в цих військових зіткненнях, хоча б тому, що її ресурсна база являє собою «ласий» шматок для багатьох держав, особливо суміжних. Крім того, не варто забувати, що виключно всі прикордонні з РФ держави (крім Білорусі) мають територіальні претензії до Росії. Навіть маленька Естонія претендує на частину Псоквської області. Участь у будь-якому великому конфлікті матиме катастрофічні наслідки для економіки РФ і її територіальної цілісності.
Усвідомлюючи ймовірність загострення в найближчому майбутньому військової загрози на російських кордонах, керівництво РФ робить кроки для посилення безпеки країни. Так російський військовий бюджет останнім часом помітно виріс і є третім у світі за величиною (після США та Китаю). До 2020 р. передбачена реалізація комплексної програми переозброєння ЗС, так, крім спуску на воду декількох військових кораблів, має бути побудовано 20 підводних човнів типу 885 «Ясень», 8 підводних човнів типу “Борей”. Для посилення ППО у війська має бути поставлено 30 ЗРК «Витязь» , 100 ЗРК «Панцир». Йде розробка РС-18 «Стилет» і РС-20 «Сатана». Планується довести до серійного випуску винищувач останнього - п’ятого - покоління. До 2020 р. армія повинна бути оснащена технікою нового зразка на 70-75%.
З рештою, є всі підстави стверджувати, що до 2020 р. російська армія не встигне переозброїтись. Темпи насичення військ новою технікою вкрай низькі: так, тільки 4% танків на озброєнні ЗС РФ виготовлені після 2000 р., інші мають термін служби більше 15 років. Частка сучасного озброєння у військах НАТО становить 60-65%, тоді як у нас - лише близько 10%. Основна частина бойової техніки створена ще за часів СРСР. Лише наявність ядерної зброї та сучасних засобів доставки рятує Росію від повторення долі Югославії, Іраку, Афганістану, Лівії та Сирії.
Один з головних родів військ сучасної війни - авіація - знаходиться далеко не в кращому стані. Під час грузинського конфлікту 2008 р. російські НД втратили цілих шість літаків! Це фактично десята частина парку авіації тоді ще існуючої 4 повітряної армії. І це в зіткненні зі слабким противником всього за 5 днів війни. Російські удари з повітря завдавалися некерованою зброєю, тому авіація не тільки не змогла придушити грузинську артилерію, а й розгромити маршові колони супротивника! А що робити, якщо війна буде з серйозними військами? З ВВС США, які вже зараз мають на озброєнні винищувачі п’ятого покоління F-2 Раптор і перспективний F-35 (планують довести їх кількість до 2000 штук незабаром)? А у нас основа ВПС, по суті, радянські літаки кінця 80-х рр.. четвертого покоління - СУ-27 і МІГ-29. Аеродромна мережа РФ менше, ніж у РРФСР в два рази. За заявою начальника Генштабу, 200 винищувачів МІГ-29 не можуть піднятися в повітря, а це третина всього винищувального парку авіації.
Чисельність армії скорочена до мільйона людей, що явно недостатньо для захисту країни з найбільшою територією. Цікавий факт: Китай , маючи на сьогоднішній день двохмільйонну армію, теоретично може мобілізувати 120 мільйонів чоловік. На жаль, мобілізаційні можливості РФ фактично дорівнюють нулю, оскільки склади «другого ешелону», які могли б забезпечити резерви озброєнням, були знищені за наказом зверху. Це свідчить про те, що російське керівництво чомусь не розглядає можливість великомасштабних НЕ-локальних воєн. Після розгрому кадрової армії СРСР в 1941 р., війну виграв саме відмобілізований резерв, що не завадило б мати на увазі нашим генштабістам. Найважчий удар завдано по кістяку НД. З них зусиллями пана Сердюкова вигнано 200 тисяч офіцерів з радянською освітою і великим досвідом, 150 тисяч прапорщиків і мічманів-професіоналів. Всі «історики» ліберального забарвлення в один голос стверджують, що Сталін обезголовив армію напередодні війни. До слова, тоді з лав РСЧА було прибрано 8 тис. офіцерів, пов’язаних з групою Тухачевського. Зараз Сердюков звільняє 200 тис. офіцерів, і це підноситься ліберальними ЗМІ як «реформа»! В результаті Сердюковська реформа зламана перевірену і ефективну військову структуру: в розділ кута поставлена бригадна система раннього натовського зразка. Маршал «Табуреткін» ліквідував ієрархію «армія-дивізія-полк-батальйон», замість неї введено якісь незрозумілі «бригади», що не дозволяють собі навіть голландці - дивізій немає тільки в РФ та Ватикані. Зведення до бригадного управління добре для війни з чеченськими бандитами, але з армією, скажімо, США і КНР, у яких є дивізії, наша бригада за чисельністю та вогневою потужністю не впорається, це факт. Якщо в інших країнах основне тактичне з’єднання це дивізія, а у нас - бригада, то ми заздалегідь в більш програшній ситуації, тому що бригада менше за чисельністю і слабкіше насичена озброєнням. Скажімо, всі грають у футбол командами по 11 чоловік, а ви йдете своїм шляхом і у вас команда 6 осіб, і як? Які ваші шанси на перемогу? Ви можете виставити одночасно дві футбольні команди проти одного противника, щоб врівноважити чисельність, але і тут ви будете в гірших умовах, тому що у супротивника один тренер (одне управління), у вас - два. Одне управління краще, ніж два. Як це не парадоксально, удар однією рукою сильніше, ніж удар одночасно двома руками. Тому з рішенням тактичних задач дивізія впорається краще, ніж бригада. У результаті всіх цих скорочень сухопутні війська РФ мають лише 39 боєздатних батальйонів.
У разі війни РФ здатна протистояти лише ЄС і Китаю (окремо), і то - з урахуванням застосування ядерної зброї. За звичайним (неядерним) озброєнням ми можемо змагатися тільки з Китаєм, але програємо Європі. За звичайним (неядерним) озброєнням РФ поступається НАТО - в 10 разів, США - у 8 разів, з урахуванням ядерної зброї - в 5 разів. Можливі військові союзи РФ з іншими країнами (Індія, Білорусь, Казахстан) принципово ситуацію не змінять: якщо з Європою ще можна воювати, то участь у конфлікті США не залишає жодних шансів. До слова, майже половина всіх військових витрат світу припадає саме на США.
Викликає побоювання та обставина, що Росія практично перестала вкладати кошти в науку. Частка витрат на НДДКР у РФ становить лише 0,16% від ВВП, тоді як в США 2,7%, або в 17 разів більше, ніж у нас у відносних цифрах, і в 100 разів - в абсолютних! Частка витрат КНР на НДДКР - 1,7% від ВВП, Індії - близько 2%. У 70 -і рр.. двадцятого століття Радянський Союз виробляв 25% від світових наукових результатів. За класичним економічним показником-обсягом наукової продукції на один долар СРСР перевершував на порядок всі країни світу. В даний час розвиток науки гальмується гігантськими розкраданнями в держкорпорації, так, близько 2 млрд. рублів було викрадено з коштів на розвиток ГЛОНАСС. Важливість науки і освіти розуміли навіть радянські вожді в 20-і рр.. Недарма гроші спочатку вклали в систему загальної освіти, зробивши грамотними майже все населення, і тільки після цього приступили до індустріалізації. Таким чином, Радянська Росссія, виростивши власні інженерні кадри і створивши власну науку, зуміла, нарешті, отримати справжню наукову незалежність від Заходу. А оскільки в дореволюційній Російській імперії патентів на винаходи видавалося в 10 разів менше, ніж у Європі, з яких 90% припадало на іноземців. Доходило до того, що навіть підшипники під час Першої світової ми купували за кордоном. Зараз Росія відстає від Заходу майже у всіх сферах науки. “Розпіарений” РОСНАНО, як встановили ревізори з Рахункової палати, незважаючи на багатомільярдні потоки з федерального бюджету, змогло видати тільки два придатних до комерційного використання продукти. Решта проектів виявилися провальними - з’ївши купу бюджетних грошей, вони так і не змогли вийти на рівень окупності і зацікавити потенційних інвесторів. Відносний паритет зберігається тільки в сфері ВПК, наша військова продукція за багатьма параметрами не поступається, а часто і перевершує західну. Однак, зважаючи на невмілі дій вищого керівництва РФ, «експортна оборонка» втратила багато перспективних ринків. Так, після здачі Кадаффі, ми позбулися військових замовлень на загальну суму в 4 млрд. доларів.
Значення засобів зв’язку в сучасному світі складно недооцінити. Без них (у разі їх виведення з ладу під час військового конфлікту) країна в один момент перетвориться на некеровану територію, скотиться в хаос. Передача інформації між різними регіонами (та навіть між сусідніми містами) буде миттєво блокована. Без сумніву, якщо фінанси - це кров суспільства, то зв’язок - його нерви. Все обладнання (99 %) телекомунікаційних систем в РФ - іноземного походження (основні виробники CISCO, Alcatel, Sagem, NEC, китайські Huawei і ZTE) . Щорічно закуповується імпортного телекомунікаційного обладнання на суму 10 млрд доларів. Стільникові оператори «Вимпелком» і «Мегафон» нещодавно віддали свої станції в Сибіру на «аутсорсинг» шведської компанії «Еріксон». Можливо, з точки зору отримання прибутку це і виправдано, але виходячи з інтересів кібербезпеки, не витримує ніякої критики. Як відомо, іноземне обладнання зв’язку має недекларовані можливості по його управлінню. Недарма Комітет Конгресу США заборонив китайським Huawei і ZTE роботу на території країни. У Китаї та США вся телекомунікаційна мережа побудована на вітчизняному обладнанні. РФ ризикує в разі війни з Заходом чи Китаєм опинитися в стані паралічу всіх систем зв’язку, які будуть просто відключені.
Величезні побоювання викликає демографія. Сама якість народу за останні роки різко знизилася, і в цьому сенсі епоха Путіна кардинальних змін в демографічні процеси не внесла. Російське населення вимирає прискореними темпами, на його місце прибувають мігрантами. За статистикою, зі світового списку вимираючих міст 40% припадають на РФ. Ось ще кілька показників, що відображають стан у даній сфері:
6 млн. російських громадян страждають душевними розладами, 5 млн. - наркомани, більше 6 млн. хворіють на СНІД.
Кожен день в Російській Федерації відбувається 10 тисяч абортів, 7 мільйонів шлюбів в РФ бездітні.
Щорічно в Росії скоюють злочини близько 3 мільйонів осіб; ув’язнених у країні понад 1 мільйон - більше, ніж в СРСР у період сталінських репресій.
Споживання спиртного в РФ - 14 літрів умовного спирту на людину на рік (за іншими даними - 18 літрів); з рівня 8 літрів починається фізична деградація нації.
У Росії проживає 31 млн. дітей до 18 років, з них здорові не більше 30 відсотків: 3,5 млн. - інваліди , 1 млн. - наркомани. Дітей-сиріт 750 тисяч (більше, ніж по закінченні Великої Вітчизняної війни, коли дітей-сиріт було 678 тисяч). Два млн. дітей безграмотні. Близько п’яти мільйонів безпритульних.
Сибір і Далекий Схід готові стати безлюдними; 40 % жителів Далекого Сходу і Сибіру хочуть виїхати з регіону через дорожнечу, наркоманію, алкоголізм, соціальну невлаштованість і відсутність перспектив.
Вельми сильні в РФ і сепаратистські тенденції. ЧР фактично вже виведена з юрисдикції РФ, де-факто це повноцінна національна держава, мало керована з Москви. У багатьох національних республіках (Татарстан, Башкирія) йде процес повільного витіснення росіян з керівних постів, що дає підстави вважати - еліти цих утворень вже зараз, поволі, готуються до можливого розпаду Росії. Крім того, навіть жителі російських околиць - на Далекому Сході, в Забайкаллі, будучи більшою мірою економічно пов’язані з сусіднім Китаєм, ніж з Центром, висловлюють невдоволення необхідністю “годувати” Москву, яка їм нічого не дає.
Найсерйозніші побоювання викликає економічна безпека Російської Федерації. Російський бюджет на 70% наповнюється за рахунок «сировинних» грошей. 90% російського експорту - це сировина (нафта, газ, метали, ліс), частка машинобудування впала до 2-10%. Структурно наша економіка виглядає навіть більш відсталою порівняно з дореволюційним періодом. Так, виробництво взуття в РФ перебуває на рівні 1900 р. 92% великої російської промисловості, банків та ін. - це іноземна власність. Країна задихається від фінансового голоду. Фактично РФ віддана на відкуп лихварським за своєю суттю комерційним організаціям - банкам, які видають кредити під неймовірно високі відсотки (між іншим, заборонені на заході як “лихварські”), що місцевий бізнес не має можливості взяти гроші на розвиток. Окупаються тільки торговельні комплекси і торгові мережі, які за рахунок великих оборотів і стабільного попиту на продукти харчування і товари першої необхідності, можуть швидко “відбити” кредити навіть з високим відсотком. Машинобудівна галузь такої можливості не має, вона задушена високими ставками і монопольними цінами на паливо та електроенергію, які довільно роздувають. При цьому капітали тікають з Росії, що є самим прямим індикатором неперспективності промислового освоєння РФ при нинішньому економічному курсі. Так, в 2010 р. з країни було виведено 33 млрд. доларів, а в 2011 вже 80 млрд. Незважаючи на те, що РФ має золотовалютні запаси в сумі приблизно 500 млрд., її корпоративний борг (борг резидентів РФ) західним кредитним установами, зобов’язання за яким теж несе держава, перевищує 600 млрд. Така ситуація, коли держава не може задовольняти вимоги кредиторів, близька до дефолту. Величезною помилкою нинішнього керівництва РФ було розщеплення Єдиної енергосистеми країни на купу дрібних збутових компаній. Високі тарифи на електроенергію, які обумовлені комерційними інтересами дрібних посередників, роблять невигідним практично будь-яке виробництво на території РФ, тому що витрати на електроенергію - це значна частина витрат у загальній частці витрат. Навіть ліберальна Великобританія відмовилася від приватизації енергетичної галузі, повернувши в руки держави цю галузь господарства.
Ступінь деградації РФ можна визначити, зайшовши у великий супермаркет типу «Ашан», «Мосмарт» і т.п. або в магазин автозапчастин для автомобілів ВАЗ. Російських товарів там майже немає (навіть молотки та сокири китайські, не кажучи вже про болгарки, дрилі, перфоратори, гайкові ключі). Так само ступінь деградації нашої промисловості можна визначити по самому сучасному російському автомобілю «ЛАДА-ПРИОРА» - контролер «БОШ», зчеплення «ЛЮК» (Німеччина), АБС «Бош», шатунно-поршнева група імпортна, кондиціонер корейська, ГРМ - збірна солянка з Німеччини-Китаю-Польщі, блок циліндрів обробляється за імпортною технології, навіть залізо, кажуть, корейське.
Таким чином, як зазначають експерти, Росія не має можливості забезпечувати свою безпеку. Її НД відстають від армій ймовірного супротивника у кілька разів за всіма видами озброєнь і чисельності особового складу. По країні прокотилася деіндустріалізація, яка зробила мертвими цілі регіони (рахунок мертвих сіл і селищ на Півночі, в Сибіру, Далекому Сході, Центральній Росії вже йде на десятки тисяч). Економіка Росії повністю залежить від іноземного капіталу, і щоб поставити нашу країну на «коліна», досить просто обмежити імпорт, що загрожує, по-перше, самим справжнім голодом для місцевого населення, оскільки власне сільське господарство не може забезпечити всіх потреб у продовольстві навіть на 50%; а по-друге, позбавить країну товарів першої необхідності, бо тепер навіть цвяхи на прилавках російських магазинів - китайського походження. Крім кризи матеріальної сфери, спостерігається деградація «живого матеріалу» - населення. Воно самим натуральним чином спивається, наркоманізується, розбещується і вимирає (т.зв. «російський хрест» - перевищення чисельності померлих над народженими).
Є всі підстави стверджувати, що нинішня РФ як цілісність вже не існує. На рівні уряду найсерйознішим чином обговорюється питання про здачу Далекого Сходу в концесійне користування іноземцям, а це є не що інше як завуальоване визнання того факту, що ми втратили далекосхідний регіон. Те, що РФ існує в нинішніх кордонах, не є заслуга нинішніх правителів, це лише результат сприятливого збігу обставин. Вся справа в тому, що нинішня світова економіка на короткий час стабілізувалася по лінії Захід-АТЕС. Перший друкує валюту і облігації, другий (в першу чергу, Китай) виробляє товар під цю грошову масу, тим самим забезпечуючи зайнятість для свого майже двомілліардного населення. Поки спостерігається процес взаємовигідної кооперації - Захід споживає, Китай виробляє. Поступово нарощуючи свій добробут. Тому між «світовим лідером» в особі США і «претендентом» КНР немає жорсткого протистояння, це ланки одного ланцюга світової економіки, і порушення в будь-якому з ланок може, по-перше, обвалити рівень життя мешканців Заходу (якщо вони не будуть отримувати на свої ринки дешеві азіатські товари, бо майже все виробництво з Заходу виведено в Китай), по-друге, зупинити гігантську фабрику під назвою Китай, якщо Захід перестане пред’являти попит на китайські товари, що матиме не просто негативні, а самі катастрофічні наслідки. Але! Цій системі залишилося існувати від сили 5-7 років. Грошова маса не може роздуватися нескінченно. Рано чи пізно цей міхур повинен лопнути. На Заході це розуміють. Вже зараз в США опрацьовується ідея створення на базі НАФТА єдиної конфедерації за типом ЄС. При цьому американський уряд в односторонньому порядку відмовиться від долара і замінить його на нову валюту - «амеро». Після такого «кидка» Китаю як головного держателя доларової маси і облігацій США, взаємна залежність між Заходом і КНР зійде нанівець. При цьому різко загостриться боротьба за ресурсні регіони. Фактично весь світ уже поділений: Захід силою повалив легітимні уряду в ряді держав з багатими нафтоносними полями (Лівія, Ірак, Єгипет), і встановив там свій контроль. Через 5-7 саме такий сценарій чекає і Росію, бо в ситуації краху світової економіки, різко загостриться фактор військової сили. На сьогодні у Росії немає можливостей, щоб відбитися від ворогів (як це міг зробити СРСР, який мав паритет із Заходом і Китаєм, і був в змозі одночасно вести війну з НАТО, НВАК і ЗС Туреччини). Дезінтегрована Росія не зможе протистояти тиску ззовні, і в разі військового конфлікту просто розвалиться. При цьому такий розвал цілком може передувати і військовому зіткненню, а війна стане способом прибрати до рук окремі уламки Росії.
Російський блогер