Українські бронетранспортери: перспективи і реалії
В кінці січня 2013 року в засобах масової інформації з’явилася інформація про те, що військове відомство Іраку розглядає можливості анулювати підписаний в 2009 році контракт з Україною на постачання 420 бронетранспортерів БТР-4. Згідно з опублікованими даними, іракська сторона має великі претензії щодо технічних і експлуатаційних характеристик бронетранспортера, якості їх виробництва. Крім того, Ірак незадоволений і постійними зривами українською стороною термінів поставок. Однак, як вважає ряд аналітиків, в цій справі існує і певний політичний аспект.
На сьогоднішній день вже ні для кого не є секретом та обставина, що контракти 2009 року, вартість яких склала близько 458 мільйонів доларів, і які припускали закупівлю в Україні понад чотири сотні колісних броньованих машин, по суті, були нав’язані іракському уряду Сполученими Штатами Америки. Таким чином, американський уряд «віддячила» Україну за надання підтримки в проведенні військової кампанії в Іраку. Нагадаємо, рані, в 2007 році, американське військове відомство опублікувало інформацію про те, що найближчим часом планується продаж Іраку понад триста українських бронетранспортерів БТР-3Е1, яка буде здійснюватися через американську систему міжурядових поставок ФМС. Тим не менш, іракцям довелося укладати контракт на придбання більш сучасних бронетранспортерів БТР-4. Таким чином, Ірак став першим замовником, який купив українську «новинку». Згідно з умовами підписаного контракту, усі колісні броньовані машини, а саме 420 одиниць, повинні були бути поставлені до Іраку ще до березня минулого року.
Незважаючи на це, до теперішнього часу іракська сторона зуміла отримати всього лише 88 машин із зазначених 420 (26 з них були відправлені навесні 2011 року, і ще 62 машини - в середині осені 2012 року). Такі затримки з поставками пов’язані в першу чергу з великою кількістю проблем, з якими стикається харківський «Завод імені Малишева».
Необхідно також відзначити, що жодної інформації щодо платіжного документа, за яким українська «оборонка» могла б отримати гроші за відправлені у вульгарному році бронетранспортери, на даний момент немає.
До кінця 2012 року планувалося поставити ще одну партію БТР-4 в кількості 94 машин до Іраку. Але, як уже зрозуміло, поставки здійснені не були, а самі машини до цих пір знаходяться на стадії виробництва. І навіть більше того, іракське військове відомство, посилаючись на те, що термін дії контракту підійшов до кінця, восени 2012 року заявило про те, що має намір ініціювати переговори з Росією і Південною Кореєю щодо поставок аналогічної бронетехніки.
Подібна поведінка іракської сторони цілком очікувано. З самого початку контракту виникали проблеми з його виконанням: то українці затримували поставки, то іракці відмовлялися приймати техніку через неполадки. І кожного разу знаходилися «крайні» - ті підприємства, на яких можна було звалити всю провину за зриви. Але в дійсності, як кажуть аналітики, проблема полягає зовсім не в якості української техніки, оскільки вона цілком відповідає натовським стандартам. Вся справа в тому, що представники іракського Міністерства оборони ніяк не можуть знайти спільну мову з представниками українського концерну «Укрспецекспорт».
Якщо говорити більш конкретно, то мова йде про Дмитра Саламатіна, який, ледве приступивши до виконання своїх обов’язків в якості міністра оборони, спробував узяти під особистий контроль міжнародні контракти. Він ініціював відсторонення від роботи посередників, силами яких Україна змогла підписати контракт з Іраком. Крім того, перед ними було поставлено умову - віддати три чверті заробленого за контрактом. Ясна річ, що посередники відмовилися. Тоді у фінансову схему були введені офшорні структури, які не мали ніякого відношення до даного контракту, які, по суті, і підвели під загрозу зриву багатомільйонний контракт.
Але, як кажуть експерти, керівництво «Укрспецекспорту» не врахувало одну особливість збройового ринку - все масштабні договори укладаються винятково за допомогою посередників, яким довіряють і покупець, і продавець. Зрозуміло, що коли українська сторона відмовилася грати з таким нескладним правилам, Ірак порахував себе повністю вільним від яких би то не було зобов’язань.
До слова сказати, подібні проблеми існують і в переговорах України з Ефіопією, Китаєм, Лівією і багатьма іншими державами, з якими співпрацює український оборонно-промисловий комплекс.
Необхідно також відзначити, що нові колісні бронетранспортери БТР-4 мали бути поставлені і в українську армію. Однак цілком очевидно, що рішення про придбання 10 машин експортної конфігурації БТР-4Е мало чітко визначений політичний характер. Поява даних машин в українських військах повинно було сприяти просуванню техніки на міжнародний ринок в якості такої, яка використовується національними збройними силами. Однак, незважаючи на те, що поставки передбачалося здійснити ще до кінця минулого року, до теперішнього часу вони все ще не зроблені.
Українське військове відомство протягом тривалого періоду часу піддаватися гострій критиці базову конструкцію бронетранспортера БТР-4, вимагаючи в значній мірі модернізувати і переробити його. Подібні доопрацювання планувалося здійснити в рамках проекту БТР-4М. Тільки на початку цього року з’явилася досвідчена модель бронетранспортера БТР-4МВ за цим проектом. При цьому з метою здешевлення виробництва машина була перероблена з безуспішно просував в Македонію БТР-4В. Вся суть переробки полягала в установці кормової рампи і заміні носовій частині корпусу на нову, без дверей і броньованого скла. При цьому в кормовій частині встановлена відкидна апарель з додатковою дверима, через які можлива висадка десанту. Броньовий захист має Рівень 3 за натовськими стандартами. Крім цього, можлива установка додаткового захисту з метою забезпечення 4-го та 5-го рівнів захисту за натовськими стандартами. Дослідний зразок оснащений німецьким двигуном Deutz і американською коробкою передач Allison. На бронетранспортері встановлений бойовий модуль «Парус».
Разом з тим, зважаючи невизначеної позиції українського Міноборони щодо бронетранспортерів БТР-4, а також очевидних недоліків машин, на «Заводі імені Малишева» і в Харківському конструкторському бюро з машинобудування імені Морозова почалася реалізація двох проектів по виробництву нових колісних бронетранспортерів - БТР-5 і БТР-9. Згідно з офіційною інформацією, ці машини будуть нагадувати сучасні західні бронетранспортери і будуть мати більш потужну протимінний захист. Крім того, декількома роками раніше на іншому українському підприємстві, Миколаївському ремонтно-механічному заводі, був розроблений і проведений дослідний зразок БТР-7, який згодом пройшов успішно випробування в ОАЕ.
Таким чином, цілком очевидно, що український оборонно-промисловий комплекс має потенціал. І тільки від грамотного керівництва і достатнього фінансування залежатиме, чи зможе продукція українського оборонно-промислового комплексу конкурувати на світовому збройовому ринку. Використано матеріали: Військова панорама