Протистояння культур

Певно, тільки ледачий не писав про недавнє інтерв`ю Бориса Шефіра, де він висловився про квоти, мову і війну.

​Головне в цьому інтерв`ю напрошується саме собою – ці люди пішли у владу, щоб вирішувати свої бізнесові питання. Для української політики це не нове явище – так робили усі попередні політичні «еліти». Просто у «кварталівців» бізнес полягає не в торгівлі металом чи енергоносіями, а в медіапродукті. Звідси і нарікання Бориса Шефіра на війну, яка актуалізувала культурологічне гасло 1920-х рр. – «Геть від Москви!». Тоді, майже 100 років тому, більшовики ясно усвідомили, що культурна окремішність України, навіть соціалістичної, неминуче призведе до політичної автономії і влаштували нашій тогочасній мистецькій еліті «Розстріляне відродження». І зараз, як і тоді, мова йде про відрив від Москви саме на культурному полі, адже боротьба йде насамперед за думки українців. «Kulturkampf» чистої води.

Але без Москви брати Шефіри і їхній компаньйон Зеленський не можуть. Весь їхній продукт орієнтований в першу чергу на російського споживача. А створити щось нове, актуальне і україномовне, вони за п`ять років так і не спромоглися. Сортирний гумор, примітивні жарти, які експлуатують відверто непристойну тематику – вище цього «кварталівці» піднятися не змогли. Культурна відсталість авторів студії «95 квартал» не дозволяє розвиватися в умовах квот і запиту на новий, якісно інший, телевізійний та кінопродукт.

Що їм лишається робити у такій ситуації? Спробувати повернути колишній стан речей в українському медіа-бізнесі! А для цього варто йти у владу. Тим паче, що є спільні з одним із олігархів інтереси.

Озвучені Борисом Шефіром думки – це не дуже обережні спроби «промацати» суспільні настрої на предмет «пролізе – не пролізе». Реванш готують, але у першу чергу культурний та медійний. Звідси слідує і погано прихована капітулянтська риторика. А за культурним послідує і реванш політичний.

Друг «Мирон»