Як ви воза запряжете, так він вас і повезе
Сьогодні український народ позбавлений інституції прямого народовладдя. Це є однією з головних причин безправ’я більшості громадян країни.
У Статті 6 Конституції України зазначено: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову».
А про найвищу гілку влади «установчу» навіть не згадується.
Прецінь, «Установча влада» (Конституанта) є найвищим виявом суверенітету — найвищої влади народу, який, реалізуючи її через своїх спеціально і лише для цього обраних представників (установчі збори), ухвалює конституцію. Депутати установчих зборів через загальне волевиявлення отримують спеціальний (прямий) мандат від народу, який дає їм право брати участь у вирішенні питань прийняття конституції. Наявність такого мандата забезпечує найвищий рівень легітимності прийнятих у такий спосіб конституцій…
У різних країнах конституанта має різні назви: установчі збори, національні, народні, конституційні збори, конституційна асамблея, конституційний конгрес, конституційний конвент тощо…
На сьогодні, виходячи з прагматичних мотивів, найпоширенішою є практика ухвалення конституцій (або внесення до неї змін) парламентами (саме так було зроблено в Україні). При цьому, аби надати основному закону більшої легітимності, ухвалені парламентами рішення можуть бути затверджені на всенародному референдумі.
Але референдум не є прямим замінником Конституанти (оскільки йдеться про великий за обсягом документ, конституцію, надзвичайно важливим є питання довіри до розробників основного закону)».
Конституція України повинна бути всенародним договором, а не нав’язаними купкою не уповноважених для цього осіб “правилами поведінки для рабів”.
Віктор Сердулець