"Шолом Русі" — столиця короля Данила — Холм
Цьогоріч виповнюється 780 років від заснування нашим королем Данилом міста Холм.
Історія міста починається зі зведення у 1237 році Холмського замку, навколо якого воно й розросталося. Згодом Холм переймає в Галича статус столиці Галицько-Волинського князівства, а в 1253-му стає головним містом Королівства Руського.
Вірогідно, що назва міста походить від слова шолом, видозміненого внаслідок фонетичних трансформацій. Порівняйте його польську назву “Chełm” з німецьким “Helm” (шолом) та українським “чоло”. Ця версія обрання назви для чільного міста держави є найбільш логічною.
По смерті Данила Романовича у Холмі мали резиденцію його наступники: князь Шварно Данилович, Лев Данилович, його нащадки: Андрій і Лев Юрійовичі, Юрій (Болеслав) II. Під час воєн за їх спадщину між Литвою, Польщею, Угорщиною та місцевими боярами, Холм багато потерпав, а 1387 року перейшов у володіння Польщі. До 1770-х років був головним містом Холмської землі Руського воєводства Першої Речі Посполитої, у 1912–1915 — центром Холмської губернії Російській імперії.
Прилучення Холмщини до України було проголошено постановою Центральної Ради 12 листопада 1917 року. До слова — Голова Центральної Ради Української Народної Республіки Михайло Грушевський народився в м. Холм. Також за приписами Берестейського миру (9 лютого 1918 року) Холмщина і Підляшшя як українські етнічні землі поверталися Україні. Але вже до кінця 1918 року їх захопили польські війська, і таким чином холмщаки знову опинилися в межах Польської держави.
Аби унеможливити в подальшому будь-які претензії українців на свою спадщину Полський уряд вдався до злочинних етнічних чисток під назвою “Операція “Вісла” — депортації українців із етнічних територій (Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини) на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині.
Цілком далекоглядний крок. Бо вимагати зараз повернення українських історичних земель, на яких немає українців, — абсурдно. Керувати такими територіями, у разі повернення, неможливо без тотального диктату або редепортації, що уподібнить нас злочинцям.
Проте, спостерігаючи за суспільними процесами в світі, бачимо, як нащадки корінних народів Центральної Америки, за рахунок демографічних переваг, шаленими темпами “відвойовують” життєвий простір і витісняють англо-саксонську колонізаторську гегемонію в регіоні. Експансії бувають різними. Варто українцям змінити суспільний лад в Україні з народовбивчого на такий, що сприятиме відродженню нації у всіх площинах, то з’явится й гіпотетичний шанс на нашу мирну реконкісту. Не все ще втрачено. Здобудемо УССД — для нас відкриються широкі горизонти.
А наразі так вже склалося, що українці втратили своє право на володіння Холмом та сотнями інших міст, заснованих нашими пращурами. Та право пам’ятати свою історію у нас ніхто не відбере. Минуле — це міцний фундамент для майбутнього.
Тож зі святом тебе, древня столице Королівства Руського!
Любомир МАЦЕЙКО