Перейти до вмісту
«Тризуб» на шляху духовного вдосконалення

«Тризуб» на шляху духовного вдосконалення

17 липня 2017 р.

«Скоріться Богові і поборюйте диявола, і втече від вас» (Як 4, 7)

14-16 липня 2017 року Всеукраїнська організація «Тризуб» ім. С. Бандери, на запрошення Тернопільсько-Зборівської Архієпархії УГКЦ, забезпечувала порядок під час Загальнонаціональної прощі до Марійського духовного центру “Зарваниця”. Цю почесну місію організація здійснює вже двадцять два роки поспіль, починаючи з 1995 року. Цього разу нам допомагав зведений загін Національно-Визвольного Руху «Правий сектор».

За час існування нашої організації, ми активно відгукуємося на заклики українських християнських церков до співпраці. Бо найнадійнішою опорою в нашій боротьбі є віра в Бога. Наше націоналістичне гасло: «Чинна ідея та ідейний чин» і в площині віросповідання передбачає активну дієвість, а не лише декларативність.

Сучасний український богослов протоієрей Іван Гаваньо в своїх проповідях звертає увагу на те, що: «Немає християнського вдосконалення без суспільної активності». І як приклад, наводить біблійну розповідь про Вавилонську вежу, в якій заперечується можливість так званого «вертикального», миттєвого сходження до Бога поза «працею на землі».

Тому наш земний шлях — це шлях служіння українській нації через виконання Божих заповідей та втілення Його задумів. У цьому аспекті провідними теоретичними орієнтирами для «Тризубу» є праці засновника і головного ідеолога організації — полковника Василя Іванишина. А надто ті місця, у яких зосереджується увага на органічному поєднанні християнства з націоналізмом.

У збірці праць Провідника «Державність нації» знаходимо таке: «Націоналізм – це єдина дієва апологія релігійної віри, а не підміна її матеріалістичним фетишем “нація понад усе”. Без утвердження і культивування християнської свідомості та моралі неможливе національно-духовне відродження, розвиток і гарантоване майбутнє української нації…

Наближення нації до Бога полягає в досягненні волі для людини, для України. Без волі немає розвитку і вдосконалення, а волі немає без обов’язків перед Богом і нацією…

Без християнства немає українського націоналізму. Без націоналізму не буде звільнення нації. Без національної волі не буде українців та України. Християнство – універсальна віра, однак це не космополітична універсальність, за якою ховаються «імперські та шовіністичні засоби духовного поневолення людей і народів у вигляді знеособлених, денаціоналізованих і денаціоналізуючих сурогатів» істинної віри…

Органічне поєднання християнства з націоналізмом є запорукою як виживання нації, так і плідності віри. По суті справи справжній український націоналізм завжди є тільки християнським, оскільки наш націоналізм без християнства миттєво перетвориться у свої протилежності: расизм, шовінізм, тоталітаризм, імперіалізм, комунізм, більшовизм, лібералізм.

З іншого боку, християнство без вкорінення в життя нації буде неуспішним у євангелізації або покриватиме різні форми поневолення людини.

Відхилення від християнського максималізму і національної ідеї неминуче веде до трагічних світоглядних і політичних помилок.

Саме віра в Бога стимулює нас до боротьби за Волю та національну державність України. Бо поневолений, позбавлений духовності і бездержавний народ приречений виконувати не Божу волю, а прагнення тих «вовків в овечих шкурах», які паразитують на його крові та поті, формують не національно-релігійну, а рабську свідомість та мораль народу і ведуть цей народ до виродження і небуття».

В. Іванишин також наголошує на тому, що: «захищаючи Україну, прагнучи створити українську національну державу, ми відстоюємо не тільки свої національні права, а передусім – здійснення Божого Задуму. І тому – з нами Бог!».

​

Для членства нашої організації участь у церковних прощах — це не тільки допомога Церкві, не лише можливість для зустрічі побратимів з різних куточків України, а, передусім, нагода для особистого духовного вдосконалення. Бо «для християнина, — за висловом бр. Юрія Блажеєвського, — паломництво – це духовна мандрівка. Мозольний труд ніг на паломницькому шляху, який дозволяє відчути, як непросто долати в самому собі шлях до Бога. Шлях навернення, шлях душевного примирення, шлях прощення гріхів».

​

Тож ми на правильному шляху: «З Богом до Перемоги!»

Прес-служба ВО «Тризуб» ім. С. Бандери