Шлях до революційних перетворень
Чого хочуть націоналісти, якщо обмежитися кількома словами? Сутнісно Українську Державу замість квазідержави з вивіскою “Україна”. А здобудемо її тільки національною революцією.
Чуємо часто реакцію: “Он була вже революція — і що?”. А не було. Ми за те, щоб речі називати своїми іменами. Революція — це коли Російська імперія перетворилася на національні республіки. Коли Друга Іспанська республіка перетворилася на франкістську Іспанську Державу. І так далі. Не применшуємо благородної місії Майдану, але це було лише повстання, а не революція.
Багато пересічних українців також полюбляють кидатись у крайнощі: “Раз кричите про це, то давайте зметіть всіх нарешті!” Зрозуміло, що суспільству осточортіли ці писки політиканів. Проте це не та справа, в якій варто керуватись емоціями. Щоб революційний процес мав успіх, потрібно зосередитись і боротись осмислено.
Запорука успішних революційних перетворень у наступному:
- Єдиний Провід революції. І не будь-який, а об’єднання націоналістів з єдиним баченням нової держави.
Демоліберальні сили, якими б опозиційними вони не були, не здатні повести за собою людей, не заплативши їм. Ми неодноразово в цьому переконувались.
Націоналістичний табір — фактично єдине політичне середовище, що здатне вивести на вулицю людей з переконаннями. Поодинці ми слабші. Хочемо досягти цілей - маємо творити єдиний “центр управління” революцією.
- Підготовлене суспільство. Революція — завжди справа активної меншості. Та це не означає, що ми маємо допускати байдужість більшості. Національна революція неможлива без підтримки (активної чи пасивної) широких мас.
Навіть пасивне населення повинно мати розуміння, що націоналісти хочуть будувати на місці кланово-олігархічного режиму. Тоді буде народна довіра. Тоді буде не бунт на центральній площі столиці, а справжня революція, що зможе закріпитись і вистояти під натиском зовнішніх сил.
- За новий лад! Переконувати голодних, що вони голодні — багато розуму для цього не потрібно. Переконувати, що нагорі одні крадії — теж не складно. Складніше дійти до кожного українця з тим, що ми повинні жити саме у національній державі. Тобто запропонувати інший лад, націоналістичний - конкретний, не абстрактний. Достукатися, що боротьба ПРОТИ має сенс тільки тоді, коли є частиною боротьби ЗА.
Будь-яка боротьба ПРОТИ підняття тарифів, корупції, сепаратизму, завдяки націоналістам, має ставати частиною боротьби ЗА Українську Самостійну Соборну Державу. Просте невдоволення без розуміння того, що потрібно натомість - бомба уповільненої дії. За інерцією невдоволення може спрацювати і проти нас в майбутньому.
Фундамент нової держави — те, що потрібно запропонувати найширшим масам.
Головні документи держави мають чітко задекларувати основу державотворення. Нею має бути національна ідея, яка чітко вказує на пріоритет у державі всього, що є українським — від виробничих сил до культури. Має бути чітко вказана мета існування держави - збереження і розвиток у часі та просторі української нації. А поки ані політики, ані суспільство не можуть дати відповідь на питання: “Яку державу будуємо?” — і будується казна що.
Гармонійне поєднання суспільства з політичною елітою. Радянсько-номенклатурна система має бути замінена на систему національного народовладдя. Основа її — громада. Йдеться не про децентралізацію, на якій спекулює нинішній режим та “опозиція”. А про реальне залучення суспільства у процес державотворення, унапрямлення зусиль максимального кола громадян до однієї мети - самостійної та соборної України, про можливість громади вирішувати якнайбільше власних проблем самотужки. Зрештою йдеться про будівництво владної вертикалі знизу догори. Поки цього немає — народ відчуває відчуження від держави.
Наша боротьба має бути за владу народу, а не за владу над народом. З цим і маємо йти до людей.
Знов-таки, ці революційні перетворення не стануть реальністю, поки суспільство не повірить у їх можливість.
Тому — до боротьби!
***Політичний референт ВО “Тризуб” ім. С.Бандери
п/п-к Андрій ТАРАСЕНКО***