Роль “Тризубу” в системі націоналістичного руху
І мені, і багатьом моїм побратимам неодноразово доводилося зіштовхуватись із нерозумінням ситуації, котра склалася в системі націоналістичного руху. Деякі люди почали серйозно думати, що з утворенням “Правого сектору” Всеукраїнська організація “Тризуб” імені Степана Бандери припинила своє існування. Така думка жодною мірою не відповідає дійсності. “Тризуб” був, є і буде доти, доки цього вимагатимуть обставини націоналістичної боротьби. Зменшення публічності – не означає зменшення ефективності дій. Багато хто думає, що “Тризуб” переріс в “Правий сектор”, “виріс з коротеньких штанців”, а декотрі з членства, які роками не брали участі в житті “Тризубу”, почали думати, що в Організацію можна принести анархію, інтриги та порушення принципів орденської структури. Хочу розчарувати “новаторів” – це не так і цього ніхто не допустить.
Сьогодні “Тризуб” продовжує виконувати свої основні функції (націозахисну, пропагандивну, вишкільно-виховну, політичну та антиімперську діяльність) насамперед через інструменти Національно-Визвольного Руху “Правий сектор”. Багато бійців “Тризубу” сповна виконують націозахисну функцію в межах Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор” (причому не лише на фронті, але й у тилу). Через громадсько-політичне крило “Правого сектору” члени “Тризубу” намагаються внести націоналістичні ідеї у політичне життя країни. Діє окремий референтурний підрозділ “Тризубу” – “Жіноча січ”. І на фронті, і в тилу вихованці “Тризубу” намагаються передати наші ідеї людям, котрі за покликом серця прийшли в “Правий сектор”. Самоочевидною річчю є й антиімперська діяльність, адже ми, тризубівці, знаходимося на вістрі боротьби з кремлівською імперією.
Жертвуючи абсолютну більшість своїх ресурсів на діяльність “Правого сектору”, “Тризуб” не зник. Ми не розчинилися в “Правому секторі”, бо не мали й не маємо на це права. “Тризуб” – це плід Ідеї. Він створювався “зверху”. Специфіка “Правого сектору” дещо інакша. Значною мірою він формувався “знизу”, у процесі об’єднання різних патріотичних середовищ та розбудови масового суспільно-політичного руху. Звідси походить певний відбиток демократизму у його існуванні. Цей демократизм, попри те, що його потрібно тримати в чітких рамках, є неминучим при розбудові масового руху. Водночас він є неприпустимим для “Тризубу” як організації орденського типу з чіткою ієрархією, військовою дисципліною та революційною карністю.
Пам’ятаючи досвід попередників, ми повинні зробити принаймні два висновки. По-перше, у кадрових призначеннях потрібно керуватися не лише реальними заслугами чи потенціалом особистості, але й її ідеологічним рівнем. По-друге, надважливе значення для націоналістичного руху має існування структури, збудованої за орденським принципом й у чіткій відповідності духу традиційного християнства та ідеології українського націоналізму. Саме тому, максимально викладаючись в системі Національно-визвольного Руху “Правий сектор”, “Тризуб” ім. С.Бандери продовжує своє існування як автономна й самодостатня організація орденського типу.
Головна політична мета ВО “Тризуб” ім. С.Бандери чітко означена в першій точці Декалогу українського націоналіста: “Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї!” Майдан 2013-14 років так і не завершився перемогою Національної революції і здобуттям справжньої державності української нації. Тому “Тризуб” залишається революційною організацією. Ми не обмежуємося горизонтом війни з Росією і мислимо більш глобально. Наше завдання – втілити ідеї українського націоналізму в реальність. Тих, хто готовий боротися за ці ідеї і йти аристократичним, орденським шляхом, ми готові прийняти за своїх побратимів.
Разом до Перемоги! Слава Україні!
***Головний командир ВО “Тризуб” ім. С.Бандери
полковник Андрій СТЕМПІЦЬКИЙ***