Про Справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба

У житті кожного українського націоналіста є двадцять заповідей, яких потрібно неухильно дотримуватись: Десять заповідей Божих та Десять заповідей українського націоналіста (Декалог). За довгі роки боротьби за здобуття УССД (Української Самостійної Соборної Держави) ці морально-етичні норми стали стилем життя для кожного учасника національно-визвольних змагань, як минулого тисячоліття, так і нашого ХХІ століття. Але істинне розуміння цих правил у сучасному світі потрохи стирається. Шоста точка Декалогу гласить: “Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба”. Її правильність та обов’язковість до виконання є кровно підтвердженою тисячами життів українських революціонерів часів ОУН-УПА та сучасним авангардом революції. На сьогоднішній день вона практично є найскладнішою до виконання. У чому ж справа?

Ми живемо в епоху інформаційної доступності; передові технології, швидкий темп життя, толерантність, ліберальність та нівелювання моральних норм створюють візуальну ширму безпечності та вседозволеності. Ми втрачаємо революційну пильність. Коли не бачимо ворога, часто забуваємо про його існування. Бійці УПА твердо знали практичну цінність цього золотого правила. Від його виконання залежало їхнє життя. Ворожа агентура володіла широко розповсюдженою сіткою своїх працівників. Вірити не можна було нікому. Максимальна конспірація руху, осіб, місця перебування завжди була певною запорукою успішної підпільної діяльності. А обов’язком кожного українця була (і є) пропаганда ідеї нашої боротьби, хоробрості українських воїнів та геройства бійців за УССД.

Справжній український націоналіст повинен бути прикладом для широких народних мас. Не хвалькувато розповідати іншим про відомі чи доручені тобі таємні завдання, не поширювати неправдиві плітки чи особисті справи відомих тобі людей, що працюють в Організації, але показувати свою щирість мовчанкою та героїчними вчинками, що самі говорять про тебе. Мовчання красить людину! Не нарікай на труднощі революційної боротьби, не розповідай про незадовільні успіхи та втрати, не сором революційного Чину, а поширюй нашу славу та ідею між чужими народами, розповідай героїчну історію нашої нації.

Націоналіст-керівник повинен бути провідним світилом у революційній боротьбі. Його слова завжди є свідоцтвом про його характер і вартість. Від правильно побудованої ним діяльності залежить успіх довіреної йому справи та ефективність роботи підлеглих йому людей. Прямим його обов’язком є вчасно присікати та викорінювати неправдиві чутки, попереджувати подальше їхнє розповсюдження. Слова командира це завжди наказ для підлеглих, а постать — приклад для наслідування. Його завданням є правильне виховання інших та розвиток націоналістичних моральних якостей. Той командир, який не зважає або сприяє поширенню неправдивих чуток чи займається підлими інтригами — соромить честь українського націоналіста та наносить величезну шкоду всьому націоналістичному рухові.

Дотримуючись Декалогу українського націоналіста, щоденно слідуючи цим десятьма правилам ми поступово, але впевнено робимо великий вклад у революційну боротьбу, сприяємо здобуттю Української Держави, множимо її велич та поширюєм славу.

***Першій заступник Головного командира ВО “Тризуб” ім. С.Бандери

м-р Юрій ПАЛІЙ***