Чому ЛГБТ-істів потрібно бити
Інколи націоналістам дорікають у тому, що вони організовують акції прямої дії проти представників ЛГБТ-організацій, а це, нібито, лише робить їм рекламу. Давайте тверезо розглянемо це питання.
Акції прямої дії і справді допомагають ЛГБТ-істам постати у образі жертви, а бути жертвою у наші часи, на жаль, модно. Але ж так звана “АТО” також дозволила сепаратистам постати у образі жертви (#SaveDonbassPeopleFromUkrainianArmy), та це аж ніяк не означає, що сепаратистів не можна вбивати.
Ті, хто критикують націоналістів за використання сили проти ідейних збоченців, напевно рідко зустрічалися з використанням сили і не розуміють ефективності цього засобу. Людина, яка після “профілактичної розмови” була змушена звертатися у лікарню, у більшості випадків не буде поводити себе так нахабно, як раніше. Це можуть підтвердити сотні комуністів, різного роду антифашистів, сепаратистів, наркоторговців та іншої сволоти, якій доводилося зустрічалися з націоналістами. Рядовий “антіфа”, якому зламали руку, ще може щось пописувати в Інтернеті. Та він, напевно, вже не буде обмальовувати вулиці міста антинаціоналістичними графіті.
У випадках ЛГБТ-істів діє та ж сама логіка. Чим більше їм протидіяти фізично, тим масштаби їхньої діяльності будуть меншими. Це стосується і гей-парадів.
Як пам’ятаємо, перший в Україні гей-парад був проведений за фактичної підтримки режиму Януковича у 2013 році. Тоді націоналісти не змогли йому завадити, і збоченці під надійною охороною щільних рядів “Беркуту” таки влаштували своє біснувате дійство.
Коли Януковича було скинуто, ситуація покращилася. У 2014 році сили націоналістів зросли. Натомість міліція ще не оговталася після Майдану. Як наслідок, МВС відмовилося надавати збоченцям охорону, і гей-парад був скасований.
Ефективність використання фізичних засобів була доведена і у 2015 році. Тоді порошенківський режим доклав максимум зусиль, аби гей-парад відбувся. Були вжиті безпрецедентні заходи безпеки (якби вони так національні інтереси боронили, як захищають збоченців!). Проте акція содомітів виявилася не багаточисельною. По-перше, багато хто просто боявся відповісти фізично за свої аморальні протиприродні переконання. По-друге, організатори содомітського заходу доклали максимум зусиль для конспірації. Для того, аби дізнатися час і місце проведення збіговиська, його потенційний учасник мав пройти низку реєстрацій та перевірок. Це дуже багатьох знеохотило. Врешті-решт, якби минулого року багатьом покидькам не довелося поквитатися за свою антисуспільну діяльність, цього року більше число збоченців готувалось би до участі у содомітському марші.
Те, що відсутність акцій прямої дії розв’язує ЛГБТ-істам руки, доводить приклад Польщі. Коли при владі у Польщі знаходилися ліберали і залежні від Заходу сили, поліція та спецслужби здійснювали значний тиск на правих активістів. Активісти знаходилися “під ковпаком”. Наслідок — надзвичайне нахабство збоченців, у тому числі масові вуличні акції. Зараз до влади у Польщі прийшли патріоти, відтак молодіжні націоналістичні рухи здобули більшу свободу дій. Так, зокрема, нещодавно, вдаючись до фізичного протистояння, націоналісти зірвали акцію ЛГБТ-шників у Ґданську.
Методів протидії ЛГБТ-істам дуже багато. Абсолютна більшість із них — мирні. Протидія має об’єднувати різні сили: Церкву, націоналістів, громадські організації. Серед основних напрямів діяльності — видання просвітницької літератури, проведення конференцій і круглих столів, широка пропаганда, тиск на владу, організація батьківських комітетів, покликаних унеможливити використання державної освіти для пропаганди гендерної ідеології. Але наявність усього цього не означає, що потрібно відмовлятися від акцій прямої дії.
І на останок: декілька слів у відповідь на закид, що націоналісти не мають права використовувати силу.
Протягом усіх років ілюзорної “незалежності” націоналісти “не мали права” бити комуняк. У другій половині 2000-х націоналісти “не мали права” протидіяти тодішнім адептам “Данєцкай рєспублікі” (мало хто з обивателів знає, що сьогоднішні події на Донбасі готувалися ще тоді). Під час Майдану націоналісти “не мали права” виходити на рівень силового протистоння зі псами режиму Януковича. Після Майдану націоналісти “не мали права” з нелегальною зброєю їхати на Донбас воювати проти промосковської наволочі. Вони “не мали права” робити усе це з точки зору чинного законодавства та поглядів тупорилих лібералів. Але робили і продовжують робити. Вони “не мали права”, зате мають ОБОВ’ЯЗОК. Обов’язок перед Богом та наступними поколіннями. Обов’язок боронити рідну землю та захищати справедливість, порядок, правду. А намагатися замінити стать “гендером” і видати сексуальні збочення за норму — це злочин проти правди. І за цей злочин необхідно жорстко карати.