Виступ друга "Яра", керівника ідеологічно-виховного відділу на ІV з'їзді НВР “Правий сектор”

УССД. Українська Соборна Самостійна Держава — держава української нації (“усіх і мертвих, і живих, і ненароджених українців, в Україні і поза її межами сущих”) на предківських, визначених Богом і освоєних незліченними поколіннями українців, землях.
Держава — дієвий механізм забезпечення усіх без виключення потреб української нації для її повноцінного Буття у часі просторі. “Своя хата, в якій Своя українська Правда і Сила, і Воля”. Заснована на властиво українських традиціях: права і урядування, духовності і культури, звичаїв і цінностей, морально-етичних і естетичних засад, співіснування між собою та з іншим світом.
Самостійна — не обмежена іншими державами, союзами держав, світовими економічними корпораціями та іншими понаддержавними утвореннями, у своєму волевиявленні і життєвих потребах, внутрішній і зовнішній політиці.
Соборна — окрім державної єдності усіх українських етнічних територій є, образно висловлюючись внутрішнім морем, до якого стікаються усі українські ріки з усіх-усюд планети Земля. Духовним центром єднання усіх українців, де б вони не мешкали і водночас джерело духовності з якого черпатиме свою життєву наснагу українство нинішнє і майбутнє.
Українська — не німецька (за німецьким зразком), не італійська, не іспанська, не польська, не московська і не будь-яка инша, а саме українська — не тільки декларативно й атрибутивно; за буквою, але за своєю найглибшою суттю, за своєю природою.
Це єдина Мета нашого національно-визвольного руху. Іншої у нас нема.
А найпершою передумовою здобуття української національної держави є масовий революційний змаг, завданням якого є цілковите звільнення українців з духовного і фізичного рабства. Бо тільки вільний народ може збудувати вільну державу. Тому наша організаційна боротьба повинна вестися в рамках національно-визвольної боротьби цілого українського народу. Маємо бути для цього кожночас в самій її гущі. Відчувати її пульс. Бо, “опертя на сили власного народу надає націоналістичному рухові розмаху і примножує його силу”. (С. Бандера). Створює надійний тил, без якого неможлива перемога національної революції. Щодо участі українського народу в революційних процесах, відсилаю допитливих до статті Степана Бандери “Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанс”, де Провідник роз’яснює хто є рушіями, а хто головними силами революції.
З давніх-давен відомо: “хто сам визволиться — вільним буде, а кого визволять — у неволі визволителя опиниться”. “Не можна ощасливити народ без участі самого народу”. (В. Іванишин). Це націоналістична аксіома.
Наше завдання полягає не в тому аби стати панами над українським народом, новими поневолювачами, а допомогти народові самому опанувати свою долю на своїй землі засобом самоорганізації в дієві національні громади через механізм національного народовладдя.
При цьому усвідомлюємо, що понівечений духовно і морально століттями підневільного існування український народ, для національного здвигу потребує рушійної сили: авторитетного Проводу, свідомої своєї місії і завдань національної еліти, котра своїм взірцем поведе його в бій за своє українське повноцінне майбуття. Не царів потребує народ, не псарів бо, “…таки люди, не собаки”, не вівчарок, котрі гонять безвольну отару, не наглядачів з налигачами, не конвоїрів з канчуками, не “вертухаїв”, і не гауляйтерів, а шляхетної і жертовної верстви своїх кращих представників. Таких, котрі вивищились не підкупом, шахрайством, нахабством чи іншим неправдивим чином, а власними морально-вольовими якостями і силою свого характеру отримали довіру народу і право на провідництво. Слід усвідомлювати, що будь який примус неодмінно породжує протидію: активну або пасивну. І, аби національна еліта не нажила собі противника в особі іншої частини українського люду і не виштовхала відтак його до ворожого табору, повинна завжди собі пригадувати, що є невід’ємною частиною цього ж народу: плоть від плоті і кров од крові, а не чимось відокремленим, відстороненим, опрічним, — як казали в давнину, поза народом сущим. Тому йдеться нам про встановлення в українській державі не диктатури окремих націоналістів, не новітньої, вже національної “оприччини”, а, властиво, диктату національних інтересів, диктатури українського націоналізму, як ідеології мислення пріоритетами нації та чину для їх утвердження. Це те, що ми вкладаємо в розуміння поняття Націократія.
“Лише справедливий, націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української Держави й основою вільного життя цілого українського народу”, — наголошується в Програмних настановах ІІ Великого Збору ОУН 1941 року. “Боротьба за силу й добро української нації є основою нашого світогляду. Всесторонний розріст, сила, здоровля й добробут українського народу — наша найвища ціль.”
Хто не вірить у сакральну силу свого народу, його мудрість, непереможний дух і духовність, здатність до величних почувань і самоорганізації; вважає його “тупим телям”, що потребує пастуха, гордує ним і зневажає — немає морального права ані виступати від його імені, ані називати себе його кращим представником (елітою) хоч би якими непересічними особистими рисами і якостями був наділений від природи.
“Дух одвічної стихії, що зберіг нас від татарської повені, поставив нас українців на грані двох світів творити нове життя”. Тому перед нами, окрім національної мети є ще й відповідальна місія — стати для навколишнього світу прикладом творення національних держав вільних народів. Для збереження їх національної унікальності на розмаїтій мапі національних культур. Стати оазою серед пустелі, де панують вітри денаціоналізації, бездуховності, занепаду і виродження. Наша боротьба не тільки за українську Україну, але й за світ без національного пригнічення, без імперій чи то територіальних чи фінансових. За світ національних держав і взаємовигідного добросусідства, у якому однією з найбільших чеснот буде плекання свого рідного, а зазіхання на чуже — гідне осуду.
З Богом до перемоги! Бо якщо не ми, то хто? Якщо не тепер, то коли?
А коли з нами буде Бог і ми з Богом, то не важливо, хто стане проти нас!
Слава Україні!