Перейти до вмісту
Не дозвольте марно згоріти героям!

Не дозвольте марно згоріти героям!

25 січня 2016 р.·Михайло СТУСАНЕНКО

Націоналістам часто задають питання або й докоряють: “Ну коли вже ви скинете цю владу?!”

Це питання — не з простих. Бо, зазвичай, революції не планують на конкретну дату. До революцій готуються, аби, коли випаде нагода, не проґавити її.

Правильно про це написав Андрій Тарасенко: “Революцію не заплануєш на всі сто. Абсолютна більшість революцій, які перемогли (незалежно від того, яким — негативним чи позитивним — був їхній характер), вибухнули не тому, що революціонери наперед запланували “час Ч”, а тому, що вони були готовими і скористалися моментом”.

Дай Боже, щоб нагода випала якнайшвидше і щоб ми нею скористалися!

Але в медалі є ще й інша сторона: аби виникла революційна ситуація, її потрібно наближувати і пропагандою, і конкретними діями.

Деякі такі дії ведуться, але вони не завжди мають потрібний резонанс у суспільстві.

Подивіться, скільки людей ходить на суди до патріотів. Часом кілька десятків. Часом — сотня чи півтори. А потрібно, щоб приходили тисячі! Особливо — коли виникають силові загострення.

Націоналісти тоді будуть діяти більш радикально і системно, коли відчуватимуть, що за їхніми плечима стоять тисячі співвітчизників. Коли знатимуть, що їхні ризики виправдані.

Звісно, інколи є потреба діяти, аби просто захистити честь нації. Але якщо ми прагнемо здобути конкретну політичну перемогу, якщо ми хочемо знищити режим внутрішньої окупації і побудувати Українську Національну Державу, то повинні мати чітку стратегію. І той, хто готовий бути локомотивом революційної боротьби, має знати, за ним йтимуть “вагони”.

Є люди, які дійсно революційно налаштовані і готові взяти участь у боротьбі тоді, коли вибухне безпосередня революція. Але поки що вони залишаються пасивними і цілком задовольняються роллю “диванних революціонерів”. Ці люди мають усвідомити, що без їхньої участі революція узагалі може не вибухнути, що потрібно діяти вже сьогодні.

Хочеш приблизити революцію? Зроби елементарне. Перекажи кошти родині політв’язнів. Прийди на суд або на мітинг. Вважаєш, що це не для тебе? Що це “не революційно”? Зроби щось серйозніше. Сам або з групою однодумців.

Так чи інакше членам організованого націоналістичного руху доводиться робити те, чого режим не пробачає. Чи марними стануть ці жертви, значною мірою залежить від людей, які прагнуть революції, але ще не зробили нічого серйозного, аби її приблизити.